Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3310/22
Номер провадження 1-кп/711/575/23
УХВАЛА
29 листопада 2023 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, подані в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022250310001080 від 13.06.2022, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, мешканця АДРЕСА_1 , судимого:
1) вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.04.2009 за ч.2 ст.186, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
2) вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.04.2010 за ч.1 ст.122, ст. 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі;
3) вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 23.12.2014 за ч.1 ст.309, ст. 75 України до 1 року позбавлення волі з випробуванням з іспитовим стром 1 рік;
4) вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.11.2015 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі;
5) вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.10.2018 за ч.2 ст.185, ст. 75 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
6) вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2019 за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
7) вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.10.2019 за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 30.12.2021 умовно - достроково на не відбутий строк 1 рік 3 місяці 3 дні,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022250310001080 від 13.06.2022 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого зазначила, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК. Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05.10.2023 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 04.12.2023 включно.
Підстави, ризики та обставини, передбачені ст. 177 КПК України, які існували при застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати. Метою застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від суду; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, існує обґрунтований ризик того, що ОСОБА_7 може ухилятися суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді тримання під вартою на строк від 5 до 8 років. Тобто, за умови доведення вини обвинуваченого та визнання його винним вироком суду мінімальне покарання для обвинуваченого складатиме 5 років. Крім того, ОСОБА_7 обізнаний про те, що на момент вчинення інкримінованого йому діяння він був умовно-достроково звільненим, що найймовірніше за все потягне за собою визначення покарання шляхом складання вироків. Цей факт може наштовхнути обвинуваченого до необдуманих вчинків, таких як зміна місця проживання чи просто втеча в тому числі і на не підконтрольні Україні території, що може значною мірою ускладнити подальший розгляд обвинувального акту. Ризик можливого ухилення ОСОБА_4 від суду підтверджується і тим, що обвинувачений вже двічі звертався з клопотанням до прокурора про зміну запобіжного заходу в порядку ст. 616 КПК України, мотивуючи вказане тим, що він пройшов військово-лікарську комісію та придатний до служби. Проте, офіційна інформація з ІНФОРМАЦІЯ_2 свідчить про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно витягу з книги протоколів призовної комісії від 20.05.2009, протокол № 32, рішенням комісії з питань прописки (призову), згідно з п. 1 (5) ст. 18 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнений від призову на строкову військову службу та зарахований в запас. ОСОБА_8 військово-лікарську комісію не проходив, військовий квиток не отримував та враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення призову на військову службу під час мобілізації не підлягає. Тобто вказане свідчить, що обвинувачений намагається використати всі можливі способи звільнення з під варти, проте його попередня поведінка не дає жодних гарантій щодо його подальшого виконання покладених на нього обов'язків. Крім того, обвинувачений не має постійного місця проживання. Посилання ОСОБА_4 на те, що він має місце реєстрації не свідчить про те, що він проживає за адресою реєстрації та спростовується показаннями свідків. Ризик повторного вчинення кримінальних правопорушень обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 з 2009 року, засуджений 7 разів. Жодна судимість не була знята і не була погашена. Із вказаних семи судимостей, тричі стосовно ОСОБА_7 застосовували покарання з призначенням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України. Жодного іспитового строку ОСОБА_4 не відбув і знову вчиняв злочини. Останній раз ОСОБА_4 засуджений вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2019 до 4 років 1 місяця позбавлення волі. 30.12.2021 ОСОБА_4 звільнений умовно - достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці і 3 дні, але знову вчинив злочин. Вказане свідчить про небажання ОСОБА_4 ставати на шлях виправлення, а лише підтверджує ризик вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, ОСОБА_4 , звільнившись з місць позбавлення волі, не вжив заходів до працевлаштування та ресоціалізації, а продовжив задовольняти свої потреби шляхом вчинення злочину. У зв'язку з чим просить продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечував щодо продовження запобіжного заходу свого підзахисного, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби з 22.00 год. до 07.00 год. за місцем його проживання та просив його задовольнити. Клопотання мотивував тим, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, пов'язаним із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження у будь-яких формах. Просить врахувати, що його підзахисний до затримання винаймав житло в м. Черкаси, ніколи не перебував у розшуку правоохоронними органами, на даний час може постійно проживати разом зі своїми батьками за адресою АДРЕСА_2 , де і зареєстрований, батьки ОСОБА_4 потребують його допомоги, не має наміру переховуватися від суду , впливати на свідків та потерпілу як вказує прокурор про ризики в даному кримінальному провадженні, як вказує сам ОСОБА_4 твердження прокурора про те, що на її запит до Черкаського об?