Справа № 548/2414/23
Провадження № 2/548/599/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2023 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Безносик Д.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Хорола в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
ВСТАНОВИВ:
Позиція позивача, процесуальні дії, вчинені по справі.
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому вказала, що перебуває у шлюбі з відповідачем з 12.03.2021. Від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причинами розірвання шлюбу вказує різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння, що призвело до окремого проживання, сторони не підтримують сімейні стосунки, позивачка не має наміру їх поновлювати. Вважає, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе та суперечить її інтересам. Прохає шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем розірвати.
Крім того, вказує на те, що відповідач не надає дочці, яка наразі проживає із позивачкою, належної матеріальної допомоги, фінансово не приймає участі в житті дитини, в результаті чого всі витрати, пов'язані з її утриманням, несе виключно позивачка. У зв'язку із викладеним прохає суд стягнути із відповідача на свою користь аліменти на утримання дочки в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу щомісячно.
26.10.2023 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до рогляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
07.11.2023 відповідачем отримано копію ухвали суду про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками.
Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не надав.
Будь-які інші заяви чи клопотання сторонами не заявлялись, а судом не вирішувались.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проведено судом без повідомлення сторін за наявними матеріалами позовної заяви.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачкою докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково, виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом.
З наданих до суду доказів встановлено, що 12 березня 2021 року Хорольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) між сторонами було укладено шлюб, актовий запис № 21, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Від цього шлюбу подружжя має неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 66. Неповнолітня дочка проживає та зареєстрована із позивачкою за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї ОСОБА_1 , виданої виконавчим комітетом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 19.10.2023.
Норми права, застосовані судом.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Зокрема, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» від 12 червня 2014 року наголошено на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись на дитину, визначається судом.
Відповідно до п.п. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Мотивована оцінка аргументів сторін.
З матеріалів справи вбачається, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин стала втрата почуття любові між сторонами. Сім'я розпалася та існує формально. Від цього шлюбу подружжя має неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружжя наразі проживає окремо, неповнолітня дочка проживає із позивачкою.
Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхнього неповнолітньої дочки, а отже позов в частині розірвання шлюбу між сторонами підягає задоволенню.
Судом встановлено також, що відповідач, який є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працездатний, матеріальної допомоги на утримання дочки не надає.
Неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом із матрі'ю - позивачкою ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні.
Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів недоведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1ст. 182 СК України).
Згідно ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
З урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, неповнолітня дочка відповідача потребує від нього матеріальної допомоги, враховуючи матеріальне становище сторін, згідно з яким відповідач працездатний, має можливість надавати таку допомогу, рівні обов'язки батьків щодо дитини, суд вважає, що справедливим буде стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу відповідача, але не менше гарантованого державою мінімуму - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду (відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України), тобто з 18 жовтня 2023 року, до повноліття дитини.
Суд зазанчає, що сторони не позбавлені можливості у разі зміни матеріального стану звернутися до суду з позовом про збільшення або зменшення розміру аліментів.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, визначення указаного позивачем способу стягнення аліментів призведе до рівності прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону, а отже вимоги позивачки в частині стягнення аліментів підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача.
Судом не вирішувалося питання про стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат, понесених нею у зв'язку із сплатою судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу, оскільки така вимога нею не ставилася.
Зважаючи на вище зазначене, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 80, 84, 109, 110, 180, 181,182, 183, 272 Сімейного Кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину, задовольнити частково.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , укладений 12 березня 2021 року та зареєстрований Хорольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 21, - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітків (доходів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 18 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий