Постанова від 22.11.2023 по справі 917/1811/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Харків Справа № 917/1811/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хван Володимира Тимофійовича (вх. № 1951 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.08.2023 у справі №917/1811/21, ухвалене суддею Сірош Д.М. у приміщенні Господарського суду Полтавської області, повний текст складено 28.08.2023,

за позовом Фізичної особи-підприємця Хван Володимира Тимофійовича, м.Кременчук, Полтавська область,

до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м.Кременчук, Полтавська область,

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Хван Володимир Тимофійович звернувся з позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення "Про укладення та відмову в укладенні договорів оренди землі на новий строк" від 25.05.2021 в частині п. 20 та п. 20.1.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.08.2023 у справі №917/1811/21 відмовлено у позові повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Хван Володимир Тимофійович звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 16.08.2023 у справі №917/1811/21 та ухвалити нове, яким визнати протиправним і скасувати рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області "Про укладення та відмову в укладенні договорів оренди землі на новий строк" від 25.05.2021 в частині п. 20 та п. 20.1; судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Хван Володимира Тимофійовича (вх. № 1951 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.08.2023 у справі №917/1811/21; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 24 жовтня 2023 р. о 12:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1811/21.

13.10.2023 до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку від представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, до якого додано заяву про участь у судових засіданнях в межах справи №917/1811/21 представника Костик А.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку (вх. №12444).

У задоволенні поданої заяви представника відповідача про участь у судових засіданнях в межах справи №917/1811/21 у режимі відеоконференції відмовлено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2023, оскільки вказана заява не містить доказів направлення її копії іншим учасникам справи, а тому не відповідає вимогам частини другої статті 197 ГПК України.

16.10.2023 до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку від Фізичної особи-підприємця Хван Володимира Тимофійовича надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі позивача, в якій апелянт також зазначив, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі та просить суд її задовольнити (вх.№ 12528).

Оскільки станом на 16.10.2023 матеріали справи до апеляційного господарського суду не надійшли, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 повторно витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1811/21.

20.10.2023 матеріали справи №917/1811/21 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

23.10.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (яке обґрунтовано обставинами введенням в Україні воєнного стану) та про участь у судових засіданнях в межах справи №917/1811/21 представника Костик А.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку, до якої додано докази направлення копії заяви іншим учасникам справи (вх. № 12911).

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 24.10.2023 сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 відкладено розгляд даної справи на 22 листопада 2023 року о 10:45 годині; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104, доведено до їх відома, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою; задоволено клопотання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; ухвалено судові засідання в межах справи №917/1811/21, в тому числі призначене на 22 листопада 2023 року о 10:45 годині, в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Хван Володимира Тимофійовича (вх. № 1951 П/2), провести за участю представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Костик Аліни Олександрівни в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку.

26.10.2023 до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку від представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшло вдруге клопотання (вх. № 13098) про відкладення розгляду справи та про участь у судових засіданнях в межах справи №917/1811/21 представника Костик А.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку, яке було задоволено ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.10.2023.

Також, 09.11.2023 до апеляційного господарського суду засобами поштового зв'язку від Фізичної особи-підприємця Хван Володимира Тимофійовича надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі позивача, в якій апелянт зазначив, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі та просить суд її задовольнити (вх.№ 13744).

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 22.11.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за участю представника відповідача, який, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, натомість звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про розгляд справи без його участі (вх. №13744)

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача або його представника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2005 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини комплексу будівель та споруд колишнього дитячого закладу №53, згідно пункту 1 якого гр. ОСОБА_1 продав, а гр. ОСОБА_2 купив частину комплексу будівель та споруд колишнього дитячого закладу №53, який розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 2440,2 кв.м, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу. У власність гр. ОСОБА_2 переходить: прим.1 пл.2.4 кв.м, прим 2 пл.9.1 кв.м, прим. 3 пл.14.3 кв.м, прим. 4 пл.9.2 кв.м, прим.5 пл.34.8 кв.м, прим.6 пл.2.3 кв.м, прим.7 пл.2.1 кв.м, прим.8 пл,4.5 кв.м, прим.9 пл.1.4 кв.м, прим.10 пл.2.2 кв.м, прим.11 пл.1.2 кв.м, прим.12 пл.9.6 кв.м, прим.13 пл.4.7 кв.м, прим.14 пл.9.9 кв.м, прим.15 пл.12.1 кв.м, прим.16 пл.37.4 кв.м, прим.17 пл.4.6 кв.м, прим.18 пл.48.6 кв.м, прим.19 пл.12.3 кв.м, прим.20 пл.12.3 кв.м, прим.21 пл.11.5 кв.м, прим.25 пл.16.6 кв.м, частина прим.26 пл.44.0 кв.м, прим.27 пл.12.0 кв.м, прим.28 пл.9.3 кв.м, частина прим.29 пл.22.2 кв.м, частина прим.77 пл.7.1 кв.м, прим.89 пл.15.8 кв.м, прим.90 пл.30.9 кв.м, прим.91 пл.17.9 кв.м, прим.92 пл.36.6 кв.м, прим.93 пл.6.9 кв.м, прим.94 пл.1.7 кв.м, прим.95 пл.1.5 кв.м, прим.96 пл.9.4 кв.м, прим.97 пл.12.0 кв,м, прим.98 пл.11.7 кв.м, прим.99-а пл.4.7 кв.м, прим.100-а пл.37.3 кв.м, прим.101-а пл.49.2 кв.м, сход.клітка І пл.3.3 кв.м, сх.клітка II пл.13.9 кв.м, сх.клітка XI пл.16.4 кв.м, загальною площею 626.9 кв.м, павільйону літ.В,Г,Д, сараю з льохом літ.Б,Бп. У загальному користуванні залишаються: огорожа № 1-2, замощення І. Право власності на частину нежитлового приміщення виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору. Договір зареєстрований в реєстрі за №3676. Вказаний правочин зареєстрований приватним нотаріусом кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О.В. в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом про реєстрацію від 12.03.2005 №773590 (т.1, а.с.9-10).

Право власності на частину комплексу будівель та споруд колишнього дитячого закладу №53, за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, 86-А, що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 12.03.2005, зареєстровано за Хваном Володимиром Тимофійовичем, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.04.2005 №6987659(т.1, а.с.11).

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 27.01.2015 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" (в редакції рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.02.2015 "Про внесення змін до рішень Кременчуцької міської ради") вирішено передати фізичній особі-підприємцю Хвану Володимиру Тимофійовичу, за умови виконання п. 9.2 цього рішення, в оренду строком на три роки земельну ділянку площею 1320 кв.м (кадастровий №5310436100:07:002:0736), у тому числі по угіддях: графа 58 - землі, зайняті поточним будівництвом 1320 кв.м, для будівництва гостьового будинку (код КВЦПЗ В 03.09) по пров. Героїв Бреста, 86-А (т.1, а.с.19-20).

Пунктом 9.2 цього рішення зобов'язано фізичну особу-підприємця Хвана Володимира Тимофійовича: виконувати обов'язки землекористувача відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України; до введення об'єкта в експлуатацію укласти з виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради договір про залучення коштів замовника на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста Кременчука; до завершення терміну дії оренди земельної ділянки завершити будівництво об'єкта та ввести його в експлуатацію; зареєструвати право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку та переоформити право користування земельною ділянкою для його експлуатації та обслуговування.

У пункті 9.3 цього рішення попереджено землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог ст. 141 Земельного кодексу України; також, що земельна ділянка має обмеження в частині: умова розпочати та завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків (01.06.09)

17.02.2015 між Кременчуцькою міською радою Полтавської області (далі - орендодавець, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Хван Володимиром Тимофійовичем (далі - орендар, позивач) укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер № 5310436100:07:002:0736) для будівництва гостьового будинку (код КВЦПЗ В 03.09) по пров. Героїв Бреста, 86-А в м. Кременчуці (т.1, а.с.12-14).

Відповідно до пунктів 2-4 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1320 кв.м, в тому числі по угіддях: графа 58 - землі, зайняті поточним будівництвом - 1320 кв.м; на земельній ділянці розташована господарська будівля; земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів.

Строк дії договору визначений сторонами в пункті 8 договору, відповідно до якого договір укладено строком на 3 роки. Після закінчення строку дії договору орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та складає 7465,00 грн в рік. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.п.9,10 договору).

У договорі визначено умови використання земельної ділянки, а саме: земельна ділянка передається в оренду для будівництва гостьового будинку (код КВЦПЗ В 03.09) по пров. Героїв Бреста, 86-А в м. Кременчук. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва гостьового будинку (код КВЦПЗ В 03.09) по пров. Героїв Бреста, 86-А в м. Кременчук (п.п. 15, 16 договору).

Умови збереження стану об'єкта оренди - після закінчення строку оренди повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому орендар одержав її в оренду (п. 17 договору).

Згідно з пунктом 18 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням документації із землеустрою. Підставою розроблення документації із землеустрою є витяг з рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 2 липня 2014 року "Про надання згоди на поділ (об'єднання) земельних ділянок в м. Кременчуці". Організація розроблення документації із землеустрою земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п'ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки за актом її приймання-передачі (п.20 договору).

Згідно з пунктом 26 договору на орендовану земельну ділянку встановлені обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Земельна ділянка має обмеження в частині, зокрема, умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків (код обмеження 01.06.09).

Пунктом 28 договору передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди землі; дотримання екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з пунктом 31 договору орендар зобов'язаний виконувати обов'язки землекористувача відповідно до ст. 96 ЗК України; до введення об'єкта в експлуатацію укласти з виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради договір про залучення коштів замовника на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста Кременчука: до завершення терміну дії оренди земельної ділянки завершити будівництво об'єкта та ввести його в експлуатацію; зареєструвати право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку та переоформити право користування земельною ділянкою для його експлуатації та обслуговування тощо.

Відповідно до пункту 35 договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог ст. 141 Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 36 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України; одностороннім рішенням однієї із сторін без звернення до суду на підставах та у порядку, визначених у п.37 цього договору.

У пункті 37 договору передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання однією із сторін зобов'язань, вказаних в пунктах 29 та 31 даного договору. Сторона договору, з ініціативи якої здійснюється розірвання договору в односторонньому порядку, з підстав невиконання зобов'язань вказаних в п.п. 29, 31 цього договору, повідомляє про своє рішення іншій стороні шляхом надсилання письмового повідомлення про це рекомендованим листом. Дата розірвання визначається стороною, за ініціативи якої здійснюється розірвання договору. Звернення до суду з вимогою про одностороннє розірвання договору на виконання цього пункту не є необхідним.

Згідно з пунктом 38 договору у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки (п. 41 договору).

Невід'ємними частинами договору є: схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; витяг з рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 27 січня 2015 року "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці", витяг з рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24 лютого 2015 року "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради", розрахунок розміру орендної плати.

Згідно з додатком до договору - Кадастрового плану земельної ділянки на земельній ділянці відображені: 1-господарська будівля площею 0,0059 га, 2-споруда (сходи) площею 0,0002 га, територія - 0,1259 га, всього - 0,1320 га (т.1, а.с.16).

Відповідно до акта приймання-передачі об'єкта оренди - земельної ділянки орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий № 5310436100:07:002:0736) загальною площею 1320 кв.м для будівництва гостьового будинку (код КВЦПЗ В 03.09) по пров. Героїв Бреста, 86-А в м. Кременчук строком на З (три) роки (т.1, а.с.18).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12.05.2015 за № 37396496 вищезазначений договір оренди землі зареєстровано 08.05.2015 (номер іншого речового права: 9633290), відомості про об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, провулок Героїв Бреста, 86-А, кадастровий номер 5310436100:07:002:0736, цільове призначення - для будівництва та обслуговування кредитно-фінансових установ, вид використання земельної ділянки - для будівництва гостьового будинку (т.1, а.с. 22).

Отже, з урахуванням пункту 8, 41 договору строк дії вказаного договору - до 08.05.2018.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.10.2018 у справі №917/848/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018, визнано укладеною між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та Фізичною особою - підприємцем Хван Володимиром Тимофійовичем додаткову угоду до договору оренди землі від 17.02.2015, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.05.2015 (номер запису про інше речове право 9633290), на умовах додаткової угоди у викладеній в цьому рішенні редакції, відповідно до якої сторони договору оренди землі вирішили, зокрема, поновити з 08 травня 2018 року, строком на 3 (три) роки договір оренди землі без зміни його умов, на підставі якого у користуванні орендаря перебуває земельна ділянка площею 1320 кв.м, кадастровий №5310436100:07:002:0736, по пров. Героїв Бреста, 86-А в м. Кременчуці для будівництва гостьового будинку, код КВЦПЗ - В 03.09; всі інші умови договору оренди землі залишаються незмінними (т.1, а.с.22-28).

Вказані судові рішення мотивовані тим, що позивач, діючи добросовісно, розумно та у повній відповідності до умов пункту 8 договору оренди землі від 17.02.2015 та вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" завчасно звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, до якого додав проект додаткової угоди, проте відповідач не виконав встановленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, а тому його поведінку не можна визнати добросовісною.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.11.2019 №188656226 щодо спірної земельної ділянки у відомостях щодо іншого речового права (9633290) зазначено підставу виникнення: договір оренди землі, б/н, 17.02.2015, видавник - Кременчуцька міська рада Полтавської області та ОСОБА_2 ; рішення Господарського суду Полтавської області від 02.10.2018 у справі №917/848/18, постанова Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у справі № 917/848/18; зміст, характеристика іншого речового права: строк дії поновити з 08 травня 2018 року строком на 3 (три) роки договір оренди землі без зміни його умов (т.1, а.с. 23).

Відтак, після набрання рішення суду законної сили проведена державна реєстрація права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5310436100:07:002:0736, площею 1320 кв. м. за адресою: пров. Героїв Бреста, 86-А, м. Кременчук. Строк дії договору поновлено з 08.05.2018 на 3 роки, тобто до 08.05.2021.

До закінчення строку дії договору позивач звернувся до Кременчуцької міської ради з листом-повідомленням від 19.02.2021 № 19-02/21-01 про укладення договору оренди землі на новий строк щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:07:002:0736. У цій заяві посилаючись на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 116, 122, 123 ЗК України, а також на те, що межі та цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 5310436100:07:002:0736 площею 1320 кв.м, яка надавалась для будівництва гостьового будинку (код КВЦПЗ - В 03.09) по пров. Героїв Бреста, 86-А в м. Кременчуці, за час користування нею фізичною особою-підприємцем Хваном Володимиром Тимофійовичем не змінились, позивач повідомив пор намір орендаря на укладення договору оренди землі щодо цієї земельної ділянки на новий строк (т.1, а.с. 29).

Крім того, у вказаному листі зазначено про те, що до нього додано проект договору оренди землі, як того вимагає стаття 33 Закону України "Про оренду землі". Проте вказаний проект договору не було додано до матеріалів справи.

Згідно з пунктом 20 рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.05.2021 "Про укладення та відмову в укладенні договорів оренди землі на новий строк" Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області вирішили відмовити в укладенні з фізичною особою-підприємцем Хваном Володимиром Тимофійовичем договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря строком на три роки, на земельну ділянку площею 1320 км.в (кадастровий номер 5310436100:07:002:0736) для будівництва гостьового будинку (код КВЦПЗ - В 03.09) по пров. Героїв Бреста, 86-А в м. Кременчуці, укладеного 17.02.2015 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права - 9633290 від 08.05.2015, підстава внесення запису індексний номер №21240545 від 12.05.2015, зі змінами, зареєстрованими 08.11.2019) у зв'язку з невиконанням умов зазначеного вище договору оренди землі в частині неналежного виконання обов'язків за умовами договору - для будівництва гостьового будинку, невикористанням земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд згідно статті 416 Цивільного кодексу України, та порушенням вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо переважного права орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Також, пунктом 20.1 цього рішення Кременчуцька міська рада вирішила, зарахувати земельну ділянку площею 1320 кв. м (кадастровим номером 5310436100:07:002:0736) по пров. Героїв Бреста, 86-А до земель запасу міста. Після приведення земельної ділянки до належного стану включити земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу або продажу права оренди на них на земельних торгах (т.1, а.с. 8).

У листопаді 2021 року позивач- Фізична особа - підприємець Хван Володимир Тимофійович звернувся з позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення "Про укладення та відмову в укладенні договорів оренди землі на новий строк" від 25.05.2021 в частині п. 20 та п. 20.1. (т.1, а.с. 1-5).

В обґрунтування позовних вимог позивач з посиланням на приписи ст.ст. 16, 21, 377 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 134, 206 ЗК України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі", зазначає про те, що відповідач порушив його переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк щодо цієї земельної ділянки, оскільки орендар належно виконував обов'язки за умовами договору, своєчасно звернувся до орендодавця з листом - повідомленням про намір укласти договір оренди землі на новий строк з доданим проектом додаткової угоди, здійснював плату за землю, а також є власником комплексу будівель та споруд колишнього дитячого закладу № 53 за адресою: пров. Героїв Бреста, буд. 86-А в м. Кременчук Полтавської області, розташованого на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:07:002:0736, тому вважає, що оспорюване рішення міської ради про відмову в укладенні договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря та зарахування земельної ділянки до земель запасу є незаконним та підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву (вх. № 5125 від 24.04.2023) відповідач повідомив про те, що 22.02.2021 за №01-49/1851 на адресу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшов лист про поновлення договору оренди на новий строк. У відповідь на вказаний лист було повідомлено заявника про те, що його питання буде розглянуте на черговому пленарному засіданні сесії міської ради та наголошено на тому, що у виконавчому комітеті відсутні дозвільні документи про початок виконання ним будівельних робіт та не зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації, що є обов'язковою умовою відповідно до п. 31 договору оренди землі від 17.02.2015 (т.1, а.с.82-84).

У відповідь на запит Хвана В.Т. від 19.02.2021 виконавчим комітетом було листом № 01-49/1851 від 07.10.2021 повідомлено про прийняття Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області рішення від 25.05.2021 "Про укладення та відмову в укладенні договорів оренди землі на новий строк"; на виконання статті 33 Закону України "Про оренду землі" було направлено лист-повідомлення про відмову в укладенні договору оренди землі на новий строк разом з актом приймання-передачі земельної ділянки по пров. Героїв Бреста, 86-А (лист № 01-49/1851 від 17.06.2021) (т.1, а.с. 85-88).

Рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 23.11.2021 "Про розроблення технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельних ділянок" було надано дозвіл виконавчому комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебуває в комунальній власності, площею 1320 кв.м (кадастровий № 5310436100:07:002:0736) з видом цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (розділ 03 підрозділ 03.09) по пров. Героїв Бреста, 86-А в м. Кременчуці, на дві земельні ділянки: земельна ділянка № 1 - площею 1232 кв.м для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (розділ 03 підрозділ 03.09); земельна ділянка № 2 - площею 88 кв.м для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (розділ 03 підрозділ 03.09), при умові: врахування інтересів і прав суміжних землекористувачів та дотримання правил добросусідства згідно ст.ст. 96, 103 Земельного кодексу У країни; дотримання режиму використання земель для охоронної та санітарно-захисної зони лінійних інженерних споруд (мережа теплопостачання) у відповідності до діючих державних будівельних норм та стандартів; забезпечення цілодобового безперешкодного доступу на земельну ділянку обслуговуючому персоналу та транспортним засобам інженерних служб міста для прокладання, ремонту та обслуговування інженерних мереж; використання земельної ділянки відповідно до затвердженої містобудівної документації, відповідно до якої земельна ділянка відноситься до житлової зони Ж-4 (зона багатоквартирної житлової забудови (5-9 поверхів)) (т.1, а.с.89).

Рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16.12.2021 "Про затвердження документації із землеустрою" було затверджено виконавчому комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебуває в комунальній власності з видом цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (розділ 03 підрозділ 03.09) по пров. Героїв Бреста, 86-А в м. Кременчук Полтавської області на дві земельні ділянки: площею 1232 кв.м (кадастровий № 5310436100:07:002:0817) та площею 88 кв.м (кадастровий № 5310436100:07:002:0816) та визнано земельні ділянки з кадастровими № 5310436100:07:002:0817 та №5310436100:07:002:0816 землями комунальної власності (т.1, а.с.90).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:07:002:0817 та земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:07:002:0816 по пров. Героїв Бреста, 86-А в м. Кременчук Полтавської області перебувають у власності територіальної громади в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (т.1, а.с.91-98).

В свою чергу, у відповіді на відзив (вх. № 5186 від 25.04.2023) позивач зазначив про те, що відповідачем не спростовано порушення прав позивача як орендаря земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно позивача, та відповідач продовжив порушувати його право на орендовану земельну ділянку шляхом її безпідставного поділу на дві земельні ділянки. При цьому, за твердженням позивача, його майно розташоване як на одній земельній ділянці , так й на другій (земельна ділянка площею 88 кв.м кадастровий № 5310436100:07:002:0816 - господарська будівля, літера "Б,Бп", земельна ділянка площею 1232 кв.м кадастровий № 5310436100:07:002:0817 - павільйон літ. "В", замощення літ. "І", огорожа №1,2, ворота №3), на підтвердження чого додає копію технічного паспорту. Крім того, позивачем зазначено про те, що відзив на позов подано з порушенням вимог статті 165 ГПК України поза межами встановленого судом строку, за відсутності клопотання про поновлення цього строку та надання доказів поважності причин пропуску строку, а тому просив відзив відповідача залишити без розгляду (т.1, а.с. 111-112).

Так, частиною 8 статті 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 178 ГПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Полтавської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 20.12.2021 у справі №917/1811/21, серед іншого, запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов, оформлений згідно з вимогами частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, з додатками, передбаченими частинами 6 та 7 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та докази його направлення на адресу позивача. Після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк до 5 днів з моменту отримання від позивача відповіді на відзив (статті 167, 184 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду Полтавської області від 20.12.2021 була отримана відповідачем - 24.12.2021, про що свідчить долучене до матеріалів поштове повідомлення за трек - номером 3600115891594 (т.1, а.с. 48), а отже кінцевим строком для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 10.01.2022 включно (з урахуванням вихідних днів).

Проте, відповідачем поза межами встановленого строку засобами поштового зв'язку було надіслано до суду першої інстанції відзив від 18.04.2023 № 06-14/576, та заявник не просив поновити пропущений строк для подання відзиву, що є підставою для залишення вказаного відзиву без розгляду.

Вказані обставини залишено поза увагою суду першої інстанції. Проте, апеляційна скарга не містить доводів стосовно вказаного порушення норм процесуального права.

16.08.2023 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову (т.1, а.с.134-137).

Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 16, 21 792 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" мотивоване тим, що матеріали справи не місять доказів належного виконання зобов'язань за договором оренди землі в частині сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1320 кв.м, кадастровий номер 5310436100:07:002:0736, а також в частині виконання абзацу 8 пункту 31 договору щодо завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію, отже відсутні підстави для визнання недійсним рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області "Про укладення та відмову в укладенні договорів оренди землі на новий строк" від 25.05.2021 в частині пунктів 20 та 20.1. Крім того, за висновками суду першої інстанції, обраний позивачем спосіб захисту (лише скасування рішення міської ради в частині) не забезпечить ефективного захисту його прав як землекористувача спірної земельної ділянки, оскільки задоволення таких вимог не призведе до поновлення договору оренди на новий строк.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач з посиланням на приписи статей 15, 16, 21, 393 ЦК України, статей 93, 95, 124, 134, 152, 155 ЗК України, статті 33 Закону України "Про оренду землі" вказує на те, що обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) обмежена, зокрема, переважним правом орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, та у випадку, якщо орендар цим правом скористався, що залежить від дотримання встановленого статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку повідомлення орендарем орендодавця про намір укласти договір оренди землі на новий строк із додаванням до цього повідомлення проекту договору, розгляду листа-повідомлення у встановлені законом строки та досягнення ними домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору. Вказує на те, що з огляду на зміст рішення Кременчуцької міської ради, що є предметом оскарження в цій справі, орган місцевого самоврядування питання щодо наявного у позивача переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк не розглядав в контексті положень 33 Закону України "Про оренду землі" та необхідність змінити істотні умови договору оренди, зокрема підвищити орендну плату, з ним не узгоджував, а вважає, що така відмова не відповідає вимогам земельного законодавства та позбавляє позивача можливості реалізувати переважне, в тому числі перед учасниками земельних торгів, право на укладення договору оренди землі комунальної власності на новий строк.

За твердженням позивача, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовної заяви з мотивів відсутності доказів сплати позивачем орендної плати за землю та інформації про початок виконання будівельних робіт на орендованій земельній ділянці, оскільки з боку відповідача відсутні будь-які претензії до орендаря зі сплати орендної плати за спірну земельну ділянку, зокрема, в оспорюваному рішенні Кременчуцької міської ради від 25.05.2021 таких обставин не зазначено. Водночас, позивач вважає, що відмова в укладенні договору оренди землі з підстав відсутності будівництва гостьового будинку на спірній земельній ділянці є надуманою та незаконною причиною для такої відмови, оскільки протягом шести років така обставина не була перешкодою для користування спірною земельною ділянкою позивачем та прийняття Господарським судом Полтавської області рішення від 02.10.2018 у справі №917/848/18 про укладення додаткової угоди до спірного договору оренди землі від 17.02.2015, що має преюдиційне значення. Тому, на думку апелянта, відсутність збудованого будинку на спірній земельній ділянці не створює законних підстав для відмови з боку орендодавця в укладенні договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Також, позивач вказує на те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно позивача, що підтверджується договором оренди землі від 17.02.2015, та відмова відповідача в укладенні договору оренди землі порушує права позивача на користування земельної ділянкою для використання та експлуатації власного нерухомого майно, порушує обов'язок відповідача надати позивачу спірну земельну ділянку для користування (оренди) з метою експлуатації власного нерухомого майна.

Скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що відповідач у місячний строк не відреагував на лист-повідомлення від 19.02.2021, який відповідачем було отримано 22.02.2021, про що свідчить вхідний №01-49/1851, та не повідомив позивача у визначений строк про відмову в укладенні договору та причини, з яких буде відмовлено в укладенні договору оренди землі на новий строк. Відтак, вважає, що суд першої інстанції проігнорував порушення допущене відповідачем переважного права позивача на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк та щодо розгляду його заяви (листа-повідомлення) у встановлений законодавством строк.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги Фізичної особи-підприємця Хван Володимира Тимофійовича про визнання протиправним та скасування рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області "Про укладення та відмову в укладенні договорів оренди землі на новий строк" від 25.05.2021 в частині відмови в укладенні з позивачем договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря строком на три роки на земельну ділянку площею 1320 км.в кадастровий номер 5310436100:07:002:0736 для будівництва гостьового будинку (код КВЦПЗ - В 03.09) по пров. Героїв Бреста, 86-А в м. Кременчуці, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу міста (п. 20, п.20.1 рішення).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 31.05.2023 у справі 916/2064/20, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються положення частин першої та другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України).

За змістом частини першої статті 93, частини другої статті 95 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом.

Відповідно до частин першої - третьої статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 Земельного кодексу України).

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. При цьому у спорах щодо захисту прав на землю при визначенні предмета позову як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальних норми статті 152 Земельного кодексу України. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 та у постанові Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 921/504/20.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо) (постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15, від 04.09.2018 у справах № 915/1279/17, № 915/1284/17, від 20.11.2018 у справі № 921/7/18).

Предметом судового розгляду, виходячи з предмета та підстав позову, є, зокрема, вимога про визнання незаконною відмову відповідача у поновленні договору оренди землі з підстав порушення останнім процедури реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Тобто, спір у справі між сторонами виник щодо поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк на підставі положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

З приводу наявності або відсутності порушення права позивача на спірну земельну ділянку, на захист якого спрямовано позов про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, колегія суддів зазначає таке.

Насамперед слід зазначити, що до правовідносин щодо поновлення договору оренди земельних ділянок у цій справі підлягає застосуванню Закон України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час укладення таких договорів оренди землі.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-IX, що набрав чинності з 16.01.2020 (підпункт 8 пункту 8 розділу 1 набрав чинності з 16.07.2020), статтю 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Водночас, було доповнено розділ IX "Перехідні положення" абзацами 3 і 4 такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 ЗК України.

Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Зважаючи на наведені положення законодавства, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 920/1034/21, від 17.05.2023 у справі № 906/925/21, від 29.03.2023 у справі № 917/115/21 тощо.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV, в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору оренди землі та до внесення змін згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" № 340-ІХ від 05.12.2019, мала назву "Поновлення договору оренди землі". Конструкція цієї статті передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.

Так, згідно з частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до частин 4, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Частинами восьмою та одинадцятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

При цьому у постановах від 22.09.2020 Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступити від висновку судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов'язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала необхідність попереднього звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, до якого (листа-повідомлення) має додаватися проект додаткової угоди.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) зазначила, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв'язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов'язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.

Частини п'ята та шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п'ятій статті 33 Закону № 161-XIV, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону № 161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов'язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов'язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов'язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.

Відтак, єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п'ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.32), статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Суд зауважував, що оскільки відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" визначає алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та певні правові запобіжники для захисту орендаря як більш уразливої сторони в цих правовідносинах від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Щодо прав орендаря на продовження орендних правовідносин судовий захист законодавчо передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором.

Отже, у вирішенні питання щодо продовження користування земельною ділянкою слід виходити з того, що користування має бути належним з точки зору положень статті 3 ЦК України, а не будь-яким.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/10380/20, у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/10381/20.

Апелянт посилається на те, що ним дотримано вимоги законодавства щодо направлення на адресу орендодавця листа-повідомлення про намір поновити договірні відносини на новий строк, до якого було додано проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, проте оспорюваним рішенням відповідачем було необґрунтовано відмовлено позивачу в укладенні договору оренди землі на новий строк з використанням останнім переважного права орендаря.

Як вже було встановлено вище, після набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.10.2018 у справі №917/848/18, яким було визнано укладеною між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та Фізичною особою - підприємцем Хван Володимиром Тимофійовичем додаткову угоду до договору оренди землі від 17.02.2015, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.05.2015 (номер запису про інше речове право 9633290), проведена державна реєстрація права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5310436100:07:002:0736, площею 1320 кв. м. за адресою: пров. Героїв Бреста, 86-А, м. Кременчук, відповідно якої строк дії договору поновлено з 08.05.2018 на 3 роки, тобто до 08.05.2021.

До закінчення строку дії договору позивач звернувся до Кременчуцької міської ради з листом-повідомленням від 19.02.2021 № 19-02/21-01 про укладення договору оренди землі на новий строк щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:07:002:0736. У цій заяві посилаючись на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 116, 122, 123 ЗК України, а також на те, що межі та цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 5310436100:07:002:0736 площе ,1320 кв.м, яка надавалась для будівництва гостьового будинку (код КВЦПЗ - В 03.09) по пров. Героїв Бреста, 86-А в м. Кременчуці, за час користування нею фізичною особою-підприємцем Хваном Володимиром Тимофійовичем не змінились, позивач повідомив пор намір орендаря на укладення договору оренди землі щодо цієї земельної ділянки на новий строк (т.1, а.с. 29).

Крім того, у вказаному листі зазначено про те, що до нього додано проект договору оренди землі, як того вимагає стаття 33 Закону України "Про оренду землі".

Проте вказаний проект договору не було додано до матеріалів справи ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного господарського суду. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.11.2023 представник відповідача також повідомив про надсилання на адресу Кременчуцької міської ради вказаного листа-повідомлення від 19.02.2021 № 19-02/21-01, однак проект додаткової угоди не був доданий до вказаного повідомлення.

Вказані обставини унеможливлюють встановити дотримання позивачем процедури поновлення договору оренди землі на новий строк відповідно до вимог положень частини першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції), та як наслідок прийняття міською радою оспорюваного рішення про відмову в поновленні договору оренди в межах встановленого місячного строку або з порушенням вказаного строку, оскільки за змістом частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлений цією нормою місячний строк стосується саме розгляду орендодавцем листа-повідомлення орендаря у сукупності з проектом додаткової угоди, а пропуск вказаного місячного строку не можна вважати порушенням нею встановленої законом процедури у разі, якщо орендар перед цим надіслав неповний пакет необхідних документів (без проекту додаткової угоди).

До того ж, зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивачем в якості підстави для визнання недійсним оспорюваного рішення було зазначено порушення відповідачем місячного строку розгляду листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а про вказані обставини зазначено лише в апеляційній скарзі.

Відтак, твердження апелянта в цій частині судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими.

Водночас, зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що позивач вважає необґрунтованою (безпідставною) відмову в укладенні договору на новий строк.

Надаючи оцінку вказаним твердженням апелянта, колегія суддів зазначає таке.

Так, згідно з пунктом 20 рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.05.2021 "Про укладення та відмову в укладенні договорів оренди землі на новий строк" Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області вирішила відмовити в укладенні з фізичною особою-підприємцем Хваном Володимиром Тимофійовичем договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря строком на три роки у зв'язку з невиконанням умов зазначеного вище договору оренди землі в частині неналежного виконання обов'язків за умовами договору - для будівництва гостьового будинку, невикористанням земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд згідно статті 416 Цивільного кодексу України, та порушенням вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо переважного права орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини першої статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Згідно із частиною другою статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Отже, вказана стаття Цивільного кодексу України встановлює чотири випадки, в яких право землекористування припиняється автоматично, та містить посилання на можливість припинення права землекористування у судовому порядку в інших випадках.

Відповідно до пункту 4 частини дев'ятої статті 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

При цьому ці норми не встановлюють підстав для розірвання договору оренди.

Крім того, суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються також Законом України "Про оренду землі" (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 923/474/17, від 12.01.2022 у справі № 905/1436/20).

Так, право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) визначено Главою 16-1 Земельного кодексу України та Главою 34 ЦК України.

Статтею 102-1 Земельного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України.

Відповідно до статті 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. При цьому право суперфіцію може бути безстроковим, окрім земель державної та комунальної власності, строк користування якими не може перевищувати 50 років.

Разом з тим за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина 1 статті 792 ЦК України).

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Договір про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) також передбачає можливість одержання власником такої земельної ділянки плати за користування землекористувачем (суперфіціарієм) земельною ділянкою (частина 1 статті 414 ЦК України). Проте ця плата не є орендною.

Разом з тим встановлені фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що сторони, керуючись принципом свободи договору, уклали саме строковий договір оренди землі під будівництво гостьового будинку. При цьому орендар сплачував за оспорюваними договорами саме орендні платежі, а державна реєстрація цього договору була здійснена саме як договору оренди землі, внаслідок чого було зареєстровано право оренди земельної ділянки.

Звідси наявності у спірних правовідносинах ознак правовідносин суперфіцію не вбачається.

Відтак помилковим є посилання в оспорюваному рішенні Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.05.2021 на приписи статті 416 ЦК України в обґрунтування висновку про порушення орендарем умов використання земельної ділянки (в частині нездійснення її забудови), оскільки вказана правова норма регулює відносини користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) а тому не поширюється на спірні орендні правовідносини, вичерпно врегульовані Законом України "Про оренду землі" як спеціальним законом.

Водночас, вказане оспорюване рішення про відмову мотивоване саме обставинами невиконанням позивачем (орендарем) умов зазначеного вище договору оренди землі в частині неналежного виконання обов'язків за умовами договору - для будівництва гостьового будинку та порушенням вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на час укладення договору оренди землі) визначені істотні умови договору оренди землі. Такими істотними умовами є, зокрема, строк дії договору оренди; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Щодо змісту прав орендаря земельної ділянки, то приписами статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. При цьому орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Зазначене відповідає частині першій статті 628 ЦК України, яка передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини шостої цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Кодексу).

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали договір оренди, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись, що свідчить як про реалізацію сторонами свободи договору, так і недопущення порушення умов цього договору.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 916/2791/13, постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/9140/17.

Імперативними положеннями процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76- 79, 86 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов'язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

З огляду на наведене, до кола обставин, які підлягають доказуванню у даному спорі, також входить встановлення факту належного користування позивачем орендованою земельною ділянкою з урахуванням вимог статті 3 ЦК України,

Як вже було зазначено вище, за спірним договором оренди землі від 17.02.2015 орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер № 5310436100:07:002:0736) саме для будівництва гостьового будинку (код КВЦПЗ В 03.09) по пров. Героїв Бреста, 86-А в м. Кременчуці.

Виходячи з пунктів 15, 16, 26, 28, 31 цього договору умови використання земельної ділянки, а саме: земельна ділянка передається в оренду для будівництва гостьового будинку (код КВЦПЗ В 03.09), цільове призначення земельної ділянки - для будівництва гостьового будинку (код КВЦПЗ В 03.09), земельна ділянка має обмеження в частині, зокрема, умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків (код обмеження 01.06.09), орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди землі, а орендар зобов'язаний виконувати обов'язки землекористувача відповідно до ст. 96 ЗК України та до завершення терміну дії оренди земельної ділянки завершити будівництво об'єкта та ввести його в експлуатацію. При цьому, невиконання однією із сторін зобов'язань, вказаних в пунктах 29 та 31 даного договору є підставою для розірвання цього договору в односторонньому порядку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням пункту 8, 41 договору строк дії вказаного договору сплив 08.05.2018, який в подальшому був поновлений рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.10.2018 у справі №917/848/18 з 08.05.2018 на 3 роки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять інформації про початок виконання будівельних робіт на орендованій земельній ділянці та зареєстрованої Декларації про готовність об'єкта до експлуатації по пров. Героїв Бресту 86-А у м. Кременчуці.

Відтак, ні на час закінчення строку дії договору 08.05.2018, ні на час звернення до відповідача із листом-повідомленням про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (після поновлення вказаного договору на новий строк на підставі укладеної в судовому порядку додаткової угоди до договору) позивач в порушення пунктів 1, 15, 16, 26, 31 договору оренди землі від 17.02.2015 не розпочав будівництво гостьового будинку на орендованій земельній ділянці, що не заперечується останнім та визнається в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про порушення позивачем умов використання земельної ділянки, визначених договором оренди, а саме, не здійснено (навіть не було розпочато) будівництво гостьового будинку на орендованій земельній ділянці всупереч цільового використання земельної ділянки.

Порушення позивачем умов використання земельної ділянки, визначених договором оренди, а також норм законодавства, зазначених вище, свідчить про невиконання відповідачем обов'язків, передбачених законодавством України та умовами договору оренди.

Щодо дослідження судом першої інстанції обставин виконання позивачем своїх обов'язків за договором в частині сплати орендних платежів, то вказані обставини не були визначені відповідачем в якості підстав для відмови в укладенні договору оренди землі на новий строк, а також не заперечувались відповідачем під час розгляду справи, а відтак не входять в предмет доказування у спірних правовідносинах та не досліджуються судом апеляційної інстанції.

Проте наведене не призвело до ухвалення помилкового рішення суду та не спростовує наведених вище у цій постанові висновків щодо неналежного виконання орендарем умов договору оренди землі, а відтак не доведення позивачем наявності в нього переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк у розумінні вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки як було зазначено вище судовий захист законодавчо передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором.

Посилання скаржника на встановлені у рішенні Господарського суду Полтавської області від 02.10.2018 у справі №917/848/18 обставини щодо наявності підстав для поновлення договору оренди землі, укладеного 17.02.2015, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у вказаній справі такі висновки є правовою оцінкою наданих сторонами доказів, що відповідно до приписів частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не є обов'язковою для господарського суду.

За встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, орендар не дотримався порядку та умов укладення договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права, а орендодавець прийняв рішення щодо відмови у продовженні дії цього договору, використовуючи повноваження власника земельної ділянки у відповідності до вимог ст.317 ЦК України, ст.4 Закону "Про оренду землі".

Щодо посилання скаржника на те, що оспорюваним рішенням міська рада відмовила позивачу у поновленні договору оренди землі та вирішила зарахувати спірну земельну ділянку до земель запасу з метою подальшого включення її для продажу або продажу права оренди на неї на земельних торгах, чим фактично унеможливила реалізацію позивачем своїх прав на нерухоме майно, що розташоване на цій земельній ділянці, слід зазначити таке.

Положеннями частини 2 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому за загальним правилом, визначеним у статті 134 цього Кодексу, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно частини 2 цієї статті не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря.

Отже, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство передбачало можливість передачі у користування земельної ділянки у разі розташування на ній об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а щодо інших земельних ділянок право користування підлягало продажу окремими лотами на конкурентних засадах.

Відтак, позивач з дотриманням принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель або споруд має гарантоване право на оформлення права користування землею, але лише на земельну ділянку, необхідну для обслуговування об'єктів нерухомого майна, які перебувають у його власності.

При цьому за висновком апеляційного суду, позивач помилково у своїх обґрунтуваннях посилається на приписи статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України щодо всієї земельної ділянки, хоча об'єкти нерухомого майна розміщені лише на її частині, тоді як земельна ділянка загальною площею 1320 кв.м надавалась для будівництва та обслуговування гостьового будинку, що як було встановлено вище позивачем не виконувалось .

Відтак, позивачем не доведено, що на усій земельній ділянці, переданій йому у користування, та щодо якої виник спір у даній справі, розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна, як і те, що земельна ділянка у розмірах визначених договором оренди землі від 17.02.2015, необхідна для обслуговування такого майна.

У зв'язку із викладеним, та обставина, що стосовно наведеної у позові спірної земельної ділянки вже був укладений між сторонами договір оренди землі, та стосовно якої позивач просить скасувати рішення органу місцевого самоврядування про відмову в укладенні договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права позивача, сама по собі не дає правових підстав вважати, що у відповідача існує обов'язок укласти із позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Оскільки позивачем у встановленому законом порядку не доведено обставин порушення його прав, що стало підставою для звернення до суду з позовом у справі, яка розглядається, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При цьому, фактично заявлені позовні вимоги позивача спрямовані на поновлення його права щодо оренди землі.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України).

Способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 та від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (пункт 14).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону № 161-XIV, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (пункти 65-67) і від 29 травня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (пункти 76-77)).

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема у постанові від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, стосовно того, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик, не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Судом апеляційної інстанції при вирішенні спору встановлено, що ФОП Хван В.Т., обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання протиправною та скасування рішення міськради стосовно наведеної вище земельної ділянки, послався виключно на обставини порушення його права на поновлення договору оренди землі та дотримання, на думку позивача, процедури реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, передбачену статтею 33 Закону України "Про оренду землі", що і було предметом дослідження суду першої інстанції.

Проте, позивач звернувся до суду за захистом права на поновлення договору оренди землі лише з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, задоволення якої не призведе до поновлення договору оренди землі на новий строк, тобто обрав неефективний спосіб захисту права, яке, до того ж, як встановлено вище, відповідач не порушив.

До того ж, зміст оспорюваного рішення відповідача свідчить про те, що при його прийнятті Кременчуцька міська рада керувалася приписами, зокрема, статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 93, 120, 126-1, 141 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та, розглянувши листи-повідомлення про укладення договорів оренди землі на новий строк, відмовила позивачу в укладенні договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права.

Зазначене рішення про відмову в укладенні договору оренди землі на новий строк (поновленні договору оренди) прийняте Кременчуцькою міською радою 25.05.2021, тобто після закінчення строку дії договору оренди землі від 17.02.2015 (строк дії якого до 18.05.2021 з урахуванням укладеної в судовому порядку додаткової угоди).

Як було зазначено раніше, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов'язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк.

Водночас, враховуючи вимоги чинного законодавства та встановлені обставини даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку не доведено дотримання процедури поновлення договору оренди землі на новий строк відповідно до вимог положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції), оскільки після закінчення 18.05.2021 строку дії договору оренди відсутні докази укладення між сторонами угоди про поновлення договору оренди від 17.02.2015.

З огляду на встановлення у даній справі обставин щодо недотримання передбаченої приписами чинного законодавства процедури поновлення спірного правочину (в частині укладення додаткової угоди), що свідчить про припинення орендних правовідносин між сторонами із закінченням строку дії вказаного договору оренди землі 18.05.2021, як на момент прийняття відповідачем спірного рішення, так і на момент звернення з позовом до господарського суду, позивач вже не був орендарем за спірними договором оренди землі. Вказане додатково підтверджує неефективність обраного позивачем способу захисту на поновлення договору оренди землі шляхом заявлення лише вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування стосовно спірної земельної ділянки без вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення.

Доводи скаржника про те, що визначені законодавством способи захисту порушеного права шляхом скасування рішення органу місцевого самоврядування є ефективними способами захисту переважного права позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки наведених висновків не спростовують з підстав зазначених вище.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 917/467/17, від 25.06.2018 у справі № 910/24249/16, від 17.07.2018 у справі № 910/237/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Хван Володимира Тимофійовича.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, лене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Хван Володимира Тимофійовича без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 16.08.2023 у справі №917/1811/21 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хван Володимира Тимофійовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 16.08.2023 у справі №917/1811/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.12.2023.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель