РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2023 Справа №607/18305/23
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Братасюка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Тинкалюк Є.І.,
у відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (далі - АТ «КБ «Глобус»), треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович про визнання виконавчого напису №2010 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною, 25.04.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» заборгованості в розмірі 70318,72 грн., таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заявлених вимог позивач, вказує що спірний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок). Вказує, що не отримувала від приватного нотаріуса та від відповідача жодних повідомлень та документів. Крім того посилається на те, що кредитний договір на підставі якого вчинено виконавчий напис нотаріально не засвідчений. З врахуванням зазначеного просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 5000,00 грн та судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області суду від 27.09.2023 року відкрито провадження у даній цивільній справі. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять позов задовольнити.
Відповідачем акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» участі повноважного представника в судове засідання не забезпечено, про причини неприбуття суд не повідомлено, відзиву по суті позовних вимог не надано.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. в судове засідання не з'явилась, проте подала клопотання про розгляд справи без її участі.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих А.І. в судове засідання не з'явився із невідомих на те суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
За вказаних обставин суд приходить до переконання, що слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, та відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №2010, про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за Договором на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки ПАТ «КБ «ГЛОБУС», укладеного із кредитором - ПАТ «КБ «ГЛОБУС» шляхом підписання Заяви-анкети № 15/255 від 23 січня 2018 року на приєднання до Договору, відповідно до якого банком було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт (кредитну лінію), на користь АТ «КБ «ГЛОБУС» заборгованості в сумі 69318,72 грн.
У виконавчому написі нотаріуса вказано, що стягнення заборгованості проводиться за період з 23 січня 2018 року по 28 лютого 2019 року. Сума заборгованості, яка підлягає стягненню складає 69318,72 грн, у тому числі: заборгованість по кредиту - 62854,90 грн; нараховані проценти - 2025,13 грн; прострочені проценти - 4438,69 грн.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із стягувача, в розмірі 1000,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню із боржника становить 70318,72 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І. від 14.06.2019 року відкрито виконавче провадження за ВП № 59358520 з примусового виконання вказаного виконавчого напису №2010. Окрім цього, приватним виконавцем в рамках даного виконавчого провадження винесено постанови про арешт майна боржника, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та про арешт коштів боржника.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Відповідно до ст. 18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Тому вчинення нотаріусом виконавчого напису є окремим, самостійним способом захисту цивільних прав серед інших способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених главою 3 розділу 1 ЦК.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» , нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Такий правовий висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 23.01.2018 року у провадженні 61-154св18.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17.
Однак, матеріали справи не містять жодних відомостей стосовно направлення позивачу повідомлень (письмової вимоги) про усунення порушень та про отримання відповідного повідомлення.
Неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги АТ «КБ «Глобус». Позивач не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Отже, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Окрім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. відмовлено в задоволені заяви ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р.
Отже, станом на 25 квітня 2019 року, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Разом з тим, будь-які докази на підтвердження того, що наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису кредитний договір був посвідчений нотаріально в матеріалах справи відсутні, тоді як відповідно до п. 1 Переліку для вчинення нотаріального напису нотаріусу подається оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).
Однак, не зважаючи на те, що судовим рішенням були скасовані зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, в частині виконавчого напису на кредитному договорі, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. вчинив оспорюваний виконавчий напис не на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, суд приходить до переконання, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений нотаріусом з порушенням чинного законодавства, а тому, у даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають до захисту шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Щодо судових витрат на правову допомогу, суд приходить до наступних висновків.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом установлено, що 18 вересня 2023 року між адвокатом Пушкарьовим О.О. та Кавалір О.Є. укладено договір про надання правової допомоги № 18-09-23/1.
Згідно п. 3.1. даного Договору за послуги щодо надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар у розмірі 5000,00 грн.
За домовленістю Сторін, оплата правової допомоги буде здійснюватись шляхом післяплати, протягом 5-ти днів з дня оголошення судом першої інстанції рішення, незалежно від результату розгляду справи, або в іншому порядку обумовленому сторонами в додатках до договору (п. 3.2. вказаного Договору).
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 18-09-23/1 від 18.09.2023, адвокатом витрачено 6 год. на надання професійної правничої (правової) допомоги. Вартість послуг, зазначених в цьому Акті, складає 5 000,00 грн. Сторони не мають претензій одна до одної.
Враховуючи особливості предмета спору, а також характер виконаної адвокатом роботи з урахуванням складності справи, та за відсутності заперечень відповідача щодо розміру витрат, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подачу позову та заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 223, 263, 265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2010 вчинений 25.04.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» коштів в сумі 70318,72 грн, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору № 15/255 від 23.01.2018 року.
Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішенняможе бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня з дня складання повного тексту.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус», код ЄДРПОУ 35591059, місцезнаходження: пров. Куренівський, буд. 19/5, м. Київ.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, місцезнаходження: вул. Панаса Мирного, буд. 14, нежилі приміщення з № 1 по № 13 (груп. прим. № 28), м. Київ.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович, місцезнаходження: вул. Торговиця, 32-А, м. Тернопіль.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк