СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
04 грудня 2023 року Справа № 480/12577/23
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Шаповал М.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа - Державна казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа - Державна казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В своїй позовній заяві викладені вимоги:
- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області протиправною лист за вих. № 26/Р-34 від 18.05.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди поліцейському у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в бойових діях та заходах під час воєнного стану за червень 2022 року - 4 666,66 грн, за липень 2022 року - 41 999,94 грн, за серпень 2022 року - 41 999,94 грн, за вересень 2022 року - 27 999,96 грн, за жовтень 2022 року - 11 666,65 грн, за листопад 2022 року - 41 999,94 грн, за грудень 2022 року - 44 333,27 грн, всього у загальній сумі 214 666,36 грн.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області виплатити поліцейському ОСОБА_1 збільшену додаткову винагороду за червень 2022 року - 4 666,66 грн, за липень 2022 року - 41 999,94 грн, за серпень 2022 року - 41 999,94 грн, за вересень 2022 року - 27 999,96 грн, за жовтень 2022 року - 11 666,65 грн, за листопад 2022 року - 41 999,94 грн, за грудень 2022 року - 44 333,27 грн, всього у загальній сумі 214 666,36 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11600 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до вимог ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У позовній заяві представник позивача - адвокат Яценко Д.І., просить суд поновити строк на звернення з позовом у зв'язку з пропуском такого строк з поважних причин, а саме зазначає, що лист ГУ НП в Сумській області від 18.05.2023 про відмову у здійсненні нарахування та виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди поліцейському фактично був отриманий 25.05.2023, що підтверджується повідомленням відділення поштового зв'язку Білопілля АТ "Укрпошта" Сумського регіону № 3 від 09.11.2023. Таким чином, на думку представника позивача, процесуальний шестимісячний строк на оскарження зазначеного офіційного рішення суб'єкта владних повноважень від 18.05.2023 закінчується - 25.11.2023. Крім того, наголошує, що Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 зазначив, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в нарахуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України. Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Розглянувши заяву представника позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, дослідивши додані до позовної заяви документи, слідує звернути увагу на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі по тексту - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином з 01 липня 2023 року строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Вищевикладені висновки не суперечать висновкам Верховного Суду, що викладені у поставі від 19.01.2023 по справі № 460/17052/21, на яку посилається представник позивачки у позовній заяві.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.
Позивач просить визнати бездіяльність ГУ НП в Сумській області протиправною лист за вих. № 26/Р-34 від 18.05.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди поліцейському у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в бойових діях та заходах під час воєнного стану за червень 2022 року - 4 666,66 грн, за липень 2022 року - 41 999,94 грн, за серпень 2022 року - 41 999,94 грн, за вересень 2022 року - 27 999,96 грн, за жовтень 2022 року - 11 666,65 грн, за листопад 2022 року - 41 999,94 грн, за грудень 2022 року - 44 333,27 грн, всього у загальній сумі 214 666,36 грн та зобов'язати його виплатити вказані суми.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли уже під час дії нової редакції положень статті 233 КЗпП України, в даному випадку підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який в силу пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України, слід обраховувати з 01.07.2023, а тому вказаний строк закінчився 02.10.2023 (01.10.2023 припадає на вихідний день).
При цьому, з позовною заявою позивач звернувся через свого представника до суду засобами поштового зв'язку 26.11.2023 (до суду надійшла 29.11.2023).
Обґрунтовуючи пропущення строку звернення до суду представник позивач у позовній заяві посилається на те, що він лише 25.05.2023 дізналася про порушення своїх прав, свобод та інтересів з листа ГУНП в Сумській області від 18.05.2023.
Однак, отримання позивачем листа ГУНП в Сумській області від 18.05.2023 не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо позивач без зволікань та протягом розумного строку не вчиняв активних дій щодо отримання інформації про нарахування/не нарахування додаткової винагороди та премії, їх розміру тощо. В той же час, триваюча пасивна поведінка позивачки не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Крім того грошове забезпечення є періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка його отримує щомісячно.
