Справа № 441/678/22 Головуючий у 1 інстанції: Ференц О.І.
Провадження № 22-ц/811/2515/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 липня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2022 року представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Городоцького районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог покликався, що між сторонами у справі 16 вересня 2008 року було укладено кредитний договір № LVH1A800000631, згідно умов якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 6643,80 долари США на термін до 15 вересня 2011 року, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі, визначеному договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.
18 січня 2018 року Городоцьким районним судом Львівської області було винесено рішення про звернення стягнення на предмет застави, що, однак, не свідчить про припинення договірних відносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язання та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Прострочена сума заборгованості за тілом кредиту становила 5373.32 долари США. Оскільки з відповідача в рахунок погашення заборгованості було звернуто стягнення за кредитним договором за період з дати укладення кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана у рішенні Городоцького районного суду Львівської області від 18 січня 2018 року, тобто за період з 16 вересня 2008 року по 01 вересня 2014 року, та за період після подання позовної заяви від 15 вересня 2014 року, з 16 вересня 2014 по 15 березня 2022 року відповідач має заборгованість у розмірі 1208,33 доларів США, що є 3% річних від простроченої суми.
Заочним рішенням від 05 вересня 2022 позовні вимоги було задоволено, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 1208 доларів США 33 центи, що за курсом 29,25 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 15 березня 2022 року складає 35343 грн. 65 коп., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2481 грн.
Ухвалою суду від 10 травня 2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Квак В.В., задоволено, заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року у справі № 441/678/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 27 липня 2023 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 807 (вісімсот сім) доларів США 32 центи, що за курсом 29.25 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.03.2022 складає 23614 грн. 11 коп..
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» суму сплаченого судового збору у розмірі 1657 грн. 63 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв”язку з пропуском строку позовної давності.
Рішення суду оскаржив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважає рішення суду незаконним в частині задоволених позовних вимог. Звертає увагу, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення, рішення Городоцького районного суду Львівської області від 18 січня 2018 року у справі №465/6831/14, на підставі якого було ухвалено дане рішення, було оскаржене в апеляційному порядку. Також звертає увагу, що в період з 23 травня 2020 року по 18 грудня 2020 року карантинних заходів не було. Вважав, що стягненню підлягають 3% річних з 19 грудня 2017 року по 15 березня 2022 року, в розмірі 769,23 доларів США. Наголосив, що згадана сума буде підлягати стягненню тільки у випадку набрання законної сили рішенням у справі №465/6831/14.
Просить скасувати рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 липня 2023 року в частині задоволених позовних вимог і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
29 вересня 2023 року від Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Судові витрати просив покласти на скаржника.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 04 грудня 2023 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Судом та матеріалами справи встановлено, що 16 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та позивачем було укладено кредитно-заставний договір № LVH1A800000631, згідно умов якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 6485.12 доларів США на термін до 15 вересня 2011 року, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області у цивільній справі № 465/6831/14-ц від 18 січня 2018 року позов задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» 32599.93 долари США заборгованості за кредитним договором № LVH1A800000631 від 16 вересня 2008, що за курсом 13.11 відповідно до службового розпорядження НБУ від 01 вересня 2014 еквівалентно 426860 грн. 74 коп., у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки «ВАЗ 21121», 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , та вилучення його у ОСОБА_1 відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.
З розрахунку заборгованості за договором № LVH1A800000631 від 16 вересня 2008 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 15 березня 2022 року у відповідача існує заборгованість за тілом кредиту в сумі 5373.32 долари США.
Згідно розрахунку заборгованості, нарахованого представником позивача на суму заборгованості за тілом кредиту за період з 16 вересня 2014 року по 15 березня 2022 року розмір трьох процентів річних становить 1208.33 доларів США, що за курсом 29.25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15 березня 2022 року складає 35343.65 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд застосувавши строк позовної давності, прийшов до висновку, що ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № LVH1A800000631 від 16 вересня 2008 року, розмір якого встановлено рішення Городоцького районного суду Львівської області у цивільній справі № 465/6831/14-ц від 18 січня 2018 року, з нього в порядку ч.2 ст.625 ЦК України підлягають стягненню три проценти річних за користування грошовими коштами за період з 12 березня 2017 року по 06 червня 2022 року в розмірі 807,32 долари США. Також суд стягнув з ОСОБА_1 в користь банку судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, було припинене після спливу визначеного цим договором строку кредитування. Відтак у спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідач, прострочивши виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № LVH1A800000631 від 16 вересня 2008 року, зобов'язаний сплатити позивачу три проценти річних за користування грошовими коштами.
Звертаючись до суду з даним позовом, Банк просив стягнути з ОСОБА_1 три проценти річних за користування грошовими коштами за період з 16 вересня 2014 року по 15 березня 2022 року, в той же час, з врахування поданої заяви представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, наявні підстави вважати, що за період з 16 вересня 2014 року по 11 березня 2017 року Банком пропущено строк позовної давності, в зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних за користування грошовими коштами в цей період задоволенню не підлягає - є правильними.
Щодо покликання скаржник про постановлення оскаржуваного рішення без врахування того, що рішення Городоцького районного суду Львівської області у цивільній справі № 465/6831/14-ц від 18 січня 2018 року в цей час було оскаржене в апеляційному порядку, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки дія згаданого рішення на момент постановлення оскаржуваного рішення не було зупинено і таке рішення вважалося таким, що набрало законної сили. Сам факт звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Городоцького районного суду Львівської області у цивільній справі № 465/6831/14-ц від 18 січня 2018 року не є підставою вважати, що воно зупиняє свою дію. Суд вважає за необхідне звернути увагу, ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року у справі № 465/6831/14-ц було відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 18 січня 2018 року.
Щодо твердження ОСОБА_2 щодо відсутності карантинних заходів в період з 23 травня 2020 року по 18 грудня 2020 року, суд звертає увагу, що:
Постановою КМУ №392 від 20 травня 2020 року продовжено на всій території України дію карантину з 22 травня 2020 року по 22 червня 2020 року;
Постановою КМУ від 17 червня 2020 року № 500, дію карантину продовжили до 31 липня 2020 року;
Постановою КМУ від 22 липня 2020 року №641, продовжено дію карантину з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року;
Постановою КМУ від 26 серпня 2020 року №760, дію карантину продовжили до 31 жовтня 2020 року;
Постановою КМУ від 13 жовтня 2020 року №956, дію карантину продовжили до 31 грудня 2020 року.
Таким чином, покликання скаржника, щодо закінчення трирічного терміну 24 травня 2020 року у зв'язку з відсутністю карантину в цей час, є безпідставним.
Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 липня 2023 року залишити без змін.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2023 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.