Справа №949/2444/23
УХВАЛА
про залишення заяви без руху
04 грудня 2023 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Дубровицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про встановлення факту родинних відносин,
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою та просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 10 жовтня 2023 року Дубровицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), є його батьком.
Дослідивши заяву, матеріали, які додані до неї, суд приходить до наступного.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільний справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України суд встановлено перелік фактів, що мають юридичне значення, які можуть бути розглянуті судом.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною 1 ст. 318 ЦПК України передбачено, що у заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
З пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" вбачається, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Частина 3 ст. 294 ЦПК України передбачає, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Як зазначає заявник ОСОБА_1 у своїй заяві, встановлення факту родинних відносин з померлим ОСОБА_2 необхідний заявнику для можливості реалізації його прав спадкоємця.
Відповідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 1.2. Розділу ІІ Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Пунктом 3 Розділу І Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, передбачено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Отже, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суддя повинен враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми заяви, встановленим статтям 175, 177 ЦПК України, так і спеціальним вимогам щодо розгляду даної категорії справ.
Так, дана заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 175 ЦПК України, а саме, заява не містить відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
Так, заявник не додає доказів про те, що в установлений законом строк з дня відкриття спадщини, з дня смерті спадкодавця, він звертався до нотаріуса для прийняття спадщини, або відмови від неї, чи звертався до суду з позовом про поновлення строку для прийняття спадщини, у разі пропуску строку встановленого ч. 2 ст. 1270 ЦК України.
Зокрема, з наданих до заяви матеріалів не вбачається, що заявник ОСОБА_1 звертався до нотаріальної контори з метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії ,а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину, про що він зазначає у змісті заяви.
Таким чином, зважаючи на вимоги законодавства, заявнику необхідно надати письмову відмову нотаріальної контори (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії), передбачену пунктом 3 Розділу І Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.
Разом з тим, Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 вказує на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Отже, заявнику слід зазначити серед заінтересованих осіб організацію/установу, в якій заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту, в даному випадку нотаріальну контору, до якої він звертався із заявою про прийняття спадщини.
Відтак заявнику необхідно виправити вищевказані недоліки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
Тому, зважаючи на вищевикладене та наявні недоліки, в силу ст. 185 ЦПК України, рахую, що заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строк п'ять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом приведення останньої відповідно до вимог діючого законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Залишити без руху заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Дубровицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про встановлення факту родинних відносин та надати заявнику для усунення вищевказаних недоліків п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Отупор К.М.