ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/6821/23
27 листопада 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в перерахунку і виплаті ОСОБА_1 пенсію за вислугу років обчисленої із застосуванням 66 % відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року N 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у порядку і розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції", виходячи з 66 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що він є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач 31.08.2023 року звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Тернопільській області для здійснення з 01.12.2019 року перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до ст.63 Закону України від 09 квітня 1992 року N 2262-ХП "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у порядку і розмірах, визначених постановами КМУ №988 від 11.11.2015 року та від 13 лютого 2008 року № 45 виходячи з 66 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Листом від 26.09.2023 року ГУ ПФУ в Тернопільській області позивача повідомлено про те, що відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам офіцерського складу прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти - відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, пенсію обчислено в розмірі 61 % відповідних сум грошового забезпечення, з яких 55 % за вислугу років (20 років служби) та 6 % за понад 20 років. Підстав для проведення перерахунку пенсії нема.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ухвалою від 27.10.2023 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України з лютого 2005 року. Звільнений наказом начальника УМВСУ в Тернопільській області з посади помічника начальника чергової частини Підволочиського РВ УМВСУ в Тернопільській області. Пенсія йому призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 від 1992 року, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії (Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон 796-ХІІ). Посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС серія А №081524 від 08.02.1993 року.
Позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області. Згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), призначено пенсію довічно у відповідності до грошового забезпечення.
23 травня 2023 року позивач звернувся із письмовим запитом для отримання публічної інформації до ГУ ПФУ в Тернопільській області. Листом від 05.07.2023 року за № 1900-0202-8/28583 ГУ ПФУ в Тернопільській області надало копію висновку за пенсійною справою 5601 від 03.03.2005 року на прізвище ОСОБА_1 де зазначено, що його вислуга становить 22 роки, основний розмір пенсії 66 %.
На письмовий запит від 27.07.2023 року ГУ ПФУ в Тернопільській області листом від 10.08.2023 року № 1900-0202-8/33629 зазначено, що з 22.02.2005 року призначено пенсію а вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 29.04.2006 року відповідно до Закону України від 04.04.2006 року № 3591-IV « Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» було внесено зміни до статті 13 Закону, яким виключено положення щодо збільшення розміру пенсії за вислугу років.
Оскільки на момент проведення перерахунку пенсій згідно постанови КМУ від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», а саме на січень 2008 року діяла редакція статті 13 Закону із змінами, внесеними 29.04.2006 року органи ПФУ не мали правових підстав для застосування інших норм законодавства, які втратили чинність. З урахуванням наведеного починаючи з 01.01.2008 року пенсія мені була перерахована без врахування 5 % за участь у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження служби (III категорія)
ГУ ПФУ в Тернопільській області провело перерахунок пенсії з 01.12.2019 року в лютому 2022 року в розмірі 61 %.
Згідно розрахунку УМВСУ в Тернопільській області вислуга років для призначення пенсії становить 22 роки.
Відповідно до наказу УМВС України в Тернопільській області від 11.01.2000 року № 6 о/с(зі змінами внесеними внесеними наказом УМВСУ в Тернопільській області від 06.11.2000 року № 762 о/с) позивач звільнений у відставку за віком з ОВС України відповідно до пункту «А» статті 65.
Таким чином, пенсію обчислено в розмірі 61 % відповідних сум ГЗ,з яких 55 % за вислугу років (20 років служби) та 6 % за два роки понад 20 років.
31.08.2023 року позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.63 Закону України від 09 квітня 1992 року N 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у порядку і розмірах, визначених постановами КМУ №988 від 11.11.2015 року та від 13 лютого 2008 року N 45 виходячи з 66 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Листом від 26.09.2023 року № 8600-8756/Р-02/8-1900/23 ГУ ПФУ в Тернопільській області мене повідомлено: 3 22.02.2005 року призначено пенсію а вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
З 29.04.2006 року відповідно до Закону України від 04.04.2006 року № 3591-IV « Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» було внесено зміни до статті 13 Закону, яким виключено положення щодо збільшення розміру пенсії за вислугу років.
Оскільки на момент проведення перерахунку пенсій згідно постанови КМУ від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», а саме на січень 2008 року діяла редакція статті 13 Закону із змінами унесеними 29.04.2006 року органи ПФУ не мали правових підстав для застосування інших норм законодавства, які втратили чинність. З урахуванням наведеного починаючи з 01.01.2008 року пенсія мені була перерахована без врахування 5 % за участь у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження служби (II категорія)
ГУ ПФУ в Тернопільській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 року в лютому 2022 року в розмірі 61 %.
Згідно розрахунку УМВСУ в Тернопільській області вислуга років для призначення пенсії становить 22 роки.
Відповідно до наказу УМВС України в Тернопільській області від 11.01.2000 року № 6 о/с (зі змінами внесеними наказом УМВСУ в Тернопільській області від 06.11.2000 року № 762 о/с) позивач звільнений у відставку за віком з ОВС України відповідно до пункту «А» статті 65.
Таким чином, пенсію обчислено в розмірі 61 % відповідних сум Г3, з яких 55 % за вислугу років (20 років служби) та 6 % за два роки понад 20 років. Представник пенсійного органу зазначив, що підстав для проведення перерахунку пенсії нема.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом для захисту, порушених на його думку, прав.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини першої, частини другої статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
В подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 №3591-IV (далі - Закон №3591-IV) пункти "б" і "в" частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ викладено в такій редакції:
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" ( 1763-15 ) (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43)".
Згідно з розділом ІІ Закон №3591-IV набирає чинності з дня його опублікування (з 04.04.2006) крім абзаців сьомого, восьмого підпункту 5, підпункту 18, абзацу чотирнадцятого підпункту 19 пункту 1 та абзаців шостого, сьомого пункту 2 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2007 року.
Таким чином, з 04.04.2006 для осіб, зазначених у п. а) та б) ч.1 статті 13 Закону №2262-ХІІ, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1 не передбачено збільшення розміру пенсії за вислугу років.
Перерахунок раніше призначених пенсій регламентований статтею 63 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії 01.01.2008), відповідно до частин першої-третьої якої встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Порядок №45), згідно з пунктами 2 та 3 якого (в редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії 03.06.2008), на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, МНС, Мінтрансзв'язку, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПА, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, Державний департамент з питань виконання покарань (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям. Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки). Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 4 Порядку №45 (в редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії), перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частиною другою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається ст.13 Закону №2262-ХІІ на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене ст.13 Закону №2262-XII, вже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Матеріалами судової справи підтверджено, що позивачу пенсія була призначена у розмірі 66% відповідних сум грошового забезпечення, з яких, зокрема 5% - як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Врахування до загального відсоткового розміру пенсії позивача 5-ти відсоткової надбавки як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії повністю узгоджується з приписами статті 13 Закону №2262-XII в редакції, чинній на час призначення такої пенсії.
Обставини щодо призначення позивачу пенсії в розмірі 66% грошового забезпечення відповідають обставинам справи та сторонами не заперечуються.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-XII в редакції, чинній на час призначення пенсії, максимальний її розмір був обмежений 90% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 2 - 95%.
У подальшому стаття 13 Закону №2262-XII неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Як вказано судом вище, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 №3591-ІV до пункту в частини 1 статті 13 Закону №2262-XII внесено зміни, відповідно до яких особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей (пункт в статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Тобто, нова редакція пункту в статті 13 Закону №2262-XII не передбачала збільшення розміру пенсії за вислугу років особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби на 5% та 10%.
Однак, суд підкреслює, що відповідно до буквального змісту частини 1статті 13 цього Закону, в ній визначені розміри пенсії за вислугу років, які призначаються, та відсутні застереження щодо застосування цих розмірів стосовно вже призначених пенсій за вислугу років для їх перерахунку.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем здійснено перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2008, виходячи з розміру 61% грошового забезпечення, з урахуванням нової редакції статті 13 Закону №2262-XII.
Водночас, суд зазначає, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами ст. 63 Закону №2262-XII, яка змін не зазнавала.
Слід зауважити, що статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені зміни до частини першої статті 13 Закону №2262-XII щодо відсутності 5% та 10% збільшення розміру пенсії за вислугу років особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленої у рішеннях Конституційного Суду України позиції, розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Тобто, застосування до правовідносин, які виникли при встановленні позивачу відсоткового значення розміру грошового забезпечення для призначення пенсії, положень закону в редакції, чинній після 2006 року, порушуватиме конституційний принцип незворотності дії законів в часі.
Суд зазначає, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії є незмінним.
При цьому, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-ХІІ, вже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 16.10.2019 у справі № 240/5401/18 (провадження № 11-198заі19), та Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.03.2020 у справі №804/175/1638/18 (262СП/804/3953/18) (провадження №К/9901/22273/19), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії позивача з 66% до 61% сум грошового забезпечення як особі, яка під час проходження служби брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесена в установленому законом порядку до категорії 3, оскільки такі здійснені в порушення чинного законодавства України та порушують гарантоване державою право позивача на соціальний захист.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту та відновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії позивача, виходячи з розрахунку 66% відповідних сум грошового забезпечення з 01.12.2019 (як про це просить позивач у позовній заяві) та здійснювати виплату пенсії в цьому розмірі з 01.12.2019 із врахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
При вирішенні питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Разом з тим, на думку суду, в даному випадку підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення відсутні, оскільки у суду немає обґрунтованих сумнівів щодо виконання відповідачем рішення у цій справі, а крім того, примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1073,60 грн. згідно квитанції від 17.10.2023 року.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в перерахунку і виплаті ОСОБА_1 пенсію за вислугу років обчисленої із застосуванням 66 % відповідних сум грошового забезпечення.
3обов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у порядку і розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції", виходячи з 66 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сплачений судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, відповідно до квитанції від 17.10.2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 29 листопада 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
Головуючий суддя Подлісна І.М.