ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 210/4140/23
Провадження № 2/210/1362/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
іменем України
04 грудня 2023 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Чайкіна О.В., за участі секретаря судового засідання Кучевасової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 04 серпня 2023 року надійшла вищезазначена позовна заява про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с.1-5).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ від 04.08.2023 року визначено головуючого - суддю Чайкіну О.В. Ухвалою судді від 24 серпня 2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (а.с.10,45).
В судове засідання сторони не викликались, розгляд справи проводиться без виклику сторін.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження від 24 серпня 2023 року, в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Однак відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна також повідомлявся належним чином про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження від 28 серпня 2023 року рекомендованими листами, про що є підтвердження в матеріалах справи. В ухвалі про відкриття провадження третій особі був наданий строк на подачу пояснення на позовну заяву. Процесуальним правом подачі письмового пояснення на позовну заяву у встановлений ухвалою суду строк третя особа не скористалась, на виконання вимог статей 178, 191, 278 ЦПК України відзив на позов не надав.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, неподання відзиву, у відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку загального позовного провадження, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за місцем реєстрації, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву не подав. Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 04.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д. Г. вчинено виконавчий напис за №63586031 про стягнення з нього заборгованості: 7932,70 грн. заборгованості за тілом кредиту, 763,27 грн. основної винагороди приватного виконавця. 04.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва на підставі виконавчого напису відкрито виконавче провадження №63586031 про стягнення з нього заборгованості. Матеріали провадження направлено за місцем роботи позивача. Позивач зазначає, що про існування виконавчого провадження йому стало відомо лише тоді, коли виконавчий лист надійшов до бухгалтерії підприємства, на якому працює позивач. Вважає виконавчий напис вчинений із порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами через неврахування позовної давності, встановлений законом щодо щомісячних платежів а також відсутність первинних документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, тому заборгованість стягнута нотаріусом не є безспірною. Крім того, позивач зазначає, що у нього взагалі відсутня заборгованість за будь-якими кредитами.
Позивач не погоджуючись з виконавчим написом про стягнення з нього заборгованості на підставі договору, який не був нотаріально посвідченим, вказаним розміром заборгованості,взагалі наявністю заборгованості та вважає, що є всі підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судом.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» та ОСОБА_1 28 жовтня 2018року було укладено Договір №4-7633 згідно якого, ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Українські фінансові операції» кредит у розмірі 500,00 грн. строком на 15 днів з 28 жовтня 2018 року по 11 листопада 2018 року (а.с.34-35).
04 листопада 2020 року був вчинений виконавчий напис приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованості в сумі 7632,70 грн., відповідно до кредитного договору від 28.10.2018року.
З метою примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським Олегом Володимировичем відкрито виконавче провадження № 63586031 та 12.11.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованості в сумі 7632,70 грн., відповідно до кредитного договору від 28.10.2018року (а..32-33).
Окрім суми заборгованості за кредитним договором, приватним виконавцем стягнуто з позивача основної суми винагороди 763,27 грн. (а.с.14).
Крім того, лише 17.05.2023року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Р.І. ухвалено постанову про прийняття виконавчого провадження №63586031 виконавчого напису №1557 виданого 04.11.2020 (а.с.36).
16 червня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Р.І. ухвалено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.37).
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій: шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Разом з тим нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.
Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом розділом ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).
Крім того, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 (провадження № 61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18).
Висновки за результатами розгляду матеріалів справи
На суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
У відповідності до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, цією статтею; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як встановлено статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов'язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Як встановлено судом з постанови про відкриття провадження, виконавчий напис вчинено 04.11.2020 року. На виконання ухвали суду про витребування належним чином завіреної копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису №63586031 від 04.11.2020року - третьою особою не надано суду вищезазначені докази. Суд позбавлений можливості самостійно встановити за який період стягнуто суму заборгованості з ОСОБА_1 , коли саме настав період за який можно вже стягувати заборгованість з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту.
У цій справі кінцевий строк повернення кредитних коштів, які позивач повинен був сплати за кредитним договором №4-7633 від 28.10.2018 року спливав 11.11.2018 року, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо графіку погашення заборгованості.
Таким чином право на нарахування відсотків за Договором №4-7633 від 28.10.2018 року припинилось у 11 листопада2018 року.
Суду не представлено доказів пролонгації дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 11 листопада 2018 року до дня вчинення виконавчого напису відповідач у справі (правонаступник) не звертався до позивача із позовом про стягнення заборгованості на підставі договору №4-7633 від 28.10.2018року, враховуючи що кінцевий строк повернення суми кредиту сплинув 12 листопада 2018 року.
Тобто, з моменту закінчення строку дії договору і до моменту вчинення оскаржуваного виконавчого напису минуло два роки.
Згідно частини 1 статті 88 закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
При вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріусом не враховано, що строк дії кредитного договору №4-7633 від 28.10.2018року, сплинув 12 листопада 2018 року, тобто нотаріус вчинив виконавчий напис за вимогами, строк погашення яких сплинув.
Більш того, п.2 п.п.2.1. кредитного договору №4-7633 від 28.10.2018року визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит Кредитодавцю та сплатити нараховані проценти в останній день строку, визначеного в п.1.1. цього Кредитного договору, тобто по 11 листопада 2018 року включно (а.с.34)..
За таких обставин суд погоджується з твердженнями позивача, про те що кредитний договір №4-7633 від 28.10.2018року не є доказом наявності безспірної заборгованості, а складові заборгованості, строки її погашення, підстави для стягнення мають встановлюватися за позовом кредитодавця до боржника про стягнення заборгованості, а тому виконавчий напис вчинено за відсутності безспірної заборгованості.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (надалі - Перелік документів).
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідачем не надано суду доказів безспірності заборгованості на підставі чого було вчинено виконавчий напис.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Встановлені судом фактичні обставини не дають суду підстав вважати вказаний в оскаржуваному виконавчому написі розмір заборгованості позичальника безспірним, а виконавчий напис вчинений відповідно до чинного законодавства України.
Згідно висновків, викладених у постанові Верховного суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Зважаючи на відсутність будь-яких спростувань зі сторони відповідача, суд вважає доведеною позицію сторони позивача та погоджується, що підстави вважати заборгованість безспірною на момент вчинення виконавчого напису були відсутні.
Оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, в розумінні вказаних норм, а тому підлягають задоволенню в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зважаючи, що відповідачем не було надано до суду документів, що підтверджували би безспірність заборгованості боржника та встановлювали прострочення виконання зобов'язання, виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григрян Д.Г. №1557 від 04.11.2020 року, про стягнення заборгованості у розмірі 7632,70 грн. з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Що стосується розподілу судових витрат.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання позову, а також за подання заяви про забезпечення позову, вказані витрати мають бути стягненні з відповідача у зв"язку з задоволенням позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 280-282,354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1557 від 04.11.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (ЄДРПОУ 40966896) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) та за подання заяви про забезпечення позову в 536,80грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 04 грудня 2023 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (ЄДРПОУ 40966896, 03045, м. Київ, вул.. Загородня, буд.15, офіс 303);
- третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна( АДРЕСА_2 ).
Суддя: О. В. Чайкіна