Справа № 204/15867/23
Провадження № 1-кс/204/3459/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 грудня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю підозрюваного ОСОБА_4
за участю захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню технічну освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
4 грудня 2023 року слідчий СВ Відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , за погодженням з заступником керівника Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_8 , звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався. Проте, незважаючи на дію в Україні правового режиму воєнного стану, В в період часу з 29.11.2023 року по 10 години 00 хвилин 30.11.2023 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись на відкритій ділянці місцевості, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Кавалерійська, біля буд. 6, а саме біля 4-5 під'їздів, побачив припаркований автомобіль марки «Lexus CX450» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_9 та перебував у користуванні потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_6 , знаходячись в тому ж місці, в той же час, реалізуючи свій заздалегідь сформований злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаному із проникненням до іншого володіння, діючи умисно, в умовах воєнного стану із корисливих мотивів, впевнившись, що його дії залишаються таємними для оточуючих, шляхом розбиття заднього правого скла проник до вказаного автомобіля, що є іншим володінням особи та взяв з заднього правого пасажирського сидіння вказаного автотранспортного засобу, автокресло-бустер «Peg-Perego Viaggio 2-3 Shuttle Licorice» чорного кольору, що належать потеплілому ОСОБА_10 . Після чого ОСОБА_6 тримаючи при собі в руках вищевказане майно, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою доведення злочинного наміру, направленого на таємне викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням до іншого володіння особи, до кінця, з місця скоєння злочину зник. В подальшому ОСОБА_6 , викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду, розмір якої встановлюється. Умисні дії ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного із проникненням до іншого володіння особи, вчиненому в умовах воєнного стану та кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України. За вказаним фактом 01.12.2023 року СВ Відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області було розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041680001341 від 01.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану. У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Дніпропетровська, громадянин України, маючий середню технічну освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений, зі слів має на утримані малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше судимий. Підозра ОСОБА_6 повністю обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою про вчинене кримінальне правопорушення від 30.11.2023 року; протокол огляду місця події від 30.11.2023 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.12.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.12.2023 року; протоколом обшуку від 01.12.2023 року; висновок експерта №СЕ-19/104-23/43804-Д від 01.12.2023 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01.12.2023 року; іншими матеріалами кримінального провадження. Метою затримання є подальше розслідування кримінального провадження шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування. Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України. Аналізуючи зібрані докази, орган досудового розслідування приходить до висновку про наявність фактів та відомостей, які вказують на те, що саме ОСОБА_6 причетний до вчинення вищевказаного злочину. Також, проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, досудове розслідування приходить до висновку про доцільність обрання ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та в п. 1, 4, 6 ст.178 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином. В ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) Можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років. В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, підозрюваний ОСОБА_6 усвідомлює невідворотність покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а тому з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Слід зазначити, що ОСОБА_6 постійного офіційного місця роботи не має, міцних соціальних зав'язків не має, постійного місця мешкання не має, що вказує на можливість переховування останнього від досудового розслідування та суду. Крім того, враховуючи, що Указом Президента України № 66/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, на всій території України введено військовий стан, останній може покинути території Дніпропетровської області та України. 3) Можливість незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні. Органом досудового розслідування із врахуванням того факту, що ОСОБА_6 у зв'язку із набуттям статусу підозрюваного та можливістю ознайомлюватися із матеріалами кримінального провадження, відомі особисті дані та місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, а тому є всі підстави вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків кримінального правопорушення та експертів у зв'язку з необхідністю проведення судових експертиз, з метою уникнення відповідальності за вчинений тяжкий злочин шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди. 5) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. В ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 не має офіційного місця роботи, що свідчить про відсутність законного достатнього джерела доходу, який здатний забезпечити достатній рівень життя підозрюваного, є всі підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, може вчинити інші корисливі кримінальні правопорушення. Враховуючи сукупність вищевикладених обставин, приходжу до висновку, що в разі застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_6 таких як: особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, існує реальна загроза переховування його від органів досудового розслідування та суду; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, не призведуть до забезпечення нормальної поведінки підозрюваного та виконанню процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Вказані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є обґрунтованими, а враховуючи те, що такі запобіжні заходи як: - особисте зобов'язання; - домашній арешт; не зможуть зашкодити підозрюваному уникнути від органу досудового розслідування, оскільки базуються лише на суб'єктивному відношенні підозрюваної до необхідності виконання покладених на нього обов'язків, а - особиста порука не може бути застосована до ОСОБА_6 з урахуванням відсутності осіб, які заслуговують на довіру. У випадку засудження ОСОБА_6 за вчинення тяжкого злочину, до нього може бути застосовано покарання у виді реального позбавлення волі від 5 до 8 років. Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_6 вказаного запобіжного заходу, не встановлено. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.
Перед судовим засіданням через канцелярію суду захисником підозрюваного було подано клопотання у порядку ст. 206 КПК України, в якому захисник зазначає, що слідчим СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровські області було затримано ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. У повідомленні про підозру від 1 грудня 2023 року зазначено, що ОСОБА_6 цього ж дня близько 10.00 год. у АДРЕСА_2 вчинив крадіжку. Натомість, потерпілий ОСОБА_10 у даному провадженні в протоколі прийняття заяви від 30 листопада 2023 року заявив, що крадіжку була вчинена невідомою особою у період з 20:00 год. 29 листопада 2023 року по 10:00 год. 30 листопада 2023 року, тобто ОСОБА_6 був затриманий лише через добу, а не безпосередньо після вчинення злочину, та за іншою адресою, без очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, які б вказували на те, що саме він щойно вчинив злочин. Крім того, на даний час вже сплинув строк затримання, а його не звільнено та не доставлено до суду.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підвартою та просив його задовольнити. Що стосується клопотання захисника в порядку ст. 206 КПК України про звільнення з під варти ОСОБА_6 , то проти його задоволення заперечував, оскільки після закінченя строку затримання, підозрюваного ОСОБА_6 було звільнено з під варти.
Підозрюваний у судовому засіданні проти клопотання прокурора про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання підвартою заперечував, просив обрати домашній арешь. Клопотання захисника в порядку ст. 206 КПК України підтримав.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні підтримав своє клопотання в порядку ст. 206 КПК України, зазначивши що його підзахисного було незаконно затримано, та його затримання перевищело 72 години, а тому просив негайно його звільнити та визначи затримання незаконним. Проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підвартою відносно його підзахисного ОСОБА_6 заперечував, зазначив, що підозра не обгрунтована, ризики не доведені, підозрюваний має постійне місце проживання, тісні соціальні зв'язки, а тому просив обрати йому домашній арешт.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а клопотання захисника про негайне звільнення в порядку ст. 206 КПК України, задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, роботи.
У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_6 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному провадженні, а також вчинити нове кримінальне правопорушення. Проте, у судовому засіданні ризик впливу на свідків та потерпілого не знайшов свого підтвердження.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, наявність яких встановлена у судовому засіданні.
Що стосується посилань захисника підозрюваного на необґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, то варто зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи критерії обґрунтованості підозри викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18) для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою.
Метою затримання є подальше розслідування кримінального провадження шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Виходячи з наданих доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що додані до матеріалів клопотання докази у їх сукупності, дають всі підстави стверджувати про вірогідну причетність підозрюваного до вчинення названого кримінального правопорушення.
Слідчий суддя зазначає, що на вказаному етапі досудового розслідування він не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Зважаючи на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зазначено термін «Обгрунтована підозра», який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпьелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A? N182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У зв'язку з викладеним, доводи захисника підозрюваного про необґрунтовану підозру є безпідставними.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, відсутність постійного місця роботи, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення в якому він підозрюється може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити нове кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням цього слідчий суддя вважає, що достатньою сумою застави необхідно визначити 200 000 гривень, що буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Що стосується клопотання захисника про незаконне тримання під вартою підозрюваного, то слід зазначити, що станом на час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_6 не є затриманим, оскільки після спливу 72 годин з моменту його фактичного затримання, він був звільнений з під варти. У судове засідання з розгляду даного клопотання, на призначений час з'явився. Крім того, вимоги стосовно визнання затримання ОСОБА_6 незаконним, взагалі не можуть розглядатися за правилами ст. 206 КПК України. Таким чином, підстав для задоволення клопотання захисника встановлено не було.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 1 лютого 2023 року.
Визначити заставу у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442 в ДКСУ у м. Київ.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до Відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_12 про негайне звільнення з під варти ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвалу направити до СВ Відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - для виконання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1