Справа № 595/1892/23
Провадження № 2/595/385/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2023
Бучацький районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого судді Тхорик І.І.
з участю секретаря судового засідання Боднара М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дитини,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., звернулася в суд з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття. Окрім того, просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 18.06.2017 між нею та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований у Жизномирській сільській раді Бучацького району Тернопільської області, актовий запис №06. Від шлюбу в сторін є одна неповнолітня дитина, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Упродовж останніх трьох місяців відповідач матеріально не забезпечував сім'ю, вихованням дитини фактично не займався і не цікавився, тим самим самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків. Вважає, що заявлений нею розмір аліментів є повністю співмірним до сучасних реалій, зокрема, цін на їжу, одяг, речі першої необхідності, оплати житлово-комунальних послуг, такий не є надмірним, а навпаки, забезпечить задоволення мінімальних потреб дитини та її гармонійного розвитку. Інших дітей у відповідача немає, стягнень за виконавчими документами не проводиться. За наведених обставин просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2023 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Ковалівський Б.В. в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. У позовній заяві позивач просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в зал судового засідання не прибув повторно, будучи належним чином повідомленим про дату та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подавав. Відзиву від імені відповідача на адресу суду не надходило.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи, та вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 червня 2017 року у Жизномирській сільській раді Бучацького району Тернопільської області між сторонами було укладено шлюб, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Жизномирською сільською радою Бучацького району Тернопільської області 18 червня 2017 року.
Той факт, що сторони є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Жизномирською сільською радою Бучацького району Тернопільської області 15 січня 2018 року.
Згідно Витягу з державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №6113-1015373-2017, сформованого Бучацьким районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області 10.11.2017, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою по АДРЕСА_1 .
За даними довідки №313, виданої Бучацькою міською радою Чортківського району Тернопільської області 11 жовтня 2023 року, за адресою по АДРЕСА_1 , зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (заявниця); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (мати); ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (сестра); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (брат); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (тітка); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син); ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (батько).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Судом встановлено, що домовленості щодо участі у витратах на утримання дитини між сторонами не досягнуто.
За відсутності домовленості між батьками щодо участі в утриманні дитини той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів (ст. 181 СК України).
Відповідно до положень ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком дитини ОСОБА_3 та зобов'язаний брати участь в їх утриманні.
Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що упродовж останніх трьох місяців відповідач матеріально не забезпечував сім'ю, вихованням дитини фактично не займався і не цікавився, вважає, що чоловік тим самим самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідач, в свою чергу, не скористався своїм правом надати суду докази, які б свідчили про те, що він бере участь в утриманні дитини, як і не надав жодних відомостей щодо свого працевлаштування та розміру доходу.
За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, кожен з яких відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачє особою працездатного віку, відомостей, які б свідчили про обмеження його фізичної діяльності суду не надано, а тому такий має об'єктивну можливість працювати та утримувати на належному рівні спільну з позивачкою дитину.
Приймаючи до уваги те, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, беручи до уваги розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, вік дитини на утримання якої стягуються аліменти, щорічні потреби дитини, які з віком постійно зростають, що в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає малолітня дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, які є загальновідомими та не потребують доказування, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити і аліменти визначити в твердій грошовій сумі у розмірі 3500 грн на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, що з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини буде відповідати вимогам закону та буде достатнім для гармонійного розвитку дитини та захистить її права.
Одночасно суд звертає увагу, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід зазначити, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18, викладено висновок про те, що розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18», а також в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 529/201/20.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
В обґрунтування понесених судових витрат представник позивача надав наступне: договір про надання юридичної (правничої) допомоги, представництва інтересів та ведення справ у суді № 42 від 11 жовтня 2023 року, згідно якого замовник виплачує адвокату винагороду (гонорар) розмір якої та порядок виплати узгоджується за домовленістю між сторонами; додаткову угоду №2 до договору про надання правничої допомоги від 13 жовтня 2023 року, згідно якої розмір вартості наданої адвокатом клієнту професійної правничої допомоги у суді першої інстанції за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, з врахуванням вивчення матеріалів справи та значення справи для клієнта є фіксованою та становить 2000,00 грн. Вказана вартість включає оплату за складання процесуальних документі, представництво в суді першої інстанції незалежно від фактичної кількості судових засідань, повний юридичний супровід справи та консультації з правових питань; Акт прийому-передачі наданих правничих послуг до Додаткової угоди №2 від 13.10.2023 до договору про надання правничої допомоги від 11.10.2023, згідно якої адвокатом понесено прямі витрати, пов'язані з підготовкою до розгляду у суді першої інстанції цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, а клієнт прийняв правничі послуги: підготовку позовної заяви, подання позовної заяви до суду, вивчення судової практики, надання консультацій з правових питань та моніторингу руху справи.
Надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу, а також ураховуючи критерій складності справи, обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
За таких обставин суд вважає, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.
Згідно Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
На підставі ст.ст. 180, 182, 184 СК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280, 430 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп. судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Бучацького районного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 04 грудня 2023 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя: І. І. Тхорик