ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"22" листопада 2023 р. Cправа № 902/1159/23
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.
представники сторін не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" (вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1 101 713,41 грн.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором поруки №П517/04/1019/1 від 28.10.2019 яким забезпечено зобов'язання ТОВ "Світ Агротехніки" за договором фінансового лізингу №Л517/04/1019 від 28.10.2019 в розмірі 1 101 713,41 грн.
Відповідно до частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом було здійснено запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 .
19.09.2023 року до суду від Томашпільської селищної ради надійшов лист №14-11-14/158 від 13.09.2023 із змісту якого вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 20.09.2023 залишено без руху позовну заяву Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" та встановлено позивачу строк на усунення недоліків 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
27.09.2023 до суду від Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" надійшла заява про усунення недоліків, в якій просить стягнути з відповідача 1 101 713,41 грн., з яких: 732 716,00 грн - заборгованості по сплаті вартості об'єкта лізингу, 280 400,03 грн - прострочених процентів та 88 597,38 грн - простроченої комісії.
Ухвалою суду від 27.09.2023 відкрито провадження у справі №902/1159/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.10.2023 року.
11.10.2023 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.
На визначену судом дату в судове засідання 16.10.2023 представники сторін не з'явились.
Ухвалою суду від 16.10.2023 відкладено підготовче засідання на 06.11.2023, з підстав викладених у даній ухвалі.
23.10.2023 на адресу суду надійшла заява представника позивача №85-191023/23 від 19.10.2023 про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 23.10.2023 задоволено заяву представника позивача та постановлено проводити судові засідання у справі за участю представника Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" - Вус Андрія Петровича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
На визначену судом дату в судове засідання представники сторін не з'явились, при цьому як вбачається з службової записки секретаря судового засідання від 06.11.2023 представник позивача не забезпечив проведення судового засідання у справі в режимі відеоконфенції.
Ухвалою суду від 06.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/1159/23 для судового розгляду по суті на 22 листопада 2023 р.
На визначену судом дату в судове засідання представники сторін не з'явились, при цьому як вбачається з службової записки секретаря судового засідання від 22.11.2023 представник позивача не забезпечив проведення судового засідання у справі в режимі відеоконфенції.
Разом з тим, судом враховано заяву позивача №85-051023/23 від 02.10.2023 про розгляд справи без участі позивача.
Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи в суді. Неявка останнього є підставою розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.11.2023 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без проголошення в зв'язку з неявкою представників сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
28.10.2019 між Акціонерним товариством "Кредобанк" (позивач, в договорі Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" (в договорі Лізингоодержувач) укладено Договір №Л517/04/1019 про фінансовий лізинг (далі Договір лізингу).
Відповідно до п. 1.1 Договору лізингу - за цим Договором Лізингодавець зобов'язується набути на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) у власність Об'єкт лізингу у продавця відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій (додаток № 2 до цього договору) та умов і передати його у користування Лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором та додатковими договорами до цього договору, а Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати встановлену плату (лізингові платежі), а також інші платежі, передбачені цим договором та Додатковими договорами. Сторони дійшли згоди, що взаємні права, обов'язки фінансового лізингу визначаються у додатку № 1 Загальних умов фінансового лізингу, які є невід'ємною частиною цього договору. Ці Загальні умови фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий лізинг, усіма додатками до нього спільно іменуються як «Договір»), а також Графік лізингових платежів як додаток до Договору (Додаток №4 до цього Договору), шо є невід'ємною його частиною, та інші додатки, шо є невід'ємними його частинами, разом є домовленістю (правочином) між Сторонами щодо придбання Об'єкта Лізингу Лізингодавцем та його передання Лізингоодсржувачу згідно з положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг», а також іншими чинними положеннями українського законодавства. Сторони дійшли згоди про те, що взаємні права, обов'язки та інші умови придбання та поставки Об'єкта Лізингу визначаються у Договорі купівлі-продажу, який укладається між Продавцем, Лізенгодавцем та Лізенгоодержувачем.
Пунктом 2.1. Договору лізингу було погоджено, що придбання Лізингодавцем Об'єкту лізингу та передання його Лізингоодержувачу здійснюється на наступних умовах: Об'єкт лізингу: Сільськогосподарська/спеціальна техніка: марка Great Plains, модель YP-2425, тип об'єкту лізингу: Сівалка точного висіву; рік випуску: 2017 (демо); вартість об'єкту лізингу: 4 698 360,00 грн; Авансовий платіж: 2 349 180,00 грн; Строк лізингу: 60 місяців; Обсяг фінансування: 2 349 180,00 грн; Лізинговий платіж: розмір та кількість лізингових платежів визначається Графіком лізингових платежів; Процентна ставка: первинне значення 15,85 % річних в продовж перших 36 місяців строку лізингу, передбаченого цим Договором. У подальшому - змінювана процентна ставка + Маржа 4,5%, застосовується відповідно до п. 6.4.1 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №1).
Комісія за надання фінансування - 1% з ПДВ від Остаточної Вартості Об'єкта лізингу, сплачується Лізингоодержувачем одноразово до підписання Акту приймання- передачі. Комісія за управління - 0,1% від Остаточної вартості Об'єкта лізингу, сплачується Лізингоодержувачем щомісячно в складі Періодичних лізингових платежів. Комісія за префінанс - 15,85% річних від суми різниці у платежах, яка визначена відповідно до п. 2.5. Договору за період від дня перерахування Лізингоодержувачем коштів Продавцю Об'єкта лізингу і до дня, що передує дню передачі Об'єкта лізингу Лізингоодержувачу. Комісія за префінанс сплачується одноразово протягом 3 (трьох) робочих днів від дати виставлення відповідного рахунку Лізингодавцем. Інші комісії, визначені Тарифами Лізингодавця (Додаток №5) (п. 2.7. Договору лізингу).
У якості забезпечення виконання зобов'язань Лізингоодержувача за цим Договором третіми особами надаються наступні види Забезпечення: порука ОСОБА_1 (п. 2.8. Договору лізингу).
Лізингоодержувач щомісяця, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі Об'єкта лізингу, зобов'язується здійснювати на користь Лізингодавця Періодичні лізингові платежі відповідно до Графіку лізингових платежів, що являє собою невід'ємну частину цього Договору, та інших положень Договору. Структура, порядок та строки оплати платежів за цим Договором визначається відповідно до Загальних умов лізингу (Додаток №1). Лізингоодержувач зобов'язується сплатити на користь Лізингодавця комісії в порядку та у розмірах визначених п. 2.7. Договору. Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Періодичні лізингові платежі та інші платежі Лізингодавцю на рахунок/рахунки, реквізити яких будуть вказані Лізингодавцем у Акті прийманпя-передачі Об'єкта лізингу або після цього додатково письмово повідомлені Лізингодавцем Лізингоодержувачу (п. 3.1.- 3.3. Договору лізингу).
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Закінчення строку дїї/розірвання/припинення цього Договору не звільняє Сторони від виконання зобов'язань і відшкодування збитків за цим Договором, якщо такі зобов'язання виникли впродовж строку дії цього Договору та/або у зв'язку із закінченням строку дії/розірванням/припиненням цього Договору. Право керування Об'єктом лізингу з моменту отримання Об'єкта лізингу набуває Лізингоодержувач. Право керування Об'єктом лізингу можуть мати треті особи перелік яких визначено Лізингоодержувачем у листі до Лізингодавця, та на яких поширюються умови дії договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності та договору страхування КАСКО. Відповідальність Сторін за порушення зобов'язань за цим Договором визначається законодавством України та Загальними умовами фінансового лізингу (Додаток №1) (п. 4.1. - 4.3. Договору лізингу).
Невід ємними частинами цього Договору є. Додаток №1 Загальні умови фінансового лізингу; Додаток №2 Специфікація Об'єкту лізингу; Додаток №3 Зразок Акту приймання-псрсдачі Майна (Об'єкта лізингу); Додаток №4 Графік лізингових платежів; Додаток №5 Тарифи (п. 5.1. Договору лізингу).
Відповідно до п. 6.10. Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком №1 до Договору лізингу (надалі за текстом - Загальні умови), якщо Лізингоодержувач здійснює платежі, що не покривають усіх його зобов'язань перед ПАТ "Кредобанк", та/або затримує платежі. Сторони погоджуються, що суми, виплачені Лізингоодержувачем, розподілятимуться таким чином (у послідовності, зазначеній нижче):
а) витрати на відновлення стану Об'єкта лізингу, в тому числі якщо такі витрати не були з будь-яких причин відшкодовані з боку страховика Об'єкта лізингу відповідно до умов Договору, в тому числі державним технічний огляд/обов'язковий технічний контроль, технічне обслуговування відповідно до рекомендацій виробника тощо;
б) періодичні Лізингові платежі (причому в першу чергу проценти, комісії, а потім частина від Обсягу фінансування), а саме: - прострочені лізингові платежі по сплаті процентів і комісій; - прострочені лізингові платежі по сплаті відшкодування вартості об'єкта лізингу; - поточні лізингові платежі по сплаті процентів і комісій; - поточні лізингові платежі по сплаті відшкодування вартості об'єкта лізингу;
в) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів;
г) компенсації інших витрат ПАТ "Кредобанк" у зв'язку з цим Договором.
Періодичні лізингові платежі та інші платежі за Договором не підлягають зменшенню або відстроченню стосовно будь-якого строку, протягом якого Об'єкт лізингу обслуговується, ремонтується, модифікується або є недоступним для Лізингоодержувача внаслідок аварії, механічного пошкодження, викрадення, конфіскації або з будь-якої іншої причини (п. 6.11. Загальних умов).
Відповідно до п. 12.1. Загальних умов строк лізингу визначається у Договорі лізингу та графіку лізингових платежів. Строк лізингу починається з дати підписання Лізингоодержувачем акту приймання-передачі об'єкта лізингу (п.12.1 та п. 12.2. Загальних умов).
Лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір/відмовитись від Договору, та, також серед іншого, право на повернення Об'єкта лізингу, в наступних випадках: Лізенгоодержувач не сплатив 1 (один) Періодичний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів. Ініційовано процедури за справою про банкрутство або ліквідацію Лізингоодержувача, або загальна прострочена заборгованістьЛізенгоодержувача перевищує суму, визначену в п. 4.12. Загальних умов фінансового лізингу (Додатку №1), або Лізингоодержувач припинив провадити свою діяльність. Втрати/не надання додаткового забезпечення чи звернення стягнення на предмет забезпечення зобов'язань Лізингоодержувача в тому числі відповідно до розділу 7 Загальних умов фінансового лізингу (Додатку №1). Лізингоодержувач використовує Об'єкт лізингу, не дотримуючись інструкцій виробника/Продавця, гарантійних умов, інструкцій Лізингодавця, або суттєво чи постійно створює загрозу пошкодження/знищення/викрадення Об'єкта лізингу. Лізингоодержувач не використовує Об'єкт лізингу відповідно до Договору та/або не підтримує його у належному стані. Лізингоодержувач використовує Об'єкт лізингу з будь-якою незаконною метою або у будь-якій незаконній діяльності. Лізингоодержувач не дотримується будь-якого з положень Договору (включаючи, окрім іншого, надання в суборенду, обтяження на користь третіх сторін, нездійснення або порушення порядку здійснення технічного огляду та ремонту Об'єкта лізингу, експлуатацію в навчальних цілях, участь у будь-яких змаганнях, використання в будь-який інший спосіб Об'єкта лізингу не за його цільовим призначенням тощо, без попередньої письмової згоди Лізингодавця). Лізингоодержувач вчиняє або робить спроби вчинити шахрайські дії під час страхування. Надана Лізингоодержувачем інформація, включаючи, окрім іншого, інформацію стосовно його персональних даних та фінансового стану, є недостовірною. Об'єкт лізингу визнано повною технічною або економічною втратою відповідно до умов страхування Об'єкта лізингу. Об'єкт лізингу знищений або втрачений іншим чином. У цьому випадку Лізингоодержувач повинен письмово повідомити Лізингодавця впродовж 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту знищення чи втрати Об'єкта лізингу, а страхову компанію в строки (терміни) та у формі визначеними умовами Договору страхування, та падати з цією метою всі підтверджуючі документи. За виняткових обставин та/або в умовах Форс-мажору, які, па думку Лізингодавця, ставлять під загрозу або затримують виконання договірних зобов'язань, або за яких Лізингоодержувач неспроможний виконати свої зобов'язання за Договором. Наявності публічного обтяження та/або податкової застави на майно Лізингоодержувача та/або Поручителя/Поручителів за Договором (п. 13.1. Загальних умов).
28.10.2019 між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем було укладено Додаток №2 до Договору лізингу, а саме Специфікацію, якою погоджено об'єкт лізингу та його технічні характеристики, а саме: Сівалка точного висіву Great Plains YP-2425, 2017 року випуску (демо) вартістю 4 698 360,00 грн.
31.10.2019 між Лізингодавцем, Лізингоодержувачем та Продавцем підписано Акт приймання-передачі майна (Об'єкту лізингу), що є Додатком №3 до Договору лізингу, за яким Продавець, за згодою Лізингодавця (Покупця), передав, а Лізингоодержувач прийняв у користування майно (об'єкт лізингу) згідно специфікації з наведеними характеристиками: Сівалка точного висіву Great Plains YP-2425, 2017 року випуску (демо) вартістю 4 698 360,00 грн.
Додатком №4 до Договору лізингу сторони погодили "Графік лізингових платежів", який складається із авансового платежу та 61 періодичного лізингового платежу з кінцевою датою платежу - 30.10.2024.
Крім того, між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем було укладено Додаток №5 «Тарифи» в якому визначена назва комісії та її вартість або методика нарахування.
28.10.2019 між Акціонерним товариством "КРЕДОБАНК" (в договорі Кредитор) та ОСОБА_1 (відповідач, в договорі Поручитель) було укладено договір поруки №П517/04/1019/1 (далі Договір поруки).
Відповідно до п.1.1 Договору поруки Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" зобов'язань в повному обсязі (повернення об'єкта лізингу, сплати будь-яких лізингових платежів, процентів, комісій, відшкодування шкоди, пені, штрафів, неустойок) за Договором про фінансовий лізинг №Л517/04/1019 від 28.10.2019, укладеним між Боржником та Кредитором. Відповідно до Договору лізингу Лізингодавець зобов'язується набути на підставі договору купівлі-продажу №К517/04/1019 від 28.10.2019 у власність об'єкт лізингу: Сівалку точного висіву Great Plains YP-2425, 2017 року випуску (демо), у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Боржником (Лізингоодержувачем) специфікацій та умов і передати його у користування Боржнику (Лізингоодержувачу) на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) у розмірі та на умовах, обумовлених Договором лізингу та додатковими договорами до Договору лізингу, а Боржник (Лізингоодержувач) зобов'язується сплачувати встановлену плату (лізингові платежі), а також інші платежі, передбачені Договором лізингу та додатковими договорами до Договору лізингу.
За умовами п.2.1. Договору поруки, у випадку невиконання Боржником своїх зобов'язань за Договором лізингу Кредитор письмово повідомляє Поручителя про це із зазначенням суми заборгованості Боржника.
За умовами п.2.2. Договору поруки, Поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору заборгованість протягом 7 (семи) календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов'язань за Договором лізингу.
Відповідно до п.2.6 Договору поруки, Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.
Приписами п.4.8. Договору поруки визначено, що цей договір припиняється за спливом трьохрічного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання за Договором лізингу.
Меморіальним ордером №62985718 від 31.10.2019 підтверджується перерахування Лізингоодержувачем на користь позивача 2 313 840,00 грн з призначенням платежу: "Надання фінансового лізингу (ТОВ "Світ Агротехніки"), відп. до дог. ДФЛ №Л517/04/1019 від 28.10.2019".
31.01.2023 року позивач направив Лізингоодержувачу повідомлення-вимогу від 30.01.2023 № 85-11073121/23 в якій повідомив останнього про те, що у зв'язку з простроченням сплати лізингових платежів понад 30 днів, керуючись умовами Договору про фінансовий лізинг (зокрема, але не виключно, п.п. 4.1, 6.1 Договору про фінансовий лізинг, п.п. 4.1, 8.3.2, 12.6 - 12.10, розділів 6, 13 Додатку № 1 до Договору про фінансовий лізинг), ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», відмовляється від Договору про фінансовий лізинг (про розірвання Договору про фінансовий лізинг) з 30.01.2023 року за ініціативою АТ «КРЕДОБАНК» Договору № Л517/04/1019 про фінансовий лізинг від 28.10.2019 року. Крім того, вимагав в порядку визначеному Договором про фінансовий лізинг повернути АТ «КРЕДОБАНК» (як власнику) Об'єкт лізингу у відмінному робочому та технічному стані (з урахуванням нормального зносу), впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання цього повідомлення-вимоги, але не пізніше 15 календарних днів з моменту надіслання. Вимагав негайно погасити заборгованість Лізингоодержувача перед Лізингодавцем за Договором про фінансовий лізинг шляхом переказу коштів на користь АТ «КРЕДОБАНК» на загальну суму 1 804 215,10 грн., а саме: 1 465 432,00 грн. - неповернута частина від Обсягу фінансування (сума невідшкодованої вартості Об'єкту лізингу); 259 511,76 гри. - проценти (винагорода Банку за утримання та використання Лізингоодержувачем Об'єкту лізингу); 79 271,34 грн. - несплачені щомісячні комісії. Факт направлення вказаного повідомлення-вимоги підтверджується матеріалами справи.
