ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2023 Справа № 914/1072/23
За позовом:Акціонерного товариства «Укргазвидобування»,м. Київ
до відповідача:Rbl S.A., Республіка Польща, м. Лази
про:стягнення штрафу
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача:Подоляк О.Р. - адвокатка;
від відповідача:не з'явився.
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (надалі - Позивач, АТ «Укргазвидобування») звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Rbl S.A. (надалі - Відповідач) про стягнення штрафу.
Ухвалою від 07.04.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 01.05.2023 та зобов'язав АТ «Укргазвидобування» у строк до 01.05.2023, надати нотаріально засвідчений переклад у трьох примірниках позовної заяви з додатками на офіційну мову Республіки Польща.
Ухвалою від 01.05.2023 судові засідання у справі призначено на 13.11.2023 та на 27.11.2023. Крім цього, вказаною ухвалою зупинено провадження у справі №914/1072/23 до 13.11.2023.
Ухвалою від 13.11.2023 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 27.11.2023.
У судове засідання 27.11.2023 представниця позивача з'явилась, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач явки повноважного представника у судове засідання 27.11.2023 не забезпечив.
Повідомлення Rbl S.A. про розгляд судом справи №914/1072/23.
Спір в даній справі виник щодо несвоєчасної поставки Rbl S.A. товару за Договором поставки №UGV642/011-22 від 28.04.2022, укладеним із АТ «Укргазвидобування»
Відповідно до п. 10.7. Договору поставки №UGV642/011-22 від 28.04.2022 у разі недосягнення сторонами згоди шляхом переговорів усі спори, розбіжності вирішуються в судовому порядку та передаються на розгляд Господарського суду Львівської області (Україна). Право, яке регулює даний договір: право України.
Відповідач - Rbl S.A. є нерезидентом (місцезнаходження згідно із матеріалами справи: 05552, Јazy, Poland, Wiejska str. 3а; KRS: 0000674859, NIP: 5252708362, REGON: 367122440) і в суда відсутня інформація щодо наявності на території України офіційно зареєстрованого представництва вказаної юридичної особи.
З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи №914/1072/23, суд ухвалою від 01.05.2023 зупинив провадження у даній справі та звернувся до компетентного органу Республіки Польща із судовим дорученням про вручення Rbl S.A. судових документів (ухвали суду, позовної заяви та доданих до неї документів), які було перекладено на офіційну мову Республіки Польща.
Зокрема, 18.05.2023 ухвалу суду разом зі всіма документами направлено на адресу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
30.05.2023 Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) відправило вказані документи в Республіку Польща.
09.10.2023 на адресу суду надійшов лист Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №3511/132-23/3078 від 06.10.2023 разом із підтвердженням про вручення документів.
Як вбачається з Підтвердження про вручення (Т. 2 а.с. 98-99), 14.07.2023 ухвалу суду від 01.05.2023 та інші документи зі справи №914/1072/23 вручено Magda Siarno - уповноваженому представнику Rbl S.A. за адресою: ul. Wiejska, 3a, 05-552 Lazy.
Відтак, суд доходить висновку, що Rbl S.A. належним чином повідомлене про розгляд судом справи №914/1072/23. Про судові засідання призначені на 13.11.2023 та на 27.11.2023 відповідачу було відомо ще з 14.07.2023, однак останній не скористався своїм правом взяти участь в цих засіданнях як особисто, так і через представника.
З огляду на викладене суд вважає за можливе розглянути справу №914/1072/23 за відсутності представника Rbl S.A.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позов обґрунтовано тим, що між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки №UGV642/011-22 від 28.04.2022, згідно із п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві балістичні шоломи, а покупець прийняти та оплатити такий товар.
У специфікації від 28.04.2022 до договору сторони погодили, що загальна вартість товару становить 744'000,00 долари США. Строк поставки товару згідно із специфікацією становить п'ять календарних днів з моменту оплати 100% вартості товару та підтвердження оплати банком покупця, але не пізніше 16.05.2022, в залежності від того, яка дата настала раніше.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору він 29.04.2022 здійснив 100% передоплати у розмірі 744'000,00 доларів США. Таким чином, граничним строком поставки товару є 04.05.2022. Разом з цим, відповідач несвоєчасно виконав своє зобов'язання щодо поставки товару.
Зважаючи на це, позивач на підставі п. 7.4. Договору нарахував відповідачеві штраф у розмірі 74'400,00 долари США, що в еквіваленті до національної валюти станом на дату подання позову становить 2'720'703,84 грн.
Аргументи відповідача.
Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
28.04.2022 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки №UGV642/011-22 (надалі - Договір), згідно із п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві балістичні шоломи, зазначені в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий товар.
Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).
Ціна договору вказується у специфікації в доларах США без урахування ПДВ. Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору (п.п. 3.1, 3.2 Договору).
Згідно із п. 3.3 Договору поставка товару здійснюється на умовах Incoterms 2010, CIP - Фрахт/перевезення і страхування оплачені до - Варшавський аеропорт імені Фредерика Шопена (Zwirki i Wigury 1), 00-001 Варшава, Польща.
Розрахунки проводяться на умовах попередньої оплати покупцем 100% загальної вартості товару, в т.ч. будь-які податки, мита та транспортні витрати, що становить 744'000,00 (сімсот сорок чотири тисячі) доларів США без урахування ПДВ шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.1 Договору).
На виконання умов Договору позивач перерахував на користь відповідача суму у розмірі 744'000,00 долари США, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 29.04.2022.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що дата поставки кожної окремої партії товару зазначається у специфікації на кожну окрему партію товару. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №2 до договору, який є його невід'ємною частиною. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару.
Сторони погодили Специфікацію №1 до Договору, у якій передбачили поставку балістичних шоломів (рівень захисту ША відповідно до стандарту NIJ 0106.01, колір: оливково-зелений, матеріал: арамід) у кількості 3'000,00 шт. загальною вартістю 744'000,00 доларів США.
Пунктом 4 Специфікації №1 передбачено строк поставки товару, а саме протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту оплати 100% вартості товару та підтвердження оплати банком покупця, але не пізніше 16.05.2022, в залежності від того, яка дата настане раніше. Дострокова поставка товару дозволена.
Місце поставки: Варшавський аеропорт імені Фредерика Шопена (Zwirki i Wigury 1), 00-001 Варшава, Польща (п. 5 Специфікації №1).
Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором, адже здійснив поставку товару поза межами строку погодженого сторонами, що підтверджується:
- актом приймання-передачі товару №1, згідно із яким постачальник 28.07.2022 передав, а покупець прийняв балістичні шоломи у кількості 888 шт. на загальну суму 220'224,00 долари США;
- актом приймання-передачі товару №2, згідно із яким постачальник 29.07.2022 передав, а покупець прийняв балістичні шоломи у кількості 2'112 шт. на загальну суму 523'776,00 долари США.
Загальна сума товару, поставленого із простроченням, становить 744'000,00 долари США (523'776,00 + 220'224,00).
Відповідно до п. 7.4 Договору у випадку порушення строків поставки попередньо оплаченого товару постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого товару.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивач направив йому Претензію №63-022-2978 від 23.08.2022 про сплату штрафу на підставі п. 7.4 Договору у розмірі 74'400,00 доларів США, яка залишилась без реагування зі сторони контрагента.
Оскільки сума штрафу у досудовому порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення 74'400,00 доларів США.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки №UGV642/011-22 від 28.04.2022.
Положенням ч. 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За загальним правилом, встановленим нормою ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У той же ж час, відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Зі змісту Договору та Специфікації №1 вбачається, що сторони погодили здійснення позивачем попередньої оплати 100% загальної вартості товару у розмірі 744'000,00 долари США без урахування ПДВ шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Судом встановлено, що свій обов'язок щодо попередньої оплати вартості товару позивач виконав належним чином та перерахував відповідачу 29.04.2022 суму у розмірі 744'000,00 долари США.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
При цьому продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із умовами Специфікації №1 до Договору відповідач зобов'язався здійснити поставку протягом п'яти календарних днів з моменту оплати 100% вартості товару та підтвердження оплати банком покупця, але не пізніше 16.05.2022, в залежності від того, яка дата настане раніше.
Враховуючи дату оплати вартості товару, його поставку потрібно було здійснити у строк до 04.05.2022 включно.
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач здійснив поставку товару за Договором лише 28.07.2022 та 29.07.2022, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі №1 та №2.
Зважаючи на це, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 є таким, що прострочило виконання зобов'язання із поставки товару за Договором.
У даній справі позивач просить стягнути із відповідача штраф за несвоєчасне виконання договірного зобов'язання.
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки попередньо оплаченого товару постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого товару.
Оскільки вартість несвоєчасно поставленого товару становить 744'000,00 долари США, суд, враховуючи положення п. 7.4 Договору, доходить висновку, що позовна вимога про стягнення із ОСОБА_1 штрафу у розмірі 74'400,00 долари США (744'000,00 х 10/100) є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги у іноземній валюті, суд виходить із такого.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
У спірних правовідносинах, відповідачем і боржником одночасно є нерезидент - іноземна компанія, а тому на ці правовідносини поширюється спеціальне законодавство України - Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (надалі - Закон №959-XII), який регулює порядок розрахунків в іноземній валюті та не поширює свою дію на правовідносини щодо нарахування штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.
Відповідно до ст. 4 Закону №959-XII експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили належать до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності.
Згідно зі ст. 5 Закону №959-XII усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб'єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Статтею 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що Гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та або нормативно-правовими актами Національного банку України. Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.
Зі змісту Договору вбачається, що валютою розрахунків між сторонами є долар США.
Слід зазначити, що заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у Договорі, чинне законодавство не містить. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Зважаючи на все викладене вище, враховуючи, що валютою розрахунків виступає долар США, суд доходить висновку, що і усі платежі за Договором (у тому числі і нарахування та сплата штрафних санкцій) слід здійснювати саме у цій валюті. Відтак, сума штрафу підлягає стягненню у валюті Договору.
Висновок про можливість ухвалення судом рішення про стягнення штрафних санкцій в іноземній валюті узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах №373/2054/16-ц та №464/3790/16-ц.
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц виснувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.
Таким чином, при стягненні із відповідача суми штрафу в іноземній валюті суд не визначатиме її еквівалент у гривні відповідно до офіційного курсу Національного банку України.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом, АТ «Укргазвидобування» сплатило судовий збір у розмірі 40'810,56 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №600441 від 16.03.2023 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
При визначенні суми судового збору, позивач виходив із того, що станом на дату подання позову (28.03.2023) курс національної валюти до долара США становив 36,5686 грн. за 1 долар США. Таким чином, загальна сума позовних вимог у перерахунку до гривні становила 2'720'703,84 грн. (74'400,00 х 36,5686), а судовий збір дорівнював 40'810,56 грн. (2'720'703,84 х 1,5/100).
Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 40'810,56 грн.
Розподіляючи судові витрати у межах справи №914/1072/23, суд звертає увагу на те, що відповідач по справі є нерезидентом, що виключатиме можливість виконання рішення суду в частині стягнення судового збору на території іноземної держави в національній валюті України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», що за подання нерезидентами позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір може сплачуватися нерезидентами в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національного банку України на день сплати, тому, у даному випадку при вирішені питання у якій валюті слід стягувати судовий збір, суду першої інстанції слід було виходити з того, що сторони можуть проводити розрахунки в іноземній валюті.
Оскільки Законом України «Про судовий збір» передбачено можливість сплати нерезидентами судового збору в іноземній валюті, то стягнення з нерезидента судового збору також можливе в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національного банку України на день сплати.
Крім того, такий спосіб стягнення, на переконання суду, слугуватиме ефективним способом захисту інтересів позивача у розумінні ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 5 ГПК України, адже значно спростить виконання рішення суду на території іноземної держави.
Як уже зазначалось вище, станом на 28.03.2023 (дата сплати судового збору) курс національної валюти до долара США становив 36,5686 грн. за 1 долар США. Відтак, еквівалент сплаченого у національній валюті судового збору у валюті Договору становить 1'116,00 долари США (40'810,56/36,5686).
Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в іноземній валюті, яка становить 1'116,00 долари США.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Rbl S.A. (05552, Јazy, Poland, Wiejskastr. 3а; KRS: 0000674859, NIP: 5252708362, REGON: 367122440) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) 74'400,00 долари США штрафу за несвоєчасну поставку товару та 1'116,00 долари США судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повний текст рішення складено та підписано 04.12.2023.
Суддя Крупник Р.В.