Крім того, договір з адвокатом про надання позивачу правової допомоги було укладено ще 30.11.2022, що дозволяло своєчасно отримати кваліфіковану юридичну допомогу.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, представником позивачки суду не наведено.
Доводи, викладені представником позивач у позовній заяві щодо поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою, є не переконливими і видаються надуманими.
За вказаних обставин, підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду не вбачається.
Водночас за приписами п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Разом з тим відповідно до ч. 6 ст. 160 КАС України, якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.
З матеріалів суд вбачає, що позовну заяву підписано та подано до суду адвокатом Денисом Яценком як представником ОСОБА_1 і додано ордер про надання правничої (правової) допомоги на представництво адвокатом - Яценком Денисом Ігоровичем інтересів ОСОБА_1 .
Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
З огляду на вищезазначене, судом встановлено обов'язок адвоката ОСОБА_2 зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Проте у суду відсутня інформація щодо наявності зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС у адвоката Яценка Дениса Ігоровича.
Враховуючи викладене, позивачу/представнику позивача необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду позовної заяви із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України представника позивача, а саме - ОСОБА_2 та відомостей про наявність або відсутність у нього електронного кабінету, доказів реєстрації представником позивачки - адвокатом Яценка Дениса Ігоровича електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Частиною 2 статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
За змістом ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Статтею 59 КАС України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (частина четверта); в разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (частина восьма).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути ордер (пункт 1).
За змістом ч. 2 ст. 26 цього Закону, ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Пунктом 4 "Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги", затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (Положення) передбачено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Пунктом 12 Положення визначено, що ордер містить наступні реквізити, зокрема:
12.3. Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа;
12.4. Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
12.5. Прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане;
12.7. Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер;
12.8. Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги;
12.9. Дату видачі ордера;
12.10. Підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат");
12.13. Двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ;
12.14. Реквізити 12.1, 12.5 (крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане), 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Положення в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1 Положення).
Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Ордер, встановленої форми, є обов'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Пунктом 15 Положення передбачено, що відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних несе адвокат (особа, яка видала ордер). У ордері на надання правової допомоги, який видається адвокатом або адвокатським бюро чи адвокатським об'єднанням, не заборонено здійснювати виправлення і дописки, у разі якщо обсяг повноважень адвоката змінюється в межах такого договору.
З матеріалів справи встановлено, що позовну заяву, подану до суду та підписано адвокатом Денисом Яценко як представником Реки Я.О.
На підтвердження повноважень Яценка Дениса Ігоровича до позову додано ордер від 30.11.2022 серії ВІ № 1115953, що згенерований за допомогою розділу "Особистого кабінету адвоката" на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України.
Разом з цим встановлено, що реквізити ордера, які заповнюються адвокатом самостійно відповідно до вимог Положення, повністю не заповнені, а саме:
- ордер не містить посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа (п. 12.3 Положення);
- не вказано ким видане посвідчення адвоката України (п. 12.5 Положення).
Крім цього, у ордері адвоката Яценка Д.І. зазначено, що він виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально: "36000, Полтавська обл., Полтавський район, м. Полтава, район Шевченківський, вул. Котляревського, буд. 2, літ. "А", однак у позовній заяві зазначена адреса: Сумська область, м. Охтирка, пл. Успенська, 1-а.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги.
Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд.
Вищезазначені недоліки вказують на дефектність наданого до суду ордеру та виключає, в даному випадку, можливість посилання на нього як на документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
До аналогічного висновку щодо обов'язкового реквізиту ордеру - коли та ким видано посвідчення адвоката та наслідків не заповнення в цій частині ордеру, дійшов Верховний Суд в ухвалі від 02 березня 2023 року у справі № 522/14112/22.
Таким чином, представнику позивача необхідно усунути зазначені недоліки.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа - Державна казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Шаповал