Справа №:755/18369/23
Провадження №: 4-с/755/182/23
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження за скаргою
"01" грудня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., вивчивши матеріали за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця Борейка М.В. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1, стягувач: ОСОБА_2 , -
ВСТАНОВИВ:
28.11.2023 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця Борейка М.В. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1, стягувач: ОСОБА_2 , яку було передано в провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до заявлених вимог заявник просить суд: визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корейка Максима Валерійовича, що полягають у прийнятті до примусового виконання виконавчого листа № 755/914/14-ц від 17.11.2021 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 різниці вартості часток розподіленого спільного сумісного майна подружжя у загальній сумі 102520 (сто дві тисячі п'ятсот двадцять) грн. 55 коп. за яким закінчився строк пред'явлення його до виконання; скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корейка Максима Валерійовича про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 05.10.2023 року як таку, що винесена поза межами строку для виконання судових рішень, встановленого імперативними нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Вивчивши матеріали скарги, суд дійшов наступного.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, відносин; інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За нормою ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншою посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, зі скаргою, в порядку ст. 447 ЦПК України, на дії/бездіяльність державного/приватного виконавця сторона виконавчого провадження може звернутися лише у випадку, якщо такі дії/бездіяльність допущені при виконанні судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства.
Як убачається зі змісту скарги та доданих документів, питання про заміну сторони її правонаступником не вирішене, а заява приватного виконавця Борейка М.В. про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: боржника ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_1 перебуває на розгляді та рішення за результатами розгляду такої заяви судом не прийнято.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 3 вказаного Закону передбачено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами у передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й рішення інших органів, виконавчі написи нотаріусів.
Разом з тим, при виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів ДВС, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За матеріалами поданої скарги убачається, що заявник ОСОБА_1 , не є стороною виконавчого провадження № НОМЕР_1, що вчиняється відносно боржника ОСОБА_3 , що, в свою чергу, виключає можливість заявника оскаржувати дії та рішення приватного виконавця Борейка М.В. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 у порядку Розділу VI Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) Цивільного процесуального кодексу України.
В той же час, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, встановивши предмет оскарження, яким є дії та рішення приватного виконавця у виконавчому провадження, в межах якого подана скарга, у якому не вирішено питання про заміну сторони, а саме боржника його правонаступником, зважаючи на те, що заявник не набув статусу сторони виконавчого провадження, у суду відсутні підстави для розгляду вимог даної скарги.
В силу ч. 9 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Суддя приходить висновку про відмову у відкритті провадження за ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця Борейка М.В. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1, стягувач: ОСОБА_2 , з огляду на відсутність правових підстав для звернення заявником із даною скаргою.
Керуючись ст.ст. 260, 271, 353, 354, 444 Цивільного процесуального кодексу України, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті провадження за ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця Борейка М.В. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1, стягувач: ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: