ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
04.12.2023Справа № 910/15285/23
За позовом Фізичної особи-підприємця Цопіної Валентини Іванівни
до Фізичної особи-підприємця Дубської Світлани Іванівни
про виселення та стягнення 283 831,26 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Ратківська А.Р.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець Цопіна Валентина Іванівна (далі - позивач, ФОП Цопіна В.І.) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Дубської Світлани Іванівни (далі - відповідач, ФОП Дубської С.І.) з вимогами:
- виселити Фізичну особу-підприємця Дубську Світлану Іванівну з нежитлових приміщень з № 1 по № 3 (група приміщення № 1), літ. «А», І-поверх загальною площею 49,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Вербицького Архітектора, будинок 26;
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Дубської Світлани Іванівни на користь Фізичної особи-підприємця Цопіної Валентини Іванівни неустойку в розмірі 106 351,26 грн, збитки в розмірі 177 480,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.05.2023 між ФОП Цопіна В.І. та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено Договір № 8/23 купівлі-продажу нежитлових приміщень (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до якого позивач купив об'єкт малої приватизації - нежитлові приміщення з № 1 по № 3 (група приміщення № 1), літ. «А», І-поверх загальною площею 49,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Вербицького Архітектора, будинок 26-Б (далі - Об'єкт приватизації). Відповідно до пункту 5.5 Договору купівлі-продажу визначено, що Об'єкт приватизації перебуває в орендованому користуванні ФОП Дубської С.І. відповідно до Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва від 24.06.2022 року № 474/2022 (далі за текстом - Договір оренди). Відповідно до вимог частини 4 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» договір оренди зберігає свою чинність для нового власника Об'єкта приватизації.
Водночас, згідно з п. 12.1 Договору оренди, даний договір укладено на строк, визначений у частині другій пункту 12 Умов, але у будь-якму разі не довше, ніж до моменту переходу права власності на майно до переможця аукціону, проведеного відповідно до вимог Закону про приватизацію.
Відтак, позивач вважає, що Договір оренди закінчив свою дію 30.05.2023 (момент переходу права власності на майно до переможця аукціону - позивача). 26.06.2023 позивач надіслав відповідачу заяву № 26-06/2023, в якій повідомив про припинення Договору оренди та необхідність звільнення орендованих приміщень до 29.06.2023 і повернення їх за Актом приймання-передачі. Оскільки відповідачем орендовані приміщення не звільнені та не передані за актом позивачу, останній вважає, що з 29.06.2023 має право нарахувати відповідачу неустойку, передбачену ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Крім того, позивач зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які виражаються в незаконному перебуванні відповідача в нежитлових приміщеннях, позивач позбавлений можливості передати майно в оренду іншому орендарю та одержати дохід від здачі цього майна в оренду, у зв'язку з чим розмір збитків у вигляді упущеної вигоди за період з липня по вересень 2023 року, за розрахунком позивача, складає 177 480,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 позовну заяву ФОП Цопіна В.І. залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
09.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 про залишення позовної заяви без руху. Зокрема, позивачем подано письмові пояснення № 05/10-2 від 05.10.2023 та позовну заяву № 05/10-1 від 05.10.2023 у новій редакції із зазначенням місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Цопіної Валентини Іванівни прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15285/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/15285/23.
03.11.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
УСТАНОВИВ:
30.05.2023 відповідно до рішень Київської міської ради від 16.12.2021 № 4036/4077 «Про затвердження переліку об?єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації», від 20.12.2018 № 545/6596 «Про питання приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва, що належить до об?єктів малої приватизації», наказів Департаменту комунальної власності м. Києва від 04.04.2023 № 5/1-ПР «Про прийняття рішення про приватизацію об?єкта малої приватизації» та від 08.05.2020 № 12/4-ПР «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20230415-71915» між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Фізичною особою-підприємцем Цопіною Валентиною Іванівнівною (покупець, позивач) був укладений Договір № 8/23 купівлі-продажу нежитлових приміщень (далі- Договір або Договір № 8/23 від 30.05.2023).
Згідно п. 1.1 якого продавець продав, а покупець купив об?єкт малої приватизації - нежитлові приміщення з № 1 по № 3 (група приміщень № 1), літ. «А», І-поверх загальною площею 49,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Вербицького Архитектора, будинок 26-Б (надалі- об?єкт приватизації). Покупець зобов?язується прийняти об?єкт приватизації і виконати визначені в цьому Договорі зобов?язання.
30.05.2023 за актом № 8 приймання-передачі нежитлових приміщень позивачу були передані нежитлові приміщення з № 1 по № 3 (група приміщень № 1), літ. «А», І-поверх загальною площею 49,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Вербицького Архитектора, будинок 26-Б.
