Провадження: 2/484/1194/23
Справа: 484/4031/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочно)
17.11.2023 м.Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Закревського В.І.
за участю секретаря судового засідання - Фартушняк Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою віддповідальністю "КАЧАЙ ГРОШІ", третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів , набутих без достатньої правової підстави, -
ВСТАНОВИВ:
02.08.2023 адвокат Калінін Сергій Костянтинович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд: визнати виконавчий напис № 89102 від 05 квітня 2021 року, який вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 10613,71 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.04.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. було вчинено виконавчий напис № 89102, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» заборгованість за кредитним договором 468680 від 10.10.2019 у розмірі 16476 грн 70 коп.
Вважає, що виконавчий напис є протиправним та не підлягає виконанню, оскільки нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису керувався п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний незаконним на підставі Рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року. Тому в нотаріуса не було підстав на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріально та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Крім того, позивач ніколи не отримував одноразовий ідентифікатор.
Вказаний виконавчий напис було пред'явлено до виконання та 29.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65929265. В межах виконавчого провадження № 65929265 утримано з ОСОБА_1 10613,71 грн. Враховуючи, що підставою отримання відповідачем грошових коштів був спірний виконавчий напис, який слід вважати таким, що не підлягає виконанню, грошові кошти в розмірі 10613,71 грн. вважаються безпідставно набутими та підлягають поверненню.
08.08.2023 року провадження у справі відкрито.
Ухвалою суду від 20.10.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомленні про розгляд справи, клопотань із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не надходило, відповідачем у встановлений судом строк не подано відзив, тому суд вважає на можливе провести розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
В матеріалах справи міститься кредитний договір № 468680 від 10.10.2019 року, де п. 7.10 визначено, що договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони кредитора в особистий кабінет позичальника для ознайомлення та підписання. Договір набирає чинності з моменту його підписання аналогом власноручного підпису кредитора, що відтворений засобами копіювання і електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється позичальнику на номер телефону повідомлений останнім у заяві на отримання кредиту. Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом цього договору вважається направленням кредитору повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 89102 яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 468680 від 10.10.2019 року, укладеним з ТОВ «Качай Гроші». Відповідно до виконавчого напису строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 09.11.2019 по 23.03.2021. Сума заборгованості становить 16 476,70 грн., що складається з: заборгованості за сумою кредиту 5 750,00 грн., простроченої заборгованості за комісією 9 562,25 грн., простроченої заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом 1 164, 45 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із стягувача за домовленістю сторін. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача становить 16 476, 70 грн.
29.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження за номером ВП 65929265 на підставі заяви про примусове виконання виконавчого напису № 89102, виданого 05.04.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. Відповідно до відповіді приватного виконавця Булахевіча С.В. на адвокатський запит від 15.06.2023 в рамках виконавчого провадження № 65929265 з примусового виконання виконавчого напису № 89102 від 05.04.2021 з боржника ОСОБА_1 стягнуто: 9 194, 28 грн. - на користь стягувача; 919, 43 грн. основної винагороди приватного виконавця; 500,00 грн. витрат виконавчого провадження.
За загальним правилом статей 4, 5 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування визначено Законом України «Про нотаріат» (тут і далі Закон в редакції на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок). Згідно зі статтею 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у вказаному Переліку.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Таким чином, на день вчинення спірного виконавчого напису від 05.04.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. редакція Переліку передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Тобто, у нотаріуса не було підстав на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріально та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Правовідносини, які є предметом розгляду у цій справі, виникли з Кредитного договору № 468680 від 10.10.2019 укладеного між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що ніколи не отримував одноразовий ідентифікатор, яким ніби то був підписаний кредитний договір, об'єктивних доказів того, що позивач отримав, а тим більш використав одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору стороною відповідача не подано, таким чином позивач вказує, що він не укладав вказаний кредитний договір.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» вказано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо кредитного договору та заборгованості. Позивач не був ознайомлений з наявною заборгованістю, оскільки претензій з розрахунком заборгованості від відповідача не отримував. Відповідач відзив на позово не надав.
Що стосується вимоги про повернення безпідставно стягнених грошових коштів.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають в зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:
1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого);
3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;
4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
За змістом ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі скасування або визнання не чинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Вказана правова позиція знайшла своє підтвердження у Постановах ВС від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18 та від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18
Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса № 89102 від 05.04.2021, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., отримані ТОВ «Качай гроші» кошти в сумі 10 613, 71 грн. підлягають поверненню позивачу, адже підстава, на якій вони були отримані відпала, отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кошти ним не отримано чи вони утримуються ним за наявності правових підстав чи були повернуті позивачу.
Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд враховує той факт, що відповідач не надав до суду доказів на підтвердження неотримання грошових коштів стягнутих на їх користь з ОСОБА_1 , в межах виконавчого напису № 89102 від 05.04.2021 виданого приватним нотаріусом Головкіною Я.В., правомірності підстав їх отримання або їх повернення.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що відповідачем не подано до суду будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу надано: платіжні інструкції, ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_2 , виданий адвокатським бюро "КАЛІНІН І ПАРТНЕРИ".
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, тому підлягають стягненню з відповідача у розмірі 4000 грн.
На підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи зміст наведених правових норм, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за дві вимоги немайнового характеру в розмірі 2147,20 грн.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою віддповідальністю "КАЧАЙ ГРОШІ", третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів , набутих без достатньої правової підстави задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 05.04.2021 року № 89102, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Качай Гроші» заборгованості в розмірі 16 476 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 70 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші , ЄДРПОУ 41697872 на користь ОСОБА_1 10 613 (десять тисяч шістсот тринадцять) грн. 71 коп. безпідставно набутих грошових коштів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші, ЄДРПОУ 41697872 на користь держави судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші", ЄДРПОУ 41697872 на користь ОСОБА_1 судові витрати у відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 4000 грн.
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Качай гроші", адреса: 03150, м. Київ, вул. Малевича Казимира, 86 корп. И; код ЄДРПОУ 41697872.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, адреса: 54030, м. Миколаїв вул. Спаська, 13/6.
СУДДЯ: