Справа № 446/310/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1065/23 Доповідач: ОСОБА_2
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2023 року відносно ОСОБА_7
з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеного за даним вироком та за вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 06.02.2023 року остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.
Вирішено питання про судові витрати та речові докази в кримінальному провадженні.
Згідно вироку суду, 10 січня 2023 року о 16 год. 35 хв. ОСОБА_7 , розуміючи, що відповідно до Указу Президента України на території України введено воєнний стан, знаходячись в приміщенні торгового залу АЗС №30 Товариства з обмеженою відповідальністю «Окко-Драйв», що в с.Гамаліївка по вул. Київська, 2 Львівського району Львівської області, побачив на торговому стелажі вино та ніж, після чого у нього виник умисел спрямований на таємне викрадення вказаного майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 цього ж дня, перебуваючи у вищевказаному місці о 16год. 40хв., умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, а відтак, протиправні дії не будуть помічені сторонніми особами, з метою власного протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу таємно викрав одну скляну пляшку вина «Sauvignon Blanc» торговельної марки «Marlborough Sun» об'ємом 1,5л білого сухого міцністю 13% об. вартістю 912грн. та ніж складний торговельної марки «Gerber» серії «Paraframe Mini FE BL» артикул: 22-48485 вартістю 615,33грн, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Окко-Драйв». Після чого ОСОБА_7 з викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд чим заподіяв ТОВ «Окко-Драйв» матеріальних збитків на загальну суму 1527грн.33 коп.
В апеляційному порядку зазначений вирок суду оскаржив прокурор в кримінальному провадженні ОСОБА_6 , який в апеляційній скарзі, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просить цей вирок скасувати у частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, з призначення покарання у виді п'яти років позбавлення волі. Вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 06.02.2023 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до п'яти років позбавлення волі із встановленням іспитового строку, виконувати самостійно.
На підтримку своїх апеляційних вимог прокурор, покликаючись на положення ст. 70 КК України, роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зазначає, що при призначенні обвинуваченому покарання неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки при призначенні ОСОБА_7 покарання не обгрутовано застосував принцип поглинання однакових за розміром та видом покарань визначених оскаржуваним вироком та попереднім вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 06.02.2023 року, що потягнуло за собою необґрунтоване застосування відносно ОСОБА_7 ст.75 КК України, яка була визначена, оскільки попередній вирок за обставин цього кримінального провадження підлягає до самостійного виконання, а покарання за оскаржуваним вироком повинно бути реальним.
При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора, з наведених у ній мотивів, та просив таку задоволити.
Обвинувачений не заперечив апеляційну скаргу прокурора.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за обставин, встановлених судом першої інстанції, та кваліфікація його дій в апеляційному порядку не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Так, відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Пунктом 2 частини 1 статті 413 КПК України передбачено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Згідно із ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно із вимогами абзацу другого пункту Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально- процесуального кодексу У країни стосовно призначення покарання.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2023 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо. Суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних. Однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК України. Застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд повинен зазначити у вироку, про яке саме покарання йдеться - основне чи додаткове.
Так, злочин, за який засуджено ОСОБА_7 вчинено ним 10.01.2023 року та 06.02.2023 року Зборівським районним судом Тернопільської області відносно ОСОБА_7 постановлено вирок, яким його засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст, 185 КК України, до 5 років позбавлення волі із встановленням іспитового строку на один рік шість місяців, який набрав законної сили.
Разом з тим, суд першої інстанції постановляючи вирок в цьому кримінальному провадженні, призначив покарання ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді п'яти років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеного за оскаржуваним вироком та за вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 06.02.2023 року остаточно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком п'ять років.
Отже, покарання призначене судом ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі та покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, яке призначене вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від у виді п'яти років позбавлення волі є однаковими за видом та розміром покараннями, які входять до сукупності, відтак не можуть поглинатися між собою, оскільки кримінальним законом передбачено можливість поглинення лише меншого за видом або розміром покарання більшим.
З огляду на викладене, судом при визначенні покарання ОСОБА_7 за сукупністю злочинів неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що виразилось у поглиненні однакових за видом та розміром покарань, тоді як ч. 1 ст. 70 КК України передбачає можливість поглинення виключно меншого покарання більшим.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року, яким передбачено, що коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається.
Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 06.02.2023 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до п'яти років позбавлення волі із встановленням іспитового строку на 1 рік 6 місяців, підлягає до самостійного виконання, а покарання призначене оскаржуваним вироком є таким, що підлягає до реального виконання.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2023 року відносно ОСОБА_7 підлягає скасуванню та ухваленню апеляційною інстанцією нового вироку в частині призначеного обвинуваченому покарання.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 413, 418, 420, ч.15 ст. 615 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_6 задоволити.
Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2023 року відносно ОСОБА_7 у частині призначеного покарання скасувати.
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 п'яти років позбавлення волі.
Вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 06.02.2023 року відносно ОСОБА_7 , яким останнього засуджено за ч.4 ст.185 КК України до п'яти років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, виконувати самостійно.
У решті вирок залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, яка утримується під вартою, в цей же строк з дня отримання копії вироку.
Головуючий:
Судді: