СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
04 грудня 2023 року Справа № 480/5892/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми заяву представника позивача про відмову від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви та стягнення судових витрат по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 N 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за періоди з 01.01.2023 по 12.01.2023, з 20.01.2023 по 10.02.2023, з 13.02.2023 по 14.03.2023, з 23.03.2023 по 11.04.2023, з 05.05.2023 по 17.05.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000 грн. додаткову винагороду у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 N 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за періоди з 01.01.2023 по 12.01.2023, з 20.01.2023 по 10.02.2023, з 13.02.2023 по 14.03.2023, з 23.03.2023 по 11.04.2023, з 05.05.2023 по 17.05.2023.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідачем безпідставно не була виплачена та нарахована позивачу додаткова винагорода в розмірі 100000 грн відповідно до положень Постанови №168 за періоди перебування останнього на стаціонарному лікуванні та у відпустці після поранення, а саме: з 01.01.2023 по 12.01.2023, з 20.01.2023 по 10.02.2023, з 13.02.2023 по 14.03.2023, з 23.03.2023 по 11.04.2023 та з 05.05.2023 по 17.05.2023.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідачів, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачам заперечення.
В подальшому представником позивача було подано заяву відмову від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви та стягнення судових витрат, в якій з посиланням на п. 2, 8 ч. 1 ст. 238 та ст. 140 Кодексу адміністративного судочинства, просить: прийняти відмову позивача від позову у зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідачем та закрити провадження по справі № 480/5892/23; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп.
Заява обгрунтовується тим, що після відкриття провадження по справі, відповідачем фактично задоволено позовні вимоги та виплачено позивачу збільшену до 100 000 грн. додаткову винагороду у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 N 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за періоди з 01.01.2023 по 12.01.2023, з 20.01.2023 по 10.02.2023, з 13.02.2023 по 14.03.2023, з 23.03.2023 по 11.04.2023, з 05.05.2023 по 17.05.2023. Відповідні роздруківки історій транзакцій з рахунку позивача додаються (а.с. 113).
У зв'язку з поданням представником позивача зазначеної заяви, судом було зобов'язано відповідача надати свої пояснення з приводу заявленого позивачем клопотання щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 судових витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп.
На виконання вимог суду, представником відповідача надано суду заперечення проти заяви, в якій просить відмовити у задоволенні заяви про відмову від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви та стягнення судових витрат та закритті в порядку пункту 8 статті 238 КАС України у зв'язку з необхідністю офіційного з'ясування всіх обставин у справі відповідно до вимог статті 2 КАС України з метою ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду (а.с. 118-120). При цьому в даній заяві представник відповідача наголосив, що додаткова винагорода була виплачена не у зв'язку з подання позовної заяви ОСОБА_1 , а саме після надання позивачем всіх необхідних документів відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України 07 червня 2018 року №260. Крім того зазначив, що розмір судових витрат зазначених в позовній заяві з урахування обсягу виконаних робіт та їх складності не є співрозмірним, у зв'язку з необ'єктивним визначення розміру суми послуг адвоката (гонорару).
З метою вирішення питання щодо стягнення з відповідача судових витрат, судом було направлено запит до позивача та його представника з вимогою надати суду пояснення та відповідні докази щодо надання (із зазначенням дати) відповідачу медичних документів стосовно лікування та реабілітації ОСОБА_1 за зазначений в позові періоди, а саме за періоди з 01.01.2023 по 12.01.2023, з 20.01.2023 по 10.02.2023, з 13.02.2023 по 14.03.2023, з 23.03.2023 по 11.04.2023, з 05.05.2023 по 17.05.2023 (а.с. 126).
Представником позивача надано суду письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначено, що кожного разу (14.01.2023, 12.02.2023,16.03.2023, 13.04.2023, 19.05.2023) після завершення лікування та реабілітації позивачем надавались відповідачу медичні документи, як і до медичної частини відповідача. Кожного разу у вказані вище дати подавався рапорт на прибуття (котлове забезпечення) на ім'я командира військової частини, в якому зазначалось про прибуття позивача, звідки він прибув, підстави відсутності, строк відсутності. До рапортів додавались довідки, виписки з госпіталів (лікарень).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та заяви, суд зазначає наступне.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Водночас відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі.
Підставою звернення позивача до суду є те, що відповідачем не була виплачена та нарахована позивачу додаткова винагорода в розмірі 100000 грн відповідно до положень Постанови №168 за періоди перебування останнього на стаціонарному лікуванні та у відпустці після поранення, а саме: з 01.01.2023 по 12.01.2023, з 20.01.2023 по 10.02.2023, з 13.02.2023 по 14.03.2023, з 23.03.2023 по 11.04.2023 та з 05.05.2023 по 17.05.2023.
При цьому судом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 21.09.2023 року було перераховано на картковий рахунок позивача збільшену грошову допомогу, відповідно до положень Постанови №168 за спірні періоди, про що зазначено представником позивача у заяві (а.с. 114-115).
Тобто оскаржувані позивачем порушення були виправленні відповідачем під час розгляду даної справи самостійно, тому немає підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
При цьому суд вважає безпідставними посилання представника відповідача, що додаткова винагорода була виплачена не у зв'язку з подання позовної заяви ОСОБА_1 , а саме після надання позивачем всіх необхідних документів відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України 07 червня 2018 року №260, з огляду на наступне.
Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться копії витягів з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 , надані суду представником відповідача, зокрема, щодо прибуття позивача з лікування до Військової частини НОМЕР_1 та вибуття на лікування, з яких судом встановлено, що до рапорту від 12.02.2023 року позивачем було додано виписку з медичної картки від 10.02.2023 року № 223/48, до рапорту від 20.03.2023 було додано направлення на лікування від 21.03.2023 року, до рапорту від 13.04.2023 року було додано виписку з медичної картки від 11.04.2023 року № 1076, до рапорту від 03.05.2023 додано направлення від 02.05.2023 року, до рапорту від 19.05.2023 року додано виписку з медичної картки від 17.05.2023 року.
Тобто фактично, позивачем під час проходження лікування та до звернення з позовною заявою до суду, надавалися відповідачу рапорти та відповідні медичні документи.
Крім того судом враховано, що пунктом 12 Порядку №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Тобто, відповідно до зазначеної норми, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка видається командиром військової частини, де проходить службу військовослужбовець, а не медичним закладом.
В свою чергу в матеріалах справи міститься довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видана командиром Військової частини НОМЕР_1 датована 07.03.2023 роком.
Враховуючи викладене суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак заява представника позивача, підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно ст. 140 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Суд зазначає, що у запереченнях проти заяви, представник відповідача заперечував проти стягнення судових витрат у розмірі 10000,00 грн., зазначивши, що даний розмір судових витрат, з урахування обсягу виконаних робіт та їх складності не є співрозмірним, у зв'язку з необ'єктивним визначення розміру суми послуг адвоката (гонорару).
Водночас, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правничої (правової) допомоги в адміністративній справі від 16.05.2023 року (далі по тексту - Договір), укладений між позивачем та адвокатом Маховиком Романом Васильовичем (а.с. 40).
Відповідно до п. 4.1 Договору, гонорар є формою винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту і встановлюється у розмірі 10 000,00 грн. (а.с. 40 (зворотній бік).
Також на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія СМ №000748 (а.с. 42), ордер на дання правничої (правової) допомоги серії ВМ № 1027384 (а.с. 41) та квитанцію від 02.06.2023 року № 0.0.3028021780.1 щодо сплати 10 000,00 грн (а.с. 39).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №580/3324/19.
Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Разом з тим ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №480/5892/23 є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, заходи щодо отримання додаткових доказів адвокатом не вживались, оскільки до позовної заяви додано лише копії документів, наявних у позивача.
Враховуючи заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу заявленим позовним вимогам, складність справи, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та відповідачем було самостійно виправлені порушення, суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є завищеними та підлягають стягненню з відповідачів частково, в сумі 3 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 238, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача - задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя В.О. Павлічек