Справа №592/16159/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/407/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях
УХВАЛА
Іменем України
09 листопада 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 592/16159/21 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.02.2022 щодо відмови в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про застосування амністії,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, оскільки суд першої інстанції не застосував положення ст. 4 ЗУ «Про амністію у 2016 році».
21.12.2021 до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 про застосування амністії у 2021 році.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.02.2022 відмовлено в задоволенні клопотання засудженому у зв'язку з відмовою ОСОБА_7 від поданого клопотання.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, захисник звернулася із заявою про розгляд справи без її участі, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд у їх відсутність, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_8 про залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Порядок кримінального провадження визначений законодавцем у ст. 1 КПК, згідно якої на території України цей порядок визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, а завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК). При цьому законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права; застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено; зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 1, 4, 6 ст. 3 КК).
Відповідно до загальних засад кримінального провадження, викладених у ч. 1 ст. 7 КПК, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати, крім іншого, такій засаді судочинства як законність (п. 2 ч. 1 ст. 7 і ст. 9 КПК), згідно якої під час кримінального провадження суддя/суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК; при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 пп. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Високий Суд вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 пп. 5.4 п. 5).
У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom) від 23.09.1998, п. 54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія; вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».
Відповідно ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим; законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 10.01.2019 ОСОБА_7 був визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК, і йому призначене покарання: за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі строком три роки; за ч. 2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі строком п'ять років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначене покарання у виді позбавлення волі строком п'ять років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК, за сукупністю вироків, частково приєднано до призначеного покарання невідбуте покарання за вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 22.06.2018 за ч. 2 ст. 185 КК у виді одного місяця позбавлення волі та призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі строком п'ять років один місяць без конфіскації майна. Строк відбування покарання ухвалено рахувати з дня затримання - 27.10.2018.
Згідно розпорядження Великописарівського районного суду Сумської області вищезазначений вирок набрав законної сили 11.02.2019 та звернутий до виконання.
Перебуваючи в Сумському СІЗО 21.12.2021 ОСОБА_7 самостійно звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням про застосування амністії у 2021 році, проте в судовому засіданні 08.02.2022 він відмовився від заявленого клопотання, захисник ОСОБА_9 підтримала таку позицію свого підзахисного, а прокурор ОСОБА_10 не заперечував проти задоволення заяви про відмову від поданого клопотання, у зв'язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про застосування амністії, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 2, 9 КПК щодо обов'язку суду неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є належним чином обґрунтованою та вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, -
постановила:
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.02.2022 відносно ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4