ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
04.12.2023Справа № 910/15222/23
За позовом Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
про відшкодування 60 722,52 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Ратківська А.Р.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування" (далі - позивач, ПРАТ "СК "Альфа страхування") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі - відповідач, ПРАТ "СК "Євроінс Україна") про стягнення 60 722,52 грн шкоди в порядку суброгації.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПРАТ "СК "Альфа страхування" на підставі Договору страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.1567715.714 від 01.03.2021, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, сплачено суму страхового відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність водія транспортного засобу Renault Fluence, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована ПРАТ "СК "Євроінс Україна", позивачем заявлено до відповідача позов про відшкодування 60 722,52 грн шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від сторін спору до суду не надходило.
Безпосередньо у позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 позовну заяву ПРАТ "СК "Альфа страхування" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/15222/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/15222/23.
28.11.2023 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № ЕР/202668157.
13.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивач протягом встановленого законом строку не звернувся до відповідача з повідомленням про ДТП, не забезпечив можливості уповноваженому представнику відповідача оглянути транспортний засіб, чим унеможливив для відповідача проведення оцінки заподіяної внаслідок ДТП шкоди. Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що кінцевим бенефіціаром позивача є фізична особа, громадянин російської федерації, яка перебуває у санкційних списках України і до якої застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), а тому відповідач не має права здійснювати виплату страхового відшкодування на користь позивача.
17.10.2023 в системі "Електронний суд" позивачем сформована та 18.10.2023 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив, з викладеними у ній поясненнями, міркуваннями та аргументами щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази, а також інформацію з єдиної централізованої бази даних МТСБ, надану Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
УСТАНОВИВ:
01.03.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес» (страхувальник) був укладений Договір страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.1567715.714, що підтверджується страховим полісом добровільного страхування наземного транспорту №EP/207411226 (далі - Договір страхування).
Згідно з Додатком №2 до Договору страхування у позивача був застрахований автомобіль "RENAULT DOKKER", реєстраційний номер НОМЕР_2 . Строк дії договору страхування визначений з 00:00 02.03.2021 до 24:00 01.03.2022.
21.01.2022 за адресою - м. Київ, вул. Берковецька, 6, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "RENAULT DOKKER", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "RENAULT FLUENCE", реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю від НПУ №3022028476062299.
Згідно з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 12.05.2022 у справі № 759/3416/22 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 2.3 «б», 10.11 Правил дорожнього руху України. Зазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "RENAULT DOKKER", реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування".
Вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля "RENAULT DOKKER", реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до рахунку № НОМЕР_3 від 15.07.2022 ПП ОСОБА_3 становить 78 400,00 грн (далі - рахунок №150722/1 від 15.07.2022).
Згідно з розрахунком страхового відшкодування від 26.07.2022, складеного ОСОБА_4 , розмір страхового відшкодування становить 63 322,52 грн.
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 0193.206.22.62 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 63 322,52 грн, виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 25284 від 02.08.2022.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 21.01.2022) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до полісу № ЕР/202668157, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування ПРАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 130 000,00 грн. Станом на дату спірної ДТП (21.01.2022) поліс № ЕР/202668157 був чинним.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_2 керував автомобілем "RENAULT FLUENCE", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на законних підставах.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ЕР/202668157, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунком №150722/1 від 15.07.2022, розрахунком страхового відшкодування від 26.07.2022, страховим актом № 0193.206.22.62 та платіжним дорученням № 25284 від 02.08.2022.
Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № ЕР/202668157 становить 2 600,00 грн.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою № 0193.206.22.62 від 09.09.2022 про страхове відшкодування, відповідно до якої просив відповідача здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 63 322,52 грн.
Щодо доводів відповідача, про придбання права вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Доступні фінанси», зокрема і по даному страховому випадку, суд зазначає наступне.
Відповідач у своєму відзиві на позовну звернув увагу на те, що 16.05.2023 відповідачем було отримано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Доступні фінанси» (далі - ТОВ «Доступні фінанси») про здійснення страхового відшкодування на його користь, зокрема, по страховій справі №0193.206.22.62, право вимоги за якою було придбано у ПрАТ «СК «Альфа Страхування».
