Справа № 485/1390/23
Провадження № 2/485/422/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Квєтки І.А.,
секретар судового засідання Семенака А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У жовтні 2023 року позивач Акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі-Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги, мотивує тим, що 25 листопада 2019 року відповідач звернулася до Банку та підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Відповідачці було відкрито поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка monobank, на яку встановлено кредитний ліміт та зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка не повертала своєчасно грошові кошти, у зв'язку з цим станом на 22 серпня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 16 923,17 грн., з яких 16 340,56 грн. за тілом кредиту, 582,61 грн. заборгованість за порушення грошового зобов'язання. Враховуючи викладене, Банк просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позові просив справу розглядати у його відсутність, проти заочного розгляду справи заперечень не мав.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням з відміткою "вручено". Відзив на позов не надійшов.
За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 25 листопада 2019 року між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг "Monobank". Згідно з укладеним договором АТ "Універсал Банк" відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок і випустив платіжну картку типу Чорна картка з встановленим кредитним лімітом, строком до 06/24 (а.с.9, 55).
Положеннями Анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір).
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 25 листопада 2019 року встановлено кредитний ліміт на поточному рахунку у розмірі 10 000,00 грн., з наступним зменшенням та підвищенням: 16 грудня 2020 року до 9 909,00 грн., 28 грудня 2020 року до 10 000,00 грн., про що свідчить довідка Банку від 31 жовтня 2023 року про розмір встановленого кредитного ліміту (а.с.56).
Факт видачі кредиту підтверджується випискою про рух коштів на картці від 31 жовтня 2023 року (а.с.51-54).
У анкеті-заяві позичальника порядок нарахування процентів, пені, штрафів, комісії не зазначено.
Згідно з наданим розрахунком, заборгованість відповідача перед Банком за вказаним кредитним договором, яку просить стягнути позивач, становить 16 923,17 грн., з них 16 340,56 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 582,61 грн. - заборгованість за порушення грошового зобов'язання (а.с.7-8).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
Як вбачається з Умов і правил обслуговування в АТ "Універсал Банк", Тарифів "Чорна картка мonobank", які надані на підтвердження позовних вимог позивачем, останні не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, надав на підтвердження позовних вимог копію паспорту споживчого кредиту, яким визначено порядок надання банківських послуг, що викладений в Умовах і правилах обслуговування, який не підтверджує Умов та правил обслуговування, які діяли на момент укладення кредитного договору 25 листопада 2019 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача (а.с. 26-28).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) прийняв наступний висновок: «Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
Ураховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, анкета-заява на отримання кредитної картки не містить посилання на конкретні умови кредитування, порядок повернення кредиту, що за відсутності належних доказів, які б достовірно підтверджували прийняття представлених банком умов та тарифів відповідачем.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, та що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Саме такий правовий висновок виклав Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20 за позовом АТ «Універсал Банк» до фізичної особи про стягнення заборгованості, який є обов'язковим до застосування.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Укладеним між сторонами договором не передбачено нарахування відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання, строк кредитування, порядок нарахування відсотків, відтак відсутні підстави для стягнення на користь банку 582,61 грн. заборгованості за порушення грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ "Універсал Банк" лише заборгованість по тілу кредиту в розмірі 8948,49 грн, за відрахування сплачених відповідачем на користь Банку відсотків у сумі 7 392,07 грн. згідно розрахунку заборгованості, нарахування яких не було передбачено умовами договору.
На підставі ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 76-78, 81, 141, 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" (код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 25 листопада 2019 року станом на 22 серпня 2023 року у розмірі 8 948,49 грн. (вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім грн. 49 к) та 1 419,22 грн. (тисяча чотириста дев'ятнадцять грн. 22 к) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя І.А.Квєтка
Дата складення повного судового рішення 04.12.2023р.