ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/5600/23
04 грудня 2023 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Тернопільської митниці про визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» до Тернопільської митниці про визнання протиправним і скасування рішення Тернопільської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА403020/2023/000102/2 від 15.02.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.02.2023 з метою митного оформлення ввезеної на територію України рибної продукції, а саме: філе риби оселедець морожене (бабочка) (лат. Clupela harengus), без кісток та плавників, на шкірі, розмір 5-8шт/кг, вага нетто - 18240,00кг, запаковане в 912 картонних коробки, представляє собою дві смужки м'яса нарізані паралельно хребту, правий та лівий боки риби здвоєні без розтину по спинці, дата виробництва 09-10/2022, виробник А615 Sildarvinnclan hf, торговельна марка ICE FRESH SEAFOOD, уповноваженим представником позивача подано електронну митну декларацію №23UА403020002299U1 від 15.02.2023, з вартістю товару згідно рахунку в сумі 1,67 дол. США/кг.
Позивач вказує, що після довготривалих консультацій між декларантом та митним органом, відповідач прийняв спірне рішення від 15.02.2023, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно із статтею 64 Митного кодексу України до суми 1,89 дол. США /кг аргументуючи тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, документально не підтверджено числові значення складових митної вартості імпортованого товару; для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів або інших платіжних та/або бухгалтерський документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включенні у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, страхові документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, специфікації, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якість та вартісні характеристики товарів.
Позивач з таким рішенням суб'єкта владних повноважень не погоджується, вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом, з огляду на що звернувся із даним позовом в суд.
Ухвалою від 11.09.2023 суд залишив позовну заяву без руху, встановивши строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
05.10.2023, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на позовну заяву з додатками, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що на виконання контракту №0912202201 від 09.12.2022, укладеного між компанією «Ice Fresh Seefood» (Ісландія) та Приватним підприємством «Приватне мале підприємство «Лотос» (Україна), згідно з інвойсом №90319789 від 03.02.2023, позивачем на митну територію України ввезено товар «Філе оселедця...».
Відповідач вказує, що під час здійснення митного контролю за поданою митною декларацією митницею опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання яких виявлено, невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості товару, визначеної за основним методом. У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, митним органом прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. При цьому, відповідачем зазначено, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні оскарженого рішення про коригування митної вартості використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема, згідно МД від 27.01.2023 №UА100190/2023/550907 де вартість такого товару становить 1.89 дол. США за кг.
Тернопільська митниця Держмитслужби вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару прийнято ним з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню (арк. справи 44-54).
Інших заяв по суті спору на адресу суду не надходило.
Суд ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд даної судової справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач - приватне підприємство «Приватне мале підприємство «Лотос», 07.02.1995 зареєстровано як юридичну особу з основним видом економічної діяльності « 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний)», що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На виконання зовнішньоекономічного договору продажу і поставки товару №0912202201 від 09.12.2022, укладеного між компанією «Ice Fresh Seefood» (Ісландія) та Приватним підприємством «Приватне мале підприємство «Лотос» (Україна) (арк. справи 17-19), згідно рахунком-фактурою (інвойс) №90319789 від 03.02.2023 (арк. справи 13), автотранспортною накладною CMR №б/н від 13.02.2023 (арк. справи 13 зворот) позивачем на митну територію України ввезено товар «Філе оселедця...» з вартістю товару згідно рахунку в сумі 1,67 дол. США/кг.
У вказаний договір сторонами вносились зміни, зокрема, згідно з додатковою угодою №3 від 03.02.2023, яка надавалась митному органу згідно відомостей Картки відмови (суду примірника додаткової угоди не надано)
15.02.2023 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ №23UА403020002299U1 від 15.02.2023, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Філе оселедця (бабочка) морожене (лат. Clupela harengus), розмір 5-8 шт./кг, без кісток та плавників, на шкірі, загальна вага нетто - 18240.00кг. Представляє собою дві смужки м'яса нарізані паралельно хребту, правий та лівий боки рибин здвоєні без розтину по спинці. Запаковано в 912 картонних коробок. Без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, без консервантів, тепловій та кулінарній обробці не піддавалась. Не містить ГМО. Пата виробництва: 09/2022. Термін зберігання при температурі -18град.С - 24 місяці. Виробник: А615 Sildarvinnclan hf (Ice Fresh Seafood LTD). Торговельна марка: ICE FRESH SEAFOOD» (арк. справи 48).
Як слідує з матеріалів судової справи та з інформації, що міститься в графі 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення подано наступні документи:
сертифікат якості №б/н від 03.02.2023;
рахунок-фактура (інвойс) №90319789 від 03.02.2023;
автотранспортна накладна - CMR №б/н від 13.02.2023;
сертифікат про походження товару №IS-053056-1 від 03.02.2023;
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №ТР-0000051 від 13.02.2023;
доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 03.02.2023;
зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №0912202201 від 09.12.2022;
договір про надання послуг митного брокера №33 від 05.05.2015;
договір (контракт) про перевезення №30-2020 від 03.01.2020;
заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів №б/н від 15.02.2023;
інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №9564507 від 14.02.2023;
інші некласифіковані документи - лист №б/н від 03.02.2023;
інші некласифіковані документи - рахунок BS23 Nr 0320 від 14.02.2023;
копія митної декларації країни відправлення №23LTLC0100ЕК066662 від 13.02.2023.
Відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, АСМО «Інспектор» було згенеровано форми митного контролю « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».
Митний орган направив декларанту електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів наступного змісту: «Початок консультації з митним органом. Відповідно до ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, прошу Вас надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо, рахунок сплачено. - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У разі неподання документів відповідно до ч.2 ст.53 МКУ прошу Вас протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості відповідно до ч. 3 ст.53 МКУ, а саме: каталоги, специфікації».
Уповноваженою особою декларанта, окрім тих документів, які вже були подані до митної декларації, додатково було надано: прайс-лист №б/н віл 03.02.2023. Інших документів декларантом додатково не було надано.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА403020/2023/000102/2 від 15.02.2023, у гр. 33 якого зазначено:
«Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - каталоги, специфікації, виробника товару; - банківські платіжні документи; За результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності за кодами "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів" та "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Декларантом 15.02.2023 надіслано прайс-лист від 03/02/2023 №б/н та Лист від 15/02/2023 №б/н та повідомлено митний орган про відсутність можливості надати додаткові документи.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митні органи під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів с значно вищою.
Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59- 63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 27.01.2023 №UА100190/2023/550907 на рівні 1,89 дол. США/кг».
Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що єдиною підставою для коригування митної вартості товару за резервним методом згідно оскарженого рішення є виключно є вища вартість аналогічного товару, щодо поставок які оформлено в попередніх періодах.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У пункті 2 частини п'ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.
Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
Підставами для сумніву митного органу щодо заявленої митної вартості товару згідно з №23UА403020002299U1 від 15.02.2023 заявлена митна вартість товару є нижчою, ніж вартість подібних товарів раніше ввезених на територію України.
Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується з таких підстав.
Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості з посиланням на різну вартість товару у рахунку та митній декларації країни відправлення є безпідставними.
Згідно, рахунку №90319789 від 03.02.2023 оплата за поставлений товар повинна бути здійснена протягом 30 днів від дати рахунку, тому на день митного оформлення товар завезений на територію України згідно вищевказаного рахунку не було оплачено позивачем, в повному розмірі, проте оплачено 27.02.2023 платіжний документ №36 (арк. справи 23).
Також, як додатковим підтвердженням ціни (вартості) імпортованого товару декларантом до митного оформлення було подано прайс-лист № б/н від 03.02.2023, експортну декларацію країни відправлення, лист відправника, додаткову угоду.
Крім того, як встановлено судом, разом з митною декларацією додатково були надані і інші документи, що стосуються товару та його якості: сертифікат якості; сертифікат про походження товару; зовнішньоекономічний договір складського зберігання; інші некласифіковані документи, копія митної декларації країни відправлення.
При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення, ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Щодо єдиних мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.
Так, Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
У постанові від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі №810/3295/17, від 23.11.2022 у справі №810/2547/17).
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зауважив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію АСМО “Інспектор” та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості.
Слід відмітити, що спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий правовий висновок зроблений Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах від 05.07.2022 у справі № 804/150/16 та від 30.06.2022 у справі №280/1824/19. Суд вважає його релевантним з обставинами даної справи та враховує під час вирішення спору.
З огляду на що, суд вважає, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості. Твердження декларанта про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Неподання декларантом документів, які передбачені частиною другою статті 53 МК України може викликати в митного органу обґрунтований сумнів, який обов'язково повинен випливати із обставин, які, передбачені частиною третьою статті 53 цього Кодексу. Це означає, що в кожному конкретному випадку виникненню сумніву передує встановлення таких обставин. Для підтвердження (спростування) обставин митний орган вправі витребувати в декларанта конкретний документ (документи). В свою чергу, декларант повинен чітко усвідомлювати, яку обставину він повинен усунути, це дасть змогу останньому найбільш точно виконати вимогу митного органу. Абстрактний перелік документів, які повинен надати декларант, з однієї сторони, свідчить про те, що митний орган не встановив обставин, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України та обґрунтований сумнів у нього не виник. З іншої сторони, це свідчить про те, що декларант ніколи не зможе спростувати сумніви в митного органу, тільки тому, що вони відсутні. Не встановлення вказаних обставин, відсутність обґрунтованого сумніву не дає право витребувати документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а в подальшому приймати рішення про коригування митної вартості товару.
Висновки суду у даній справі узгоджуються із правозастосовною практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеною в постановах: від 16.08.2022 у справі №240/10401/19, від 11.08.2022 у справі №826/7843/16, від 05.08.2022 у справі №160/8370/18, від 26.07.2022 у справі №815/2656/17.
Таким чином, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА403020/2023/000102/2 від 15.02.2023, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2147,20грн, що підтверджується платіжним дорученням.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, та на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UА403020/2023/000102/2 від 15 лютого 2023 року.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати на суму 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - Приватне підприємство "Приватне мале підприємство "Лотос" (місцезнаходження: вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46003, код ЄДРПОУ: 21153067);
відповідач: - Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46004, код ЄДРПОУ: 43985576).
Головуючий суддя Мірінович У.А.