єдиний унікальний номер справи 546/1368/23
номер провадження 2/546/388/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретарки судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
У листопаді 2023 року до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» 30.07.2021 було укладено кредитний договір № 975389508. Відповідно до пункту 4.2 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості електронного підпису Позичальника буде використовуватись Логін Особистого кабінету та Пароль Особистого кабінету. Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Також, у позові зазначено, що між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до «Таліон Плюс перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №975389508. У подальшому, 20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20102022, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників, якою, зокрема, є ОСОБА_1 .
Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17770,00 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 5000,00 грн, та заборгованості за відсотками - 12770,00 грн.
Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_2 своє зобов'язання за договором не виконала.
Ухвалою судді від 07 листопада 2023 року у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 04 грудня 2023 року.
У судове засідання 04 грудня 2023 року представник позивача не з'явився, 15.11.2023 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримують, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с. 48).
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання 04 грудня 2023 рокуне з'явилася, до суду надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності, у якому позовні вимоги не визнала, оскільки жодних коштів від ТОВ «ФК «ЄАПБ» не отримувала та договорів не підписувала. Вважає, що позовні вимоги не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами (а.с.52).
У зв'язку з вищевикладеним, суд вирішив проводити судове засідання, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 30 липня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 975389505 (далі - Договір) (а.с. 9-11).
Відповідно до п. 1.1. Договору, за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 5000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 29.08.2021 (пункт 1.3 Договору). Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом строку дії Договору (пункт 1.5 Договору). Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (пункт 1.7. Договору). За користування кредитом сплачуються проценти (п. 1.9. Договору).
Невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує. що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (пункт 4.1. Договору).
Відповідно до положень п. 4.2. Договору, строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в пункті 1.7 договору.
Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ст. 625 ЦК України (пункт 4.3. Договору).
Згідно з п. 4.4. Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між сторонами договору в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Також, до позову було додано Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 975389508 від 30.07.2021, який не містить підпису позичальника (а.с. 7-8).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №975389508 від 30.07.2021, у ОСОБА_1 виникла заборгованість у сумі 17770,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 5000,00 грн, та заборгованості відсоткам - 12770,00 грн (а.с. 15).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (надалі - «Клієнт» та ТОВ «Таліон Плюс» (надалі - «Фактор») було укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно пункту 2.1 якого, Клієнт зобов'язується відступити Фактору право вимоги , зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.33).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладена додаткова угода № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (далі - Договір факторингу), якою було викладено текст Договору у новій редакції (а.с. 29-32). Згідно з п. 1.3. договору факторингу, право вимоги - це права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №154 від 05.10.2021, укладеного ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога» на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №975389508 від 30.07.2021 становить 11790 грн (а.с. 34).
У подальшому 20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги, зокрема до ОСОБА_1 (а.с. 12-13, 14).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
За змістом частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з положеннями пунктів 17.1. та 17.2. ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.
Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.
У свою чергу на підтвердження надання грошових коштів ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №975389508 від 30.07.2021 стороною позивача не було подано суду жодного з документів, які перелічені в п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до підпунктів 2.1.1.4., 2.1.1.8 пункту 2.1. договору кредитної лінії №975389508 від 30.07.2021 кредитодавець має право: відмовити у видачі кредиту у разі технічної неможливості перерахувати кошти позичальнику; звернутися за інформацією про фінансовий стан позичальника або іншою інформацією, яка необхідна для прийняття рішення про надання кредиту.
Із наведеного слідує, що саме по собі підписання кредитного договору №975389508 від 30.07.2021 не є підтвердженням перерахування коштів за його умовами та не доводить факту видачі (перерахування) позичальнику кредитних коштів.
Тобто судом встановлено відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів отримання позичальником ОСОБА_1 як першого траншу у сумі 5000,00 грн (пункт 1.3. Договору), так і решти траншів на суму 2000,00 грн, що в цілому, відповідно до пункту 1.1. кредитного договору №975389508 має становити 7000,00 грн.
Щодо самого розміру заборгованості у сумі 17770,00 грн суд зазначає наступне.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.
Тобто банківська виписка про стан рахунку є належним та допустимим доказом.
Позивач, у свою чергу, виписку по рахунку відповідачки ОСОБА_1 не надав, жодних клопотань про витребування інформації, у тому числі від банківської установи, щодо вказаних обставин до суду не подавав.
Крім того суд звертає увагу, що відповідно до відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №154 від 05.10.2021, укладеного ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога» на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №975389508 від 30.07.2021 становить 11790 грн, з яких 5000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 6790,00 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 34).
У свою чергу позивачем було надано розрахунок заборгованості на суму 17770,00 грн, який розпочинається з 21.10.2022, проте розрахунку заборгованості з моменту укладення кредитного договору матеріали справи не містять.
Відповідно до частин 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність належних та допустимих доказів отримання позичальником ОСОБА_1 суми (тіла) кредиту, якими, зокрема могли бути платіжні доручення, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати слід покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
На підставі викладеного, та керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Судові витрати покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: вул. Симони Петлюри, 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 35625014.
Відповідачка - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя Ю.В. Зіненко