єднаного територіального центру комплектування та соціальної підтримки вона отримала відповідь, що ОСОБА_9 не пройшов медичну комісію та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації не відповідає, так як він проходив медичну комісію з його слів. І в даному випадку норма ст. 18 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» ч.1 п.5 звільненню підлягають призовники даної категорії лише в мирний час. ОСОБА_4 у інших кримінальних правопорушеннях не підозрюється. Просить звернути увагу на той факт, що обвинувачений не має наміру перешкоджати проведенню слідства. Вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Так, відповідно до п. 219 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, Суд нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви» № 34578/97, п. 93, ЕСНК. 2000-ІX). Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов?язковою і одмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні мотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (див. рішення у справі «Яблонський проти Польші» № 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року). Крім того такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з під варти не повинні бути «загальними і абстрактними» (рішення у справа «Іловецький проти Польші» № 27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року, та «Смирнова проти Росії» №№ 46133/99 і 48183, п. 63, ЕСНК 2003- IX). Тому з урахуванням викладених по справі обставин та зазначених положень Європейського суду з прав людини, не вбачається наявності чітких ознак того, що перебування ОСОБА_4 під вартою буде обґрунтованим. Таким чином у діях ОСОБА_4 відсутні ризики, які давали б достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечив та підтримав клопотання свого захисника.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора та просив відмовити в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому.
Вислухавши доводи сторін кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч.ч.1,2 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими соціальними цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. При цьому, відповідно до ч.5 даної статті цього Кодексу, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05.10.2023 обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 04.12.2023 включно.
За змістом ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з вимогами п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, зокрема окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.
Суд вважає, що на даній стадії судового розгляду за обставин викладених в обвинувальному акті та клопотанні про продовження запобіжного заходу прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчинити даний злочин.
Разом з тим, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватись від суду та вчинити інші злочини, про наявність яких, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування, а також те, що обвинувачений не має постійного місця проживання. Посилання ОСОБА_4 на те, що він має місце реєстрації не свідчить про те, що він проживає за адресою реєстрації.
Ризик повторного вчинення кримінальних правопорушень обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 засуджений 7 разів. Жодна судимість не була знята і не була погашена. Із вказаних семи судимостей, тричі стосовно ОСОБА_7 застосовували покарання з призначенням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України. Іспитові строки ОСОБА_4 не відбув і знову вчиняв злочини. Останній раз ОСОБА_4 засуджений вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2019 до 4 років 1 місяця позбавлення волі. 30.12.2021 ОСОБА_4 звільнений умовно - достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці і 3 дні, але знову вчинив злочин, а тому у суду є всі підстави вважати, що обвинувачений може вчинити нові кримінальні правопорушення та переховуватися від суду, а застосування інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не забезпечить запобігання ризиків, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Суд також враховує доводи сторони захисту, викладені в клопотанні про зміну запобіжного заходу, на користь обвинуваченого ОСОБА_4 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не відпали, а підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також відсутністю підстав для зміни запобіжного заходу, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України, а саме на 60 днів, тобто до 27.01.2024 року включно.
Керуючись ст.ст.31, 177, 178, 197, 315, 369-372 КПК України,-
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27.01.2024 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 діб з часу її проголошення.
Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 01.12.2023 о 10.20 год.
Суддя: ОСОБА_1