Справа № 562/2427/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2023 року суддя Здолбунівського районного суду Рівненської області Шуляк А.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 251503 від 01 липня 2023 року, водій ОСОБА_1 01 липня 2023 року о 19:03 год. в м.Здолбунів по вул.Копрника,57 керував автомобілем «RENULT MEGNE», д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому порядку за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager №6820» 0,46 проміле, тест № 602 від 01.07.2023р.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що автомобілем в стані алкогольного сп'яніння він не керував, оскільки алкогольні напої він не вживав, а тому погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки. Він спочатку відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, оскільки думав, що огляд проводиться так само за допомогою газоаналізатора. Проте в подальшому, коли працівники поліції почали оформляти матеріали та надали йому направлення на огляд в медичний заклад та повідомили, що в медичному закладі він міг здати кров чи сечу для проведення відповідного аналізу, він не погодився з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу та наполягав на подальшому огляді на стан сп'яніння в медичному закладі, оскільки алкогольні напої, як зазначав раніше, того дня він не вживав, а газоаналізатор міг показати хибний результат. Проте, працівники поліції відмовили йому в проходженні огляду в медичному закладі, оскільки вони почали вже оформляти матеріали про адміністративне правопорушення. При цьому, поняті лише розписалися в документах, але при їх оформленні до кінця не були присутні.
За вказаних обставин дії працівників поліції вважає неправомірними та просить закрити провадження у справі, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердили той факт, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 останній наполягав на проведенні огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, оскільки мав намір здати біологічні зразки для проведення дослідження. Проте, працівники поліції відмовили йому, покликаючись на те, що вже почали оформляти матеріали справи.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до такого висновку..
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, характеризується наявністю прямого умислу.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначений ст.266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі - Постанова) та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція).
Вказаними нормами законодавства регламентовано, що огляд, проведений з порушеннями, передбачених ними вимог, вважається недійсним.
Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Так, згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі по тексту - Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 розділу І Інструкції).
За змістом ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
З наведеного слідує, що огляд на стан сп'яніння у медичному закладі є невід'ємною складовою освідування водія і поліцейський зобов'язаний запропонувати йому пройти такий медичний огляд та детально роз'яснити порядок та місце проходження такого огляд, а в разі незгоди зафіксувати відмову.
При цьому, відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння повинна бути зафіксована належним чином та бути явною і очевидною. Доказами такої відмови можуть бути письмові пояснення двох свідків огляду або її відеофіксація.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , заперечуючи вину у вчиненні правопорушення, він посилався на те, що працівники поліції не роз'яснили йому порядок проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі і коли в подальшому він наполягав на такому огляді відмовили йому.
З змісту направлення на огляд водія з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що огляд у медичному закладі не проводився, та зазначено підставу - відмова.
В матеріалах справи наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Згідно письмових пояснень свідків вбачається, що вони оформлені на заздалегідь підготовлених бланках із заповненням особистих даних свідків та вказують на факт проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. При цьому, будь-якої інформації, що ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на факт вживання алкоголю в медичному закладі в поясненнях не зазначено.
Крім цього, як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, відеозапис із нагрудних камер працівників патрульної поліції не є безперервним, що є порушенням вимог ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» та п.п. 4, 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом. МВС У країни від 18 грудня 2018 року №1026.
Згідно п.5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). Як вбачається з відеозапису, дослідженого в судовому засіданні, безперервна відео фіксація обставин вчинення, виявлення адміністративного правопорушення та проведення процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення, не проводилася. Так, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення відеозйомка не проводилася.
В Постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року (справа №754/17019/17 провадження №51-2568км19) вказано, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, які передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року №7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, які повинні визнаватися недопустимими.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
За таких обставин, суддя приходить висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення щодо останнього підлягає закриттю згідно п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.7, 130, 247, 266, 276, 278, 279, 283-285 КУпАП, суддя
постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя