Справа № 703/5891/23 р.
3/703/2875/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Крива Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшлаз ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт № НОМЕР_1 від 13.04.2022 р., проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючої,РНОКПП - відомості відсутні,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
встановила:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 532453 від 25.11.2023 року, ОСОБА_1 , 25.11.2023 року, близько 00 год. 15 хв., за місцем проживання вчинила домашнє насильство, а саме вимагала піти з квартири співмешканця ОСОБА_2 , також висловлювалась нецензурною лайкою, чим завдана шкода психологічному здоров'ю.
Дії , ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно ч.2 ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 КУпАП, розглядається протягом доби.
Таким чином, приймаючи до уваги строк розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 КУпАП, повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, про дату, час та місце розгляду протоколу або забезпечення явки цієї особи покладається на орган, який склав відповідний протокол, однак остання до суду разом з матеріалами справи не доставлена.
Зазначені обставини позбавили суддю об'єктивної можливості провести розгляд справи про адміністративне правопорушення у визначені чинним КУпАП строки накладення адміністративного стягнення з дотриманням вимог ч.2 ст.277 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надавши суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій також просила закрити відносно неї провадження у справі, оскільки конфліктна ситуація з ОСОБА_3 , сталася на побутовому ґрунті та з яким вона примирилась.
Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився надавши суду заяву про розгляд справи без його участі та в якій зазначив, що з ОСОБА_1 він примирився та просив відносно неї закрити провадження у справі, оскільки відносно нього не було вчинено жодних ознак домашнього насильства. Вважає, що виклик поліції був передчасний, оскільки таким чином, він намагався завершити конфлікту ситуацію, яка виникла на побутовому ґрунті.
Враховуючи, що від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та потерпілого надійшли заяви про розгляд справи без участі, в якій також виклали свою позицію, вважаю за можливе розгляд справи про адміністративне правопорушення проводити без їх участі та ухвалити рішення за наявними в справі доказами.
Суддя, врахувавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає, зокрема, у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ,25.11.2023 року, близько 00 год. 15 хв., за місцем проживання вчинила домашнє насильство, а саме вимагала піти з квартири співмешканця ОСОБА_2 , також висловлювалась нецензурною лайкою, чим завдана шкода психологічному здоров'ю.
До вищевказаного висновку працівник поліції дійшов за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 від 25 листопада 2023 року;
Під час розгляду вказаного звернення працівником поліції опитано ОСОБА_1 від 25.11.2023 р.
З цього слідує, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення не встановлено наявності належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Інших доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Згідно ст.1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї», психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю. Фізичне насильство в сім'ї - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Однак, будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 , викладених у протоколі прийняття заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 25.11.2023 р., дій по відношенню до останнього, а саме умисних дій психологічного характеру, спростовуються наданими суду заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та матеріали справи не містять.
Суддя звертає увагу, що обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, у даному випадку, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не може ґрунтуватися виключно на поясненнях особи, яку працівником поліції визначено як потерпілу від адміністративного правопорушення.
Таким чином, працівник поліції, не провівши належної перевірки обставин, не відібравши письмові пояснення у ОСОБА_3 , а відібравши лише письмові пояснення у ОСОБА_1 , не отримавши жодного доказу, який їх підтверджує, не впевнившись у достовірності обставин, які зазначені у протоколі про прийняття заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 25.11.2023 р., безпідставно склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь. Аналогічні положення закріплено у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи ( Cправf «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146).
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір стягується виключно у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, судовий збір з неї стягненню не підлягає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.40-1, 173-2, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя,-
постановила:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження, після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю.В. Крива