Справа №752/14618/23
Провадження №2/752/6083/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Дураєвої А.О.,
представника позивача Голуба В.А. ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Голуб Віталій Анатолійович в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.03.2005 сторони зареєстрували шлюб. В шлюбі народились діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Останнім часом стосунки подружжя розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім'я припинила своє існування.
Сторони не проживають разом з 22.03.2019 та не ведуть сумісного господарства, не підтримують нормальних шлюбних відносин.
Подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та дітей.
Спору про поділ майна та місце проживання дітей немає. Діти проживають разом з матір'ю та знаходяться на її утриманні.
Між сторонами не досягнуто згоди щодо способу та розміру виконання відповідачем свого обов'язку утримувати неповнолітніх дітей.
Просив розірвати шлюб між подружжям та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частки заробітної плати відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття, судові витрати покласти на відповідача.
04.08.2023 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Представник позивача адвокат Голуб В.А. підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 погодився на розірвання шлюбу, проте заперечував проти стягнення аліментів в заявленому розмірі, бо він взяв кредит. Згоден платити аліменти в розмірі однієї чверті від прожиткового мінімуму.
Позивач в судове засідання не з'явилась.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
05.03.2012 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, прізвище дружини - ОСОБА_3 , актовий запис №326.
В шлюбі народились ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , їх батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Частина перша ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Згідно з ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 114 СК України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно положень ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частинами 1-3 ст. 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Аналізуючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог про розірвання шлюбу, та обставини, встановлені у судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд вважає, що сім'я фактично розпалася, примирення між сторонами не можливе і позивач цього не бажає.
Також встановлено, що сторони разом не проживають декілька років та ніяких стосунків, притаманних подружжю, не підтримують, спільне господарство не ведеться.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, враховуючи наявність трьох неповнолітніх дітей, небажання позивача перебувати в шлюбі з відповідачем, суд вважає, що за таких обставин збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у ст.16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» у ч.1 підпункту «с» - «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, оскільки шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Суд відзначає, що відповідач має конституційний обов'язок утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
При визначенні розміру аліментів судом враховується, що відповідач є працездатною особою, відомості про стан його здоров'я або про наявність хвороб відсутні. Також суду не були надані відомості про наявність на утриманні у відповідача інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних батьків. Також судом береться до уваги стан здоров'я неповнолітніх дітей, зокрема, відсутність відомостей про наявність хвороб.
Виходячи з визначеного законодавством обов'язку батьків щодо утримання неповнолітніх дітей, враховуючи, що вищенаведені обставини, враховані судом, суд вважає можливим визначити аліменти на утримання трьох дітей в розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
На думку суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані суду. При цьому суд вважає незмістовними доводи відповідача, який заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання дітей в заявленому позивачкою розмірі, посилаючись на наявність у нього кредитних зобов'язань, оскільки пріоритетними в цьому випадку є інтереси дітей та їх належне матеріальне утримання з метою забезпечення їх гармонійного розвитку.
Аналізуючи обставини, встановлені у судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд вважає, що аліменти, визначені судом, на утримання двох дітей в розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, забезпечать матеріальні потреби дітей з урахуванням її віку і стану здоров'я. При визначенні розміру аліментів, суд виходить також із вимог забезпечення належного матеріального утримання дітей та їх гармонійного розвитку.
Зважаючи на рівність обов'язку батьків по утриманню дитини, виходячи із принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, суд вважає, що визначений розмір аліментів, є помірним для відповідача з урахуванням його фінансової спроможності.
Враховуючи приписи ст. 183 СК України, якими визначено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1073,60 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів до суду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1073,60 грн. за позовні вимоги про розірвання шлюбу, оскільки позов в цій частині задоволений.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12.03.2005 Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис №326.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.07.2023 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1073,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судові витрати в сумі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення в повному обсязі складено 20.11.2023.
Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Голуб Віталій Анатолійович, місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Ж. І. Кордюкова