Справа № 489/6668/23
Провадження № 2-а/489/100/23
Ухвала
Іменем України
04 грудня 2023 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Костюченка Г.С., при секретарі Ревицької Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інгульського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови № 567 від 11.10.2023 року,
ВСТАНОВИВ
27 жовтня 2023 ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду з позовом до відповідача, в якому просить Постанову № 567 за справою про адміністративне правопорушення від 11.10.2023 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. скасувати та справу - закрити.
В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 будучі військовозобов'язаним не з'являвся до Інгульського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для постановки на облік військово - зобов'язаних та отримання відповідного його віку військово - облікового документу, чим порушив п.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП, з чим позивач не погоджується.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.11.2023 відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Від відповідача надійшов 15.11.2023 відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить в задоволенні позову відмовити повністю, постанову № 567 від 11.10.2023 року Інгульського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, залишити без змін.
Зазначав, що позивачем пропущений строк оскарження постанови, який сплинув 21 жовтня 2023.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Також заявив клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду, передбачений ст. 286 КАС України. Просив поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, оскільки причини пропуску є поважними, а саме те, що позивач перебував на лікуванні у лікарні.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначав, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення передбачене ч.2 ст.210 КУпАП. Крім того, позивачем пропущений строк оскарження постанови, передбачений ст..286 КАС України, який сплинув 21 жовтня 2023. Просив визнати причини пропущення строку звернення до суду неповажними.
Враховуючи обставини, встановлені при дослідженні матеріалів справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, встановлення всіх обставин у справі,на які посилаються позивач та які повинні бути враховані судом при вирішенні процесуального питання, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 20 КАС України передбачено, що місцевим судам як адміністративним судам підсудні, в тому числі, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Тобто, вказаною нормою закону безальтернативно визначено, що оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 567 від 11.10.2023, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210 КУпАП, вбачається, що її винесено 11.10.2023, також позивачем вказана постанова була отримана 11.10.2023, що не оспорювалось у судовому засіданні.
При цьому позивачу відомо зміст ст. 288 ч. 1 п. 3 КУпАП за якою особа яку притягнуто до адміністративної відповідальності на власний розсуд обирає спосіб захисту в разі порушення її прав, чи то шляхом оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України. Тобто особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності самостійно визначає спосіб захисту. В даному випадку позивачем обрано спосіб захисту - оскарження постанови до Ленінського районного суду м. Миколаєва. Із позовом до суду позивач звернувся лише 27.10.2023.
Причину пропуску строку звернення до адміністративного суду представник позивача обґрунтовував перебуванням ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні. Але з матеріалів справи, а саме з виписного епікризу з медичної карти стаціонарного пацієнта № 7848 комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» зазначено про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 24.10.2023 по 31.10.2023.
Строк звернення до суду сплив 21.10.2023, тобто раніше ніж позивач був поміщений на стаціонарне лікування.
Представник позивача в судовому засідання не зміг навести доводів про неможливість звернення до суду в межах строків, передбачених ст. 286 КАС України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч.2 ст.44 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Окрім цього, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 8 КАС України, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображенні і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення у справі "Устименко проти України", ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.
Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: це обставина, або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, що виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка попустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; цю обставину підтверджено допустимими засобами доказування.
Зазначена правова позиція підтверджується Постановою Верховного Суду, у справі №500/1912/22.
Отже, з огляду на викладене суд приходить до висновку, що вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом визнаються неповажними, оскільки вони не зумовлені особливими і непереборними обставинами, які б дали суду підстави для поновлення строку оскарження постанови від 11 жовтня 2023 року до суду. При цьому суд бере до уваги, принцип правової визначеності, та вважає, що у даному конкретному випадку відсутнє порушення статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлений судом після відкриття провадження в адміністративній і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Інгульського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови № 567 від 11.10.2023 року залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м.Миколаєва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.
Повний текст ухвали складено 04.12.2023.
Суддя Г.С.Костюченко