ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/5027/23
04 грудня 2023 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Львівської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Приватне мале підприємство Лотос» до Львівської митниці Держмитслужби, у якій позивач просить суд визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100443/2 від 24.07.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення ввезеної на територію України рибної продукції, позивачем подано електронну митну декларацію №23UA209230078382U0 від 24.07.2023 з вартістю товару згідно рахунку в сумі: 2,00 дол. США/кг.
Позивач вказує, що після довготривалих консультацій між декларантом та митним органом, відповідач прийняв спірне рішення, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно із статтею 64 Митного кодексу України до суми 2,20 дол. США/кг аргументуючи тим, що: подані підприємством документи не містять всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; на запит митного органу документи надані декларантом не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена у поданих декларантом до митного оформлення документах наявні розбіжності, а саме: відсутні відомості про умови поставки CFR - Klaipeda, що не відповідає п. 4.1 договору (контракту) від 09.12.2022 №0912202201; відповідно до п. 6.2 договору вказано перелік окремих складових, які повинні бути враховані в ціні товару, проте, у товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально; вартість товару зазначена в копії митної декларації країни відправлення від 20.07.2023 №23LTLC0100EK1F87A0 не відповідає відомостям згідно рахунку-фактури від 13.07.2023 №90327483.
Позивач з таким рішенням суб'єкта владних повноважень не погоджується, вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом, з огляду на що звернувся із даним позовом в суд.
Ухвалою суду від 14.08.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк та порядок усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
25.08.2023, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на позовну заяву з додатками, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що під час здійснення митного оформлення за МД №23UA209230078382U0 від 24.07.2023 опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено недоліки та невідповідності, відсутність окремих документів, відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці. Виявлені фактори вказували на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Подані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про недоліки зазначив у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та обґрунтовано, просить у задоволенні позову відмовити повністю (арк. справи 75-96).
Інших заяв по суті спору на адресу суду не надходило.
Суд ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд даної судової справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач - приватне підприємство «Приватне мале підприємство «Лотос», 07.02.1995 зареєстровано як юридичну особу з основним видом економічної діяльності « 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний)», що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На виконання зовнішньоекономічного договору продажу і поставки товару №0912202201 від 09.12.2022, укладеного між компанією «Ice Fresh Seafood Ltd» (Ісландія) продавець, та Приватним підприємством «Приватне мале підприємство «Лотос» (Україна), покупець (арк. справи 87 зворот - 88), згідно Додаткової угоди від 13.07.2023 №20 до Договору №0912202201 від 09.12.2022 (арк. справи 21), інвойсу №90327483 від 13.07.2023 (арк. справи 10 зворот), прайс-листа б/н від 13.07.2023 (арк. справи 11), пакувального листа від 13.07.2023 (арк. справи 11 зворот), інвойс BS23 Nr1248 від 20.07.2023 (арк. справи 12) позивачем на митну територію України ввезено товар.
24.07.2023 уповноваженим представником позивача подано до митного оформлення електронну митну декларацію №23UA209230078382U0 від 24.07.2023, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення наступні товари: риба морожена, непатрана, з головою. Не містить солі, прянощів. Не містить ГМО. Скумбрія виду Scomber scombrus, розмір 500+, виробництво серпень-вересень 2022, в кількості всього 13464,00кг, торговельна марка ICE FRESH SEAFOOD, виробник Sildarvinnslan hf (арк. справи 85).
Як слідує з матеріалів судової справи та з інформації, що міститься в графі 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення подано наступні документи:
- пакувальний лист від 13.07.2023;
- інвойс №90327483 від 13.07.2023;
- СМR б/н від 19.07.2023;
- сертифікат походження ІS-056252-1 від 13.07.2023;
- рахунок на оплату №ТР-0000258 від 19.07.2023;
- довідка про транспортні витрати №б/н від 19.07.2023;
- інвойс ВS23 №1248 від 20.07.2023;
- додаткова угода №20 до Договору №0912202201 від 09.12.2022;
- договір №0912202201 продажу і поставки товару від 09.12.2022;
- договір про надання послуг митного брокера №26/09/20022-2 від 26.09.2022
- Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення код у до митної декларації. про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або модифікованих організмів б/н від 24.07.2023;
- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №10220067;
- прайс-лист б/н від 13.07.2023;
- лист виробника б/н від 13.07.2023;
- сертифікат якості і декларація виробника від 13.07.2023;
- митна декларація країни відправлення №23LTLC0100EK1F87A0 від 20.07.2023;
Окрім цього, позивачем надано:
- договір на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №20-2020 від 03.01.2020;
- пре-експортний сертифікат №РХ23235 від 20.07.2023;
- міжнародний сертифікат для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів, призначених для споживання людиною №LT0323333/L2-14975 від 20.07.2023.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100443/2 від 24.07.2023 яким визначено митну вартість імпортованого товару за резервним методом (арк. справи 8 зворот) та у графі 33 якого зазначено:
Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст.52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2, 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: - відповідно до п.4.1 договору (контракту) від 09.12.2022 №0912202201 не передбачено умов поставки CFR-Klaipeda; - в п.6.2 договору вказано перелік окремих складових, які повинні бути враховані в ціні товару, проте, у товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог частини 21 статті 58 Митного кодексу; - відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) у гр.16, 23 CMR зазначається ім'я, адреса та штамп перевізника - такі відомості відсутні (реквізити, печатка та підпис); - відповідним чином не дає змоги митному органу впевнитись у розмірі витрат на транспортування до митного кордону України. Отже, відомості щодо складових митної вартості товарів (транспортування) містять розбіжності, не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог частини 21 статті 58 Митного кодексу; - У рахунку №90327483 від 13.07.2023 наявне посилання на замовлення, такого документу не надано до митного оформлення. В декларації країни відправлення інша сума чим у фактурі. Таким чином Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до ч.3-4 ст.53 МК України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу документів не надіслано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація №UA209230/2023/045261 від 01.05.2023, де вартість такого товару становить 2,20 дол. США/кг (даного виду товару).
Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У пункті 2 частини п'ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.
Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості за ціною договору. Перевіряючи, чи відповідає перелік документів поданий декларантом вимогам частини другої статті 53 МК України, суд встановив, що позивачем:
на виконання пункту 1 цієї норми подано декларацію митної вартості з вказівкою на документи, що підтверджують заявлену митну вартість (графа 4 декларації митної вартості);
на виконання пункту 2 - зовнішньоекономічний договір (контракт) №0912202201 від 09.12.2022;
на виконання пункту 3 - рахунок-фактура (інвойс) №90327483 від 13.07.2023;
на виконання пункту 4 - банківський платіжний документ, що стосується товару, не надавався, строк сплати ще не закінчився;
на виконання пункту 6 - автотранспортна накладна - CMR б/н від 19.07.2023; договір на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом договір на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №20-2020 від 03.01.2020; рахунок на оплату №ТР-0000258 від 19.07.2023; довідка про транспортні витрати № б/н від 19.07.2023;
страхові документи не надавалися, бо такі витрати не заявлені у складі митної вартості;
інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, крім вже вказаних, - прайс-лист б/н від 13.07.2023; пакувальний лист від 13.07.2023;
ліцензія на імпорт товару не подавалась, оскільки товар не підлягає ліцензуванню.
Крім того, як встановлено судом, разом з митною декларацією додатково були надані і інші документи, що стосуються ціни товару та його якості: сертифікат якості/декларація виробника; сертифікат походження; митна декларація країни відправлення.
Відтак, митний орган необґрунтовано в оскаржуваному рішенні вказує про ненадання документів, що підтверджують митну вартість товару.
Щодо розрахунків за поставлений товар, то суд зазначає, що відповідно до умов договору продажу і поставки товару №0912202201 від 09.12.2022 загальна сума контракту складається з сум інвойсів вказаних у пункті 1.1 цього контракту (пункт 2.1.), товар має бути відправлений протягом 10 календарних днів з моменту здійснення передоплати покупцем і поступлення даних коштів на рахунок продавця (пункт 4.4), ціна в інвойсах на товар, що поставляється, вказані на умовах обумовлених в пункті 4.1 цього договору або у відповідних додаткових угодах на окрему партію товару у разі зміни умов поставки, у ціну включено вартість товару, затрати на транспортування за визначених умов, страхування (пункт 5.1), оплата товару проводиться в доларах США або Євро на розрахунковий рахунок продавця. Умови будуть змінюватися від продажу до продажу згідно інвойсу. Зазвичай купівля-продаж здійснюватиметься таким чином: відтермінування протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару покупцем, або 100 відсотків передоплата (пункт 5.2).
З умов договору вбачається можливість додаткового регулювання строків розрахунків за товар між позивачем та продавцем, такі остаточно визначаються у рахунках (інвойсах) на поставку кожної окремої партії товару.
На момент митного оформлення товару підприємством оплата не проведена, бо строк розрахунків ще не настав, відповідно до інвойсу №90327483 від 13.07.2023 строк сплати 30 днів з дати рахунку.
Надаючи оцінку іншим підставам прийнятого оскаржуваного рішення суд враховує таке.
Стосовно відсутності замовлення, яке вказане у рахунку-фактурі (інвойсі) №90327483 від 13.07.2023.
У вказаному рахунку від 13.07.2023 вказані основні відомості, необхідні для такого виду документа: про продавця, покупця, умови оплати, умови поставки, відомості про товар (кількість, вага, ціна за одиницю, загальна). Крім того, вказуються ідентифікуючі номери: номер клієнта, номер замовлення на продаж, номер замовлення на доставку тощо. Фактично така додаткова інформація формується на підставі внутрішнього документообігу постачальника (продавця). Наявність паперового примірника замовлення, як того вимагає митний орган, не передбачена умовами зовнішньоекономічний договір (контракт) №0912202201 від 09.12.2022 та не є документом, що підтверджує числові значення митної вартості. Витребуванння такого документу відповідачем у декларанта є безпідставним.
Суд критично оцінює покликання відповідача в оскаржуваному рішенні на пункт 6.2 договору, який вказує на перелік окремих складових, які повинні бути враховані в ціні товару, проте у товаро супровідних документах, зокрема комерційному інвойсі відсутні дані щодо таких складових вартості товару.
Так, інвойс - це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зобов'язання клієнта на оплату цих послуг. В інвойсі вказується, які саме послуги надані клієнту, та яку оплату він зобов'язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари. Затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Суд вказував про відомості, які містить рахунок-фактура (інвойс) №90327483 від 13.07.2023, і зазначені дані, на переконання суду, дозволяють однозначно ідентифікувати покупця та продавця, умови поставки та оплати, імпортований товар (якісні та кількісні характеристики), ціну товару. Зазначати додаткові складові вартості товару, як це зазначає митний орган, підстав немає. При цьому умовами договору №0912202201 продажу і поставки товару від 09.12.2022 (пункт 6.2) передбачено, що вартість тари та упаковки входить у ціну товару.
Також судом встановлено, що поставка товару за умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) №0912202201 від 09.12.2022 по рахунку фактурі №90327483 від 13.07.2023 здійснювалась на умовах CFR- Klaipeda вартість і фрахт. Позивач у позовній заяві вказує недостовірну інформацію з посиланням на поставку у спірному випадку на умовах CIF Клайпеда, Литва - вартість, страхування і фрахт.
Разом з тим умови поставки CFR- Klaipeda не впливають на можливість перевірки числових значень митної вартості за вказаних у цій справі умов. Витрати на страхування не заявлялися, а транспортування від порту Klaipeda покладалися на покупця і підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо незаповнення граф 16, 23 CMR (в яких зазначається ім'я, адреса та штамп перевізника), то суд зауважує, що у графах 1, 2 CMR № б/н від 19.07.2023 вказано відомості про відправника та одержувача, графи 5, 6 CMR містять інформацію про місце доставки товару та товар, який доставляється, а графа 25 CMR - транспортний засіб, що здійснює доставку товару. З огляду на що, суд вважає, що відсутність заповнених граф 16, 23 CMR жодним чином не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.
Стосовно не підтвердження витрат на транспортування за тих обставин, які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, то суд встановив, що пунктом 4.1 договору на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №30-2020 від 03.01.2020 передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виконання перевезення і здобуття рахунку, необхідних документів. На день митного оформлення надані транспортно-експедиційні послуги не було оплачено позивачем. До позовної заяви Підприємством долучено платіжний документ про оплату послуг транспортування товару (платіжна інструкція №131 від 01.08.2023, арк. справи 22 зворот).
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
З огляду на це суд зазначає, що надані декларантом позивача докази проведених розрахунків є допустимими і достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 МК України. Митний орган необґрунтовано в оскаржуваному рішенні вказує про недоліки та розбіжності у документах, чи неподання таких.
При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Також суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100443/2 від 24.07.2023 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2147,20грн, що підтверджується платіжним дорученням.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, та на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Львівської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100443/2 від 24 липня 2023 року.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Держмитслужби судові витрати на суму 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - Приватне підприємство "Приватне мале підприємство "Лотос" (місцезнаходження: вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46003, код ЄДРПОУ: 21153067);
відповідач: - Львівська митниця Держмитслужби (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79013, код ЄДРПОУ: 43971343).
Головуючий суддя Мірінович У.А.