Згідно п. 5.5 Договору № 8/23 від 30.05.2023 об?єкт приватизації відповідно до Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києві від 24.06.2022 № 474/2022 (далі - Договір № 474/2022 від 24.06.2022) перебуває в орендному користуванні Фізичної особи-підприємця Дубської С.І. (відповідач). Відповідно до вимог ч. 4 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» договір оренди зберігає чинність для нового власника приватизованого майна.
В той же час, умовами п. 12.1 Договору № 474/2022 від 24.06.2022 передбачено, що цей договір укладено на строк, визначений у ч. 2 п. 12 Умов, але у будь-якому разі не довше ніж до моменту переходу права власності на майно до переможця аукціону, проведеного відповідно до вимог Закону про приватизацію. При цьому орендодавець зобов?язаний надіслати орендарю інформаційне повідомлення (письмово або на його електронну адресу), передбачене ч. 3 ст. 21 Закону про приватизацію, або посилання на таке повідомлення в електронній торговій системі, а також копію договору купівлі-продажу, укладеного в результаті проведення аукціону, або посилання на текст такого договору, оприлюдненого в електронній торговій системі, протягом 3 робочих днів з моменту оприлюднення відповідно інформаційного повідомлення і договору в електронній торговій системі, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на майно.
Відтак, позивач вважає, що Договір оренди закінчив свою дію 30.05.2023 (момент переходу права власності на майно до переможця аукціону - позивача). 26.06.2023 позивач надіслав відповідачу заяву № 26-06/2023, в якій повідомив про припинення Договору оренди та необхідність звільнення орендованих приміщень до 29.06.2023 і повернення їх за Актом приймання-передачі.
Оскільки відповідачем орендовані приміщення не звільнені та не передані за актом позивачу, останній вважає, що з 29.06.2023 має право нарахувати відповідачу неустойку, передбачену ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Крім того, позивач зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які виражаються в незаконному перебуванні відповідача в нежитлових приміщеннях, позивач позбавлений можливості передати майно в оренду іншому орендарю та одержати дохід від здачі цього майна в оренду, у зв'язку з чим розмір збитків у вигляді упущеної вигоди за період з липня по вересень 2023 року, за розрахунком позивача, складає 177 480,00 грн.
Заперечуючи проти поданого позову, відповідач посилається на те, що умова договору оренди комунального майна, якою встановлено, що його чинність припиняється у разі відчуження об?єкта власником, не відповідає вимогам закону і не може застосовуватись у разі відчуження комунального майна, зданого в оренду шляхом приватизації. На думку відповідача, при відчуженні предмета договору у такий спосіб, договір оренди комунального майна зберігає свою чинність для нового власника приватизованого майна. Тому твердження позивача, про те, що відповідач перебуває в нежитлових приміщеннях незаконно є безпідставними. А, отже, у позивача відсутні правові підстави для стягнення неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст спірного Договору № 474/2022 від 24.06.2022, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
У відповідності до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Орендні відносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, а щодо оренди державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
В силу приписів ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінченням строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об'єкта оренди або значне пошкодження об'єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. У разі банкрутства орендар відповідає за свої борги майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства України. Договір оренди вважається припиненим в односторонньому порядку за умови встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 цього Закону.
Згідно з ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зміна власника орендованого майна на підставі Договору № 8/23 купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.05.2023, укладеного Фізичною особою-підприємцем Цопіною Валентиною Іванівною (позивачем), не є підставою для припинення дії Договору оренди № 474/2022 від 24.06.2022.
Положенням ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачають, що у разі переходу права власності на об'єкт оренди до нового власника такий договір оренди зберігає чинність для нового власника, якщо інше не передбачено договором оренди.
У ч. 4 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» також вказано, що договір оренди зберігає чинність для нового власника приватизованого майна, а в разі якщо покупцем переданого в оренду об'єкта державного майна є орендар, дія відповідного договору припиняється з дня, за яким об'єкт оренди переходить у його власність.
Аналогічні положення містяться в п. 12.5 Договору оренди № 474/2022 від 24.06.2022, відповідно до якого, якщо інше не передбачено цим Договором, перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цим Договором, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем.
В договорі №8/23 від 30.05.2023 передбачено, що об'єкт приватизації відповідно до Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва від 24.06.2022 №474/2022 перебувають в орендному користуванні фізичної особи-підприємця Дубської С.І.
З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи норми чинного законодавства України та спірних договорів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Цопіної Валентини Іванівни про виселення Фізичної особи-підприємця Дубської Світлани Іванівни з орендованих нежитлових приміщень з № 1 по № 3 (група приміщення № 1), літ. «А», І-поверх загальною площею 49,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Вербицького Архітектора, будинок 26 задоволенню не підлягають. Твердження позивача стосовно того, що відповідач перебуває в нежитлових приміщеннях незаконно є безпідставними. А, отже, у позивача відсутні правові підстави для застосування неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 6 941,47 грн та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір в сумі 6 941,47 грн покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 04.12.2023.
Суддя Оксана ГУМЕГА