ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3286/23 пров. № А/857/14954/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Судова-Хомюк Н.М.,
суддів: Онишкевича Т.В.,
Сеник Р.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі № 500/3286/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя у І інстанції - Чепенюк О.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення - 11 липня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі також - ГУ ПФ України в Тернопільській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не врахування до стажу на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: 2 роки - період проходження військової служби; 2 роки 5 місяців 3 дні - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі; 3 роки 28 днів - стаж роботи на посаді стажера на вакантну посаду слідчого прокуратури та слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області; 1 рік 5 місяців 10 днів - стаж роботи на посаді ведучого консультанта Управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації, неправомірними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: 2 роки - період проходження військової служби; 2 роки 5 місяців 3 дні - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі; 3 роки 28 днів - стаж роботи на посаді стажера на вакантну посаду слідчого прокуратури та слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області; 1 рік 5 місяців 10 днів - стаж роботи на посаді ведучого консультанта Управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із суддівським стажем 38 років 1 місяць 27 днів, з 02.05.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Вищої ради правосуддя від 25.04.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Бережанського районного суду Тернопільської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, а 23.05.2023 він подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заяву про перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем враховано лише стаж роботи безпосередньо на посаді судді, який становить 29 років 2 місяці 16 днів, та протиправно не зараховано окремі періоди страхового стажу, які мали б зараховуватися до стажу роботи на посаді судді, а саме: період проходження військової служби - 2 роки; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців 3 дні; стаж роботи на посаді стажера на вакантну посаду слідчого прокуратури та слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області - 3 роки 28 днів; стаж роботи на посаді ведучого консультанта Управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації - 1 рік 5 місяців 10 днів. На думку позивача, такі дії територіального органу Пенсійного фонду України суперечить вимогам законодавства щодо порядку визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до норм, які діяли на день призначення особи суддею. Відповідачем не враховані положення частини першої статті 7, частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ), чинні на час обрання ОСОБА_1 на посаду судді, абзац другий статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», положення пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», а також судову практика Верховного Суду в цій категорії справ.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не врахування до стажу ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, таких періодів: період проходження військової служби - 2 роки; половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців 3 дні; роботи на посаді слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області - 1 рік 10 місяців 10 днів; роботи на посаді ведучого консультанта Управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації - 1 рік 5 місяців 10 днів. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, такі періоди: період проходження військової служби з 12.11.1981 по 12.11.1983 - 2 роки; половину строку навчання з 24.08.1984 по 29.05.1989 за денною формою у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І.Франка на юридичному факультеті - 2 роки 5 місяців 3 дні; роботу на посаді слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області з 18.10.1990 по 28.08.1992 - 1 рік 10 місяців 10 днів; роботу на посаді ведучого консультанта Управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації з 01.09.1992 по 11.02.1994 - 1 рік 5 місяців 10 днів, та здійснити перерахунок й виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 02.05.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, те що суддівський стаж ОСОБА_1 становить 29 років 2 місяці 16 днів. Стаж роботи на посаді судді позивача визначався відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон № 1402-VIII), а тому відсутні підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання у вищому навчальному закладі, слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області, періоду роботи в Управлінні юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації. Вважає, що суд першої інстанції надав неналежну правову оцінку всім суттєвим обставинам справи та не повною мірою оцінив докази у справі, доводи відповідача, прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів від 11.02.1994 ОСОБА_1 обраний суддею Тернопільського міського суду. Указом Президента України від 15.03.2004 № 328/2004 Тернопільський міський суд ліквідовано, утворено Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області. Постановою Верховної Ради України від 17.06.2004 № 1812-IV ОСОБА_1 обраний суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області безстроково. Указом Президента України від 30.09.2009 № 786/2009 переведений на посаду судді Бережанського районного суду Тернопільської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 25.04.2023 №404/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Бережанського районного суду Тернопільської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.15-17).
Зі змісту цього рішення вбачається, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення становить 29 років 2 місяці 14 днів.
Також згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.04.2023 з посиланням на частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018), абзац четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, частину першу статті 7, частину четверту статті 43 Закону № 2862-ХІІ, абзац другий статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», до стажу позивача, що дає право для звільнення у відставку, зараховано крім стажу роботи на посаді судді (29 років 2 місяці 14 днів) такі періоди:
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді - 2 роки;
період проходження військової служби - 2 роки;
половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців 3 дні;
стаж роботи на посаді слідчого прокуратури - 1 рік 10 місяців 10 днів.
Відтак загальний стаж роботи судді Бережанського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 (станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення), що дає йому право на відставку, становить 37 років 5 місяців 27 днів.
02.05.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та подав ряд документів, перелік яких наведений у розписці-повідомленні (а.с.63-64).
З 02.05.2023 ОСОБА_1 виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 68% суддівської винагороди працюючого судді, виходячи з розрахунку зарахованого стажу судді 29 років 2 місяці 16 днів (а.с.70).
З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що територіальним органом Пенсійного фонду України до його страхового стажу включено такі періоди: з 01.09.1978 по 27.12.1980 навчання; з 02.02.1981 по 17.10.1981 робота в Жидачівському райвідділі культури; з 12.11.1981 по 12.11.1983 військова служба; з 13.12.1983 по 20.08.1984 робота в Жидачівському целюлозно-картонному заводі; з 24.08.1984 по 29.05.1989 навчання у вищому навчальному закладі; з 31.07.1989 по 17.10.1990 стажування на вакантну посаду слідчого прокуратури; з 18.10.1990 по 28.08.1992 робота слідчим прокуратури Жидачівського району; з 01.09.1992 по 10.02.1994 робота ведучим консультантом управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації; з 11.02.1994 по 27.04.2023 перебування на посаді судді, а всього 43 роки 10 місяців 27 днів (а.с.6, 69).
До спеціального стажу, що дає право на щомісячне грошове утримання судді, включено лише період перебування на посаді судді, що складає 29 років 2 місяці 16 днів (а.с.7, 40).
Позивач вважаючи, що при розрахунку стажу роботи на посаді судді для обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно не враховано до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, стаж роботи на посаді стажиста на вакантну посаду слідчого прокуратури та слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області та стаж роботи на посаді ведучого консультанта Управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації звернувся до суду з вказаним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що слід задовольнити позовні вимоги частково, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не врахування до стажу ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, таких періодів: період проходження військової служби - 2 роки; половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі на денній формі - 2 роки 5 місяців 3 дні; роботу на посаді слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області - 1 рік 10 місяців 10 днів; роботу на посаді ведучого консультанта Управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації - 1 рік 5 місяців 10 днів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIIІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Статтею 137 Закону №1402-VIIІ передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Так, до набрання чинності Законом «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Також відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30.10.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Згідно з пунктом 3-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах прокурорів.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду викладених в постановах від 27.02.2018 у справі № 127/20301/17, від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 20.03.2018 у справі № 520/5814/17, від 22.03.2018 року справа № 520/5412/17, від 22.05.2018 у справі № 490/1719/17, від 12.07.2019 у справі №404/5988/17, від 31.10.2019 №766/17221/16-а, від 15.01.2020 у справі №683/600/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а, від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а, від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 31.08.2022 у справі №695/2602/17, від 30.03.2023 у справі №280/2167/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Судом встановлено, що відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано виключно періоди роботи суддею.
Разом з тим, ОСОБА_1 з 12.11.1981 по 12.11.1983 проходив строкову військову службу у Радянській Армії, що підтверджено записами його трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 02.02.1981 (а.с.7-8).
Також трудова книжка містить запис про навчання позивача з 24.08.1984 по 29.05.1989 за денною формою у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І.Франка на юридичному факультеті.
Відтак, до стажу роботи позивача, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці, враховується період проходження військової служби з 12.11.1981 по 12.11.1983, що складає 2 роки, та половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 25.04.2023 №404/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бережанського районного суду Тернопільської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» та розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 , проведеного Бережанським районним судом Тернопільської області 01.05.2023 за №01-04/61/2023 (а.с.14), тривалість стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за період навчання з 24.08.1984 по 29.05.1989 становить 2 роки 5 місяців 3 дні, тобто половина строку навчання.
Щодо позовних вимог в частині зарахування періоду роботи позивача в органах прокуратури до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає наступне.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дата заповнення 02.02.1981, він - з 31.07.1989 по 17.10.1990 був стажистом на вакантну посаду слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області; - з 18.10.1990 по 28.08.1992 працював слідчим прокуратури Жидачівського району Львівської області (а.с.7-9).
Відповідачем відповідно до оскарженого рішення при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача не зараховано вказані вище періоди стажування та роботи слідчим до стажу роботи на посаді судді.
Як вказано вище, Закон №2862-ХІІ передбачав зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до роз'яснення поняття «прокурор», яке міститься в статті 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (далі Закон № 1789-XII, в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.
Отже, в аспекті спірних правовідносин суд звертає увагу на те, за змістом статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Роз'яснення поняття «прокурор» міститься у статті 56 Закону №1789-XII, що стосується поняття «слідчий», то його необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення статті 43 Закону № 2862-ХІІ в цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, який дає право на відставку судді.
Такі висновки суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2019 у справах №607/5454/17 та №589/4735/16-а, від 20.11.2019 у справі №308/5911/17, від 13.05.2020 у справі № 242/1890/17, від 19.08.2021 у справі №369/2234/17.
З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що до стажу для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу (який має 10 років стажу роботи безпосередньо на посаді судді) підлягає зарахуванню робота на посаді слідчого прокуратури з 18.10.1990 по 28.08.1992, що складає 1 рік 10 місяців 10 днів).
Щодо позовних вимог в частині зарахування періоду роботи позивача в органах юстиції з 01.09.1992 по 10.02.1994, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дата заповнення 02.02.1981, він - з 01.09.1992 прийнятий на посаду ведучого консультанта управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації, - 11.02.1994 звільнений з займаної посади у зв'язку з обранням суддею Тернопільського міського суду (а.с.7-9).
Вище судом зазначені положення абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ (чинної на момент призначення позивача на посаду судді), які передбачають зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, час роботи на посадах в Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за умови, що вони безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів.
Відтак, на переконання суду, до стажу позивача, який дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зарахуванням періоду роботи ОСОБА_1 з 01.09.1992 по 11.02.1994 (що становить 1 рік 5 місяців 10 днів) в Управлінні юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації на посаді ведучого консультанта.
Аналогічна правова позиція щодо обрахування стажу роботи судді у відставці стосовно роботи в органах юстиції висловлена Верховним Судом у постановах від 30.05.2019 у справі №592/2569/17, від 27.01.2021 у справі № 591/2397/17.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 12.11.1981 по 12.11.1983 (2 роки), половина строку навчання за денною формою у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І.Франка на юридичному факультеті з 24.08.1984 по 29.05.1989 (2 роки 5 місяців 3 дні), робота слідчим прокуратури Жидачівського району Львівської області з 18.10.1990 по 28.08.1992 (1 рік 10 місяць 10 днів) та робота на посаді ведучого консультанта управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації з 18.10.1990 по 28.08.1992 (1 рік 11 місяців 10 днів) повинні зараховуватися до стажу роботи позивача на посаді судді при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
При визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, відповідачем не враховано положення абзацу 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Позивач був призначений (обраний) на посаду до набрання чинності Законом № 1402-VIIІ, а тому норми Закону № 1402-VIIІ, щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді до позивача застосовуватись не можуть.
Не зарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов'язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідач на вказану обставину уваги не звернув, а відтак, невірно визначив стаж роботи позивача на посаді судді, що призвело до невірного визначення позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується судді у відставці.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог частково та визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не врахування до стажу ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, таких періодів: період проходження військової служби - 2 роки; половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі на денній формі - 2 роки 5 місяців 3 дні; роботу на посаді слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області - 1 рік 10 місяців 10 днів; роботу на посаді ведучого консультанта Управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації - 1 рік 5 місяців 10 днів та про зарахування вказаних періодів до стажу ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку й призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 02.05.2023, з урахуванням зарахованих за судовим рішенням періодів та з урахуванням раніше виплачених сум.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З цих підстав, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі № 500/3286/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року