ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8626/20
провадження № 1-кп/753/404/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" листопада 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100020004565 від 18.06.2019 року по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської обл., громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 16.10.2006 року Печерським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 304, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; вироком апеляційного суду скасовано вироку Печерського районного суду міста Києва від 16.10.2006 року у частині призначеного покарання та призначено покарання за ч. 2 ст. 186, ст. 304, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років; 27.03.2008 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років; 24.11.2014 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців; 19.11.2018 року звільнений з Бучанської ВК № 85 по відбуттю строку покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
учасники кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України КК України.
Прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , оскільки існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, оскільки обвинувачений обізнаний про тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винуватим, а також перебував у розшуку у даному кримінальному провадженні. Тому, обставини, які були підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу на даний час не відпали та продовжують існувати.
Захисник ОСОБА_5 , думку якого підтримав обвинувачений, щодо продовження запобіжного заходу заперечував, просив змінити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який, що непов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
В судовому засіданні, на думку суду, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбачених ч. 3 ст. 187 КК України.
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , конкретні обставини справи, на думку суду, дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, про наявність ризику переховуватись від суду, відповідно до п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить той факт, що ОСОБА_3 знає про тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у даному злочині, обізнаний в мірі покарання та усвідомлює, що за даний злочин передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12-ти років, у нього відсутні сталі сімейні зв'язки та законне джерело доходу.
Непродовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного із позбавленням волі може привести до того, що перебування на волі обвинувачений, який, усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинені злочини, наддасть можливість йому уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду та використати ситуацію, яка склалась в країні, на власну користь, а саме те, що на даний час військова агресія російської федерації проти України суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
Суд враховує, що ОСОБА_3 раніше судимий, зокрема, за злочини проти власності, а отже чітко розуміє та усвідомлює категорію інкримінованого йому кримінального правопорушення, його тяжкість та покарання у разі визнання його винним.
Існування ризику, передбаченого п.п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується зокрема тим, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, підозрюється у вчинені злочину з корисливих мотивів, був засуджений за аналогічні злочини, що надає підстави суду дійти висновку, що обвинувачений обрав для себе як єдине джерело доходів вчинення саме злочинів проти власності.
Наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених п.п. 1 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, надають підстави для продовження дії запобіжного заходу відносно такого обвинуваченого, оскільки існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому суд враховує те, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи санкцію кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, до ОСОБА_3 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що заявлені ризики існують, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити їх уникнення та забезпечення покладених на обвинуваченого обов'язків.
З урахуванням викладеного, підстав підстав для скасування, зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який суд не вбачає, та приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, оскільки прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов'язків, а також запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, спробам переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Відтак, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки на даній стадії кримінального провадження обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням до обвинувачених інших, більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, судом не встановлено.
З урахування того, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначає розміру застави, вважаючи, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 183, 331, 376 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» до 15 січня 2024 року включно.
Копію ухвали направити прокурору, начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала в може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя