ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2023 р. Справа№ 910/15260/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Горда В.В.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 12.10.2023,
розглянувши апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 (повний текст складено 10.05.2023)
у справі №910/15260/18 (суддя Трофименко Т. Ю.)
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт»
до
1. ОСОБА_1 ,
2. ОСОБА_2 ,
3. ОСОБА_3 ,
4. ОСОБА_4 ,
5. ОСОБА_5 ,
6. ОСОБА_6 ,
7. ОСОБА_7 ,
8. ОСОБА_8 ,
9. ОСОБА_9 ,
10. ОСОБА_10 ,
11. ОСОБА_11 ,
12. ОСОБА_12 ,
13. ОСОБА_13 ,
14. ОСОБА_14 ,
15. ОСОБА_15 ,
16. ОСОБА_16 ,
17. ОСОБА_17 ,
18. ОСОБА_18 ,
19. ОСОБА_19 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Стандарт»
про стягнення 764 447 419,30 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15260/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі №910/15260/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/15260/18 у задоволенні позову відмовлено.
03.04.2023 до Господарського суду міста від представника відповідача-7 ( ОСОБА_7 ) адвоката Проскурні Тетяни Володимирівни надійшла заява про розподіл судових витрат (том 29, а.с. 51-77), в якій остання просила суд вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу шляхом ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_7 280 210,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 заяву представника ОСОБА_7 про розподіл судових витрат у справі №910/15260/18 задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» на користь ОСОБА_7 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заяви відмовлено.
Приймаючи додаткове рішення, суд встановив, що вимоги заявника про відшкодування послуг на відправлення письмових пояснень та заяви про розподіл судових витрат учасникам справи поштою вартістю 950,00 грн та 1260,00 грн, є необґрунтованим, оскільки вказані дії хоч і пов'язані з наданням адвокатських послуг, але, за переконанням суду, самі по собі не можуть бути кваліфіковані як надання правової допомоги.
Водночас суд, оцінивши надані представником відповідача-7 докази витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення позивача щодо задоволення заяви відповідача-7 про розподіл судових витрат, фактичний обсяг наданих адвокатських послуг відповідачу-7 у суді, обґрунтованість поданих процесуальних документів, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, дійшов висновку, що заявлений до стягнення з позивача відповідачем-7 розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку не присуджувати відповідачу-7, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення з позивача, та частково задовольнив заяву відповідача-7 про розподіл судових витрат, присудивши до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_7 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із прийнятим додатковим рішенням суду, 30.05.2023 (про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт», звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/15260/18 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_7 - адвоката Проскурні Тетяни Володимирівни про розподіл судових витрат та стягнення коштів з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_7 ; покласти на ОСОБА_7 всі судові витрати.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:
- ОСОБА_7 не було надано суду разом із першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат;
- письмові пояснення від 06.10.2022 (зареєстровані канцелярією Господарського суду міста Києва 07.10.2022), разом із якими було подано розрахунок суми судових витрат від 06.10.2022, не є заявою по суті спору у розумінні частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України. Такі письмові пояснення були подані з пропуском встановленого ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 строку;
- витрати, які були понесені ОСОБА_7 на професійну правничу допомогу, в силу приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України мають бути покладені повністю на самого відповідача-7, оскільки спір, виходячи зі змісту мотивувальної частини рішення суду, виник внаслідок неправильних дій відповідача (порушення в діях відповідачів під час ухвалення рішень про вчинення кредитних операцій);
Суддя-доповідач Михальська Ю.Б. з 29.05.2023 по 11.06.2023 перебувала у щорічній відпустці.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.06.2023 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт», на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/15260/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт», на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/15260/18, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 11.07.2023.
03.07.2023 від представника відповідача-7 ( ОСОБА_7 ) адвоката Проскурні Т.В. через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційні скарги Фонду на рішення та додаткове рішення суду в даній справі, в якому відповідач-7 просить суд, зокрема, залишити апеляційну скаргу Фонду на додаткове рішення суду без задоволення, а оскаржене додаткове рішення суду без змін.
До відзиву на апеляційну скаргу додана заява про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якій відповідач-7 вказав, що орієнтовна загальна сума судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції становить 115 800,00 грн.
Інші учасники справи письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У судове засідання, призначене на 11.07.2023, з'явилися представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні колегія суддів оголосила ухвалу від 11.07.2023 про відкладення розгляду справи на 15.08.2023 для додаткового повідомлення відповідачів, що не з'явилися та які не були зареєстровані у системі «Електронний суд» (усі, окрім ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 ), про дату та час розгляду справи засобами поштового зв'язку, оскільки станом на 11.07.2023 відсутні відомості щодо належного повідомлення відповідачів -1, -3, -4, -8, -9, -10, -14, -15, -16 про розгляд справи.
У зв'язку з перебуванням у відпустці членів колегії суддів Скрипки І.М. з 31.07.2023 по 18.08.2023, Тищенко А.І. з 31.07.2023 по 18.08.2023 судове засідання за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт», на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/15260/18, призначене на 15.08.2023 о 10 год. 40 хв., не відбулося.
Після виходу членів колегії суддів Скрипки І.М. та Тищенко А.І. з відпусток ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 призначено до розгляду апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт», на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/15260/18 на 05.09.2023.
У судове засідання, призначене на 05.09.2023, з'явилися представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта і є його невід'ємною складовою, а ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт», на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023, колегія суддів оголосила ухвалу від 05.09.2023 про відкладення розгляду апеляційної скарги Фонду на додаткове рішення суду на 03.10.2023.
У судове засідання, призначене на 03.10.2023, з'явилися представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_5 .
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт», на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/15260/18 відкладено на 12.10.2023.
У судове засідання 12.10.2023 з'явилися представники позивача та відповідача-7.
Представники інших учасників судового процесу у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів вчинення судом усіх належних дій задля повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги (списків розсилок поштової кореспонденції, довідок про доставку електронного документа ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових повернень), колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
При цьому, ухвалами суду було доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті. Отже, явка представників учасників судового процесу в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників учасників судового процесу, що не з'явилися, та які про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись судом належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, додаткове рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Представник відповідача-7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив залишити оскаржене додаткове рішення суду без змін.
У судовому засіданні 12.10.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву відповідача-7 на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
В апеляційній скарзі позивач стверджує, що відповідач-7 усупереч статті 124 Господарського процесуального кодексу України не надавав суду разом із першою заявою по суті спору (відзивом на позовну заяву) попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс або які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
У свою чергу, письмові пояснення ОСОБА_7 від 06.10.2022 (зареєстровані канцелярією суду першої інстанції 07.10.2022), на переконання скаржника, не є заявою по суті спору та були подані із пропуском встановленого ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 строку.
Із приводу наведених тверджень скаржника колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Колегією суддів встановлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач-7 очікує понести, наведено ним у додатках до письмових пояснень від 06.10.2022 №01-06/10/2022 по суті спору з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у даній справі. Орієнтовна загальна сума судових витрат на професійну правничу допомогу згідно наданого розрахунку становить 290 950,00 грн (том 27, а.с. 41-45).
Вказані пояснення, виходячи з їх змісту, як вірно наголосив місцевий господарський суд, фактично є першою заявою по суті справи після направлення її на новий розгляд, яка містить попередній розрахунок судових витрат. При цьому, як вбачається із доданого до неї розрахунку суми судових витрат, така заява стосується лише понесених витрат на професійну правничу допомогу під час нового розгляду справи.
Норми чинного господарського процесуального законодавства не позбавляють ту чи іншу сторону спору заявити про відшкодування відповідних витрат на правничу допомогу під час нового розгляду справи. При цьому колегія суддів враховує, що для представлення інтересів відповідача-7 у справі адвокат був залучений лише під час нового розгляду справи, а під час первинного розгляду справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій інтереси відповідача-7 адвокат не представляв, відповідно, й витрати на правничу допомогу не заявлялися до стягнення.
Стосовно тверджень скаржника про те, що відповідні письмові пояснення відповідача-7 із додатками у вигляді попереднього орієнтовного розрахунку суми витрат на правничу допомогу були подані до суду із пропуском встановленого судом першої інстанції строку суд зазначає наступне.
Дійсно, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 у даній справі було призначено підготовче засідання та встановлено учасникам справи строк до 03.08.2022 для надання письмових пояснень та доказів по суті спору з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/15260/18.
Письмові пояснення по суті спору з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у даній справі (із додатком у вигляді заяви про попередній розрахунок суми судових витрат), як уже зазначалося вище, надійшли до суду 07.10.2022, що підтверджується вхідним штемпелем відділу діловодства Господарського суду міста Києва.
Водночас, у прохальній частині пояснень, відповідач-7 просив суд поновити йому строк для подання відповідних письмових пояснень, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 у даній справі, та долучити їх до матеріалів справи. Причини пропуску строку на подання пояснень вказані у їх тексті (неотримання відповідачем-7 поштової кореспонденції за місцем його реєстрації (Миколаївська область, м. Нова Одеса) у зв'язку з початком збройної агресії російської федерації проти України; великий обсяг матеріалів справи, з якими мав ознайомитися адвокат відповідача-7, який під час первинного розгляду справи не був його представником).
У підготовчому засіданні 16.11.2022 суд ухвалив долучити до матеріалів справи подані відповідачем-7 письмові пояснення, що підтверджується протоколом судового засідання від 16.11.2022, отже відповідний строк на їх подання було поновлено судом.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення відповідачем-7 приписів частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України щодо неповідомлення суду відповідачем-7 про зміну місця свого проживання та, як наслідок, покладення на відповідача-7 усіх ризиків та негативних наслідків, пов'язаних із цим, у даному випадку судом до уваги не приймаються, оскільки апелянт не вказує, до яких негативних наслідків призвело таке неповідомлення, враховуючи, що представництво інтересів відповідача-7 у суді під час нового розгляду справи здійснювалось адвокатом, який належним чином забезпечував свою явку у судові засідання.
Водночас, у незалежності від зазначеного (поважності чи неповажності причин пропуску відповідачем-7 строку на подання письмових пояснень, до яких був долучений попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат), у будь-якому випадку аналіз частин 1 та 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Вказане право може бути реалізовано, зокрема, у випадку, коли ненадання попереднього розрахунку судових витрат порушить принцип змагальності сторін та позбавить іншу сторону надати в строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, свої міркування, спростування, заперечення щодо розміру витрат, чого у спірних правовідносинах судом апеляційної інстанції не встановлено.
Водночас, колегія суддів зазначає, що неподання стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом з першою заявою по суті спору не позбавляє права подати до суду докази на підтвердження розміру понесених витрат в порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, відшкодування судових витрат може здійснюватися у разі подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та/або наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26.01.2021 у справі №910/20098/16 та від 08.06.2021 у справі № 910/3419/20.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем-7 дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: зроблено відповідну заяву до закінчення судових дебатів, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу подані відповідачем 03.04.2023, тобто з дотриманням строку, встановленого названою статтею, а саме протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (враховуючи, що 01 та 02 квітня 2023 року були вихідними днями, відповідно, останнім днем строку на подання заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу був понеділок 03.04.2023).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру представником відповідача-7 подано до суду такі документи (том 29, а.с. 58-77):
- копію договору про надання правової допомоги №195/2022 від 15.09.2022, укладеного ОСОБА_7 із Адвокатським об'єднанням «Група Бізнес Партнерів» з додатками;
- копію заявки ОСОБА_7 про надання правової допомоги від 15.09.2022 №01-15/09/22;
- копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.03.2023 між ОСОБА_7 із Адвокатським об'єднанням «Група Бізнес Партнерів»;
- копію договору про надання правової допомоги №2/09-22 від 15.09.2022, укладеного Адвокатським об'єднанням «Група Бізнес Партнерів» з Адвокатським об'єднанням «Гольдарб.Едвайс» з додатками;
- копію заявки про надання правової допомоги від 15.09.2022 №07-15/09/2022;
- копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.03.2023 між Адвокатським об'єднанням «Група Бізнес Партнерів» та Адвокатським об'єднанням «Гольдарб.Едвайс».
За умовами пункту 1.1. Договору про надання правової допомоги №195/2022 від 15.09.2022, укладеного ОСОБА_7 (клієнт) із Адвокатським об'єднанням «Група Бізнес Партнерів» (надалі - Об'єднання), клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до пункту 4.1. Договору про надання правової допомоги №195/2022 від 15.09.2022 гонорар Об'єднання клієнт оплачує в розмірі та в порядку згідно з умовами, викладеними в додатку №2 до цього договору.
Додатком №2 до договору про надання правової допомоги №195/2022 від 15.09.2022 встановлено розмір винагороди адвокатського об'єднання та порядок здійснення розрахунків, пунктом 1 якого сторони визначили, що вартість послуг (гонорар) Об'єднання за договором становить 4000,00 грн за годину роботи адвоката.
У свою чергу, Об'єднанням як клієнтом 15.09.2022 було укладено договір про надання правової допомоги №2/09-22 із Адвокатським об'єднанням «Гольдарб.Едвайс», відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання «Гольдарб.Едвайс» приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту або клієнтам клієнта за заявкою клієнта.
Відповідно до пункту 4.1. Договору про надання правової допомоги № 2/09-22 від 15.09.2022 гонорар Адвокатського об'єднання «Гольдарб.Едвайс» клієнт оплачує в розмірі та в порядку згідно з умовами, викладеними в додатку № 2 до цього договору.
Так, відповідно до пункту 1 Додатку №2 до договору про надання правової допомоги №2/09-22 від 15.09.2022, вартість послуг Адвокатського об'єднання «Гольдарб.Едвайс» становить 4 000,00 грн за годину роботи адвоката.
Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.03.2023 Об'єднання прийняло надані Адвокатським об'єднанням «Гольдарб.Едвайс» послуги згідно з договором про надання правової допомоги №2/09-22 від 15.09.2022, виходячи із розрахунку 4 000,00 грн за годину роботи адвоката, загальною вартістю 42 000,00 грн, з яких: ознайомлення в суді з матеріалами справи та їх вивчення адвокатом Гольдарб Я.Ю. (5 годин, 20 000,00 грн); участь адвоката Гольдарб Я.Ю. у судовому засіданні (1 година 4 000,00 грн); участь адвоката Гольдарб Я.Ю. у судовому засіданні (1,5 години 6 000,00 грн); підготовка письмових пояснень від 27.03.2022 №4/03-23 адвокатом Гольдарбом Я.Ю. (10 годин 40 000,00 грн); участь адвоката Гольдарб Я.Ю. у судовому засіданні (2 години 8 000,00 грн).
У свою чергу, актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.03.2023 підтверджується, що ОСОБА_7 прийняв надані Об'єднанням послуги згідно з договором про надання правової допомоги №195/2022 від 15.09.2022 в рамках судової справи №910/15260/18, виходячи із розрахунку 4000,00 грн за годину роботи адвоката, загальною вартістю 280 210,00 грн, з яких: ознайомлення в суді з матеріалами справи та їх вивчення адвокатами (10 годин, 40 000,00 грн), підготовка письмових пояснень від ОСОБА_7 (10 годин, 40 000,00 грн), відправлення письмових пояснень учасниками справи поштою - 950,00 грн, підготовка заяви про попередній розрахунок (1 година, 4 000,00 грн), підготовка письмових заперечень проти заяви Фонду про збільшення позовних вимог з додатками (20 годин, 80 000,00 грн), підготовка клопотання від 15.11.2022 №02-15/11/2022 про витребування оригіналів письмових доказів у позивача (1,5 години, 6 000,00 грн), участь адвоката у судовому засіданні (1 година 4 000,00 грн), підготовка заперечень проти долучення до матеріалів справи матеріалів, доданих до письмових пояснень позивача (2 години 8 000,00 грн), підготовка клопотання від 21.12.2022 №03-21/12/2022 про залишення без уваги доказів позивача (1,5 години, 6 000,00 грн), участь адвоката у судовому засіданні (1 година 4 000,00 грн), підготовка пояснень по суті справи (5 годин, 20 000,00 грн), підготовка заяви з процесуальних питань щодо судових витрат (0,5 години 2 000,00 грн), участь адвоката у судовому засіданні (1,5 години 6 000,00 грн), підготовка письмових пояснень від 27.03.2022 №4/03-23 (10 годин, 40 000,00 грн), участь адвоката у судовому засіданні (2 години, 8 000,00 грн), підготовка заяви про розподіл судових витрат з участю адвоката у судовому засідання (2,5 години 10 000,00 грн), відправлення заяви про розподіл судових витрат іншим учасникам справи поштою - 1 260,00 грн.
Вищевказаними документами відповідачем-7 підтверджується факт понесення ним витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 280 210,00 грн.
Поруч із цим, суд, дослідивши перелік наданих послуг з правової допомоги, які зазначені в актах, встановив, що серед переліку послуг містяться, зокрема, послуги на відправлення письмових пояснень та заяви про розподіл судових витрат учасникам справи поштою вартістю 950,00 грн та 1 260,00 грн. Однак, як вірно наголосив суд першої інстанції, заявлення відповідачем-7 до стягнення з позивача вартості вказаних послуг є безпідставним, оскільки вказані дії хоч і пов'язані з наданням адвокатських послуг, але самі по собі не можуть бути кваліфіковані як надання правової допомоги.
20.04.2023 позивач подав до суду першої інстанції заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в якій просив суд у її задоволенні відмовити в повному обсязі, зокрема, з тієї підстави, що спір у даній справі виник з вини відповідачів (оскільки судом підтверджено, що відповідачами були вчинені дії протиправного характеру - допущені порушення принципів кредитування, визначені законодавством), а тому згідно частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу мають бути покладені на відповідача-7.
Аналогічні доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі.
Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки, як встановлено судом першої інстанції у даній справі та судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду рішення суду, позивачем не було доведено складу цивільного правопорушення у діях визначених позивачем у даній справі відповідачів, який може бути підставою для покладення на них відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Таким чином, посилання скаржника на положення частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає право суду покласти на сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору у разі якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, є недоречними у даній справі.
Судом відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на відсутність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, а тому судові витрати, пов'язані з розглядом справи, підлягають розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у разі відмови у задоволенні позову - покладаються на позивача).
Водночас, колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зазначає, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Як уже наголошувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Враховуючи зазначене, колегія суддів, погоджуючись із висновками Господарського суду міста Києва, оцінивши у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані представником відповідача-7 докази витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення позивача щодо задоволення заяви відповідача-7 про розподіл судових витрат, фактичний обсяг наданих адвокатських послуг відповідачу-7 у суді, обґрунтованість поданих процесуальних документів, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, доходить висновку, що заявлений до стягнення з позивача відповідачем-7 розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд апеляційної інстанції, з огляду на вказане, погоджується із висновками місцевого суду про часткове задоволення заяви відповідача-7 про розподіл судових витрат та стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а у решті заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє.
Підсумовуючи викладене, доводи позивача щодо безпідставності стягнення з нього витрат відповідача-7 на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн, покладені в обґрунтування його апеляційної скарги, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування додаткового рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт», є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт», на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/15260/18 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/15260/18 залишити без змін.
Матеріали справи №910/15260/18 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 04.12.2023.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка