Справа № 752/17277/22
Провадження № 2/752/3121/23
РІШЕННЯ
іменем України
30 жовтня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області в особі Служби у справах дітей Гатненської сільської ради про визначення місця проживання дітей з матір'ю, -
ВСТАНОВИВ:
у листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , про та визначення місця проживання дітей з матір'ю.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 27.12.2008 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблено актовий запис № 2174.
Від цього шлюбу є малолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12.02.2022 року відповідач в зв'язку з можливою військовою агресією проти України вивіз спільних дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на Західну Україну в місто Східниця.
18.02.2022 року позивач забрала дитину ОСОБА_5 в м.Східниця у батька, оскільки через неналежний догляд батька дитина захворіла. Старша донька ОСОБА_4 виявила бажання продовжити відпочинок разом з батьком у м.Східниця.
21.02.2022 року позивач та донька ОСОБА_5 повернулися разом до м. Києва.
З 24.02.2022 року позивач разом з донькою ОСОБА_5 та своєю мамою ОСОБА_9 через військову агресію вимушено тимчасово перемістилися до с. Поляна, Славського району, Закарпатської області.
Станом на 24.02.2022 року ОСОБА_2 змінив адресу проживання в м.Східниця та не повідомив її про це, а з березня 2022 року батько одноособово вирішив відправити спільну дитину ОСОБА_4 за кордон в Австрію , а потім мала переїхати до Німеччини.
З кінця липня дитина ОСОБА_4 перестала відповідати на телефонні дзвінки та не отримувала повідомлення у месенджерах.
З 12.02.2022 року позивач не бачилась з дитиною, з липня 2022 року дитина перестала відповідати на телефоні дзвінки. В подальшому з листопада 2022 року дитина спілкувалась з нею виключно за допомогою телефонного зв'язку, зустрічатися відмовлялась. Вважає, ОСОБА_4 перебуває під психологічним впливом батька, тому поки дитина проживає з батьком налагодити спілкування з дитиною буде неможливо.
03.08.2022 року ОСОБА_4 повернулась в Україну. Після повернення з Німеччини ОСОБА_4 стала проживати в будинку батька разом з його дружиною ОСОБА_11 , дітьми останньої від першого шлюбу ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Однак, їй про те, що дитина повернулась в Україну, ОСОБА_2 не повідомив, не дивлячись на те, що батько знав, що вона переживала за долю дитини.
До 12.02.2022 року батько ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 зустрічався не регулярно, не частіше декількох разів на місяць. Ніколи не возив дитину до репетиторів та на гуртки. Бували випадки, що забував привітати з днем народження та зі святами.
Донькою ОСОБА_4 виключно займалась вона, відвозила її до школи та забирала зі школи, возила на різні гуртки, контролювала учбовий процес. З донькою ОСОБА_4 завжди були доброзичливі та довірливі стосунки.
Після 12.02.2022 року з донькою ОСОБА_5 батько ОСОБА_2
спілкувався лише двічі по телефону в травні місяці, та в червні ОСОБА_2 брав один раз на прогулянку доньку ОСОБА_5 .
Після зустрічей з батьком донька ОСОБА_5 ставала тривожна, оскільки батько покинув родину, коли дитині був рік, в дитини не сформований образ батька. Наразі батько звертався до служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА з необґрунтованою заявою про те, що мама чинить по відношенню до доньки ОСОБА_5 психологічне та економічне насилля. Батько висловлює бажання визначити місця проживання дитини з ним.
Тому, враховуючи всі зазначені обставини, вона вимушена звернутись до суду з проханням визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею - за місцем її проживання.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 06.12.2022 року відкрито провадження з розглядом справи в порядку загального позовного провадження та призначенням підготовчого засідання на 06.04.2023 року (а.с. 95).
Ухвалою від 06.04.2023 року підготовче провадження у справі закрито, призначено судовий розгляд на 15.08.2023 року (а.с. 179).
15.08.2023 року розгляд справи відкладено на 30.10.2023 року (а.с. 201).
Ухвалою від 15.08.2023 року зобов'язано Службу у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації забезпечити участь представника в судовому засіданні, яке призначене на 30.10.2023 року (а.с. 202-203).
03.04.2023 року до суду від представника відповідача - адвоката Щербатюк Н.В. надійшли пояснення на позовну заяву, в яких вказав, що відповідач жодним чином не заперечує, щоб визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 разом з матір'ю - ОСОБА_1 , за її місцем проживання, якщо щодо дитини не буде застосовуватись домашнє насильство. Щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_4 , то вказав, що позивач чинить психологічне насилля над дитиною, налаштовувала і надалі налаштовує дитину проти батька, ламає сприйняття дитиною образу батька, проживання дитини з матір'ю може бути небезпечним для її здоров'я (а.с. 142-148).
В судовому засіданні позивач та її представник - ОСОБА_14 позов підтримали, просили його задовольнити.
Представник відповідача - Щербатюк Н.В. в судовому засіданні підтримала свої доводи, викладені у письмових поясненнях, просила у задоволенні позову відмовити. Вказала, що про те, що доньку ОСОБА_4 вивезено за кордон батько повідомив матір після вивезення, про те, що дитина повернулась до України не повідомляв, так як цього не хотіла дитина. В подальшому донька ОСОБА_4 повернулась до матері за власної ініціативи.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА - Черкасова В.А. в судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
У відповідності до ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони у справі з 27.12.2008 року перебувалиу зареєстрованому шлюбі, який рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19.10.2018 року розірвано (а.с. 41-43).
Від даного шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17, 18).
Судом встановлено, що після розірвання шлюбу сторін, діти проживали з матір'ю.
Відповідач не заперечує щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_5 разом з матір'ю.
Однак, щодо доньки ОСОБА_4 вважає, що позивач чинить психологічне насилля над останньою, налаштовувала і надалі налаштовує дитину проти батька, ламає сприйняття дитиною образу батька, проживання дитини з матір'ю може бути небезпечним для її здоров'я.
Згідно висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю, ОСОБА_1 (а.с. 135-137).
Допитана в судовому засіданні в порядку ст. 232 ЦПК України ОСОБА_4 вказала, що коли проживала з батьком, сумувала за сестричкою, їй не вистачало спілкування з друзями, не мала можливості відвідувати гуртки. Показала, що хоче проживати з матір'ю, їй з нею звичніше, вона може відвідувати гуртки, спілкуватись з друзями. Показала, що бачиться з батьком кожні вихідні.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом ст. 31 СК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дітей разом з матір'ю не суперечитиме їх інтересам, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, бажання дітей проживати разом із матір'ю, вік дітей, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 та визначення місця проживання дітей разом з матір'ю.
Питання судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 200, 258-259, 267, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області в особі Служби у справах дітей Гатненської сільської ради про визначення місця проживання дітей з матір'ю - задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю - ОСОБА_1 за місцем її проживання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, адреса: Повітрофлотський проспект, 41, м. Київ, 03020.
Третя особа: Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області в особі Служби у справах дітей Гатненської сільської ради, адреса: вул. Київська, 138, Гатне, Київська обл., 08160.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Хоменко