ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16.11.2023Справа № 910/5599/23
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/5599/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОК"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про визнання недійсними рішень та договору
За участю представників сторін:
від позивача: Качкуров Ф.В.
від відповідача: Гаврилова І.А.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просить суд:
- визнати недійсним та скасувати рішення комісії ВП "Київське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут" АТ "Українська залізниця" з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ щодо застосування санкцій в розмірі 221 374,86 грн, до TOB "ТОК", оформлене Протоколом №5 від 20.07.2022;
- визнати недійсним "Розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ за період з 17.12.2021 по 16.06.2022" складений невстановленими особами, в основу якого покладено неверифїковані відомості, отримані від Третіх сторін Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, щодо якого прийняте рішення "вважати вірним" комісією ВП "Київське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут" АТ "Українська залізниця" з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ (Протокол №5 від 20.07.2022р.);
- визнати недійсним та скасувати витяг щодо якого оформлений документом під назвою "Довідка про визначення обсягу та вартості електричної енергії необлікованої внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ", з підстав відсутності, оформленого належним чином, Додатку 4 "Порядок розрахунків" Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та, відповідно, неоднаковості і нікчемності умов публічного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії АТ "Укрзалізниця" стосовно ТОВ "ТОК", в частині порядку розрахунків між Сторонами договору;
- визнати недійсним Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії АТ "Укрзалізниця" стосовно ТОВ "ТОК" в частині встановлення порядку розрахунків між Сторонами з підстав відсутності, оформленого належним чином, Додатку 4 "Порядок розрахунків" Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та, відповідно, неоднаковості і нікчемності умов вказаного Публічного договору.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем під час складання оспорюваного рішення комісії ВП "Київське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут" АТ "Українська залізниця" з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ та інших документів, які стали підставою для застосування санкцій в розмірі 221 374,86 грн до ТОВ "ТОК", положень Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, та Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОК" було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
11.05.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5599/23 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.06.2023.
14.06.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.
20.06.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
21.06.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
23.06.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
29.06.2023 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення.
29.06.2023 на адресу суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відхилено клопотання про зупинення провадження, задоволено клопотання про поновлення процесуального строку для подачі доказів, оголошено перерву в підготовчому засіданні на 13.07.2023.
12.07.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
В підготовчому засіданні 13.07.2023 оголошено перерву до 03.08.2023.
Підготовче засідання 03.08.2023 у справі № 910/5599/23 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 підготовче засідання у справі № 910/5599/23 призначено на 17.08.2023.
15.08.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
17.08.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зобов'язання відповідача надати докази.
17.08.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про виклик свідків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 відкладено підготовче засідання на 14.09.2023, у зв'язку з клопотанням представника відповідача.
В підготовчому засіданні 14.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про виклик свідків та оголошено перерву в підготовчому засіданні на 26.10.2023.
23.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про проведення засідання за відсутності представника.
26.10.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В підготовчому засіданні від 26.10.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.11.2023.
27.10.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
15.11.2023 на адресу суду від позивача надійшли пояснення.
Присутній у судовому засіданні 16.11.2023 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 16 листопада 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
УСТАНОВИВ:
27.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОК», в особі директора Зіньковського М.Б., підписало Заяву-приєднання до умов Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідно до якої споживач з 01.01.2019 приєднується до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на сайті www.uz.gov.ua, на умовах договору про постачання електричної енергії №132222/1872/НЮ від 17.12.2013.
Відповідно до договору про постачання електричної енергії №132222/1872/НЮ від 17.12.2013, Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" на підставі додаткової угоди від 01.03.2016, (Постачальник), що здійснює діяльність на підставі ліцензії №1057 від 20.02.2002, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОК» (Споживач) уклали договір про те, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 20 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Приєднана потужність у точки підключення становить 20 кВт.
Відповідно до п.2.1 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об'єкті (об'єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС-кодами) в додатку 3 до цього Договору. (п.2.2 договору)
Згідно з п.3.1 договору облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311 (далі - Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього Договору.
За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт·год).
Пунктом 8.6 договору визначено, що у разі порушення розрахункового обліку з вини Споживача Споживач сплачує Оператору системи вартість недоврахованої електроенергії, виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання. Вартість недоврахованої електроенергії визначається за ціною закупівлі електричної енергії Оператором системи розподілу на компенсацію технологічних витрат електричної енергії в мережах у відповідному розрахунковому періоді.
Цей Договір набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднанні. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірваний і в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України. (п.11.1 договору)
16.06.2022 представники ВП «Київське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» Кагарлицький О.В., Федоров М.В., Ломакович Ю.А. в присутності представника споживача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОК» Новікова Валерієм Вікторовичем провели обстеження об'єкта Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОК» за адресою: Київська область, Бородянський район, смт Пісківка, вул. Філіпова, 2а, та встановили на вказаному об'єкті відсутність електролічильника №0084200, пломб, якими він опломбовувався та безоблікове споживання електроенергії, чим Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОК» порушено підпункт 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ.
Під час перевірки вилучено три відрізки кабелю, який використовувався для безоблікового споживання електроенергії, та поміщено його до пакету, який опломбований пломбою №19055653 (акт про опломбування від 16.06.2022 №016521). Самовільне підключення виконано споживачем не приховано. Схема обліку електричної енергії відновлена.
За фактом виявленого порушення складено Акт про порушення №ЕЕКлн-1/00095/2022/3-0016 від 16.06.2022, який підписаний представниками ВП «Київське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» Кагарлицьким О.В., Федоровим М.В., Ломаковичем Ю.А., а також представником споживача ТОВ «ТОК» Новіковим Валерієм Вікторовичем без зауважень.
3 метою припинення безоблікового споживання електроенергії 16.06.2022 ТОВ «ТОК» за адресою: Київська область, Бородянський район, смт Пісківка, вул. Філіпова, 2а, представниками ВП «Київське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» Кагарлицьким О.В., Федоровим М.В., Ломаковичем В.В., в присутності представника ТОВ «ТОК» Новікова В.В., встановлено та опломбовано лічильник електричної енергії заводський номер 12827841, що підтверджується Актом про пломбування/розпломбування засобів вимірювальної техніки №ЕЕКлн-1/2022/1-0040 від 16.06.2022; Актом технічної перевірки засобів обліку електричної енергії №кли1-1/2022/1-0040 від 16.06.2022.
20.07.2022 комісія розглянула акт про порушення №ЕЕКлн-1/00095/2022/3-0016 від 16.06.2022 та прийняла рішення вважати акт чинним, розрахунок обліку та вартість електричної енергії необлікованої внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ, рахунок фактуру від 20.07.2022 №1913 на суму 221374,86 грн.., про що складено протокол №5.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що при проведенні перевірки 16.06.2022 було порушено порядок її проведення, без наявності належних документів, за відсутності попереднього акту про пломбування, тому що відповідач був завчасно попереджений про необхідність проведення процедур, пов'язаних із заміною ЗВТ, а втрата лічильника відбулась у зв'язку з обставинами непереборної сили. Акт про порушення складений без участі представників позивача, за відсутності складу правопорушення, відповідних доказів. Крім того, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії не містить додатку 4 до договору, що свідчить про створення неоднакових умов для позивача, а тому є недійсним в частині встановлення порядку розрахунків між Сторонами з підстав відсутності, оформленого належним чином, Додатку 4 "Порядок розрахунків" Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. За таких підстав, просить Суд визнати недійсним та скасувати рішення комісії ВП "Київське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут" АТ "Українська залізниця" з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ щодо застосування санкцій в розмірі 221 374,86 грн, до TOB "ТОК", оформлене Протоколом №5 від 20.07.2022; визнати недійсним "Розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ за період з 17.12.2021 по 16.06.2022"; визнати недійсним та скасувати витяг під назвою "Довідка про визначення обсягу та вартості електричної енергії необлікованої внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ"; визнати недійсним Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії АТ "Укрзалізниця" стосовно ТОВ "ТОК" в частині встановлення порядку розрахунків між Сторонами.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначив, що відсутність встановленого та опломбованого енергопостачальною компанією лічильника є порушенням Позивачем підпункту 8 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ, а тому наявні всі підстави для прийняття комісією з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ рішення про донарахування вартості необлікованої електроенергії відповідно до підпункту 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, оформленого протоколом №5 від 20.07.2022. Розрахунок недоврахованої електричної енергії за актом про порушення ПРРЕЕ №ЕЕКЛи-1/00095/2022/3-0016 від 16.06.2022 здійснений Відповідачем відповідно до розділу 8.4 ПРРЕЕ, є арифметично правильним та проведеним за належними формулами, з урахуванням правильних значень необхідних параметрів. При цьому будь-яких контррозрахунків недоврахованої електричної енергії Позивач не надав. А тому відсутні підстави для визнання недійсним та скасування рішення комісії, оформленого Протоколом №5 від 20.07.2022. Представники оператора системи виконали, відповідно до своїх повноважень та обов'язків, всі вимоги ПРРЕЕ щодо виявлення та зазначення в акті відсутність електролічильника №8228386, пломб, якими він опломбовувався, та позначення цього на схемі, а також зазначення усіх необхідних параметрів. Відповідач виконав всі вимоги приписів ПРРЕЕ стосовно порядку проведення перевірки, складення акту про порушення та визначення обсягів електричної енергії та вартості, яка нараховується споживачу. Позивачем не надано відповідних належних та допустимих доказів обставин недотримання відповідачем вимог ПРРЕЕ під час проведення перевірки та складення акта як необхідної передумови для скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення, не спростував факту відсутності у споживача порушення ПРРЕЕ, та не надав доказів неправильності здійснення розрахунку по акту.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Суд зазначає, що між сторонами спору виникли правовідносини на підставі укладеного між ними Договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, що підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі, врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії споживачу.
За вимогами частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.
Згідно зі статтею 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії, зокрема, є: недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж електроенергетичних підприємств та споживачів, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах; крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.
Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджено постановою від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - ПРРЕЕ), передбачено, зокрема, наступне.
Згідно з п.2.3.3 ПРРЕЕ електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електроенергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електроенергії та величини потужності... Розрахункові засоби вимірювальної техніки електроенергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електроенергії та величини потужності встановлюються відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку, ПРРЕЕ та проектних рішень.
За умовами п.5.5.5. ПРРЕЕ споживач електроенергії, зокрема, зобов'язаний користуватися електроенергією виключно на підставі договору (договорів) (за п.п.1 цього пункту), дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електроенергії, та умов укладених договорів (п.п.5 цього пункту); забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об'єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування (п.п.8 цього пункту); не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), уразі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача (п.п. 20 цього пункту).
Відповідно до п.8.2.4 ПРРЕЕ у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до порядку, визначеного главою 8.4 ПРРЕЕ.
Приписами п.п. 8.2.5. Правил унормовано, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 9 до цих Правил.
Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред'явлення ними службових посвідчень.
В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил та всі необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення; номінальної сили струму спрацювання комутаційних апаратів, задіяних у схемі підключення; фазування лічильника на дату оформлення акта про порушення.
Споживачі, представники оператора системи, інші особи, присутні при перевірці, під час здійснення перевірки електроустановок мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявлених порушень та/або відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення, про що зазначається в акті про порушення.
В акті зазначаються заходи, яких було вжито або яких необхідно вжити для усунення допущених порушень, він складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
Акт підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи).
У разі відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписати акт про порушення в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи та незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення цієї особи або більше одного уповноваженого представника оператора системи, а відмова споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення підтверджується відеозйомкою.
До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в цьому акті.
Представники оператора системи перед складанням акта про порушення зобов'язані повідомити споживача про його право внести пояснення та зауваження до акта, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень. Облік бланків актів про порушення ведеться оператором системи у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою журналі.
Акти про порушення та документи, що підтверджують факт їх отримання споживачем, повинні зберігатися оператором системи протягом трьох років з дня оформлення акта про порушення.
Як встановлено судом, 16.06.2022 представники ВП «Київське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» Кагарлицький О.В., Федоров М.В., Ломакович Ю.А. в присутності представника споживача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОК» Новікова Валерієм Вікторовичем провели обстеження об'єкта Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОК» за адресою: Київська область, Бородянський район, смт Пісківка, вул. Філіпова, 2а, та встановили на вказаному об'єкті відсутність електролічильника №0084200, пломб, якими він опломбовувався та безоблікове споживання електроенергії, чим Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОК» порушено підпункт 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ.
Під час перевірки вилучено три відрізки кабелю, який використовувався для безоблікового споживання електроенергії, та поміщено його до пакету, який опломбований пломбою №19055653 (акт про опломбування від 16.06.2022 №016521). Самовільне підключення виконано споживачем не приховано. Схема обліку електричної енергії відновлена.
За фактом виявленого порушення складено Акт про порушення №ЕЕКлн-1/00095/2022/3-0016 від 16.06.2022, який підписаний представниками ВП «Київське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» Кагарлицьким О.В., Федоровим М.В., Ломаковичем Ю.А., а також представником споживача ТОВ «ТОК» Новіковим Валерієм Вікторовичем без зауважень.
Приписами п.п. 8.2.5. Правил унормовано, що Акт підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи).
При цьому, Правилами роздрібного ринку електричної енергії не визначено обов'язку оператора системи перевіряти повноваження представника споживача на представництво інтересів такої особи, у тому числі представництво інтересів споживача під час проведення контрольного огляду, складання Акту про порушення, чи інше.
Відповідно до п.6.2.5 договору Споживач зобов'язується забезпечувати доступ представникам Оператора системи, які пред'явили свої службові посвідчення, до свого об'єкта для обстеження вузла вимірювання, електроустановок та електропроводки.
За наведеного, Суд констатує, що перебування на об'єкті Позивача особи, яка має доступ до приміщень позивача, вузла вимірювання, електроустановок та електропроводки, допустила представників відповідача на об'єкт для проведення перевірки, не може вважатися неуповноваженою особою.
Що стосується доводів позивача в частині підписання акту про порушення неуповноваженою особою ВП «Київське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» Ломаковичем Ю.А., суд не приймає до їх уваги, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи посвідчення №207576 від 09.07.2021 зі строком дії до 31.12.2023 й Положення про філію «Енергозбут» Акціонерного товариства «Українська залізниця», Ломакович Ю.А. діяв в межах наданих йому повноважень.
За таких підстав, суд зазначає, що Акт про порушення №ЕЕКлн-1/00095/2022/3-0016 від 16.06.2022 складений та підписаний трьома уповноваженими представниками відповідача, а від імені споживача - Новіковим Валерієм Вікторовичем, який є уповноваженим представником останнього з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, і був присутній під час проведення перевірки, виявлення та фіксації порушення.
Будь-яких зауважень щодо порядку складання Акту та проведення фіксації, а також змісту складеного Акту та щодо неправильності складання схеми електроживлення споживача, яка наведена в останньому, зі сторони уповноваженої особи позивача в Акті не міститься. Тобто вказаний акт складений у відповідності до вимог п. 8.2.5 ПРРЕЕ.
При складанні акта згідно з п. 8.2.5 ПРРЕЕ проводились фото та відеозйомка. Крім того, у п. 10 Акта зазначено, що під час перевірки було вилучено три відрізки кабелю для визначення перерізу. Вказаний доказ був запакований та опломбований.
Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем, у свою чергу, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження проведення фотофіксації виявлених порушень при складанні спірного акту.
В той же час, судом досліджено відеозйомку при проведенні перевірки об'єкта споживача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОК» за адресою: Київська область, Бородянський район, смт Пісківка, вул. Філіпова, 2а та встановлено на відео відсутність пломби на електролічильнику споживача 16.06.2022, про що було складено акт про порушення №ЕЕКлн-1/00095/2022/3-0016 від 16.06.2022.
У контексті наведеного вище, суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.06.2020 зі справи №908/1975/17 згідно з якими "відеофіксація не має самостійного доказового значення та може бути лише підтвердженням/непідтвердженням обставин щодо викладеної в акті про порушення інформації".
Одночасно з метою припинення безоблікового споживання електроенергії 16.06.2022 ТОВ «ТОК» за адресою: Київська область, Бородянський район, смт Пісківка, вул. Філіпова, 2а, представниками ВП «Київське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» Кагарлицьким О.В., Федоровим М.В., Ломаковичем В.В., в присутності представника ТОВ «ТОК» Новікова В.В., встановлено та опломбовано лічильник електричної енергії заводський номер 12827841, що підтверджується Актом про пломбування/розпломбування засобів вимірювальної техніки №ЕЕКлн-1/2022/1-0040 від 16.06.2022; Актом технічної перевірки засобів обліку електричної енергії №кли1-1/2022/1-0040 від 16.06.2022.
Згідно з ч. 5 ст. 277 Господарського кодексу України відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.
Частина 2 ст. 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає відповідальність за порушення нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Зокрема, до правопорушень на ринку електричної енергії відносяться: недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.
Згідно з п. 8.2.6. ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів про порушення створюється оператором системи і має складатися не менше ніж з 3 уповноважених представників оператора системи. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення. Оператор системи повинен вести журнал реєстрації засідань комісії з розгляду актів про порушення, в якому зазначаються дата проведення засідання; номер протоколу; склад комісії; склад запрошених на засідання комісії (представники Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів); відмітка про присутність або відсутність споживача; перелік питань, які розглядалися на засіданні комісії; час розгляду кожного з питань, зміст окремої думки учасників комісії (у разі її наявності) та стислий зміст рішення. Споживач має бути повідомлений оператором системи про місце, час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 7 календарних днів до призначеної дати засідання. У разі відмови споживача або представника споживача від отримання акта про порушення, у якому визначено місце, час та дату проведення засідання комісії, або окремого повідомлення про місце, час і дату засідання комісії оператор системи направляє споживачу таке повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, визначену в даних щодо споживача, наявних в оператора системи. У такому разі оператор системи має право розглянути акт про порушення на засіданні комісії, яке має відбутися по закінченню 30 календарних днів від дати направлення споживачу такого повідомлення. За зверненням споживача оператор системи може розглянути акт про порушення на засіданні комісії раніше указаного терміну. Відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.
20.07.2022 комісія розглянула акт про порушення №ЕЕКлн-1/00095/2022/3-0016 від 16.06.2022 та прийняла рішення вважати акт чинним, розрахунок обліку та вартість електричної енергії необлікованої внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ, рахунок фактуру від 20.07.2022 №1913 на суму 221374,86 грн., про що складено протокол №5. Під час проведення засідання був присутній представник споживача - адвокат Качкуров Ф., проте комісією прийнято рішення про розгляд акту про порушення без присутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОК» адвоката Ф. Качурова, у зв'язку з тим, що його повноваження оформлені неналежним чином.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що на засіданні комісії ВП «Київське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» прибув представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОК» адвокат Ф. Качуров, якого не допустили до розгляду акту про порушення за відсутності належним чином оформлених повноважень останнього, суд приходить до висновку, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання комісії з розгляду спірного Акту про порушення.
Відповідно до пп. 2 п. 8.4.2 ПРРЕЕ визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення таких порушень як пошкодження або відсутність пломб з відбитками тавр оператора системи чи інших заінтересованих сторін, установлених на засобах (вузлах) вимірювальної техніки в місцях, указаних в акті про пломбування, складеному в порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, або в іншому документі, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки та установлених пломб (крім пломб, установлених на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії).
Абзацом 5 п. 8.4.4 ПРРЕЕ передбачено, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 2-4 пункту 8.4.2 цієї глави (у частині відсутності засобів вимірювальної техніки, пломб, індикаторів та фіксації впливу фізичних полів індикатором), обсяг та вартість необлікованої електричної енергії визначається оператором системи відповідно до положень цієї глави без проведення відповідної експертизи.
Пунктом 8.7.4. ПРРЕЕ встановлено, що розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється виходячи з:
вартості середньомісячних витрат оператора системи на купівлю однієї кіловат-години (кВт·год) електричної енергії на компенсацію незапланованих втрат електричної енергії, її передачі та розподілу у період порушення споживачем цих Правил (Ц, грн/кВт·год);
величини розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії (W доб, кВт·год);
кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил (Д, день).
Кількість днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням цих Правил, розкладається на складові відповідно до кількості днів (Д, день) у кожному календарному місяці (ціновому періоді), протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням цих Правил.
Відповідно до пп. 1 п. 8.4.8. ПРРЕЕ кількість днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил, визначається виходячи з кількості робочих днів електроустановки споживача (крім випадків фіксації засобами комерційного обліку кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил), а саме у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1 - 3 (у частині пошкодження засобів вимірювальної техніки та/або пломб) або у підпункті 4 пункту 8.4.2 цієї глави, - з дня останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку або технічної перевірки (якщо технічну перевірку було проведено після останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку) до дня виявлення порушення, але не більше загальної кількості робочих днів у шести календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення.
У разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 8.4.2 цієї глави, розрахований обсяг споживання необлікованої електричної енергії споживачем протягом розрахункового періоду (місяця) має бути зменшений на обсяг електричної енергії, спожитий споживачем у цьому періоді за точкою (точками) комерційного обліку, на якій (яких) було виявлено порушення, відповідно до даних комерційного обліку електричної енергії.
В інших випадках розрахований обсяг необлікованої електричної енергії не зменшується. (п. 8.4.9. ПРРЕЕ.)
Відповідно до п. 8.4.10 ПРРЕЕ у разі виявлення у непобутового споживача порушень, зазначених у підпунктах 1 - 5 пункту 8.4.2 цієї глави, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії протягом робочого часу (W доб, кВтгод) розраховується за формулою:
Wдоб = Р х tдоб х Кв,
де Р - потужність (кВт), визначена як:
1) сумарна максимальна потужність наявних у споживача на час складення акта про порушення струмоприймачів відповідно до їх паспортних даних (за умови, якщо визначена таким чином потужність не перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначену в договорі з оператором системи);
2) потужність, обчислена виходячи зі струму навантаження електроустановки споживача при підключені всіх наявних на час складення акта про порушення струмоприймачів на максимальну потужність, визначеного на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки, повірених у терміни, передбачені законодавством у сфері метрології (за умови відсутності паспортних даних усіх струмоприймачів, наявних у споживача на час складення акта про порушення, та якщо визначена таким чином потужність не перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначену в договору з оператором системи);
3) дозволена потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначена в договорі з оператором системи (за умови, якщо потужність, визначена відповідно до положень підпунктів 1 або 2 цього пункту, перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, ненадання споживачем інформації щодо паспортних даних струмоприймачів, недопуску представників оператора системи на свою територію для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів, відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність);
tдоб тривалість роботи обладнання протягом доби, що визначається на підставі договору з оператором системи (год).
У разі відсутності в договорі даних про тривалість роботи обладнання споживача tдоб приймається рівним 8 год;
Кв коефіцієнт використання струмоприймачів (приймається рівним 0,6).
Відповідно до довідки про визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем Правил роздрібного ринку електричною енергією, за період з 17.12.2021 по 16.06.2022 донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОК» за необліковану електричну енергію складає 46928 кВт*год. на суму 221 374,86 грн.
Відповідно до п.8.2.7. ПРРЕЕ кошти за необліковану електроенергію перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи. Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електроенергію протягом 30-ти календарних днів від дня отримання рахунка (у випадку неотримання споживачем рахунка у поштовому відділенні упродовж 5-ти робочих днів з дня надходження рахунка до поштового відділення споживача рахунок вважається отриманим споживачем). У разі незгоди споживача з фактом без облікового споживання електроенергії та відмови від сплати вартості необлікованої електроенергії оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту без облікового споживання електроенергії та стягнення вартості необлікованої електроенергії.
Згідно п.п. 4 п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Пунктом 8.6 договору визначено, що у разі порушення розрахункового обліку з вини Споживача Споживач сплачує Оператору системи вартість недоврахованої електроенергії, виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання. Вартість недоврахованої електроенергії визначається за ціною закупівлі електричної енергії Оператором системи розподілу на компенсацію технологічних витрат електричної енергії в мережах у відповідному розрахунковому періоді.
Згідно з умовами п.8.7 Договору споживач не несе відповідальність перед оператором системи розподілу відповідно до вимог п.п. 8.5 та 8.6 цієї глави Договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини оператора системи розподілу або в наслідок дії обставин непереборної сили.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач зазначав, що відповідач був завчасно попереджений про необхідність проведення процедур, пов'язаних із заміною ЗВТ, а втрата лічильника відбулась у зв'язку з обставинами непереборної сили.
Однак, матеріали справи не містять, а позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження звернення до Акціонерного товариства "Українська залізниця" з вимогою про заміну електролічильника, а тому суд приходить до висновку про недоведеність позивачем настання обставин непереборної сили для можливості звільнення від відповідальності, визначеної п.8.6 договору та ПРРЕЕ.
Відповідно до положень ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За змістом ст. ст. 76-78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У той же час, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що вказаною нормою покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено та не надано доказів, які б підтверджували недотримання представниками відповідача під час проведення перевірки та складання Акту про порушення №ЕЕКлн-1/00095/2022/3-0016 від 16.06.2022 приписів чинного законодавства, зокрема, ПРРЕЕ.
Зазначений Акт за своєю формою і змістом відповідає вимогам п.8.2.5 ПРРЕЕ. Вказаний документ складено в присутності повноважного представника позивача, останній був ознайомлений з його змістом, що підтверджується відповідним підписом представника споживача, яким жодних зауважень чи заперечень на момент фіксування порушення до цього Акту не внесено. Поряд з цим, факт відсутності на електролічильнику пломб, якими він опломбовувався, зафіксований в Акті про порушення №ЕЕКлн-1/00095/2022/3-0016 від 16.06.2022, підтверджується матеріалами відеофіксації, що додані до цього Акту. Крім того, у листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №9932/20.3/7-22 від 08.09.2022 підтверджено, що Акт про порушення №ЕЕКлн-1/00095/2022/3-0016 від 16.06.2022 складено з дотриманням вимог п.8.2.5 глави 8.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Поряд з цим, суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено, що розгляд 20.07.2022 Акту про порушення №ЕЕКлн-1/00095/2022/3-0016 від 16.06.2022 здійснено повноважним складом комісії відповідача у відповідності до вимог чинного законодавства, в тому числі із дотриманням вимог п. 8.2.5 ПРРЕЕ, результати якого оформлені протоколом засідання комісії №5 від 20.07.2022, про дату та час проведення засідання комісії позивач був обізнаний, заперечень щодо здійсненого відповідачем нарахування вартості недорахованої електричної енергії за період з 17.12.2021 по 16.06.2022 позивачем не надано.
Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №910/17955/17, від 05.10.2022 у справі № 906/513/18 та у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 914/633/18 зроблено висновок про те, що вимога про оскарження рішення комісії з розгляду актів про порушення має розглядатися судом як вимога про визнання повністю або частково недійсним акта постачальника електричної енергії відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, що є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Отже, враховуючи сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст. 74-80, 86 Господарського процесуального кодексу України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним та скасування рішення комісії ВП "Київське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут" АТ "Українська залізниця" з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, оформленого Протоколом №5 від 20.07.2022; визнання недійсним "Розрахунку обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ за період з 17.12.2021 по 16.06.2022"; визнання недійсним та скасування витягу під назвою "Довідка про визначення обсягу та вартості електричної енергії необлікованої внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ", оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами неправомірність дій відповідача та не спростовано встановлених під час здійсненої відповідачем перевірки допущених позивачем порушень ПРРЕЕ, а також вини позивача у вчиненому порушенні.
Що стосується вимог позивача в частині визнання недійсним Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії АТ "Укрзалізниця" стосовно ТОВ "ТОК" в частині встановлення порядку розрахунків між Сторонами, суд зазначає.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).
Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд звертає увагу, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, а тому всі умови спірного Договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.
Судом встановлено, що при укладенні договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОК" та Акціонерним товариством "Українська залізниця", Сторонами було погоджено предмет, порядок обліку електричної енергії, ціну, права й обов'язки сторін, відповідальність сторін, інші умови.
Судом розглянуті та відхилені доводи позивача, що договір не містить додатку 4 до договору, оскільки вказаний договір є договором-приєднанням відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Тест Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та додатки до нього розміщені на сайті www.uz.gov.ua, з якими позивач мав змогу ознайомитися.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що оспорюваний ним договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили цей правочин, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОК" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання недійсними рішень та договору є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Що стосується Заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" про застосування строків позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОК" в частині визнання недійсним договору, Суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
З урахуванням наведеного, оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог по суті, у зв'язку з їх безпідставністю, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 01.12.2023.
Суддя А.І. Привалов