Справа № 569/13404/23
ВИРОК
іменем України
Справа № 569/13404/23
29 листопада 2023 року Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальне провадження №12023186010000866 від 22 червня 2023 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колоденка, Рівненського району, Рівненської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 10 березня 2023 року близько 14:00 год., перебуваючи на зупинці громадського транспорту, що по вулиці Коперника в м.Рівне, маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, під приводом здачі ноутбуку в ремонт, який належить ОСОБА_6 , зловживаючи довірою останньої, заволодів її ноутбуком марки «Asus» моделі X554L S/NF8N0CV407400357» вартістю 6 200 гривень, яким в подальшому 11 березня 2023 року розпорядився, здавши його до ломбарду Повне Товариство «Ломбард №1» ТзОВ «Контракт-груп» 1 компанія», за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 77, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду у вказаному розмірі.
ОСОБА_4 в судовому засіданні винним себе у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю і підтвердив, що при обставинах вказаних у вироку, 10 березня 2023 року з метою здати ноутбук ОСОБА_6 до ремонту отримав від останньої ноутбук марки «Asus» моделі X554L S/NF8N0CV407400357», у зв'язку з необхідністю в грошових коштах здав його до ломбарду, за що отримав близько 1200 грн., якими розпорядився на власний розсуд. Пізніше через дізнавача передав грошові кошти для відшкодування потерпілій шкоди у сумі 6200 грн. Заявлений потерпілою ОСОБА_6 - цивільний позов визнав.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що до події проживала з ОСОБА_4 близько 2,5 місяців. 10 березня 2023 року ОСОБА_4 запропонував здати ноутбук в ремонт, на що вона погодилась. Через два тижні ноутбук все ще не був повернутий, а ОСОБА_4 повідомляв, що там замовили батарею, яку необхідно чекати 2 місяці. Через довірливі відносини до поліції раніше не зверталась. 06 травня 2023 року звернулась до поліції, де дізналась, що ноутбук зданий у ломбард та реалізований. Через деякий час було отримано від ОСОБА_8 5880 грн. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі.
Заслухавши думку учасників процесу, з'ясувавши правильне розуміння ними змісту обставин справи, а також те, що сумнівів у добровільності їх позицій немає, роз'яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України,що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним досліджувати докази стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України доведеною повністю.
Органом досудового слідства вірно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Обставини справи, встановлені даним вироком, а саме, місце, час, спосіб вчинення та наслідки злочину, форма вини i мотиви злочину ніким iз учасників судового розгляду, в тому числі i самим обвинуваченим ОСОБА_4 не оспорюються.
При призначенні покарання суд враховує, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра. Щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, суд відносить до обставин, що пом'якшують покарання, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без відбування покарання, але в умовах постійного контролю за його поведінкою органами пробації, а тому на підставі ст.75 КК України його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням та покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Обрана судом міра покарання буде необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та попередженню нових злочинів.
Потерпілою ОСОБА_6 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 11119 грн., моральну шкоду внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення в сумі 40000 грн., а також витрати на надання правової допомоги в сумі 5000 грн.
В обґрунтування цивільного позову вказує, що на даний час пропозиції, щодо продажу нового ноутбуку з аналогічними характеристиками, так як її ноутбук був модифікований, складає 16999 грн., за виключенням суми сплаченої 5880 грн., матеріальна шкода складає 11119 грн..
Згідно ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною 1 ст.337 КПК України передбачено, що судових розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
При цьому, вирішуючи пред'явлений потерпілим цивільний позов, суд повинен виходити з встановленого ст. 60 ЦПК України обов'язку позивача довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
З обвинувального акту вбачається, що розмір заподіяної шкоди складає 6200 грн., що відповідає висновку експерта від 11 липня 2023 року №СЕ-19/118-23/7137-ТВ, згідно якого ринкова вартість ноутбука марки «Asus» моделі X554L S/NF8N0CV407400357», який був придбаний 07.12.2015 р., станом на 10.03.2023 р. могла становити 6200 грн.
Тобто, цивільний позов заявлений потерпілою стороною щодо стягнення матеріальної шкоди явно виходить за межі розгляду кримінального провадження. За таких обставин суд вважає, що цивільний позов слід задоволити частково в межах суми пред'явленого обвинувачення, з врахуванням сплачених 5880 грн. та 200 грн., що становить 120 грн..
Щодо вимог позову про стягнення моральної шкоди, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з прав людини (далі ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.
Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії» зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Суд вважає, що протиправні дії обвинуваченого призвели до моральних страждань потерпілої, її переживань з приводу вчиненого по відношенню до нього кримінального правопорушення та втрати свого майна, тобто потерпілому заподіяно моральну шкоду.
Між вказаними протиправними діянням відповідача (вчиненням кримінального правопорушення) та заподіяною моральною шкодою потерпілому мається причинний зв'язок і вбачається вина відповідача, а тому вимоги про стягнення моральної шкоди є законними.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілого, характер її душевних страждань, пов'язаних з майновими втратами, а саме: відсутність можливості нормально працювати, оскільки потерпіла зареєстрована як фізична особа-підприємець: діяльність КВЕД 66.22 «Діяльність страхових агентів і брокерів», втратила базу даних клієнтів та відповідно їх контактну інформацію, також її особисту інформацію, фотографії, разом з тим суд враховую, що на момент вчинення кримінального правопорушення ноутбук перебував в неробочому стані, тому суд виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, на переконання сума заявленої потерпілою моральної школи є завищеною та підлягає частковому задоволенню у розмірі 6200 грн. на користь ОСОБА_6 , що на переконання суду буде цілком співрозмірним моральним стражданням, спричиненим вказаним кримінальним правопорушенням.
Так, згідно з ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються, в тому числі, із витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Приписами ч. 1 ст. 124 КПК України встановлено, що в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Наведені вище норми кримінального процесуального закону регулюють прядок відшкодування витрат, понесених учасником кримінального провадження в зв'язку з його участю в досудовому розслідуванні та судовому провадженні. Згідно з цими нормами в разі визнання обвинуваченого винуватим у вчинення кримінального правопорушення з нього стягуються процесуальні витрати, що були понесені учасниками кримінального провадження.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, потерпіла ОСОБА_6 понесла в даному кримінальному провадженні витрати на правову допомогу, розмір яких підтверджується належними доказами, зокрема: актом наданих послуг до договору про надання правничої допомого від 28.06.2023 р., згідно яких сторони погодили гонорар у розмірі 5000 грн., який підписаний потерпілою та її представником, розрахунком витрат на професійну правничу допомогу Адвокатського бюро «Олега Зражевського» в особі керівника, адвоката ОСОБА_7 , пов'язаних з розглядом справи №569/13404/23 у Рівненському міському суді Рівненської області, квитанцією про оплату частини гонорару в розмірі 3000 грн. сплаченого ОСОБА_6 ..
Отже, зважаючи на часткове задоволення цивільного позову, суд приходить до висновку, що позивачем до суду надано належні докази на підтвердження понесених нею судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. Суд також зважає, що доказів неспівмірності вказаних витрат обвинуваченою до суду надано не було. За таких обставин, наявні правові підстави для стягнення з обвинуваченого на користь цивільного позивача, - потерпілої по справі ОСОБА_6 понесених судових витрат у розмірі 5000 грн., оскільки такі безпосередньо пов'язані з розглядом даної цивільної справи.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили суд не вбачає.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути 478 грн. витрат на залучення експерта.
Керуючись ст.ст. 124, 349, 337, 368, 370, 374 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити покарання у виді 1 (один) рік обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 120 (сто двадцять) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 6200 (шість тисяч двісті) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 5000 (п'ять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.
Речові докази: довідка з ломбарду «Повне Товариство «ломбард №1 ТзОВ «Контракт-груп» 1 компанія №0000189843 від 11.03.2023 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 478 (чотириста сімдесят вісім) гривень витрат на залучення експерта.
До вступу вироку у законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_4 судом не обирається.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_9