Справа №705/5358/23
2-о/705/151/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 року Уманський міськрайонним суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Піньковського Р.В.
при секретарі Моросліп А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту що має юридичне значення щодо постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, яку обґрунтовує наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабка ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на нерухоме майно. Заявник є онуком покійної та є спадкоємцем за заповітом.
10 лютого 2010 року ОСОБА_3 було складено заповіт, яким вона усе своє майно заповіла йому.
Крім нього, можливим спадкоємцем за законом є його мати та донька покійної (відповідач по справі), яка ні заяву про відмову від прийняття спадщини, ні заяву про прийняття спадщини до нотаріуса не подавала.
У жовтні 2023 року він звернувся до нотаріуса Другої уманської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті бабусі, але нотаріус вивчивши подані документи виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.10.2023 обґрунтовуючи, що ним ОСОБА_1 було пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини. При цьому йому усно було роз'яснено, що питання про фактичне прийняття спадщини може бути вирішено судом.
На момент смерті його бабка проживала разом з ним, оскільки ще за два роки до її сперті вона часто хворіла та потребувала стороннього догляду, тому він забав її проживати до себе в квартиру, яка також належала їй, і до смерті вони проживали разом за місцем його реєстрації з 2016 року і до дня смерті. До нотаріальної контори він подав довідку та акт на підтвердження проживання разом з покійною, але нотаріус пояснив, що такий факт встановлюється судом. Також зазначає, що після смерті покійної він звертався до нотаріальної контори, але на той час нотаріус його запевнив, що оскільки він проживав разом зі спадкодавцем, то у нього фактичне прийняття спадщини і жодних заяв до нотаріальної контори подавати не потрібно. Але зважаючи на те, що він отримав відмову у вчиненні нотаріальних дій, це була хибна порада.
У зв'язку з тим, що спадкодавець не була зареєстрована за місцем фактичного проживання, він позбавлений можливості бути визнаним таким, що фактично прийняв спадщину, а вирішити вказане питання можливо лише в судовому порядку, тому він вимушений звернутися до суду з цією заявою.
Просить суд встановити факт, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав зі своєю бабусею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав письмову заяву, у якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутність, вимоги заяви підтримує та просить суд її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, на адресу суду подала письмову заяву, у якій просить суд розгляд справи проводити у її відсутність, заявлені вимоги визнає повністю та просить їх задовольнити.
Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи наведене, судом розгляд справи по суті здійснюється за відсутності учасників справи, на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію заявника та заінтересованої особи, вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За приписами ч.1 ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно з ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачою свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Уманським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про смерть № 130.
Заявник по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є онуком померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 ; свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим повторно Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) його матері, заінтересованої особі по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за життя, а саме 10 лютого 2010 року, склала заповіт, посвідчений Крижанівською І.В., приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 291, яким заповіла усе належне їй майно ОСОБА_1 та цим же заповітом ОСОБА_1 зобов'язано надати ОСОБА_2 право довічного проживання у квартирі АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа ОСОБА_2 , діючи від імені заявника ОСОБА_1 , звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом на квартиру АДРЕСА_3 , але ОСОБА_4 , державним нотаріусом Другої уманської нотаріальної контори 04 жовтня 2023 року винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. При цьому, нотаріусом встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 в Другій уманський державній нотаріальній конторі не відкривалась, згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 04.10.2023 за № 74196013 інформація у Спадковому реєстрі відсутня. Спадкоємець ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день своєї смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 на момент смерті спадкодавця згідно довідки виконавчого комітету Уманської міської ради у вказаній квартирі не проживав та не був зареєстрований, також він не подав відповідної заяви щодо прийняття спадщини, у зв'язку із зазначеним нотаріусом і було прийнято рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Разом з тим, згідно акту затвердженого в.о. директора КП «Уманське РЕУ № 3» 11.08.2023, складеного працівниками КП «Уманське РЕУ № 3», майстром ОСОБА_5 , начальником абонвідділу ОСОБА_6 , оператором комп'ютерного набору ОСОБА_7 на підставі звернення громадянки ОСОБА_2 складено акт про те, що згідно пояснень сусідів: ОСОБА_8 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 , та ОСОБА_9 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дійсно проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
Також згідно довідки КП РЕУ № 3 виданої 13.09.2018 за № 3473 ОСОБА_3 була зареєстрована в АДРЕСА_4 , проживала за адресою: АДРЕСА_1 , по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею проживали і були зареєстровані: онук ОСОБА_1 , 1986 року народження, та дочка ОСОБА_2 , 1967 року народження.
Метою звернення заявника до суду є встановлення факту її постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.
Згідно ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно роз'яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини проживання заявника разом із спадкодавцем підтверджуються вищенаведеними належними та допустимими доказами, що не викликають у суду будь-якого сумніву.
Встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на момент смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , має для заявника юридичне значення, оскільки дасть йому право вирішити правовідносини цивільно-правового характеру, зокрема, прийняття спадщини при тому, що інші спадкоємці відсутні, спадкодавець за життя зробила розпорядження, яким усе своє майно, яке їй належало та яке буде належати на час смерті, заповіла своєму онуку - заявнику по справі ОСОБА_1 .
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ч.7 ст. 294 ЦПК України, згідно яких при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 1216-1218, 1221, 1223, 1268 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту що має юридичне значення - задовольнити.
Визнати встановленим факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі своєю бабою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Р. В. Піньковський