09.03.2023 позивач направив відповідачу як поручителю повідомлення-вимогу від 07.03.2023 №85-11073125/23 в якій повідомив останнього про те, що у зв'язку з простроченням сплати лізингових платежів керуючись умовами Договору про фінансовий лізинг (зокрема, але не виключно п.п. 4.1., 6.1., п.п. 8.З.2., 12.6.- 12.10. додатку № 1 до Договору про фінансовий лізинг, а також ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг») 30.01.2023 року за ініціативою Банку Договір про фінансовий лізинг було розірвано, про що Лізингоодержувачу було скеровано Повідомлення-Вимогу. З огляду на невиконання Лізингоодержувачем зобов'язань по Договору про фінансовий лізинг понад 7 календарних днів, вимагав відповідача негайно повернути заборгованість за Договором про фінансовий лізинг яка 07.03.2023 складає 1 824 055,27 грн, в т.ч.: 771 280,00 грн - строковий борг по тілу; 694 152,00 грн - прострочена заборгованість по тілу; 270 025,89 грн - прострочені проценти, 88597,38 грн - комісії, штрафні санкції. До даного повідомлення позивачем долучено повідомлення-вимогу від 30.01.2023 № 85-11073121/23. Факт направлення вказаного повідомлення-вимоги підтверджується матеріалами справи.
Поряд з цим, матеріали справи не містять відповідей на згадані листи та/або виконання їх вимог.
Як зазначено позивачем в позовній заяві станом на 29.08.2023 відповідач заборгованість не погасив, жодних заходів для її погашення не вжив.
З урахуванням викладеного та встановленого суд зазначає, що підставою позову є невиконання зі сторони як Лізингоодержувача так і Поручителя (який є солідарним боржником за договором поруки) умов Договором № Л517/04/1019 про фінансовий лізинг від 28.10.2019 в частині фінансових зобов'язань.
Предметом позовних вимог є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання Договору № Л517/04/1019 про фінансовий лізинг від 28.10.2019, що становить 1 101 713,41 грн., з яких: 732 716,00 грн - заборгованості по сплаті вартості об'єкта лізингу, 280 400,03 грн - прострочених процентів та 88 597,38 грн - простроченої комісії.
Відповідач відзиву чи будь яких заперечень на спростування викладених в позовній заяві обставин до суду не подав.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Частиною 7 ст. 292 Господарського кодексу України передбачено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Господарського кодексу України та інших законів.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" унормовано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням приписів ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та умов договору, строк оплати заявленої суми лізингових платежів є таким, що настав.
За нормами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
При цьому суд зазначає, щоб обов'язок у поручителя виникає саме з договору поруки не залежно від інших взаємних прав та обов'язків поручителя з боржником.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (положення ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Суд зазначає, що аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Приписами ст.599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як передбачено ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020р. у справі №910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи доводи та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на їх спростування відповідачем керуючись наведеним критерієм доказування, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 732 716,00 грн - заборгованості по сплаті вартості об'єкта лізингу, 280 400,03 грн - прострочених процентів та 88 597,38 грн - простроченої комісії, а також наявності правових підстав до стягнення вказаної заборгованості з відповідача як поручителя за Договором поруки.
Відтак, право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є порушеним, а позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості є мотивованими та обґрунтованими.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з ст. 76 ГПК України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено обставину укладення між позивачем та ТОВ "Світ Агротехніки" договору про фінансовий лізинг, та між позивачем та ОСОБА_1 договору поруки, порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо сплати коштів та сплати відсотків і інших передбачених договором платежів у встановлені Договором порядку та строки, беручи до уваги відсутність доказів сплати відповідачем коштів, повної чи часткової сплати відповідачем відсотків та інших передбачених Договором платежів, перевіривши розрахунок суми заборгованості, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 732 716,00 грн - заборгованості по сплаті вартості об'єкта лізингу, 280 400,03 грн - прострочених процентів та 88 597,38 грн - простроченої комісії є обґрунтованими та мотивованими, а тому підлягають до задоволення повністю.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (вул. Сахарова, буд.78, м. Львів, Львівська обл., 79026, код ЄДРПОУ 09807862) 732 716,00 грн - заборгованості по сплаті вартості об'єкта лізингу, 280 400,03 грн - прострочених процентів та 88 597,38 грн - простроченої комісії та 16 525,71 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - apvus@kredobank.com.ua , відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 04 грудня 2023 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу ( АДРЕСА_1 )