Справа № 127/12779/23
Провадження № 2/127/3858/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(З А О Ч Н Е)
30 листопада 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Врублевської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи позовні вимоги тим, що 22.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. було вчинено виконавчий напис №14730 про стягнення з позивача на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості в розмірі 75795,33 грн. за кредитним договором №115143-КС-004 від 03.10.2020 року, укладеним між позивачем та відповідачем. Згодом, приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. було відкрито виконавче провадження №66478262 з примусового виконання вказаного напису.
На думку позивача, виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки: виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору, який укладений у простій письмовій формі та не є нотаріально посвідченим; відсутні докази підписання кредитного договору позивачем; позивачу нараховано відсотки після спливу визначеного договором строку кредитування, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, тому наявні підстави вважати, що сума заборгованості є спірною. Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 змушений був звернутися до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 04.05.2023 року під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суддею, відповідно до ч. 3 ст. 53 ЦПК України, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження №66478262 з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису №14730, оскільки рішення суду може вплинути на його права та обов'язки.
31.07.2023 року у вказаній справі було ухвалено заочне рішення.
Ухвалою суду від 26.09.2023 року заяву представника відповідача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було задоволено, скасовано у справі заочне рішення суду від 31.07.2023 року та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явився, проте його представник подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі та позивача. Також зазначила, що позов підтримує та просить задовольнити, а також не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
При цьому, представником відповідача було подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке мотивоване тим, що він не погоджується із сумою 25000,00 грн. та просить суд зменшити її розмір до 2000,00 грн. посилаючись на правові позиції Верховного суду про співмірність витрат зі складністю справи. Також представник зазначає про ринкову вартість юридичних послуг про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню яка складає 2000,00 грн. Адвокат Федик Ю.Ю. неодноразово представляла інтереси позивачів за їх позовами до кредиторів в аналогічних справах, тому її робота із представництва інтересів позивача є системною, типовою та шаблонною. При вирішенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. За даною категорією справ, з урахуванням її складності, сукупних затрат на складання процесуальних документів та супроводження справи в суді потрібно зменшити відшкодування витрат на юридичну допомогу, що їх потрібно стягнути з відповідача, до 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 03.10.2020 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №115143-КС-004, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 40000,00 грн. строком на 16 тижнів (до 23.01.2021 року) зі сплатою процентної ставки в день 1,09583653 (а.с. 16-17).
22.06.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 14730, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №115143-КС-004 від 03.10.2020 року, укладеним з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» суми заборгованості за період з 31.10.2020 року по 01.06.2021 року в розмірі 75145,33 грн., а також 650,00 грн. за вчинення виконавчого напису. Загальна заборгованість боржника становить 75795,33 грн. (а.с. 15).
Вказаний виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. ВП №66478262, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2021 року та постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 18, 19).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»).
За змістом ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 вказаного вище закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таке вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за №1172.
З моменту прийняття цієї постанови і до 10.12.2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.
10.12.2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року в справі №826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року№662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на не посвідченому нотаріально кредитному договорі.
Тобто, виконавчий напис було вчинено 22.06.2021 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року в справі № 826/20084/14. Укладений між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
При цьому, представлену нотаріусу заборгованість не можна вважати безспірною, оскільки судом встановлено, що позивач заперечує суму заборгованості, так як нараховувались відсотки після спливу визначеного договором строку кредитування, а тому підстави для її стягнення шляхом видачі виконавчого напису нотаріуса були відсутні.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Встановленні вище обставини є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про задоволення позову.
При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (а.с. 14), тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн., то вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №б/н від 19.05.2022 року (а.с. 20-21), Додаткову угоду №7 до вказаного договору від 02.05.2022 року (а.с. 22), ордер (а.с. 13), квитанцію до прибуткового касового ордера №05/2023 від 02.02.2023 року на суму 25000,00 грн. (а.с. 23) та попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (а.с. 10).
Згідно з умовами Додаткової угоди №7, вартість послуг (гонорар) адвоката за надання послуг, передбачених п. 1 даної додаткової угоди становить 25000,00 грн.
Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат від 03.05.2023 року, викладеного в позовній заяві, розмір судових витрат у сумі 25000,00 грн. складається з: вивчення документів, поданих для написання позовної заяви - 2000,00 грн.; підготовка та написання позовної заяви, підготовка додатків - 20000,00 грн.; участь у судовому засіданні та подання процесуальних заяв та клопотань - 3000,00 грн.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.
Як зазначено ВС в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
З огляду на викладене, надання представником позивача як такої правничої послуги аналіз наданих документів, не можуть включатися до витрат на правничу допомогу.
У висновках у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи викладене, з огляду на наявність клопотання представника відповідача про зменшення стягнення розміру витрат позивача на правничу допомогу, суд вважає співмірним, обґрунтованим та об'єктивним стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., що фактично відповідає співмірності витраченому часу представника позивача при підготовці позовної заяви та складності розгляду справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280, 288, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис №14730, вчинений 22.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості в розмірі 75795,33 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.) та витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, оф. 524, код ЄДРПОУ 41084239.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, місцезнаходження: 02068, м. Київ, пр-т Григоренка, 15, прим. 3.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, місцезнаходження: 21050, місто Вінниця, вулиця Героїв Крут, будинок 4-В, кабінет 47.
Повний текст судового рішення складений 04.12.2023 року.
Суддя: