Справа № 461/4532/23 Головуючий у 1 інстанції: Кротова О.Б.
Провадження № 22-ц/811/2699/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 07 серпня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2023 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство «Ідея Банк» покликалося на те, що 16 квітня 2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду №С-001-109578-21-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.
Згідно кредитного договору відповідачка отримала кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 (до впровадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ), операції за яким можуть здійснюватись за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становила 24% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди становив 49900 грн.
Позивач виконав свої зобов'язання згідно умов кредитного договору. Останній платіж/зарахування кредитному договору здійснено 31 травня 2022 року. Відповідачка не виконувала свої зобов'язання, передбачені договором, внаслідок чого станом на 18 травня 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 101796,42 грн., яка складається із наступного: основний борг - 51327,11 грн., прострочений борг - 13672,89 грн., прострочені проценти - 36796,42 грн. Заборгованість відповідачки підтверджувалася випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою - розрахунком заборгованості станом на 18 травня 2023 року.
Відтак, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 03 квітня 2023 року на адресу відповідачки було направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачку було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до відповідачки будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.
Враховуючи наведене, АТ «Ідея Банк» просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 101796,42 грн., а також судовий збір в розмірі 2684 грн.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 07 серпня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за Угодою №С-001-109578-21-980 від 16 червня 2021 року у розмірі 101796,42 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 2684 грн судового збору.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає не доведеним з сторони позивача те, що вона погодилася на умови викладені в договорі. Також звертає увагу, що долучений позивачем договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб жодною із сторін не підписано. Також стверджує, що вона не отримувала договір комплексного банківського обслуговування і з його умовами не ознайомлювалася. Звертає увагу, що 16 квітня 2021 року вона підписала Угоду №С-001-109578-21-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, у якій не зазначено розміру отриманого кредиту, яка кредитна картка видавалася та чи видавалась вона взагалі, а також в цій угоді відсутні будь-які умови кредитного договору.
На підставі згаданого договору вона отримала кредит у розмірі 49900 грн у вигляді встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок, за рахунок якого банком списувалися кошти на погашення нарахованих відсотків, чим штучно збільшував розмір заборгованості по тілу кредиту.
Враховуючи наведене, просить скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 07 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Ідея Банк» залишити без задоволення. Судові витрати просить покласти на позивача.
17 листопада 2023 року від Акціонерного товариства «Ідея Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Банк просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, у зв'язку з безпідставністю доводів апеляційної скарги. Звертає увагу про досягнення усіх істотних умов з приводу отриманого кредиту. Також зазначає, що позов було подано за місцезнаходження банком та виконання договору.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 04 грудня 2023 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Судом та матеріалами справи встановлено, що 16 квітня 2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду №С-001-109578-21-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.
Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 (до впровадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ), операції за яким можуть здійснюватись за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди становить 49900 грн. Строк дії кредитного ліміту складає 12 (дванадцять місяців) з можливістю автоматичної пролонгації, згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (п.1; 3.1; 3.2; 3.3; 3.4 Кредитного договору)
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до впровадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ).
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, Банк 03 квітня 2023 року звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про усунення порушення кредитних зобов'язань, в якому вимагав терміново, протягом 30 календарних днів з дня направлення вимоги, виконати зобов'язання по кредитному договору, шляхом дострокового повернення кредиту в розмірі, який станом на 03 квітня 2023 року становив 101796,42 грн.
Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 та довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №С-001-109578-21-980 від 16 квітня 2021 року, розмір заборгованості станом на 18 травня 2023 року становить 101796,42 грн, з яких:
51327,11 грн - основний борг;
13672,89 грн - прострочений борг;
36796,42 грн - прострочені проценти.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з тих підстав, що позичальник у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору допустив заборгованість в розмірі 101796,42 грн і такий розмір Банком було підтверджено належними доказами.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Так, згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Також, згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норма якої застосовується й до кредитних правовідносин, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до ч. 1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, Банк скориставшись своїм правом передбаченим п.4.2 Угоди, звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про усунення порушення кредитних зобов'язань (дострокове повернення кредиту) і така вимога фактично була скерована позичальниці 07 квітня 2023 року за адресою її проживання та реєстрації.
Згідно виписки по кредитному договорі №С-001-109578-21-980 від 16 квітня 2021 року, на особовому рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 65000 грн, якими вона користувалася, здійснювала покупки, переказувала кредитні кошти на карткові рахунки, поповнювала мобільний.
За період неналежного виконання умов кредитного договору, за період з 16 квітня 2021 року по 03 квітня 2023 року в ОСОБА_1 перед Банком утворилася заборгованість в загальному розмірі 101796,42 грн.
Слід зазначити, що заперечуючи щодо задоволення позовних вимог та наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 , на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, не надала ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції іншого розрахунку.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності заборгованості за кредитним договором, на підтвердження виконання ним зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Колегія суддів враховує і те, що угода №С-001-109578-21-980 про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування, укладена 16 квітня 2021 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , останньою не оспорювалась, недійсною в судовому порядку не визнавалася, а відтак є чинною і підлягає до виконання її сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що в укладеній між сторонами угоді було передбачено, розмір кредиту, максимальний розмір кредиту, процентна ставка, строк дії кредиту, вид картки яка була надана відповідачці, номер картки та рахунку. Також підтвердила про ознайомлення з тарифами банку розміщеними на сайті Банку за адресою www.ideabank.ua, те, що Банк перед укладенням угоди повідомив її в належній формі в повному обсязі інформацію передбачену законодавством України, підтвердила про отримання та ознайомлення з орієнтовною загальною вартістю кредиту, що надана виходячи з обраних умов кредитування та іншою інформацією про умови кредитування згідно паспорту споживчого кредиту, що розміщений на офіційному сайті Банку.
Колегія суддів вважає, що при підписанні кредитного договору №С-001-109578-21-980 від 16 квітня 2021 року сторонами було досягнуто усіх істотних умов кредитного договору. Згаданий договір містить відомості щодо виданої ОСОБА_2 картки, її номер, виду картки та номер поточного рахунку на якому встановлювався кредитний ліміт, до якого вона мала доступ.
Укладенням Угоди № С-001-109578-21-980 від 16.04.2021 ОСОБА_1 , акцептувала Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО (п. 4.2 Угоди).
ОСОБА_1 , під час укладення Кредитного договору, ознайомилася з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується підписом позичальника на Угоді.
Таким чином, ОСОБА_1 . Банком була надана уся інформація, що надається кредитодавцем споживачу відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи, що між сторонами, у тому числі письмово, було досягнуто згоди за істотними умовами кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 без будь-яких застережень, а отже відповідачка погодилася з його умовами, визнала умови ДКБОФО невід'ємною складовою Кредитного договору та зобов'язалася виконувати їх.
Виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та процентів у сукупності з іншими доказами.
Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що сума заборгованості позичальниці перед Банк, тіло кредиту та проценти, яку останній просив повернути ОСОБА_1 в листі вимога від 03 квітня 2023 року, є аналогічною сумі, яку Банк просив стягнути звертаючись до суду з даним позовом (тіло кредиту та проценти).
Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 07 серпня 2023 рокузалишити без змін.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 07 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2023 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.