Ухвала від 04.12.2023 по справі 759/29407/21

УХВАЛА

04 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 759/29407/21

провадження № 61-16876ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

У 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 94,5 календарні дні щорічної основної відпустки за період роботи на посадах помічника-консультанта народного депутата України без поширення Закону України «Про державну службу».

Зобов'язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням Апарат Верховної Ради України звернувся до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 лютого 2022 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Апарату Верховної Ради України на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 лютого

2022 року відмовлено з підстав, визначених частиною другою статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу було подано після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення суду.

1. У жовтні 2023 року Апарат Верховної Ради Українивперше звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду

від 12 вересня 2023 року у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2023 року касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у справі визнано необґрунтованою та відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення(провадження № 61-14548ск23).

2. У листопаді 2023 року Апарат Верховної Ради України, із застосуванням засобів поштового зв'язку, повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Отже, ураховуючи наведені вище норми, а також те, що Апарат Верховної Ради України вже звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на вказане судове рішення, за результатом розгляду якої судом касаційної інстанції останню було визнано необґрунтованою та постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права

є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, відсутні правові підстави для розгляду повторно поданої Апаратом Верховної Ради касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України.

Норми ЦПК України не передбачають можливості повторного подання касаційної скарги на ті самі судові рішення тією самою особою при наявності ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження.

Належне обґрунтування неправильного застосовування судом норм права

в оскаржуваному судовому рішенні слід наводити у первинно поданій касаційній скарзі, а не у повторно поданій касаційній скарзі, оскільки норма ЦПК України є імперативною, а повторне подання касаційної скарги на ті самі судові рішення за наявності ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження не допускається.

Керуючись пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Апарату Верховної Ради України на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Попередній документ
115376790
Наступний документ
115376792
Інформація про рішення:
№ рішення: 115376791
№ справи: 759/29407/21
Дата рішення: 04.12.2023
Дата публікації: 05.12.2023
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (12.12.2023)
Результат розгляду: Приєднано до провадження
Дата надходження: 12.12.2023
Предмет позову: про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку