ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17129/23
провадження № 1-кп/753/1881/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" листопада 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100030001201 від 14.06.2022 р., по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Єлизаветівка, Мар'їнського району Донецької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Добропілля, Донецької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Вугледар, Донецької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 , не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
учасники кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_7 ,
обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисник ОСОБА_8 ,
ВСТАНОВИВ:
22.09.2023 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 зазначивши обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити йому запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисник ОСОБА_8 також заперечувала проти клопотання прокурора, зазначила, що клопотання не обґрунтоване, ризики не доведені.
Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вирішенні клопотання прокурора поклались на розсуд суду.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, про що відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини, як тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого йому злочину, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк протиУкраїни»).
Оцінюючи наявність ризику впливати на свідків у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання їх безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким можуть бути відомі обставини вчинення злочину у якому останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявність ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Реальним на переконання суду є і ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим.
Дійсним є такий ризик і у розрізі того, що перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, ОСОБА_5 може переховуватися від суду.
Отже підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились та є триваючими.
Вивчивши особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу.
Також суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко протии України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_5 в даному випадку не підлягають застосуванню запобіжні заходи у виді особистого зобов'язання або домашнього арешту у зв'язку з тим, що вони не будуть дієвими і не зможуть перешкодити настанню вищевказаним ризикам.
Таким чином, суд з урахуванням сукупності встановлених обставин дійшов до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде дієвим і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що виправдовує застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
У частині 5 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , його підвищену суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про можливість залишити без змін раніше визначену обвинуваченому ОСОБА_5 заставу в розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720 грн. з покладенням у разі внесення застави обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Саме такий розмір застави та зазначені вище обов'язки у разі її внесення, на думку суду, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості злочину, що інкримінується ОСОБА_5 , і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та належний контроль з боку можливих заставодавців під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання ОСОБА_5 обов'язків.
Керуючись ст.ст.177-178, 181, 183, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Київський слідчий ізолятор" до 18 січня 2024 року включно.
У разі внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720 гривень, на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві та надання документа, що підтверджує сплату, ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти, з роз'ясненням зобов'язання прибувати за кожною вимогою суду, а також з покладенням на нього наступних обов'язків строком на 2 місяці з моменту звільнення з під-варти: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків застава буде звернута в дохід держави.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 діб до Київського апеляційного суду.
Суддя