Справа № 752/25278/23
Провадження № 2-з/752/404/23
УХВАЛА
про забезпечення позову
04.12.2023 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 про визнання відсутності права вимоги по іпотеці, припинення обтяження та визнання незаконним звернення стягнення на предмет іпотеки, витребування майна з чужого незаконного володіння, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 до Голосіївського районного суду міста Києва подана заява про забезпечення позову до подання позовної заяви, за якою він просить заборонити відчуження квартири АДРЕСА_1 шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (крім реєстраційних дій Міністерства юстиції України за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб'єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін, здійснювати та (або) проводити реєстраційні дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідні записи, що стосуються змін ОНМ №665935580000.
В обгрунтування заяви зазначає, що має намір подати до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання відсутності права вимоги по іпотеці, припинення обтяження та визнання незаконним звернення стягнення на предмет іпотеки, витребування майна з чужого незаконного володіння, яка обґрунтовуються відсутністю у ОСОБА_2 права іпотекодержателя при зверненні стягнення втретє на предмет іпотеки, яким є квартира, що належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник вважає, що необхідно вжити заходи забезпечення позову, оскільки ОСОБА_2 має намір відчужити квартиру. Невжиття зазначених заходів може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, а виконання рішення суду може бути суттєво ускладненим.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
У постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
У пункті 4 цієї постанови Верховний суд України зазначив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У відповідності до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму
відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен враховувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також необхідність запобігти порушенню прав третіх осіб у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову.
Відповідно до п.п. 1, 9 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
За змістом ч. 1 ст. 4 Закону державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості; спеціальне майнове право на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності на отриманий в управління об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; інші речові права відповідно до закону; обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; обтяження гарантійної частки будівництва об'єкта нерухомого майна (далі - гарантійна частка) відповідно до Закону України "Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому"; обтяження спеціального майнового права на неподільний об'єкт незавершеного будівництва/майбутній об'єкт нерухомості на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об'єкта нерухомості відповідно до Закону України "Про гарантування речових прав на об'єкти
нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому"; обтяження спеціального майнового права на неподільний об'єкт незавершеного будівництва/майбутній об'єкт нерухомості, спеціальне майнове право на який зареєстровано за особою, яка сплатила частково ціну такого об'єкта, на користь замовника будівництва/девелопера будівництва відповідно до Закону України "Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому"; обтяження спеціального майнового права на подільний об'єкт незавершеного будівництва відповідно до частини другої статті 27-2 цього Закону; обтяження права власності на об'єкт нерухомого майна на користь замовника будівництва/девелопера будівництва відповідно до частини третьої статті 27-3 цього Закону; інші обтяження відповідно до закону.
Відповідно до ст. 6 Закону до організаційної системи державної реєстрації прав належать Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; державні реєстратори прав на нерухоме майно. Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
До повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить, зокрема, забезпечення проведення державної реєстрації прав та ведення Державного реєстру прав (ч. 1 ст. 9 Закону).
Згідно положень ч. 1 ст.10 Закону державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; нотаріус; державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закона.
Статтею 25 Закону встановлено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили; заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна. Судове рішення або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.
Як вбачається із заяви, ОСОБА_1 має намір подати позов до суду, який буде заявлений до відповідача ОСОБА_2 про визнання відсутності права вимоги по іпотеці, припинення обтяження та визнання незаконним звернення стягнення на предмет іпотеки, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Отже, враховуючи предмет спору, який виник між сторонами, суд дійшов висновку, що невжиття визначених заявником заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявників, за захистом яких заявник має намір звернутися з відповідним позовом до суду і за результатами розгляду якого може бути ухвалено відповідне рішення.
Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (дата формування інформації 07.09.2023р.) щодо об'єкта нерухомого майна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 .
З метою збереження існуючого становища до вирішення справи по суті, застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, відповідатиме меті застосування правового інституту забезпечення позову та позовним вимогам.
З огляду на зазначене, оцінивши надані заявником докази на обґрунтування заявлених вимог щодо забезпечення позову, суд приходить до висновку про доведеність заявником наявності підстав для забезпечення позову, передбачених ч. 2 ст. 149 ЦПК України, та того, що обраний ним захід забезпечення позову знаходиться в необхідному (обов'язковому) правовому зв'язку із зазначеними позовними вимогами та предметом позову, а відтак заява останнього підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 про визнання відсутності права вимоги по іпотеці, припинення обтяження та визнання незаконним звернення стягнення на предмет іпотеки, витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.
2. Заборонити державним реєстраторами будь-яких органів, особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб'єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» проводити дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) прав власності, інших речових прав та їх обтяжень, будь-які інші реєстраційні дії щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 665935580000.
3. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
5. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 15-ти днів з дня її складення відповідно до вимог, встановлених статтями 353-356 ЦПК України.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повний текст ухвали суду складений та підписаний 04.12.2023р.
Суддя І.О. Ольшевська