УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2023 Справа №607/7508/22
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в режимі відеоконференції у залі суду в місті Тернополі під час підготовчого судового засідання матеріали кримінального провадження №12022210000000071 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Броди Львівської області, українця, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
в провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувають матеріали кримінального провадження №12022210000000071 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 звернувся із клопотанням про повернення обвинувального акта в кримінальному провадженні №12022210000000071 відносно ОСОБА_4 за ч.4 ст.187 КК України прокурору, у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України. В обґрунтування вказаного клопотання, захисник посилаючись на норми КПК України, зазначив, що зі змісту обвинувального акта вбачається, що підзахисний ОСОБА_4 вчиняв кримінальні правопорушення, які йому інкримінуються спільно із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , однак у даному кримінальному провадженні особи не перебувають у статусі обвинуваченого та даним складом суду обвинувальний акт щодо них не розглядається. У обвинувальному акті описана роль ОСОБА_12 , як одного із організаторів організованої групи, яка скоювала розбійні напади, а також детально описано ролі всіх учасників групи, складання плану злочинної діяльності та визначення часу і способу його виконання, забезпечення взаємозв'язку між співучасниками злочинної діяльності для злагодженого досягнення запланованого злочинного результату. Отже, обвинувальний акт охоплює події у скоєнні вказаного кримінального правопорушення, які відбувались також за участю вище вказаних осіб. Констатація в обвинувальному акті відносно ОСОБА_4 факту причетності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до вчинення злочину грубо порушує права останніх, зокрема передбачені ст.7 КПК України загальні засади кримінального провадження такі як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів, права на перехресний допит, а також доступ до правосуддя, який є одним з принципів верховенства права, гарантованих Конституцією та законами України (ч.2 ст.55, п.8 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.7 ч.6 ст.9, ст.24 КПК України).
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, просив повернути обвинувальний акт прокурору, з наведених захисником підстав.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання захисника зазначивши, що підстави для повернення обвинувального акта, викладені захисником у клопотанні, є необгрунтованими, просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, оскільки він складений з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.
У відповідності до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Словосполучення «не відповідає вимогам цього Кодексу», означає, що обвинувальний акт не тільки повинен формально узгоджуватись з вимогами ст.291 КПК України, а й відповідати іншим вимогам КПК України та загальним засадам кримінального провадження, до яких за ст.7 КПК України відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості, змагальність.
Крім того, згідно до ч.1 ст.62 Конституції України, ч.1 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п.37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п.23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п.41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п.88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п.66).
Так, з тексту обвинувального акту, в межах якого суд повинен розглянути обвинувачення по суті, слідує, що обвинувачений скоїв злочини у складі організованої групи спільно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 .
У обвинувальному акті описана роль ОСОБА_12 , як одного із організаторів організованої групи, яка вчиняла розбійні напади, а також детально описано ролі всіх учасників групи, складання плану злочинної діяльності та визначення часу і способу його виконання, забезпечення взаємозв'язку між співучасниками злочинної діяльності для злагодженого досягнення запланованого злочинного результату. Отже, обвинувальний акт охоплює події у скоєнні вказаного кримінального правопорушення, які відбувались також за участю вище вказаних осіб.
Між тим, обвинувачення щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 не є предметом судового розгляду в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_4 і факти їх можливої злочинної діяльності не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили.
Така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 у кримінальних правопорушеннях грубо порушує передбачені ст.7 КПК України загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, принципів верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів, права на перехресний допит, а також доступ до правосуддя, який є одним з принципів верховенства права, гарантованих Конституцією України та законами України (ч.2 ст.55, п.8 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.7, ч.6 ст.9, ст.24 КПК України).
Натомість міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.
З урахуванням вимог КПК України та практики Європейського суду, зміст обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 прямо вказує на співучасть інших, конкретизованих в обвинувальному акті осіб, у вчиненні злочину, який ставиться у вину ОСОБА_4 , та є фактичною констатацією цього факту і, всупереч принципу презумпції невинуватості, безпідставно стверджує про причетність вказаних осіб до вчинення зазначених злочинів.
Встановлені органом досудового розслідування щодо ОСОБА_4 фактичні обставини справи, не можуть вважатися встановленими щодо інших осіб, прізвища яких зазначено в обвинувальному акті і потребують окремого дослідження при розслідуванні/розгляді судом справи відносно цих осіб.
За наведених обставин, суд не може розглянути подане прокурором обвинувачення, де зазначається, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 скоювали кримінальні правопорушення, оскільки їх не було залучено у це провадження.
Цей висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 10 травня 2018 у справі № 461/3797/17.
Все це вказує на те, що обвинувальний акт складено з порушенням загальних засад законності здійснення кримінального провадження, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, принципів верховенства права, що унеможливлює розгляд судом обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
З огляду на вищенаведені в обвинувальному акті недоліки, суд позбавлений можливості визначити коло осіб, стосовно яких слід здійснювати розгляд.
Вказані обставини унеможливлюють призначення до судового розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 та як наслідок, ухвалення законного і справедливого судового рішення.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обвинувальний акт повернути прокурору для усунення вищеописаних недоліків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 110, 291, 314, 315, 376 КПК України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
обвинувальний акт з додатками в кримінальному провадженні №12022210000000071 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України - повернути прокурору.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1