ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" листопада 2023 р. Справа№ 910/15200/21 (910/9700/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Доманської М.Л.
Остапенка О.М.
Секретар судового засідання: Гудько А.В.
За участю представників учасників справи:
від ОСОБА_1 : Опанасик В.В. - за ордером серія АА № 1347330 від 01.09.2023;
від ТОВ «Буддевелопмент Київ»: Сєдой О.О. - за ордером серія АА № 1253110 від 15.11.2023;
від ТОВ «Курганський бройлер»: ліквідатор, арбітражний керуючий Шиман Є.О.;
від ТОВ «ФК «Вінстар»: Южда С.М. - за ордером серія КВ № 431274 від 15.12.2021.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) (суддя Івченко А.М., повний текст рішення складено та підписано - 11.09.2023)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ»
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар»
про визнання недійсним Договору поруки за попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон» від 11.06.2019
в межах справи № 910/15200/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер»
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
20.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 (надалі також ТОВ «Комплекс Агромарс»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» (надалі також ТОВ «Курганський бройлер»/відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ» (надалі також ТОВ «Буддевелопмент Київ»/відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (надалі також ТОВ «Комплекс Агромарс»/відповідач-3) про визнання недійсним Договору поруки за попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон» від 11.06.2019 в межах справи № 910/15200/21.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Договір поруки суперечить ст.ст. 203, 546, 548, 553, 635 Цивільного кодексу України та ст. 182 Господарського кодексу України, оскільки укладений на забезпечення виконання зобов'язань за Попереднім договором, який в свою чергу встановлює єдине зобов'язання - укласти основний договір в майбутньому, виконання якого не може бути забезпечено порукою.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) (суддя Івченко А.М., повний текст рішення складено та підписано - 11.09.2023) у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю.
Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 203, 204, 215, 509, 546, 553, 638, 635, 626-628 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 182 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 4 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст.ст. 1, 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) та мотивоване тим, що предметом договору поруки є встановлення поруки саме за грошове зобов'язання боржника, яке полягає в обов'язку відшкодувати заборгованість боржника за попереднім договором, а не обов'язку укласти договір замість боржника.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що попередній договір встановлює виключно одне основне немайнове зобов'язання щодо укладення його сторонами в майбутньому основного договору, а тому не може бути забезпечене порукою.
Також, на переконання скаржника, невиконання зобов'язання сторін попереднього договору з укладення основного договору має прямим наслідком у вигляді припинення попереднього договору.
Крім того, як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», наявність збитків неукладенням основного договору, їх розмір, встановлення винної особи, складу цивільного правопорушення тощо, підлягає доведенню в порядку та спосіб, визначений законом вже після припинення дії попереднього договору, а тому не можуть бути забезпечені порукою зобов'язання визначені саме попереднім договором.
На думку скаржника, відсутність майнового зобов'язання за Попереднім договором, яке може бути забезпечене порукою, свідчить про безпідставність укладення та незаконність оскаржуваного договору поруки, що є підставою для визнання його недійсним судом, доводи про що були необґрунтовано відхиленні Господарським судом міста Києва при розгляді справи № 910/15200/21 (910/9700/23).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Поляков Б.М., Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15200/21 (910/9700/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ», 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар» про визнання недійсним Договору поруки за попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон» від 11.06.2019. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/15200/21 (910/9700/23).
12.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/15200/21 (910/9700/23).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23), зокрема, відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) призначено на 15.11.2023.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4545/23 від 13.11.2023 у зв'язку з перебуванням судді Полякова Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ та перебування судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 15.11.2023, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15200/21 (910/9700/23).
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.
Явка представників учасників справи
15.11.2023 у судове засідання з'явилися представники ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар» та ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер».
Клопотання/заяви заявлені учасниками справи
15.11.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер», арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича надійшло клопотання № 01-34/601 від 14.11.2023 про відкладення розгляду справи.
15.11.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар» надійшли письмові пояснення у справі № 910/15200/21 (910/9700/23), згідно з якими третя особа просить суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) залишити без змін.
У судовому засіданні 15.11.2023 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ» заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.
За наслідком розгляду вищевказаних письмових пояснень та клопотань, постановлено ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) якою письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар» у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) залишено без розгляду; відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер», арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича про відкладення розгляду справи; відмовлено у задоволенні усного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ» про відкладення розгляду справи.
Позиції учасників справи
Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні 15.11.2023 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
15.11.2023 у судовому засіданні представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар» та ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» укладено попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон», за умовами якого продавець зобов'язується придбати та у подальшому відчужити (продати) покупцю шляхом укладення основного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 40,00%.
В подальшому, 10.06.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Попереднього договору, відповідно до умов якої розмір частки, що планується набути продавцем, складає 140 000 000,00 грн, що становить 93,33% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон».
Згідно з п. 3.1 попереднього договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.06.2019) продавець згодний буде продати, а покупець згодний буде купити частку у статутному капіталі Товариства за 142 179 258,00 грн.
У відповідності до п. 3.2 попереднього договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 10.06.2019) за домовленістю сторін вартість частки сплачується покупцем наступним чином: 50,00% сплачується покупцем з моменту підписання попереднього договору та в строк до 01.08.2019, решта вартості частки сплачується покупцем в строк до 31.12.2020.
Пунктом 1.4. Попереднього договору купівлі-продажу частки визначено, що продавець зобов'язується протягом 90 календарних днів стати учасником Товариства, набути у власність частку та укласти з покупцем основний договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства.
На забезпечення виконання вказаного зобов'язання було укладено ряд договорів поруки, зокрема, Договір поруки за попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон» від 11.06.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер».
За змістом п. 1.1. Договору поруки, на підставі цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов'язань Боржника у їх повному обсязі як солідарний Боржник.
Відповідно до п. 2.1. Поручитель бере на себе усі зобов'язання Боржника у разі невиконання зобов'язань у відповідності до умов Основної угоди.
Разом з тим, ТОВ «Комплекс Агромарс» взяті на себе зобов'язання за Попереднім договором не виконало, з огляду на що до нього були пред'явлені грошові вимоги щодо повернення передплати за Попереднім договором з боку кредитора.
У зв'язку із неможливістю задовольнити ці вимоги, ТОВ «Буддевелопмент Київ» звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як зазначає позивач, аналогічні вимоги щодо погашення боргу були також пред'явлені до поручителя за Попереднім договором, зокрема, до ТОВ «Курганський бройлер», та подано заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Даний спір виник у зв'язку із оспорюванням позивачем законності Договору поруки.
За результатами розгляду даної позовної заяви, місцевим господарським судом прийнято судове рішення, яке наразі оскаржуються в апеляційному порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар» та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер», обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
За змістом ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, правочин може бути визнано недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, в силу приписів ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Відтак, заявляючи позов про визнання недійсним правочину позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Слід зазначити, що у даному випадку, на обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Договір поруки суперечить ст.ст. 203, 546, 548, 553, 635 Цивільного кодексу України та ст. 182 Господарського кодексу України, оскільки укладений на забезпечення виконання зобов'язань за Попереднім договором, який в свою чергу встановлює єдине зобов'язання - укласти основний договір в майбутньому, виконання якого не може бути забезпечено порукою.
Тобто, по своїй суті доводи позивача зводяться до того, що оскаржуваний договір було укладено на забезпечення неіснуючого зобов'язання, що і є на його думку правовою підставою для визнання його недійсним.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Приписами ст. 635 ЦК України передбачено, що попереднім являється договір, сторони якого зобов'язуються впродовж певного терміну (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, передбачених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Також положення ст. 182 ГК України встановлюють, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується в певний термін, але не пізніше за один рік з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
Аналізуючи зазначені норми, необхідно зазначити, що в класичному вигляді попередній договір зумовлює виникнення у його сторін єдиного спільного зобов'язання - укласти на визначених умовах та у встановлені строки основний правочин.
Разом з цим, за змістом ст.ст. 6, 626-628 ЦК України сторони є вільними у визначенні обсягу та видів власних прав і обов'язків в межах одного правочину.
Необхідно вказати, що зі змісту Попереднього договору вбачається, що окрім укладення в майбутньому основного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон», сторонами було взято на себе також інші обов'язки.
Так, ТОВ «Комплекс Агромарс» має придбати частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон» у розмірі 93,33% (не грошове зобов'язання, встановлене п.п. 1.1, 1.4 Попереднього договору), а також протягом трьох календарних днів у випадку не укладення основного договору повернути на користь покупця суму оплачених останнім коштів (грошове зобов'язання з відкладальною умовою, встановлене п. 5.3 Попереднього договору).
В свою чергу, ТОВ «Буддевелопмент Київ» має оплатити вартість частки у розмірі 142 179 258,00 грн наступним чином: 50% з моменту підписання Попереднього договору та в строк до 01.08.2019, решта - в строк до 31.12.2020 (грошове зобов'язання, встановлене п.п. 3.1, 3.2 Попереднього договору).
За таких обставин, доводи позивача (скаржника) про те, що Попереднім договором між сторонами було встановлено виключно одне зобов'язання щодо укладення в майбутньому основного правочину є необґрунтованими, оскільки безпосереднім змістом Попереднього договору підтверджується виникнення інших прав та обов'язків (грошових зобов'язань) сторін за їх волею в порядку ст.ст. 6, 11, 509, 626-628 ЦК України, що не заборонено законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
В силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
При цьому, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи I та II кн. 5 ЦК України).
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
З урахуванням характеру поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести:
- визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо;
- обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а ч. 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;
- відомості про сторони: кредитора і поручителя;
- відомості про боржника (хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із ч. 1 ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. До того ж до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 ЦК України)).
У даному випадку із змісту Договору поруки вбачається, що при його укладенні сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов такого виду правочину, визначених як необхідних до погодження чинним законодавством України.
Поміж іншого, сторонами було визначено наступне.
Згідно з п. 1.1 Попереднього договору з урахуванням визначених у вступній частині термінів, поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань боржника перед кредитором, термін виконання яких настав або настане в майбутньому, враховуючи зобов'язання пов'язані з порушенням Попереднього договору.
Відповідно до ч. 1.2 Попереднього договору з урахуванням визначених у вступній частині термінів, розмір усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань боржника перед кредитором, термін виконання яких настав або настане в майбутньому, враховуючи зобов'язання пов'язані з порушенням Попереднього договору визначається відповідно до Попереднього договору.
За змістом п. 1.3 Попереднього договору з урахуванням визначених у вступній частині термінів, порука в повному обсязі поширюється на усі існуючі та майбутні грошові зобов'язання боржника перед кредитором, термін виконання яких настав або настане в майбутньому, враховуючи зобов'язання пов'язані з порушенням Попереднього договору, а також змін та/або доповнень до нього з моменту набрання ними чинності.
Пунктом 2.1 Попереднього договору з урахуванням визначених у вступній частині термінів, визначено, що поручитель бере на себе усі існуючі та майбутні грошові зобов'язання боржника перед кредитором, термін виконання яких настав або настане в майбутньому, враховуючи зобов'язання пов'язані з порушенням Попереднього договору, у разі не виконання боржником зобов'язань у відповідності до умов Попереднього договору.
В силу п. 2.2 Попереднього договору з урахуванням визначених у вступній частині термінів, поручитель зобов'язаний належно повністю виконати усі існуючі та майбутні грошові зобов'язання боржника перед кредитором, термін виконання яких настав або настане в майбутньому, враховуючи зобов'язання пов'язані з порушенням Попереднього договору,, у випадку та з моменту виникнення заборгованості Боржника у зв'язку з порушенням умов Попереднього договору чи неможливістю виконання ним його зобов'язань (ліквідація, відсутність коштів, банкрутство, інші боргові чи кредитні зобов'язання, тощо).
Враховуючи викладені істотні умови Договору поруки, які були погоджені всіма учасниками спірних правовідносин (поручителем - ТОВ «Курганський бройлер»; кредитором - ТОВ «Буддевелопмент Київ»; боржником - ТОВ «Комплекс Агромарс»), адже такий правочин є тристороннім, вбачається, що забезпеченим такою порукою зобов'язанням ТОВ «Комплекс Агромарс» виступило саме його грошові зобов'язання перед ТОВ «Буддевелопмент Київ», а не зобов'язання з укладення в майбутньому основного договору згідно Попереднього договору.
До того ж, як було раніше встановлено, грошовим зобов'язанням ТОВ «Комплекс Агромарс» перед ТОВ «Буддевелопмент Київ» за Попереднім договором виступало саме грошове зобов'язання із повернення на користь останнього сплачених ним коштів у випадку не укладення основного договору у визначені строки.
Відтак, має місце встановлення в оскаржуваному договорі поруки за виконання боржником грошового зобов'язання, яке може настати в майбутньому у випадку не укладення основного договору, що в повній мірі відповідає як нормі ст. 553 ЦК України, так і загальним положенням про зобов'язання та про договори (розділи I та II кн. 5 ЦК України).
Отже, твердження позивача (скаржника) про неможливість забезпечення порукою Попереднього договору через те, що поручитель не може змусити боржника укласти основний договір або укласти такий договір за нього, є безпідставними та необґрунтованими, так як наведене не відповідає встановленому судом предмету Договору поруки, яким є встановлення поруки саме за грошове зобов'язання боржника, що полягає в обов'язку відшкодувати заборгованість боржника за попереднім договором, а не в обов'язку укласти такий договір замість боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов попереднього договору ТОВ «Буддевелопмент Київ» за період з 24.06.2019 по 23.10.2020 було перераховано на рахунок ТОВ «Комплекс Агромарс» грошові кошти у загальному розмірі 134 150 543,45 грн.
Однак, ТОВ «Комплекс Агромарс» своїх зобов'язань за Попереднім договором перед ТОВ «Буддевелопмент Київ» не виконало, у зв'язку з чим товариство-покупець також зверталося до товариства-продавця з претензіями № 30/10 від 30.10.2019, № 05/02 від 05.02.2020, № 31/08 від 31.08.2020, № 29/10 від 29.10.2020, в яких просило повернути отримані за Попереднім договором кошти та сплатити штраф.
Таким чином, у зв'язку з не укладанням основного договору з вини ТОВ «Комплекс Агромарс» у встановлені Попереднім договором строки, останнє мало повернути покупцю суму сплачених коштів протягом трьох календарних днів з дня настання зазначеного строку.
Саме виконання вказаного зобов'язання і було забезпечено згідно Договору поруки.
Крім того, вказані обставини щодо невиконання ТОВ «Комплекс Агромарс» власних грошових зобов'язань за Попереднім договором щодо повернення на користь ТОВ «Буддевелопмент Київ» отриманих від останнього коштів за наслідками не укладення основного договору підтверджуються ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі № 910/15043/21 про відкриття на цій підставі провадження у справі про банкрутство ТОВ «Комплекс Агромарс», якою було визнано відповідні грошові вимоги кредитора до боржника.
Відтак, зазначеним вище судовим рішенням було встановлено виникнення та невиконання ТОВ «Комплекс Агромарс» перед ТОВ «Буддевелопмент Київ» грошового зобов'язання за Попереднім договором.
За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, враховуючи суб'єктний склад учасників даної справи та справи № 910/15043/21 наведені обставини (підтвердження виникнення та невиконання ТОВ «Комплекс Агромарс» перед ТОВ «Буддевелопмент Київ» грошового зобов'язання за Попереднім договором) мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.
При цьому, за змістом ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).
У відповідності до пп.п 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення у справі «Брумареску проти Румунії», п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
За таких обставин, відсутні правові підстави для повторного доказування зазначених обставин, адже їх існування підтверджує судове рішення у спорі, учасниками яких були сторони даної справи, які не можуть бути поставлені під сумнів (переоцінка даних фактів буде свідчити про поставлення під сумнів судового рішення у справі № 910/15043/21, що є недопустимим).
Отже, згідно з умовами Договору поруки забезпечення виконання грошового зобов'язання боржника, встановленого в п. 5.3. Попереднього договору, а саме: повернення сплачених ТОВ «Буддевелопмент Київ» коштів у випадку якщо договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі не буде укладено протягом строку, встановленого в п. 1.4. даного договору, з вини продавця (ТОВ «Комплекс Агромарс»), є правомірним та ґрунтується на приписах ст. 553 ЦК України, оскільки дійсність такого зобов'язання підтверджується в т.ч. судовим рішенням, яке не може бути поставлено під сумнів.
На підставі цього, твердження позивача (скаржника) про припинення будь-яких зобов'язальних правовідносин за Попереднім договором у зв'язку з не укладенням основного договору є необґрунтованими та недоведеними, адже:
- саме по собі припинення зобов'язання не є підставою для визнання недійсним укладеного на забезпечення його виконання договору поруки;
- його існування та порушення боржником встановлено судовим рішенням;
- в розумінні ч. 3 ст. 635 ЦК України, на яку посилається позивач, між сторонами Попереднього договору припинилось зобов'язання в частині купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Грандісон», проте виникло зобов'язання з повернення неправомірно отриманих коштів продавця покупцю.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В силу приписів ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Однак, враховуючи вищевикладені обставини, позивачем не доведено існування правових підстав для визнання недійсними оскаржуваного Договору поруки.
З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Приписами статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання даної апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/15200/21 (910/9700/23) залишити без змін.
3. Справу № 910/15200/21 (910/9700/23) повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано - 04.12.2023.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді М.Л. Доманська
О.М. Остапенко