ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №500/6643/23
04 грудня 2023 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб",
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01.11.2022,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб", починаючи з 01.11.2022 із урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Тернопільській області та отримує з 01 серпня 2018 року пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", відповідно до заяви від 02 жовтня 2018 року.
Наказом Державної установи "Бережанська виправна колонія (№141)" Міністерства юстиції України від 30.07.2018 №22/ОС-18 визначено, що вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становила 21 рік 00 місяців 02 дня, в пільговому обчисленні - 27 років 04 місяці 08 днів.
У вересні 2023 року позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив перевести його на пенсію за вислугу років, згідно пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в розмірі, передбаченому пунктом "а" статті 13 цього Закону, з дня призначення пенсії. До вказаної заяви позивач додав копію наказу Державної установи "Бережанська виправна колонія (№141)" Міністерства юстиції України від 30.07.2018 №22/ОС-18.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 25.09.2023 №8525- 8700/А-02/8-1900/23 повідомив позивача про те, що йому призначена пенсія відповідно до пункту "б" статті 12 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", за 28 років загального стажу (в т.ч. календарна вислуга - 21 рік) в розмірі 53 % відповідних сум грошового забезпечення. Зазначено, що відповідно до статті 10 Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" з 01.01.2007 до органів Пенсійного фонду України передані функції з призначення (перерахунку) і виплати пенсій деяким категоріям громадян. Питання щодо обчислення вислуги років та підготовки і подання документів на призначення пенсії належать до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових міністерств та відомств. Враховуючи зазначене, щодо підготовки та подання документів в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Позивачу рекомендовано звернутись до Управління державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області.
Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не переведення його на пенсію за вислугу років згідно пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в розмірі, передбаченому пунктом "а" частини 1 статті 13 цього Закону.
Ухвалою суду від 20.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
02.11.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки будь-яких порушень прав позивача на пенсійне забезпечення, зокрема щодо порядку проведення перерахунку пенсії та її виплати, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у своїх діях не вбачає. Вказав, що для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Зазначив, що відповідно до наказу управління МЮ України ДУ "Бережанська виправна колонія (№141)" №22/ОС-18 від 30.07.2018 вислуга років позивача становить 21 рік 00 місяців та 02 дні. Звернув увагу суду на тому, що у спірному випадку виклад обставин позовної заяви стосується лише питання зарахування стажу роботи позивача у пільговому обчисленні, та не стосується спору пов'язаного із переведення пенсії за вислугу років на інший вид пенсії.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, з 01.08.2018 та отримує пенсію за вислугу років згідно відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідно, вислуга років 28 (календарна 21) у розмірі 53% відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно наказу Державної установи "Бережанська виправна колонія (№141)" Міністерства юстиції України від 30.07.2018 №22/ОС-18 "З особового складу" ОСОБА_1 звільнено відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) з 31.07.2018. Вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становила 21 рік 00 місяців 02 дня, в пільговому обчисленні - 27 років 04 місяці 08 днів.
06.09.2023 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив перевести його на пенсію за вислугу років, згідно пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в розмірі, передбаченому пунктом "а" статті 13 цього Закону, з дня призначення пенсії.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 25.09.2023 №8525- 8700/А-02/8-1900/23 повідомив позивача про те, що йому призначена пенсія відповідно до пункту "б" статті 12 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", за 28 років загального стажу (в т.ч. календарна вислуга - 21 рік) в розмірі 53 % відповідних сум грошового забезпечення. Зазначено, що відповідно до статті 10 Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" з 01.01.2007 до органів Пенсійного фонду України передані функції з призначення (перерахунку) і виплати пенсій деяким категоріям громадян. Питання щодо обчислення вислуги років та підготовки і подання документів на призначення пенсії належать до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових міністерств та відомств. Враховуючи зазначене, щодо підготовки та подання документів в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Позивачу рекомендовано звернутись до Управління державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області.
Вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не переведення його на пенсію за вислугу років згідно пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності, дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ, право на пенсійне забезпечення на умовах цього закону мають звільнені зі служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.
Частиною першою статті 2 цього Закону передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії, відповідно до цього Закону, призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно із пунктами "а", "б", "в" статті 17 Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: військова служба; служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Згідно зі статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, статтею 17 Закону №2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а ст. 17-1 цього ж Закону встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом.
Відтак, Закон №2262-ХІІ сам по собі не встановлює порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом. Пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років встановлюються Урядом шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Таким нормативним актом є постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 № 393 (далі - Постанова №393).
Постановою №393 визначено, серед іншого, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років військовослужбовцям - особам офіцерського складу. Зазначена постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393.
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою №393.
Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
Закон №2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині четвертій статті 17 цього Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262 пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
При цьому, суд враховує, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 по справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 по справі №725/1959/17, від 27.03.2018 по справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-ХІІ у частині призначення пенсії за вислугу років, сформував правовий висновок, відповідно до якого, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 по справі №480/4241/18.
У вищезазначеній постанові Судова палата сформувала наступні правові висновки: "В цілях Закону №2262 календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за цим Законом календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Постанови №393".
З матеріалів справи слідує, що вислуга років позивача на день звільнення зі служби в календарному обчисленні становила 21 рік 00 місяців 02 дня, в пільговому обчисленні - 27 років 04 місяці 08 днів.
З огляду на наведене, суд вважає, що позивач має право на пенсійне забезпечення згідно з пунктом "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Суд зазначає, що згідно з частинами першою, другою статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 01.11.2022, провівши відповідний перерахунок пенсії, з врахуванням виплачених сум.
Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб", з 01.11.2022, провівши відповідний перерахунок та виплату пенсії, з врахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено і підписано 04 грудня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мартиць О.І.