Справа № 152/999/22
2/152/30/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
іменем України
27 листопада 2023 року м. Шаргород
Cправа №152/999/22
Провадження №2/152/30/23
Шаргородський районний суд
Вінницької області
в складі:
головуючого судді - Славінської Н.Л.,
з участю:
секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,
представника позивача - адвоката Швеця В.Ю.,
розглянувши в залі суду в м. Шаргороді у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Швець Віталій Юрійович, до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,
встановив:
І. Стислий виклад позицій позивача, відповідача
1.Виклад позиції позивача
05.10.2022 року адвокат Швець В.Ю. звернувся до Шаргородського районного суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, в якій просить визнати недостовірною і такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача, інформацію, поширену щодо громадянина Домініки ОСОБА_1 у назві та тексті статті «ІНФОРМАЦІЯ_16», яка розміщена 09.12.2021 року відповідачем на Інтернет-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 #, a саме: «По предположениям инвесторов PointРау, ОСОБА_3 единолично распоряжается собранными средствами в $50 млн. При этом в США и России у него остались многомиллионные долги и 4 внебрачных ребёнка.»;
«Владелец проекта не выполняет зафиксированные перед инвесторами обещания, единолично распоряжается деньгами и все это стало похоже не на перспективный проект, а на многоходовую аферу.»;
«После сбора колоссальных средств руководство продолжило распоряжаться деньгами на своё усмотрение - тратя их исключительно на личные нужды.»;
«Обвал цены токена, полный провал с листингом на бирже 1-го уровня - всем этим мы также обязаны сверхжадности ОСОБА_4 .»;
« Это ОСОБА_4 , и информация о том, что именно он стоит за компанией, есть в открытых источниках. Он владеет 100% акций компании и полностью контролирует все активы, принадлежащие клиентам. Это означает, что он в любой момент может их вывести или уже вывел.»;
«В ноябре 2021 года ОСОБА_3 оформил ИП - видимо для более удобного вывода наличных средств.»;
«По данным мини-расследования инвесторов у него нет собственности в России. Только несколько мерседесов GL и МL-класса, в том числе ввезенных из США. Основываясь на данных, косвенно указывающих на США, инвесторы провели расследование и там. Все материалы открыты. И как раз положение дел ОСОБА_7 в США шокирует. В США делопроизводство максимально открыто и в деле о разводе всплыли данные и о собственности ОСОБА_4 в Штатах. Оказалось, что не владея ничем в России в США он вместе с женой учредил две компании.»;
«По данным по делу о его разводе в США он потратил порядка 3 млн долларов США на покупку и ремонт 27-этажного здания, 170-квартирный жилой комплекс на 7,6 акрах на окраине Форт-Уэрта, штат Техас, примерно за 1,5 миллиона долларов (всего потрачено более 4,5 млн долларов США). Комплекс называется Heather Village . Также у супругов был достаточно сомнительный бизнес с красивым названием ІНФОРМАЦІЯ_3 , сутью которого были знакомства женщин из Восточной Европы, Украины, Азии и Мексики с мужчинами из США попросту услуги сводничества, граничащие с проституцией и эскортом - при этом все платежи за его услуги проводились удалённо по банковским картам. В процессе развода ОСОБА_7 потребовал у жены более 5 млн долларов, которые якобы были заработаны его компаниями. В документах судебного разбирательства сказано, что во время брака у него было 3 любовницы и 4 внебрачных детей. Это информация о частной жизни, но она все же влияет на представление о человеке.»;
«В команде PointРау также есть сотрудница, которая ничего не делает, а регулярно получает деньги. Все в компании знают, что это очередная любовница ОСОБА_7 . Есть предположения, что и у неё есть ребёнок от ОСОБА_7 . И получает она больше, чем его инвесторы.»;
«А вот г-н ОСОБА_7 рвал и метал, так как с ним никто ничего не согласовывал. Это действительно так, но всё дело в том, что он бы всё равно не согласился. Г-н ОСОБА_7 непосредственно причастен к тому, что компания не сдерживает обещание о выкупе токенов с торгов за счёт тех комиссионных, которые система уже давно генерирует на выводах, выдаче кредитов и процессинге платежей с карт. Те «сжигания» токенов, которые происходят сейчас, таковыми по сути не являются, поскольку делаются лишь для отвода глаз. Г-н ОСОБА_7 несколькими транзакциями отправляет ничем не обеспеченные токены с холодного кошелька на биржу BitGlobal. Оттуда делает вывод на внешний кошелёк. И уже с этого кошелька отправляет токены на так называемый «мёртвый адрес» в блокчейне эфира. Как мы видим, цена токена никак не реагирует на эти сжигания, а иногда «проседает» ещё больше. Каждый желающий может проверить мои слова, открыв информационный агрегатор CoinMarketCap и сопоставив даты анонсов о сжигании токенов с реакцией рынка на них. «Сжигания» токенов, о которых трубят в официальных новостях PointРау, являются по сути дела целенаправленным мошенничеством со стороны г-на ОСОБА_7 , стремящегося ввести РХР-токенхолдеров в заблуждение.»;
«Кроме того, сразу после смены СЕО и с началом проблем в компании был объявлен стейкинг, была его агрессивная реклама среди инвесторов (замораживание средств на год на депозите под проценты - прим. ред.) и люди даже если захотят, не смогут вывести свои деньги по минимальной цене. Это тоже часть плана ОСОБА_4 . Токены как бы есть, а долларов уже нет. Когда их можно будет вывести через год, они ничего не будут стоить.»;
«Точно этого никто не знает. Он поддерживает связь дистанционно. Офиса у компании нет. С такими деньгами, скорее всего, в тёплых странах. Сейчас по его распоряжению в компании ищут юриста по банкротству. Не надо спрашивать, зачем. Вы доверили бы человеку, который обанкротил несколько компаний, и обманывал всех, включая не только команду, но и собственную жену? Я бы такому не дал и копейки. О его друге и президенте Федпей кстати тоже ничего не слышно. С мая 2018 года. Его твиттер заброшен. Думаю, он как друг ОСОБА_4 и ментор для стартаперов поможет ему вывести средства.».
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватна компанія із обмеженою відповідальністю (PRIVATE LIMITED COMPANY) «ПОЙНТ ПЕЙ» (POINT PAY) є суб'єктом господарювання за законодавством Великої Британії та провадить свою господарську діяльність у сфері надання комплексних рішень у сфері криптовалюти, що включає, зокрема, криптобанк на базі блокчейну, криптовалютної біржі, тощо.
Єдиним засновником компанії є позивач - громадянин Домініки ОСОБА_1 .
Як стало відомо, у мережі Інтернет на веб-cайті ІНФОРМАЦІЯ_1 зa посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_14 було розміщено статтю із назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_15».
Стаття, що розміщена у мережі Інтернет, містить недостовірну інформацію, тобто таку, що не відповідає дійсності. Розміщена інформація завдає шкоди особистим немайновим правам позивача.
Розповсюдження серед широкого загалу вказаних тверджень про позивача порушує особисті немайнові права останнього і завдає таким правам шкоди.
Зміст спірної інформації є негативним. Інформаційне повідомлення не містить оціночних суджень, є фактичним твердженням, може бути перевірене на предмет відповідності дійсності. Спірна інформація викликає уяву про позивача як про особу, що діяла протиправно, злочинно; створює вкрай негативне враження про нього у оточуючих, дискредитує його у очах широкого загалу, бізнес-партнерів та осіб, що складають коло спілкування позивача.
Стаття, розміщена в Інтернет-ресурсах відповідача, поширює неправдиву інформацію про позивача, що свідчить про зневажливе ставлення відповідача до нього, що впливає на зниження цінності особи позивача - приниження його гідності.
Також поширення вказаної інформації відповідачем подається автором у трактуванні, яке формує у читача негативну думку про позивача, тим самим порушивши гідність, честь та ділову репутацію останнього.
Так, у вказаній статті особа позивача згадується у безпідставних та необґрунтованих формулюваннях, оскільки твердження, які подаються читачу як фактичні дані, отримані, нібито, з «інсайдерської інформації» від «колишніх співробітників», є популістськими висловлюваннями автора.
При цьому, відповідач не звертався до позивача з проханням надати коментар чи пояснення стосовно відомостей, які були висвітлені у статті.
Позивач категорично заперечує відомості, які були висвітлені відповідачем та подані читачу як виклад фактичних обставин стосовно особистого життя позивача, ведення ним бізнесу, та наголошує на тому, що при написанні згаданої вище статті автором використані недостовірні та перекручені дані, внаслідок чого честь і гідність, а також ділова репутація позивача зазнала значної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача покликається на вимоги ч.4 ст.32, ч.1 ст.68 Конституції України, ст.ст.270, 277, 297, 299 ЦК України.
Крім того, мотивуючи вимоги до відповідача представник позивача зсилається на вимоги ст.1 ЗУ «Про телекомунікації» щодо значення домену та доменного імені; на вимоги наказу Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2002 року №327/225 «Про затвердження порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади» щодо значення веб-сайту.
Так, власником веб-сайту є особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім'я. Доменне ім'я, зареєстроване у відповідному домені, використовується для позначення відповідного сайту.
Якщо автор поширеної інформації не відомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Відповідно до довідки з відомостями про власника веб-сайту, власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідач ОСОБА_2 .
Враховуючи, що автор поширеної інформації не відомий, то представник позивача вважає, що належним відповідачем у цій справі є ОСОБА_2 .
Представник позивача вважає, що зміст веб-сторінки за вказаною електронною адресою з інформацією, розміщеною у відкритому доступі для необмеженого кола користувачів мережі Інтернет, свідчить про розповсюдження саме негативної та недостовірної інформації, яка містить фактичні твердження, а відповідач не довів їх достовірність.
Крім того, представник позивача вражає, що поширена інформація не становить оціночне судження та носить зневажливий, негативний характер, не містить гіпербол, алегорій, сатири або інших мовних засобів, які б дозволили ідентифікувати її як оціночні судження. Вказану інформацію можна перевірити на предмет її відповідності дійсності, оскільки вона містить твердження про конкретні обставини.
Поширення вказаної інформації відповідачем створило негативну соціальну оцінку особи позивача в очах оточуючих, порушивши його гідність, честь та ділову репутацію.
Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Швець В.Ю., який діє на підставі ордеру серії АА №1240407 від 29.09.2022 року (а.с.27 т.1), підтримав позовні вимоги у повному обсязі, зсилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати, тобто судовий збір.
Адвокат Швець В.Ю. в судовому засіданні пояснив, що розміщена 09.12.2021 року відповідачем ОСОБА_2 в мережі Інтернет для невизначеного кола осіб стаття щодо особи позивача ОСОБА_1 , містить недостовірну інформацію, викладена у формі фактичних тверджень, що підтверджується висновком експерта, тому завдає шкоди особистим немайновим правам позивача, гідності, честі, знижує цінність особи останнього, формує про його ділову репутацію негативну думку, у зв'язку із чим належним способом захисту порушеного права позивача вважає заявлення позовних вимог про визнання вказаної інформації недостовірною.
2. Виклад позиції відповідача
Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом подати відзив на позов та не подав до суду відзиву із викладенням своїх заперечень щодо позовних вимог ОСОБА_1 , не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 02.12.2022 року (а.с.68-69 т.1).
При цьому, відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не прибув повторно.
Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, судова повістка відповідачу ОСОБА_2 про виклик в судові засідання надсилалася судом за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місця його роботи (а.с.8).
Вказана поштова кореспонденція - судова повістка про виклик у судові засідання відповідача повертається до суду (а.с.35 т.2).
З довідки поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки вбачається, що вручення неможливе у зв'язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою».
Така довідка поштового відділення вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, в тому числі, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідач повідомлявся про виклик у судові засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України.
Оголошення про виклик відповідача у судові засідання, призначені на 16.10.2023 року, 01.11.2023 року, 27.11.2023 року, розміщені на веб-сайті «Судова влада України» відповідно 13.09.2023 року, 16.10.2023 року та 02.11.2023 року (а.с.234 т.1, а.с.37, 41 т.2).
Відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, не прибув до суду повторно без поважних причин.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності відповідача та ухвалення судового рішення немає.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №918/539/16.
ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача
1. 18.12.2022 року, 06.04.2023 року представник позивача - адвокат Швець В.Ю. надіслав на електронну адресу суду клопотання про відкладення судового засіданні, підписане електронним цифровим підписом (а.с.92, 93, 117, 118 т.1).
2. 01.05.2023 року представник позивача - адвокат Швець В.Ю. в системі «Електронний суд» надіслав до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с.125-127 т.1).
3. 01.05.2023 року представник позивача - адвокат Швець В.Ю. в системі «Електронний суд» надіслав до суду клопотання про долучення доказів (а.с.130-131 т.1).
4. 03.05.2023 року представник позивача - адвокат Швець В.Ю. в системі «Електронний суд» надіслав до суду клопотання про призначення експертизи (а.с.142-148 т.1).
5. 11.09.2023 року представник позивача - адвокат Швець В.Ю. в системі «Електронний суд» надіслав до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с.214 -216 т.1).
6. 12.09.2023 року представник позивача - адвокат Швець В.Ю. в системі «Електронний суд» надіслав до суду клопотання про долучення доказів (а.с.221-222 т.1).
7. 13.09.2023 року представник позивача - адвокат Швець В.Ю. в системі «Електронний суд» надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі (а.с.225-226 т.1).
Інших заяв і клопотань, пов'язаних із розглядом справи, представник позивача до суду не подавав.
8. Відповідач ОСОБА_2 заяв та клопотань, пов'язаних з розглядом справи, до суду не подавав.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
1. Ухвалою суду від 18.10.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Швець Віталій Юрійович, до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації передано на розгляд до іншого суду за підсудністю за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідача - д Вінницького міського суду Вінницької області (а.с.45-47 т.1), яка скасована ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23.11.2022 року (а.с.63-64 т.1).
2. Ухвалою суду від 02.12.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Швець Віталій Юрійович, до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відкрито провадження у справі, розгляд цивільної справи призначено в порядку загального позовного провадження; відкрито підготовче провадження; призначено підготовче судове засідання на 28.12.2022 року; встановлено строк відповідачеві на подання відзиву (а.с.68-69 т.1).
3. 28.12.2022 року підготовче судове засідання відкладено на 24.01.2023 року (а.с.94 т.1).
4. 24.01.2023 року справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Швець Віталій Юрійович, до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації знято з розгляду у зв'язку із відпусткою судді (а.с.102 т.1).
5. 06.04.2023 року підготовче судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача (а.с.119 т.1).
6. 01.05.2023 року на підставі ухвали суду задоволено клопотання представника позивача та визначено його участь у підготовчому судовому засіданні та у всіх наступних судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференцзв'язку (а.с.137-138 т1).
7. В підготовчому судовому засіданні 03.05.2023 року судом, без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання представника позивача про приєднання доказів (а.с.150-151 т.1).
8. 03.05.2023 року судом задоволено клопотання представника позивача та постановлено ухвалу про призначення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи (а.с.155-161 т.1).
9. На підставі ухвали суду від 24.07.2023 року судом поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13.09.2023 року (а.с.203-204 т.1).
10. 13.09.2023 року, згідно з ухвалою суду, задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів; закрито підготовче засідання та призначено означену цивільну справу до судового розгляду; визначено дати першого та другого судових засідань; здійснено виклик відповідача в судові засідання згідно з вимогами ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.229-232 т.1).
11. 16.10.2023 року відкладено судове засідання на 01.11.2023 року у зв'язку з неприбуття відповідача (а.с.36 т.2).
12. 01.11.2023 року судове засідання відкладено на 27.11.2023 року у зв'язку із припиненням постачання електроенергії до Шаргородського районного суду (а.с.39 т.2).
13. 27.11.2023 року судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних доказів (а.с.43-44 т.2).
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини щодо порушення особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи - права на повагу до гідності та честі, ділової репутації.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином Домініки , що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_1 , виданого 22.03.2019 року, дійсного до 21.03.2029 року, видавником якого є Співдружність Домініки , місцем видачі якого є Розо (а.с.134-136 т.1).
Зареєстроване у передбаченому законом порядку місце проживання в Україні у позивача відсутнє; згідно з позовом місцем проживання в Україні зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.2 т.1).
Позивач ОСОБА_1 є засновником приватної компанії із обмеженою відповідальністю (PRIVATE LIMITED COMPANI) «ПОЙНТ ПЕЙ» (POINT PAY), яка є суб'єктом господарювання за законодавством Великої Британії та проводить свою господарську діяльність у сфері надання комплексних рішень у сфері криптовалюти, що включає, в тому числі, криптобанк на базі блокчейну, криптовалютної біржі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію та копією інформації про зміну керівництва (а.с.9-10, 223-224 т.1).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтеренет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 # відносно громадянина Домініки ОСОБА_1 було розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_16» (а.с.12-17 т.1).
У статті викладена наступна інформація щодо позивача ОСОБА_1 : «По предположениям инвесторов PointРау, ОСОБА_3 единолично распоряжается собранными средствами в $50 млн. При этом в США и России у него остались многомиллионные долги и 4 внебрачных ребёнка.»;
«Владелец проекта не выполняет зафиксированные перед инвесторами обещания, единолично распоряжается деньгами и все это стало похоже не на перспективный проект, а на многоходовую аферу.»;
«После сбора колоссальных средств руководство продолжило распоряжаться деньгами на своё усмотрение - тратя их исключительно на личные нужды.»;
«Обвал цены токена, полный провал с листингом на бирже 1-го уровня - всем этим мы также обязаны сверхжадности ОСОБА_4 .»;
« Это ОСОБА_4 , и информация о том, что именно он стоит за компанией, есть в открытых источниках. Он владеет 100% акций компании и полностью контролирует все активы, принадлежащие клиентам. Это означает, что он в любой момент может их вывести или уже вывел.»;
«В ноябре 2021 года ОСОБА_3 оформил ИП - видимо для более удобного вывода наличных средств.»;
«По данным мини-расследования инвесторов у него нет собственности в России. Только несколько мерседесов GL и МL-класса, в том числе ввезенных из США. Основываясь на данных, косвенно указывающих на США, инвесторы провели расследование и там. Все материалы открыты. И как раз положение дел ОСОБА_7 в США шокирует. В США делопроизводство максимально открыто и в деле о разводе всплыли данные и о собственности ОСОБА_4 в Штатах. Оказалось, что не владея ничем в России в США он вместе с женой учредил две компании.»;
«По данным по делу о его разводе в США он потратил порядка 3 млн долларов США на покупку и ремонт 27-этажного здания, 170-квартирный жилой комплекс на 7,6 акрах на окраине Форт-Уэрта, штат Техас, примерно за 1,5 миллиона долларов (всего потрачено более 4,5 млн долларов США). Комплекс называется Heather Village . Также у супругов был достаточно сомнительный бизнес с красивым названием ІНФОРМАЦІЯ_3 , сутью которого были знакомства женщин из Восточной Европы, Украины, Азии и Мексики с мужчинами из США попросту услуги сводничества, граничащие с проституцией и эскортом - при этом все платежи за его услуги проводились удалённо по банковским картам. В процессе развода ОСОБА_7 потребовал у жены более 5 млн долларов, которые якобы были заработаны его компаниями. В документах судебного разбирательства сказано, что во время брака у него было 3 любовницы и 4 внебрачных детей. Это информация о частной жизни, но она все же влияет на представление о человеке.»;
«В команде PointРау также есть сотрудница, которая ничего не делает, а регулярно получает деньги. Все в компании знают, что это очередная любовница ОСОБА_7 . Есть предположения, что и у неё есть ребёнок от ОСОБА_7 . И получает она больше, чем его инвесторы.»;
«А вот г-н ОСОБА_7 рвал и метал, так как с ним никто ничего не согласовывал. Это действительно так, но всё дело в том, что он бы всё равно не согласился. Г-н ОСОБА_7 непосредственно причастен к тому, что компания не сдерживает обещание о выкупе токенов с торгов за счёт тех комиссионных, которые система уже давно генерирует на выводах, выдаче кредитов и процессинге платежей с карт. Те «сжигания» токенов, которые происходят сейчас, таковыми по сути не являются, поскольку делаются лишь для отвода глаз. Г-н ОСОБА_7 несколькими транзакциями отправляет ничем не обеспеченные токены с холодного кошелька на биржу BitGlobal. Оттуда делает вывод на внешний кошелёк. И уже с этого кошелька отправляет токены на так называемый «мёртвый адрес» в блокчейне эфира. Как мы видим, цена токена никак не реагирует на эти сжигания, а иногда «проседает» ещё больше. Каждый желающий может проверить мои слова, открыв информационный агрегатор CoinMarketCap и сопоставив даты анонсов о сжигании токенов с реакцией рынка на них. «Сжигания» токенов, о которых трубят в официальных новостях PointРау, являются по сути дела целенаправленным мошенничеством со стороны г-на ОСОБА_7 , стремящегося ввести РХР-токенхолдеров в заблуждение.»;
«Кроме того, сразу после смены СЕО и с началом проблем в компании был объявлен стейкинг, была его агрессивная реклама среди инвесторов (замораживание средств на год на депозите под проценты - прим. ред.) и люди даже если захотят, не смогут вывести свои деньги по минимальной цене. Это тоже часть плана ОСОБА_4 . Токены как бы есть, а долларов уже нет. Когда их можно будет вывести через год, они ничего не будут стоить.»;
«Точно этого никто не знает. Он поддерживает связь дистанционно. Офиса у компании нет. С такими деньгами, скорее всего, в тёплых странах. Сейчас по его распоряжению в компании ищут юриста по банкротству. Не надо спрашивать, зачем. Вы доверили бы человеку, который обанкротил несколько компаний, и обманывал всех, включая не только команду, но и собственную жену? Я бы такому не дал и копейки. О его друге и президенте Федпей кстати тоже ничего не слышно. С мая 2018 года. Его твиттер заброшен. Думаю, он как друг ОСОБА_4 и ментор для стартаперов поможет ему вывести средства.».
Автор поширеної інформації не вказаний, тобто невідомий.
Зі Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет №63/2022-ЗВ від 04.02.2022 року ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» вбачається, що 02 лютого 2022 року було проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінки за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 (id:НОМЕР_8; далі - досліджувана веб-сторінка). За результатами проведеної перевірки веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1, що включає дослідувану веб-сторінку, було встановлено наступне: доменне ім'я: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доступність за доменним ім'ям веб-сайту для публічного використання у мережі Інтернет: так; дата та час реєстрації доменного імені: НОМЕР_14; дата внесення останніх змін щодо зареєстрованого доменного імені: НОМЕР_13; дата та час завершення строку реєстрації доменного імені: НОМЕР_15; DNS сервер (-и): ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ІНФОРМАЦІЯ_8 : ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.18-19 т.1).
Вказаний звіт також містить інформацію про реєстранта доменного імені в службі WHOIS, зокрема, найменування /прізвище, ім'я, по батькові: ОСОБА_12 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_10 ; телефон: НОМЕР_2 ; ІР-адреса(и), якій/яким відповідає доменне ім'я: НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 (а.с.18-19 т.1).
З Довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення №36/2022-Д від 04.02.2022 року ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» вбачається наступна інформація щодо доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким адресується цей веб-сайт: доменне ім'я: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доступність за доменним ім'ям веб-сайту для публічного використання у мережі Інтернет: так; дата та час реєстрації доменного імені: НОМЕР_14; дата внесення останніх змін щодо зареєстрованого доменного імені: НОМЕР_13; дата та час завершення строку реєстрації доменного імені: НОМЕР_15; DNS сервер (-и): ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ІНФОРМАЦІЯ_8 : ІНФОРМАЦІЯ_9 .1).
Вказана Довідка також містить іІнформацію про реєстранта доменного імені в службі WHOIS, зокрема, найменування / прізвище, ім'я, по батькові: ОСОБА_12 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_10 ; телефон: НОМЕР_12; ІР-адреса(и), якій/яким відповідає доменне ім'я: НОМЕР_9 ; НОМЕР_10, НОМЕР_11 (а.с.23-25 т.1).
Розміщення (зміна, видалення) електронної (цифрової) інформації на веб-сайті, налаштування доступу інших осіб до веб-сайту або його частин через мережу Інтернет, припинення функціонування веб-сайту або його частин здійснюється власником програмного забезпечення веб-сайту, який є відповідно володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту в мережі Інтернет (формалізований згідно зі стандартами мережі Інтернет запис на комп'ютерному обладнанні (комп'ютерах, серверах), підключеному до мережі Інтернет , що ідентифікує користувача (наприклад, власника веб-сайту) на такому обладнанні, включає в себе дані про доступ до частини каталогів і програмного забезпечення комп'ютерного обладнання, а також визначає права такого доступу, що дають можливість володільцю облікового запису додавати, видаляти, змінювати електронну (цифрову) інформацію і дані веб-сайту, надавати доступ до веб-сайту або його частин в межах облікового запису). Тобто володілець облікового запису встановлює порядок та умови використання веб-сайту та є особою, відповідальною за зміст веб-сайту. На практиці може мати місце ситуація, коли особа реєстр анта доменного імені, отримувача послуг хостингу та володільця облікового запису може як співпадати, так і не співпадати… Власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстр ант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач хостингу (а.с.23-25 т.1).
За результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на якому розміщена, зокрема, наступна інформація, мовою оригіналу: «На нашем сайте вы всегда можете найти ежедневно обновляемые актуальные новости со всех регионов странны, без субъектива и политической ангажированности. Наша задача - предоставить максимально подробную и правдивую информацию о финансовых инструментах, актуальную информацию по предложенным категориям. Мы не являемся финансовой организацией или банком, а предоставляет только информационные услуги.» (а.с.23-25 т.1).
На веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщені, зокрема, наступні ідентифікатори - адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_11 ; телефон: НОМЕР_5 .
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/), містяться, зокрема, наступні відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 - місцезнаходження: АДРЕСА_3 . Враховуючи викладене, власником веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_1 є реєстрант доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_13 (ОСОБА_14), якщо інше не визначене умовами договору між останнім та отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису, або якщо такий договір відсутній (а.с.23-25 т.1).
Відповідно до Свідоцтва про акредитацію, виданого ОП «УКРАЇНСЬКИЙ МЕРЕЖЕВИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР» 04.01.2022 року, Дочірнє підприємство «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» має право на видачу звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет та довідок з відомостями про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про встановлення з використанням онлайн сервісу «WEB-FIX», відповідно до Договору про акредитацію від 08 травня 2019 року (а.с.26 т.1).
Відтак, оскільки автор розміщеної на веб-сайті відповідача статті щодо громадянина Домініки ОСОБА_1 09.12.2021 року невідомий, а власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1, на якому вона розміщена та поширена для невизначеного кола осіб - користувачів мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 #, відповідно до проаналізованих вище Звіту та Довідки, є ОСОБА_2 , то останній є належним відповідачем у означеній цивільній справі.
При цьому, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року у справі №742/1440/21 (провадження №61-3481св22), у якому зазначено, що «у пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 (провадження №12-110гс19) викладено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Згідно з усталеною практикою у сфері реєстрації і користування доменними іменами у мережі Інтернет, власником веб-сайту може бути інша особа, ніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий веб-сайт. У таких випадках, власник веб-сайту визначається у договорі, укладеному з реєстрантом доменного імені. Інформація щодо власника веб-сайту може бути отримана у хостинг-провайдера веб-сайту».
Ураховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідач ОСОБА_2 не спростував факту, що саме він на момент оприлюднення спірної інформації та на момент звернення до суду з цим позовом був реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1, як і не оспорював авторства спірної статті, тому суд вважає, що саме відповідач є фактичним власником та наповнювачем вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже і розповсюджувачем у мережі Інтернет для широкого кола осіб спірної статті, викладеної російською мовою «ІНФОРМАЦІЯ_16».
З правового висновку Верховного Суду у постанові від 27 червня 2023 року у справі №910/8510/21 вбачається, що під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Такий же правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 20 квітня 2022 року у справі №748/2794/20.
У цій же постанові Верховний Суд зробив висновок, що негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації, а недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
З правового висновку Верховного Суду у постанові від 27 червня 2023 року у справі №910/8510/21 також вбачається, що ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відноси н.Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі №910/13849/21.
При цьому, згідно зі ст.30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Суб'єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною…
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що констатовано у рішенні у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08.07.1986 року.
З правового висновку Верховного Суду у постанові від 27 червня 2023 року у справі №910/8510/21 також вбачається, що фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт сам по собі є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Виходячи з викладеного, при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації від відомостей, що були поширені, у тому числі за допомогою мережі «Інтернет», ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями в інформації, що викладалася у спірній публікації. У той час, як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 року у справі №918/132/20).
На підставі ухвали суду від 03.05.2023 року у справі проведено лінгвістичну (семантико-текстуальну) експертизу Незалежним інститутом судових експертиз (а.с.182-198 т.1).
З висновку експерта №10171 від 18.07.2023 року вбачається, що у тексті статті «ІНФОРМАЦІЯ_16», що поширена для невизначеного кола осіб - користувачів мережі Інтернет на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 #, наявні висловлювання, що містять інформацію негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 . Висловлювання, наявні у тексті вказаної статті, що містять інформацію негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 , викладено у формі фактичних тверджень (а.с.182-198 т.1).
У висновку експерта наводяться основні поняття, які використані в ньому: висловлювання - найменша мовленнєва одиниця, що передає відносно закінчений фрагмент інформації, яка лінгвістично сформована як речення з повною або неповною структурою; думка - те, про що думає людина про особу, факт, подію. Думка - це оціночне судження. Думка завжди вербальна (виражена словами - в усній або письмовій формі). Вираження думки розпізнається в тексті за наявністю певних слів і конструкцій, що вказують на неї (наприклад, на мою думку, я вважаю). Оскільки в оціночних судженнях, думках висловлюються суб'єктивні думки і погляди особи, вони не можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсним фактам. Думка - судження, що відбиває особисту точку зору людини, її ставлення до кого-чого-небудь. Думка не може бути істинною або хибною, проте вона може підтверджуватися або не підтверджуватися фактами, подіями об'єктивної дійсності. Думка може не спиратися на факти, цим вона відрізняється від знання; судження - з лінгвістичної точки зору, те саме, що думка; інформація - відомість про стан справ або про деякі події, факти, з мовної точки зору така інформація може бути висловлена у формі твердження або припущення. Інформація у формі твердження може бути перевірена, чи відповідає вона дійсності; негативна інформація - це інформація (відомості), яка містить негативну характеристику особи з точки зору здорового глузду, моралі («неписаного закону») або правової точки зору (стосовно експерта-лінгвіста тією мірою, якою це може розуміти будь-який дієздатний громадянин, який не має спеціальних знань в галузі юриспруденції); факт - істинна подія або явище, яке існувало чи існує в реальності. Факт повинен мати матеріальні свідчення свого існування. Відомості - це звістка, повідомлення; факт - дійсна, реальна подія; думка - твердження, що виражає оцінку чого-небудь, відношення до кого-небудь, погляд на що-небудь. Виходячи з викладеного, факт - це синонім таких понять як істина, подія, результат, щось реальне у протилежність вигаданому; конкретне на відміну від абстрактного. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів.
У висновку експерт зазначає, що фактологічна інформація в тексті найчастіше представлена у формі твердження - висловлювання, в якому об'єкти, події, інші сутності та їх якості зображуються як такі, що мають місце насправді. Граматично твердження про факт чи подію відображається через показники об'єктивної модальності (дієслівні форми дійсного способу) і упізнаються в тексті завдяки відсутності в ньому маркерів суб'єктивної модальності, оцінних слів, конструкцій та інших показників, що виражають невпевненість, сумніви автора щодо вірогідності висловлюваного.
Твердження можуть бути істинними (такими, що відповідають дійсності) і хибними (такими, що не відповідають дійсності). Твердження зазвичай передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей, а відтак передбачає відповідальність мовця за зміст твердження.
Згідно з Законом України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Публіцистичний стиль - один з функціональних стилів літературної мови, що використовується у сфері масової інформації. Зазвичай публіцистичний стиль представляють тексти, звернені до широкої аудиторії і присвячені важливим соціальним або політичним питанням, проблемам культури або суспільної моралі. Головним завданням тексту публіцистичного стилю є вплив на громадську думку, переконання читача або слухача в правоті тієї інтерпретації, яка наводиться в тексті. Засобом досягнення цієї мети виступає як логічна аргументація, так і прийоми емоційного впливу, що будуються на використанні цілої низки мовностилістичних засобів і художніх прийомів.
Публіцистичний стиль забезпечує різні потреби суспільства, пов'язані з політикою, адміністративною і господарською діяльністю. На відміну від наукового й офіційно-ділового публіцистичний стиль визначається пропагандистським характером. Його завдання - агітація, активний вплив на читача і слухача. Цей стиль поєднує в собі точність висловлення, логічність доводів з відкритим вираженням експресії та емоційного забарвлення окремих фраз. Він використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масовій агітації і характеризується точністю, послідовністю, логічністю викладення провідних тез разом з їх емоційним забарвленням.
У публіцистичному стилі широко використовуються суспільно-політична лексика, політичні гасла й заклики, урочисті фрази, риторичні запитання та засоби сатири й гумору. Від суто наукового твору публіцистичний відрізняється наявністю авторської оцінки явищ (подекуди суб'єктивної) та спонуканням до висновків на майбутнє, а також сьогочасністю, оперативністю, інформаційною місткістю.
Журналістське розслідування - жанр аналітичної публіцистики, мета якого виявити потаємні пружини гострих суспільних (економічних, політичних, соціальних, моральних, екологічних) проблем, справжні причини існування яких старанно приховуються від широкої громадськості владними, політичними та іншими впливовими колами. Факти, вчинки і поведінка людей, колізії, що виникають між ними, є складниками, на підставі яких журналіст вибудовує власну концепцію досліджуваного явища, його природи та умов існування. За формою реалізації авторського задуму журналістське розслідування - складний, синтетичний жанр, у друкованому чи електронному варіантах якого можуть бути використані елементи проблемної статті, памфлету, нарису, фейлетону, репортажу, інтерв'ю, звіту, рецензії, а також фінансові документи, ділове листування, постанови, протоколи, угоди, архівні, статистичні дані тощо.
З висновку експерта вбачається, що, як випливає із загального змісту досліджуваного тексту статті, його стилістичних особливостей, значень лексичних єдностей, за допомогою яких характеризується особистість ОСОБА_1 та його дії, можна стверджувати, що у загальному контексті висловлювань ці словосполучення та фразові єдності мають виражену негативну конотацію, тобто є носіями негативної інформації, а зміст … фрагментів текстового матеріалу полягає у змалюванні негативного образу ОСОБА_1 , який у своїй підприємницькій діяльності нехтує нормами етики та моралі та навіть порушує закон. Звичайно, що такий негативний образ ОСОБА_1 як підприємця суперечить загальноприйнятим нормам моралі і поведінки, а отже є інформацією негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 .
Таким чином, експерт зробив висновок, що у наведених фрагментах тексту статті «ІНФОРМАЦІЯ_16», поширеної для невизначеного кола осіб - користувачів мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 #, міститься інформація негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 .
Досліджуючи логіко-змістовий аналіз фрагментів тексту, експерт у висновку зазначив, що висловлювання, які в них містяться, мають стверджувальний характер. Вони містять основні думки та тези, в яких адресант, вживаючи дієслова та дієслівні форми минулого та теперішнього часу, стверджує, що події відбулися і продовжують відбуватися, як про доконаний факт, інформує про них адресатів, вказує на існування певних фактів та констатує їх, викладаючи текст свого повідомлення у вигляді розповіді про певні обставини чи події.
Крім того, у висловлюваннях, що містяться у наведених фрагментах, відсутні мовно-стилістичні засоби (вживання гіпербол, алегорій тощо), а також спеціальні вставні конструкції та прислівники, що виражають оцінність, невпевненість, підкреслюють вірогідність повідомлюваного (напр., мені здається, на мою думку, я вважаю), і вказують на те, що висловлюване є суб'єктивною думкою та поглядом автора тексту на події, його суб'єктивною оцінкою того, що відбувалось або відбувається, а отже відбивають його особисту точку зору та ставлення до описуваних подій і не можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсним фактам.
Виходячи з викладеного, можна стверджувати про те, що наведені висловлювання, є твердженнями, в яких об'єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка в них міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей, тобто вона викладена у формі фактичних тверджень. Наявні ж окремі суб'єктивні судження автора на загальний фактичний характер висловлювань не впливають, оскільки відіграють роль коментаря, мета якого підсилити або підкреслити висловлювання, що за змістом містять фактичні дані.
Таким чином, висловлювання, що містять інформацію негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 , наявні у статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_16», викладені у формі фактичних тверджень (а.с.182-198 т.1).
Відтак, особисті немайнові права ОСОБА_1 порушені відповідачем, котрим на власному веб-сайті розміщена стаття «ІНФОРМАЦІЯ_16», яка поширена для невизначеного кола осіб - користувачів мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 #, у назві якої та у наведених вище в рішенні фрагментах якої містяться інформація та висловлювання негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 , викладені у формі фактичних тверджень.
Тлумачення ч.2 ст.278 ЦК України свідчить, що з метою захисту особистого немайнового права, законодавець допускає застосування різних способів захисту. У означеній справі позивач звернувся з позовом про визнання недостовірною та такою, що ганьбить і принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, публічно поширену в мережі Інтернет відповідачем, що суд вважає належним способом захисту порушеного права.
У постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі №484/2781/19-ц за позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, обґрунтованим поширенням щодо позивача недостовірної інформації з метою опорочити його честь, гідність та ділову репутацію, Суд зазначив: «Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право».
Проаналізовані вище судом докази дають підстави для висновку про те, що у вказаній справі встановлено наявність обставин, тобто юридичного складу правопорушення у діях відповідача, спрямованих на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, а тому особисті немайнові права позивача порушені та підлягають судовому захисту шляхом задоволення позову.
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Встановлені судом особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи - право на повагу до гідності та честі, ділової репутації регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про інформацію», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Тобто, за змістом ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації.
Так, згідно із положенням статті 3 Конституції України, в тому числі, честь та гідність людини визнаються в Україні одними з найвищих соціальних цінностей.
Відповідно до ст.28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності.
Згідно із ч.1 ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честі і гідність інших людей.
Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст.34 Конституції України).
Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна людина має право свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів… Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров'я і моралі, для захисту репутації або інших прав людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст.297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Статтею 299 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч.1 ст.277 ЦК України).
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.30 ЗУ «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Відповідно до п.п.5, 6, 15, 16, 23 ст.1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, зокрема об'єктів авторського права та/або суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту та/або облікового запису власника такого веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу в мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики та/або числової адреси за Інтернет-протоколом (п.5); веб-сторінка - складова частина веб-сайту, розташована за спеціальною адресою в мережі Інтернет (п.6); власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу (п.15); власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє та/або розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо власник веб-сторінки володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею (п.16); ім'я автора - сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище та ім'я автора; прізвище, ім'я та по батькові автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків) тощо (п.23).
Пунктом 23 ст.2 ЗУ «Про електронні комунікації» встановлено, що домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, що має унікальну назву (доменне ім'я), що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.
Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив, що відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
VІ. Висновки суду
Аналізуючи норми наведеного законодавства та досліджені судом докази, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позивач має право на звернення до суду з означеним позовом.
Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, що встановлено статтею 34.
Разом з тим, відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Інформація, яку просить спростувати позивач, має характер фактичних тверджень, оскільки ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт, тобто обставини одноосібного розпорядження позивачем коштами підприємства PointPay, наявності у підприємства, засновником якого є ОСОБА_1 , багатомільйонних боргів, негативні відомості про особисте життя позивача повідомляються чітко, точно та є констатацією факту з боку автора статті, що розміщена на веб-сайті власником якого є відповідач ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що позиціонування автором розміщеної на веб-сайті відповідача статті підприємства PointPay та його засновника як таких, що є боржниками, використовують при здійсненні підприємницької діяльності шахрайські схеми, вкрай негативно впливає на ділову репутацію позивача та може стати причиною для відмови замовників співпрацювати з підприємством, висвітлює діяльність підприємства як незаконну, а особу ОСОБА_1 як антисоціальну та аморальну.
Юридичним складом правопорушення у справі зазначеної категорії, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
З огляду на наведені вище норми права та проаналізовані докази встановлено наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача, який розмістив на веб-сайті, власником якого є, статтю, яка порушує особисті немайнові права позивача.
Згідно зі ст.201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права позивача, зокрема, право на ділову репутацію та її недоторканність, право на недоторканість честі та гідності.
Також поширена інформація підриває авторитет підприємства позивача.
Тому, у суду склалася достатня переконаність у тому, що позов підлягає задоволенню з наведених у ньому підстав, які підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, проаналізованими судом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).
Отже, суд констатує той факт, що позивачем надано суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які проаналізовані судом у їх сукупності та взаємозв'язку і дають підстави для висновку про задоволення позову, тоді як відповідачем доказів на спростування позовних вимог не надано.
VІІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн. (а.с.1 т.1).
В позовній заяві адвокат Швець В.Ю. зазначав попередній орієнтовний розрахунок позовних вимог, зокрема, крім судового збору, очікувалися витрати на проведення експертизи в сумі 27000 грн., на встановлення власника веб-сайту в сумі 1500 грн., на фіксацію і дослідження веб-сторінки в сумі 3900 грн. (а.с.6).
Разом з тим, вказані витрати не підтверджені доказами, у зв'язку із чим представник позивача не просив їх стягнути з відповідача, а зсилався на необхідність стягнення лише судового збору, витрати на понесення якого документально підтверджені.
Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст.5, 28, 32, 34 Конституції України, ст.ст.16, 201, 277, 297, 299 ЦК України, п.п.5, 6, 15, 16, 23 ст.1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», ст.1, ч.ч.1, 2 ст.30 ЗУ «Про інформацію», п.23 ст.2 «Про електронні комунікації», суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Швець Віталій Юрійович, до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити.
Визнати недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену відносно громадянина Домініки ОСОБА_1 у назві та тексті статті (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_15», яка розміщена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтеренет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
«По предположениям инвесторов PointРау, ОСОБА_3 единолично распоряжается собранными средствами в $50 млн. При этом в США и России у него остались многомиллионные долги и 4 внебрачных ребёнка.»;
«Владелец проекта не выполняет зафиксированные перед инвесторами обещания, единолично распоряжается деньгами и все это стало похоже не на перспективный проект, а на многоходовую аферу.»;
«После сбора колоссальных средств руководство продолжило распоряжаться деньгами на своё усмотрение - тратя их исключительно на личные нужды.»;
«Обвал цены токена, полный провал с листингом на бирже 1-го уровня - всем этим мы также обязаны сверхжадности ОСОБА_4 .»;
« Это ОСОБА_4 , и информация о том, что именно он стоит за компанией, есть в открытых источниках. Он владеет 100% акций компании и полностью контролирует все активы, принадлежащие клиентам. Это означает, что он в любой момент может их вывести или уже вывел.»;
«В ноябре 2021 года ОСОБА_3 оформил ИП - видимо для более удобного вывода наличных средств.»;
«По данным мини-расследования инвесторов у него нет собственности в России. Только несколько мерседесов GL и МL-класса, в том числе ввезенных из США. Основываясь на данных, косвенно указывающих на США, инвесторы провели расследование и там. Все материалы открыты. И как раз положение дел ОСОБА_7 в США шокирует. В США делопроизводство максимально открыто и в деле о разводе всплыли данные и о собственности ОСОБА_4 в Штатах. Оказалось, что не владея ничем в России в США он вместе с женой учредил две компании.»;
«По данным по делу о его разводе в США он потратил порядка 3 млн долларов США на покупку и ремонт 27-этажного здания, 170-квартирный жилой комплекс на 7,6 акрах на окраине Форт-Уэрта, штат Техас, примерно за 1,5 миллиона долларов (всего потрачено более 4,5 млн долларов США). Комплекс называется Heather Village . Также у супругов был достаточно сомнительный бизнес с красивым названием ІНФОРМАЦІЯ_3 , сутью которого были знакомства женщин из Восточной Европы, Украины, Азии и Мексики с мужчинами из США попросту услуги сводничества, граничащие с проституцией и эскортом - при этом все платежи за его услуги проводились удалённо по банковским картам. В процессе развода ОСОБА_7 потребовал у жены более 5 млн долларов, которые якобы были заработаны его компаниями. В документах судебного разбирательства сказано, что во время брака у него было 3 любовницы и 4 внебрачных детей. Это информация о частной жизни, но она все же влияет на представление о человеке.»;
«В команде PointРау также есть сотрудница, которая ничего не делает, а регулярно получает деньги. Все в компании знают, что это очередная любовница ОСОБА_7 . Есть предположения, что и у неё есть ребёнок от ОСОБА_7 . И получает она больше, чем его инвесторы.»;
«А вот г-н ОСОБА_7 рвал и метал, так как с ним никто ничего не согласовывал. Это действительно так, но всё дело в том, что он бы всё равно не согласился. Г-н ОСОБА_7 непосредственно причастен к тому, что компания не сдерживает обещание о выкупе токенов с торгов за счёт тех комиссионных, которые система уже давно генерирует на выводах, выдаче кредитов и процессинге платежей с карт. Те «сжигания» токенов, которые происходят сейчас, таковыми по сути не являются, поскольку делаются лишь для отвода глаз. Г-н ОСОБА_7 несколькими транзакциями отправляет ничем не обеспеченные токены с холодного кошелька на биржу BitGlobal. Оттуда делает вывод на внешний кошелёк. И уже с этого кошелька отправляет токены на так называемый «мёртвый адрес» в блокчейне эфира. Как мы видим, цена токена никак не реагирует на эти сжигания, а иногда «проседает» ещё больше. Каждый желающий может проверить мои слова, открыв информационный агрегатор CoinMarketCap и сопоставив даты анонсов о сжигании токенов с реакцией рынка на них. «Сжигания» токенов, о которых трубят в официальных новостях PointРау, являются по сути дела целенаправленным мошенничеством со стороны г-на ОСОБА_7 , стремящегося ввести РХР-токенхолдеров в заблуждение.»;
«Кроме того, сразу после смены СЕО и с началом проблем в компании был объявлен стейкинг, была его агрессивная реклама среди инвесторов (замораживание средств на год на депозите под проценты - прим. ред.) и люди даже если захотят, не смогут вывести свои деньги по минимальной цене. Это тоже часть плана ОСОБА_4 . Токены как бы есть, а долларов уже нет. Когда их можно будет вывести через год, они ничего не будут стоить.»;
«Точно этого никто не знает. Он поддерживает связь дистанционно. Офиса у компании нет. С такими деньгами, скорее всего, в тёплых странах. Сейчас по его распоряжению в компании ищут юриста по банкротству. Не надо спрашивать, зачем. Вы доверили бы человеку, который обанкротил несколько компаний, и обманывал всех, включая не только команду, но и собственную жену? Я бы такому не дал и копейки. О его друге и президенте Федпей кстати тоже ничего не слышно. С мая 2018 года. Его твиттер заброшен. Думаю, он как друг ОСОБА_4 и ментор для стартаперов поможет ему вывести средства.».
Розподіл судових витрат
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Відповідачу, який не з'явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому ст.272 ЦПК України (ст.283 ЦПК України).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ст.284 ЦПК України).
Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі (ч.1 ст.285 ЦПК України).
Повне ім'я (для фізичних осіб) учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; громадянин Домініки; паспорт № НОМЕР_1 , виданий 22.03.2019 року, дійсний до 21.03.2029 року, видавник: Співдружність Домініки, місце видачі Розо ; зареєстроване у передбаченому законом порядку місце проживання в Україні - відсутнє; місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - суду не відомий;
- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ; уродженець м. Шаргород Вінницької області; громадянин України; паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий 30.05.1997 року Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області; зареєстроване у передбаченому законом порядку місце проживання в Україні - невідоме; місце роботи: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .
Повне заочне рішення складено та підписано 04.12.2023 року.
Суддя: