Номер провадження: 22-ц/813/5342/23
Справа № 501/482/22
Головуючий у першій інстанції Смирнов В.В.
Доповідач Назарова М. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Карташова О.Ю.,
за участю секретаря Пухи А.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство “УкрСиббанк”,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в м. Одеса в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Попова Олена Анатоліївна,
на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 09 серпня 2022 року, ухваленого Іллічівським міським судом Одеської області у складі: судді Смирнова В.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “УкрСиббанк” про захист прав споживачів,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживачів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10 листопада 2006 року між сторонами було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач надав кредит у розмірі 49 682,00 доларів США зі сплатою 11,3% річних строком повернення до 10 листопада 2013 року.
Зобов'язання за договором споживчого кредиту забезпечено іпотечним договором від 10 листопада 2006 року, предметом якого є квартира, загальною площею 45,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
09 лютого 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання споживчого кредиту від 10 листопада 2006 року, а 27 лютого 2009 року - укладено договір про внесення змін до іпотечного договору від 10 листопада 2006 року, якими змінено схему та кінцевий термін погашення кредиту до 10 листопада 2023 року.
У зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ від 13 квтня 2021 року, позивачка 22 липня 2021 року звернулась до відповідача із заявою про проведення реструктуризації заборгованості, на підставі якої 28 вересня 2021 року відповідачем було проведено реструктуризацію боргу, що стало наслідком зміни зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту, а саме: валюта зобов'язання - гривня, сукупна сума заборгованості - 228 610,69 грн, строк кредитування - до 26 вересня 2031 року; вісоткова ставка - 9,48 % річних. Також зазначила, що відповідачем було надано новий графік платежів.
Посилаючись на те, що відповідачем неправильно проведено обчислення, необхідні для реструктуризації, та відповідно неправильно встановлено сукупну суму заборгованості, яка вважається непогашеною за результатами проведення реструктуризації, позивачка просила суд відновити її грошові зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту №11074927000 від 10 листопада 2006 року, у зв'язку з проведенням реструктуризації в порядку Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року №1381-ІХ та пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», визнавши зміст зобов'язання наступним чином:
- валюта зобов'язання - українська гривня (UAN)»;
- сукупна сума заборгованості, яка вважається непогашеною за результатами проведення реструктуризації - 107 690,12 гривень;
- строк кредитування - 26 вересня 2031 року;
- відсоткова ставка - 9,48% річних.
Зобов'язати Акціонерне товариство «АТ «УкрСиббанк» здійснити всі обчислення та надіслати їй новий графік платежів за договором про надання споживчого кредиту № 11074927000 від 10 листопада 2006 року.
Стягнути з Акціонерного товариства «АТ «УкрСиббанк» на її користь судові витрати по справі.
Відповідач АТ «УкрСиббанк» у відзиві заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що наведений позивачкою розрахунок є незрозумілим та суперечливим і потребує детального роз'яснення з боку позичальника, а визначений у розрахунку курс долара 16,135 не відповідає умовам законодавства щодо реструктуризації (а.с. 87-89).
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 09 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “УкрСиббанк” про захист прав споживачів відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення незаконним та просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 09 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги є те, що вирішуючи, спір по суті, суд першої інстанції поклав в основу рішення доводи та твердження відповідача, що були зазначені у відзиві, при цьому навіть не перевірив правильність даних та фактів, що були зазначені у відзиві, на зазначені положення Закону України «Про споживче кредитування» достатньої уваги не звернув, не надав належної оцінки розрахунку заборгованості у сукупності з іншими письмовими доказами у справі та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні вимог, а тому вважає, що рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню.
Крім того зазначила, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 року №1381-ІХ було визначено не право, а обов'язок кредитора провести реструктуризацію зобов'язань за кредитним договором, якщо позичальник підпадає під критерії, визначені законом, що спростовує, на її думку, висновок суду про те, що реструктуризація зобов'язань є правом, а не обов'язком відповідача.
Посилання відповідача та суду у рішенні на дату розрахунку заборгованості 09 травня 2015 року вважає помилковими, оскільки таких відомостей вона ніде на зазначала.
Щодо розбіжностей сум погашень за кредитним договором, що відображені у стовпчику «Фактична сума платежів за розрахунковий період» та у підтвердження здійснення деяків платежів надала квитанції та зазначила, що при здійсненні розрахунку наведена нею загальна сума сплачених у спірні періоди платежів є меншою від суми, наведеної відповідачем, а тому сукупна сума заборгованості внаслідок проведення реструктуризації буде меншою, ніж заявлена нею.
Висновки суду про те, що визначений нею у розрахунку курс гривні 16,135 до 1 долара США не відповідає умовам законодавства щодо реструктуризації, вважає помилковими, оскільки днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором заяви про проведення реструктуризації, яка була подана нею 22 липня 2021 року, а відтак середній курс гривні до іноземної валюти буде визначатися станом на відповідну дату і буде дорівнювати 16,14525, тому вона не заперечує проти здійснення розрахунку сукупної суми усієї заборгованості зі сплати кредиту з застосуванням курсу, визначеного банком, що дорівнює 15,8528 грн за 1 дол. США.
Зазначає, що суд першої інстанції фактично надає оцінку доказу - розрахунку заборгованості, здійсненого банком в результаті проведення реструктуризації, який навіть не міститься в матеріалах справи та не досліджувався судом.
Порушення норм процесуального права вбачає в тому, що судом належним чином не було повідомлено її з представником про розгляд справи, судові повістки вони також не отримували, про дату судового засідання дізнались з веб-сайту судової влади України 08 серпня 2022, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подавали, а просили суд відкласти розгляд справи у зв'язку із перебуванням за межами Одеської області, що судом враховано не було і розглянуто справу без їх участі, позбавивши права бути заслуханими.
Також вказала, що судом при розподілі судових витрат порушено положення статті 141 ЦПК України, відповідно до ч. 7 якої у разі залишення без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України, а оскільки вона є споживачем та її дії пов'язані з захистом прав саме як споживача у відносинах, що виникли за договором про споживчий кредит, то на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняється від сплати судового збору, а тому рішення в цій частині вважає незаконним і просить скасувати.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» доводи скарги не визнав, рішення суду як законне та обгрунтоване просив залишити без змін.
Справа перебувала у провадженні судді Кутурланової О.В.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 30 травня 2023 року відрядження судді Кутурланової О.В. до Одеського апеляційного суду достроково закінчено.
У зв'язку з достроковим закінченням відрядження судді Херсонського апеляційного суду Кутурланової О.В., в провадженні якої як судді-доповідача перебувала вказана справа, справу передано до провадження судді Назарової М.В., судді учасники колегії: Приходько Л.А., Бездрабко В.О. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2023 року).
Розгляд справи був призначений на 06 червня 2023 року о 14-30 год.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2023 року у відповідності до п. 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді визначено суддів Кострицького В.В., Лозко Ю.П.
В судовому засіданні представник позивачки адвокат Попова О.А. підтримала доводи апеляційної скарги.
Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, АТ«УкрСиббанк» надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта вказаної норми).
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення позивачки та її представника судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Особа вважається належним чином повідомленою, якщо зафіксовано факт отримання нею судової повістки, її відмови в отриманні повістки з додержанням правил доставки та вручення судових повісток або в засобах масової інформації надруковано оголошення про виклик.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи повинно проводитися відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.
За приписами статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Ухвалюючи 09 серпня 2022 року рішення, місцевий суд зазначив, що представник позивача ОСОБА_2 18 травня 2022 року, 14 червня 2022 року, 13 липня 2022 року, надав до суду заяву про відкладення слухання справи, однак суд не зазанчив про подану представником позивачки 08 серпня 2022 року заяви про відкладення розгляду справи 09 серпня 2022 року, як і не зазначив наслідки вирішення таких заяв та підстави розгляду справи за відстуності позивачки та її представника (а.с. 104-105, 110-111, 115-116, 119-120).
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що суд першої інстанції, надсилав позивачці та її представнику судову повістку поштою рекомендованим листом із повідомленням про судові засідання, в тому числі і в судове засідання на 09 серпня 2023 року, у якому було прийнято оскаржуване рішення. Як відсутні і докази отримання такої судової повістки.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
За таких обставин, слід вважати, що позивачка та її представник не були належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Тому доводи позивачки щодо неповідомлення її належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в ході якого було прийнято оскаржуване рішення, оскільки вони дізналися з загальнодоступних відомостей Судової влади про призначення справи до судового розгляду лише 08 серпня 2022 року, заслуговують на увагу як не спростовані матеріалами справи.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Допущені судом порушення норм процесуального права внаслідок розгляду справи за відсутності неналежно повідомленого позивачки про дату, час і місце засідання, на що вона посилається у своїй скарзі, у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи, що справу розглянуто за відсутності осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених належним чином про час і місце розгляду справи, ухвалене судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті заявлених вимог.
Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги щодо суті ухваленого судового рішення, колегія суддів зазначає таке.
Судом встановлено, що згідно Договору про надання споживчого кредиту № 11074927000 від 10 листопада 2006 року АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір про наданні позивачу коштів в розмірі 49 682,00 доларів США (а.с. 7-16).
Відповідно іпотечного договору 10 листопада 2006 року в забезпечення Договору про надання кредиту № 11074927000 від 10 листопада 2006 року АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки про передання в іпотеку нерухомого майна - квартири, загальною площею 45,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-23).
Згідно Додаткової угоди № 2 від 09 лютого 2009 року до Договору про надання кредиту № 11074927000 від 10 листопада 2006 року АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 змінили схеми погашення кредиту (а.с. 24-31).
Договором про внесення змін до іпотечного договору від 27 лютого 2009 року сторони внесли зміни до пункту 1.2.1.1 Іпотечного договору та доповнили пунктом 1.10 (а.с. 32-33).
Згідно заяви про проведення реструктуризації зобов'язань за кредитним договором, позивач звернулась до відповідача 22 липня 2021 року (а.с. 34-35)
Відповідно довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 07 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 40).
Згідно акту-підтвердження від 21 липня 2021 року зазначено про проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 45).
Відповідно інформації (повідомлення) про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації 28 вересня 2021 року ОСОБА_1 на підставі її заяви від 21 веренся 2021 року проведено реструктуризацію та повідомлено про зміну зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11074927000 від 10 листопада 2006 року, де валюта зобов'язань визначена українська гривня, сукупною сумою заборгованості, яка вважається непогашеною за результатами проведення реструктуризації (заборгованість зі сплати кредиту за період до дня, що передує дню проведення руструктуризації) - 288 610,69 гривень, строк кредитування - до 26 вересня 2031 року, відсоткова ставка - 9,48 % річних
Також зазначено, що днем проведення реструктуризації вважається день отримання АТ «УКРСИББАНК» заяви про проведення реструктуризації - 28 вересня 2011 року. Додатком вказано графік платежів за договором про надання споживчого кредиту від 10 листопада 2006 року, який визначає суми та дати погашення зобов'язань, що вважаються не погашеними за результатами проведення реструктуризації (а.с. 50-60).
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із необґрунтованості позовних вимог, оскільки наданий позивачкою власний розрахунок не є належним доказом через його суперечливість, незрозумілість, а отже не може бути прийнятий до уваги як підстава для відновлення грошових зобов'язань позивачки за вищезазначеним кредитним договором у зв'язку із проведенням реструктуризації в порядку закону № 1381-1Х від 13 квітня 2021 року.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).
Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов'язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.
13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року.
Цим законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7 згідно із Законом від 13 квітня 2021 року № 1381-IX.
Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:
- наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника;
- відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;
- виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
У справі, що переглядається, судом установлено та сторонами не заперечується щодо наявності підстав для проведення реструктуризації зобов'язання, передбаченого укладеним між сторонами кредитним договором від 10 листопада 2006 року № 11074927000.
За результатами проведення реструктуризації на позичальника (особу, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) покладається такий вичерпний перелік зобов'язань перед кредитором:
- сплачувати суму заборгованості із сплати кредиту, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації, рівними частинами щомісяця (починаючи з 30 дня після дня проведення реструктуризації і надалі через кожний місяць) протягом 10 років з дня проведення реструктуризації, а якщо договором, відповідно до якого надано кредит, встановлено пізніший строк повного погашення суми кредиту, - протягом такого строку;
- сплатити суму заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації;
- сплачувати проценти за користування кредитом за період з дня проведення реструктуризації, що нараховуються на непогашений залишок суми кредиту в розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який проводиться реструктуризація), збільшеного на один процентний пункт (підпункт 6 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»)
Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов'язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов'язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів (абзац 10 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Уураїни «Про споживче кредитування»).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається, фактичні обставини укладення кредитного договору ніким не оспорюють ся.
Спірні правовідносини виникли з приводу відновлення грошових зобов'язань позивачки як боржника за споживчим кредитним договором у зв'язку із проведенням реструктуризації в порядку закону № 1381-1Х та пункту 7 розділу 1У «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживчу кредитування» таким чином, щоб сукупна сума заборгованості, яка вважається непогашеною за результатами проведення реструктуризації, становила 107690,12 грн та зобов'язання відповідача здійснити всі обчислення та надіслати позивачці новий графік платежів за Договором.
Як підставу для такого позивачкою зазначено те, що вона 22 липня 2021 року звернулася до АТ «УкрСиббанк» із заявою про проведення реструктуризації (а. с. 34-35), за наслідками розгляду якої банк повідомив її про те, що реструктуризація здійснена на таких умовах: сукупна сума заборгованості зі сплати кредиту - 288610,69 грн, валюта зобов'язання - українська гривня, відсоткова ставка - 9,48%, тощо (а.с. 50-52).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що Банком неправильно здійснено обчислення, необхідне для проведення реструктуризації, в результаті чого невірно встановлено сукупну вартість заборгованості, яка вважається непогашеною за результатами проведення реструктуризації.
Оскільки згідно проведеного на замовлення позивачки розрахунку заборгованості така становить 107690,12 грн, з урахуванням квитанцій про сплату позивачкою кредиту.
Установивши, що між сторонами існує спір щодо порядку нарахування заборгованості за кредитним договором, а не відмови провести реструктуризацію, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки банк виконав свій обов'язок щодо проведення реструктуризації зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 листопада 2006 року № 11074927000 і зазначений договір є чинним.
Надаючи власний розрахунок, позивачка не надає відомості про джерело походження такого доказу, про особу, яка його склала; про те, чи володіє така особа необхідними знаннями для здійснення відповідних обчислень; про те, з використанням яких даних здійснено розрахунок (можливо, виписки за кредитним договором, розрахунки банку, квитанції про сплату заборгованості та інше); про те, які методи та формули використані під час обчислень.
В позовній заяві відсутнє будь-яке пояснення стосовно здійснення розрахунку станом на 09 травня 2015 року (єдина згадка про вказану дату міститься на 4 сторінці позову - «згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_3 на 09 травня 2015року за кредитним договором № 11074927000 від 10 листопада 2006 року (довідка-розрахунок додається) вбачається наступне...»).
Крім того, сама Довідка-розрахунок заборгованості за кредитом ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 11074927000 від 10 листопада 2006 року (у відповідності до пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування»)» не містить зазначення складення її на 09 травня 2015 року ні в назві довідки-розрахунку, ні за її текстом. Відображення даних у розрахунку здійснено за період з 10 листопада 2006 року по 09 вересня 2021 року, тобто чому відповідний розрахунок складений саме на 09 травня 2015 року взагалі незрозуміло.
З наданого Позивачем розрахунку не зрозуміло різницю між стовпчиками «Сума погашення за наданим кредитом», «Фактична сума платежу за розрахунковий період» та «Сума фактичного платежу за наданим кредитом», а саме в якому з цих стовпчиків відображені погашення, здійснені клієнтом. Зважаючи на наведене, судом виснувано про неможливість з'ясувати, скільки за даними розрахунку позивачки Позичальником було сплачено коштів на погашення кредиту за весь час до моменту проведення реструктуризації.
Також судом встановлено, що з а даними відповідача загальна сума погашень за Кредитним договором за весь час складає 58 935,82 дол. США та 2 700,61 гривень пені. На підтвердження сум погашень додається звіт про погашення за Кредитним договором, сформований шляхом витягу з електронних облікових систем банку та перенесений на паперові носії (а.с. 91-99).
Якщо суми погашень за кредитним договором, відображені у стовпчику «Фактична сума платежу за розрахунковий період», то вказані суми за період з 10 грудня 2006 року по 09 січня 2015 року у більшості співпадають з даними Відповідача, однак не у повному обсязі, існують розбіжності.
Якщо у стовпчику «Фактична сума платежу за розрахунковий період» дійсно відображені погашення здійснені клієнтом, то не зрозумілі відображення в розрахунку інформації щодо платежів в розмірі 37,51 USD за період з 09.02.2015 р. по 09.12.2015 р., в розмірі 33,06 USD за період з 09.01.2016 по 09.12.2016 р., в розмірі 23,70 USD за період з 09.01.2017 р., по 09.12.2017 р., в розмірі 15,44 USD за період з 09.01.2018 по 09.12.2018 р., в розмірі 15,02 US за період з 09.01.2019 р. по 09.12.2019 р., в розмірі 10,82 USD за період з 09.01.2020 р. по 09.12.2020 р., в розмірі 5,71 USD за період з 09.01.2021 по 09.08.2021 року, оскільки жодні платежі після 25.06.2015 року на погашення кредиту не надходили, що підтверджується наданим звітом про погашення.
В позові та в розрахунку відсутні пояснення щодо того, чому з 09 лютого 2015 року стовпчики «Сума погашення за наданим кредитом», «Сума платежу за розрахунковий період», «Сума фактичного платежу за наданим кредитом» та в деяких строках «Залишок простроченої заборгованості» не містять жодних даних.
Також, в розрахунку Позивача наявний стовпчик «Нараховано процентів», однак відсутній відповідний стовпчик про суми сплачених процентів, а з наявних стовпчиків, як вже зазначалося вище, незрозуміло в якому з них відображені погашення, здійснені Позичальником, чи відображені в них погашення щодо сплати окремо тіла кредиту та окремо процентів або загальна сума погашення (тіло та проценти).
В кінці розрахунку наведені обчислення суми заборгованості по тілу кредиту з перерахунком 5034,38*16,135=81228,72 грн. Ймовірно (в розрахунку відсутнє будь-яке умовне позначення), 16,135 - це курс долара США до гривні, застосований при розрахунку.
Згідно пункту 11 розділу IV ''Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» при перерахунку сукупної суми заборгованості позичальника з валюти у гривню обирається середнє значення між офіційним курсом гривні до такої іноземної валюти, встановленими НБУ на день проведення реструктуризації та на дату надання кредиту.
Так, на день проведення реструктуризації 28 вересня 2021 року за курсом НБУ 1 долар США коштував 26,6556 гривень; а на дату надання кредиту 10 листопада 2006 року - 5,05 гривень. Таким чином, при перерахунку використовувався середній курс, обчислений за формулою (26,6556 +5,05): 2, що дорівнює 15,8528.
Отже, визначений у розрахунку Позивача курс 16,135 не відповідає умовам законодавства щодо реструктуризації.
Також, в кінці розрахунку наведене обчислення заборгованості за відсотками, а саме 1640*16,135=26461,4 грн. При цьому, з розрахунку не вбачається, яка була отримана сума, 1640 дол. США, оскільки таке значення в наведеній таблиці відсутнє. А курс 16,135, як зазначено вище, не відповідає умовам закону щодо реструктуризації.
Реструктуризацію відповідачем проведено станом на 28 вересня 2021 року - дата отримання заяви позичальника, як того вимагає підпункт 12 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".
При цьому посилання суду на те, що реструктуризація зобов'язань є правом, а не обов'язком відповідача, є помилковим, оскільки норма Закону України "Про споживче кредитування" щодо обов'язкової реструктуризації зобов'язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті є нормою імперативною.
Натомість таке не призвело до неправильного вирішення справи.
Проте, оскільки до правильних висновків суд дійшов з порушенням порядку, встановленого для повідомлення учасників справи про її розгляд, тому вказане рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Пунктами 1, 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору за подання позову на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому за наслідками розгляду справи застосуванню підлягають вимоги ч. 7 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Попова Олена Анатоліївна, задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 09 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “УкрСиббанк” про захист прав споживачів та зобовязання відновити грошові зобовязання ОСОБА_4 за Договором про надання споживчого кредиту № 11074927000 від 10 листопада 2006 року у зв'язку із проведенням реструктуризації в порядку Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті” від 13 квітня 2021 року № 1381-1Х та пункту 7 розділу 1У “Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування” відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 01 грудня 2023 року.
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.В. Кострицький
О.Ю. Карташов