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що 15.09.2023 ТОВ «Доступні фінанси» повідомило відповідача листом №48/41-71 від 12.09.2023 про те, що укладений договір про відступлення права вимоги є нікчемним, а тому перехід права вимоги по страховій справі №0193.206.22.62 не відбувся.
Судом враховано, що постановою КМУ №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації» встановлено, що: 1) правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними.
У статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Аналогічна правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.
Суд звертає увагу на те, що спірна ДТП сталася 21.01.2022, а заява позивача про виплату страхового відшкодування № 0193.206.22.62 датована 09.09.2022, тобто в межах річного строку.
Відповідно до пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Судом встановлено, що 26.01.2022 страхувальником було подано до позивача заяву про настання страхового випадку, 09.02.2022 пошкоджений транспортний засіб "RENAULT DOKKER", реєстраційний номер НОМЕР_2 , було оглянуто представником ПРАТ "СК "Альфа страхування", про що складено Акт огляду пошкодженого транспортного засобу.
Повідомити ПРАТ "СК "Євроінс Україна" про настання страхового випадку повинен був водій транспортного засобу «Renault Fluence», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був безпосереднім учасником дорожньо-транспортної пригоди, і з яким у відповідача укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За таких обставин суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки водієм пошкодженого транспортного засобу "RENAULT DOKKER", реєстраційний номер НОМЕР_2 , та позивачем виконано обов'язок, передбачений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
За встановлених обставин, до виплати із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 60 722,52 грн (63 322,52 грн (вартість відновлювального ремонту, підтверджена рахунком №150722/1 від 15.07.2022, розрахунком страхового відшкодування від 26.07.2022, страховим актом № 0193.206.22.62 та платіжним дорученням № 25284 від 02.08.2022) - 2 600,00 грн (франшиза за полісом № ЕР/202668157) = 60 722,52 грн).
Водночас, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» є ОСОБА_5 , якому належить 31,29% статутного капіталу, і стосовно якого Указом Президента України від 19.10.2022 року №726/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (який є чинним, https://www.president.gov.ua/documents/7262022-44481) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Наведена обставина учасниками справи не заперечувалась.
У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із вказаної дати на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на час розгляду даної справи.
В свою чергу, статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що активи, пов?язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, - всі активи, що прямо (а щодо права власності на корпоративні права - також опосередковано (через інших осіб) перебувають у власності, в тому числі у спільній власності, або передаються на користь осіб, включених до переліку осіб, пов язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (далі - перелік осіб), осіб, які здійснюють фінансові операції від імені або за дорученням осіб, включених до переліку осіб, та осіб, якими прямо або опосередковано (через інших осіб) володіють або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, включені до переліку осіб, а також активи, отримані від таких активів (п. 3 ч. 1).
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Як вже зазначалося судом вище, Указом Президента України від 19.10.2022 року №726/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1, до якого включено ОСОБА_6 , громадянина російської федерації, ідентифікаційний номер платника податків згідно з Єдиним державним реєстром платників податків російської федерації 770400318916, та застосовано наступні санкції строком на десять років: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов?язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 11) заборона передання технологій, прав на об?єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 13) заборона на набуття у власність земельних ділянок.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").
Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов?язкові для виконання акти - постанови і розпорядження; акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").
03.03.2022 КМУ прийнято постанову №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації», в якій для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації встановлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором): - громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; - юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; - юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; - юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Водночас, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб'єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов'язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб'єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що введення мораторію на перерахування коштів мають значення виключно при фактичному перерахуванні коштів на стадії виконання судового рішення, оскільки в постанові КМУ №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації» зазначено про мораторій саме на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань.
Аналогічна правова позиція з даного приводу, викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений мораторій, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог та відмову в задоволенні позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 147,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн. Зокрема, позивач у позовній заяві вказав про те, що докази понесення ним судових витрат буде подано протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 124, 129, 236 - 238, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 04.12.2023.
Суддя Оксана ГУМЕГА