УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 462/4630/22
провадження № 61-16615ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про демонтаж самочинного встановленого гаража та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися повторно до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2023 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2023 року було залишено без руху та надано апелянтам термін для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин такого пропуску, які можна було б визнати поважними: як такі, що були чи об'єктивно є непереборними, тобто - не залежали від волевиявлення апелянтів і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість їх своєчасного звернення до суду у визначений законом строк - з підтвердженням цих обставин належними та допустимими доказами.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апелянтами так і не було зазначено обставин, які безпосередньо унеможливили або ускладнили можливість подачі ними апеляційної скарги у визначений законом строк, а вказані ними причини пропуску строку визнані неповажними для поновлення строку.
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 16 листопада 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, у якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У клопотанні, яке містить у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження. Щодо підстав для поновлення строку на касаційне оскарження зазначає, що оскаржену постанову апеляційного суду отримано нею 17 жовтня 2023 року. На підтвердження вказаних обставин надано копію конверта, який адресований апеляційним судом ОСОБА_1 зі штрихкодовим ідентифікатором № 0600228209144.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений із поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Апеляційний суд встановив, що 20 лютого 2023 року рішенням Залізничного районного суду м. Львова у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції позивачі оскаржили, однак з пропуском строку апеляційного оскарження, подавши апеляційну скаргу (датовану 17 квітня 2023 року) до Львівського апеляційного суду лише 07 серпня 2023 року.
До апеляційної скарги апелянтами долучено клопотання (датоване 10 липня 2023 року, а також зі штампом про реєстрацію його у Львівському апеляційному суді 17.07.2023 року), в якому вони просять поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду. В той же час, як вбачається з мотивувальної частина цього клопотання, апелянти у ньому фактично дають оцінку доводам, які містяться в ухвалі Львівського апеляційного суду від 08 травня 2023 року, якою вищезгадану апеляційну скаргу (датовану 17 квітня 2023 року) було залишено без руху, а у подальшому ухвалою згаданого суду від 12 червня 2023 року повернуто апелянтам (позивачам).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року про повернення апелянтам поданої ними апеляційної скарги (датованої 17 квітня 2023 року) апелянтами особисто було отримано 22 червня 2023 року, однак і повторно цю ж апеляційну скаргу вони подали до суду лише 07 серпня 2023 року, тобто - на 46 день після отримання її повернутою з Львівського апеляційного суду та без будь-яких пояснень з цього приводу.
За вищенаведених обставин в їх сукупності доводи, наведені апелянтами у долученому до апеляційної скарги Клопотанні про поновлення строку (датованому 10 липня 2023 року та вже повторно поданому до Львівського апеляційного суду), не можуть бути визнані поважними, оскільки під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти такі обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто - не залежать від волевиявлення особи, що подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений процесуальним законом строк, і такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Апеляційним судом зазначено, що на виконання вимог вищезазначеної ухвали апелянтами було подано Заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2023 року, в якій вони не наводять причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які можна було б визнати поважними, а фактично ревізують законність інших ухвал Львівського апеляційного суду, зокрема:
-ухвали від 08 травня 2023 року про залишення (вперше) поданої ними апеляційної скарги без руху, постановленою колегією суддів в іншому складі;
-ухвали від 12 червня 2023 року про «безпідставне» (на думку апелянтів) повернення (вперше) поданої ними апеляційної скарги - не оскаржуючи при цьому цю ухвалу в касаційному порядку, а просячи суд апеляційної інстанції «прийняти касаційну скаргу до розгляду» та «скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 12.06.2023 р. про повернення апеляційної скарги у справі № 462/4630/22, яка перешкоджає провадженню у справі», хоча на «прийняття касаційної скарги до розгляду» та таке «скасування ухвали Львівського апеляційного суду від 12.06.2023 р.» у суду апеляційної інстанції повноваження відсутні.
У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2021 року у справі № 711/11085/15-ц вказано, що: «Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волі особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.»[…]«Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.».
Встановивши, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропустили строк на апеляційне оскарження рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2023 року, а причини пропуску є неповажними, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Згідно частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого рішеня свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про демонтаж самочинного встановленого гаража та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук