Справа № 148/2284/23
Провадження №2-а/148/31/23
РІШЕННЯ
Іменем України
04 грудня 2023 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Ковганича С.В.
при секретарі Мрочко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині в порядку письмового позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним вище позовом. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 30.10.2023 йому стало відомо, що відносно нього у Тульчинському ВДВС відкрито виконавче провадження. Ознайомившись із матеріалами, він встановив, що 04.07.2023 начальником Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковником Ліщиною Я.М. винесена постанова № 1082 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.2 КУпАП та накладено штраф в розмірі 3400 грн. Підставою для винесення вказаної постанови стало те, що він, будучи належним чином повідомлений про необхідність з'явитися 02.06.2023 на призовну дільницю для проходження військово-лікарської комісії не з'явився, чим порушив ст.1 ч.10 абз.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст.22 ч.3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 Закону України «Про оборону України».
Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення надіслати на новий розгляд до Тульчинського РТЦК та СП. Так, повістка № 6337 йому не вручалась та про її отримання він не розписувався. 27.06.2023 через вкрай погане самопочуття він прямував до лікаря, та до нього підійшли працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 та сказали надати документи, що він і зробив. Працівниками Тульчинського РТЦК та СП його було повідомлено, що розгляд справи відносного нього буде розглядатися 04.07.2023. Вже будучи оглянутий лікарем та після пройдених досліджень, йому було діагностовано «Covid-19», у зв'язку з чим він знаходився на лікарняному до 07.07.2023 включно, а тому, звичайно не міг з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 на повідомлену йому дату 04.07.2023. Вказана обставина, на переконання позивача, є поважною причиною неприбуття.
З огляду на те, що він не прибув за викликом з поважної причини, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому постанова № 1082 від 04.07.2023, винесена начальником Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковником Ліщиною Я.М., про накладення на нього адміністративного стягнення за ст. 210-1 ч.2 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього надіслати на новий розгляд до Тульчинського РТЦК та СП.
Крім того, зазначив, що про оскаржувану постанову він дізнався тільки 30.10.2023 в зв'язку з чим просить поновити строк на оскарження постанови.
В судове засідання сторони не викликалися, у зв'язку з чим у відповідності ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
Відповідач - представник Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки до суду направив відзив на позов, в якому останній вказав, що позов ОСОБА_1 про скасування постанови № 1082 від 04.07.2023 є безпідставним та необґрунтованим. Оскільки своєю бездіяльністю ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 210-1 ч.2 КУпАП.
Так, 31.05.2023 ОСОБА_1 була вручена повістка з вимогою прибути 02.06.2023 на призовну дільницю для проходження військово-лікарської комісії, однак ОСОБА_1 не прибув за викликом у час, дату та місце, зазначену повісткою, в зв'язку з чим не виконав свої обов'язки передбачені ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Поряд з цим, слід зазначити, що ОСОБА_1 викликався до Тульчинського РТЦК та СП для проходження медичного огляду та встановлення придатності до військової служби, а не для призову на військову службу під час мобілізації.
З метою притягнення до адміністративної відповідальності 27.06.2023 начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів та солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол № Т/281- 1. Про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.2 КУпАП.
Про те, що розгляд справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.2 КУпАП відбудеться 04.07.2023 о 11 годині в кабінеті №21 Тульчинського РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 був належним чином повідомлений, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у протоколі № T/281-l.
Окрім цього ОСОБА_1 був вручений примірник протоколу, а також роз'яснені права, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбаченими в ст. 268 КУпАП та статті 63 Конституції України, що також підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у протоколі № Т/281-1. Окрім того, у поясненнях до протоколу № Т/281-1 ОСОБА_1 зазначив наступне:«Був на роботі не зміг відлучитися з роботи з моїх слів записано вірно. ОСОБА_1 »
На розгляд справи до Тульчинського РТЦК та СП 04.07.2023 об 11 годині ОСОБА_1 не прибув, попри те, що про дату, час та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином. У зв'язку з цим, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до вимог чинного законодавства, справу було розглянуто без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Незважаючи на те, що позивач знав дату, час та місце розгляду справи та усвідомлював, що в разі його відсутності справа може бути розглянута без нього, останній не подав клопотання про відкладення розгляду справи.
З вищевикладеного слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 повністю дотримався процедури притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, а саме належним чином повідомив позивача про дату, час та місце розгляду справи, роз'яснив права передбачені ст. 268 КУпАП та повідомив позивача про прийняте рішення шляхом надсилання копії постанови поштовим відправленням. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Від представника позивача - адвоката Дунаєва І.Б. надійшла відповідь на відзив, згідно якої останній вказав на те, що органом, який розглядав справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не дотримано вимог законності, а саме, як вбачається з матеріалів справи, при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення № Т/281-1 від 27.06.2023 було допущено помилку, а саме невірно вказано прізвище особи відносно якої складено протокол та зазначено « ОСОБА_4 » тоді як вірним прізвище є « ОСОБА_5 », що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за зазначеним протоколом. Окрім того, даний протокол містить суперечливі відомості щодо дати неприбуття позивача до Тульчинський РТЦК та СП. Більш того, згідно доданої до відзиву Розписки №633 повістку на 02.06.2023 було складено 31.05.2023, тобто менш ніж за дві доби до часу прибуття до РТЦК та СП, що суперечить принципу повідомлення особи про виклик, оскільки особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом.
Розгляд даного адміністративного матеріалу відповідальною посадовою особою, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановив чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, що тягнуло за собою повернення адміністративного матеріалу на доопрацювання, а не винесення постанови про притягнення до відповідальності №1082.
Суд повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 20 ч.1 п. 1 КАС України, визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 257 ч.2 КУпАП, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Так, з копії протоколу №Т/281-1 про адміністративне правопорушення за ст.210-1 ч.2 КУпАП від 27.06.2023 судом встановлено, що 31.05.2023 ОСОБА_1 вручена повістка, відповідно до якої він повинен 02.06.2023 прибути до призовної дільниці Тульчинського РТЦК та СП для проходження військово-лікарської комісії за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, позивач проігнорував виклик і у визначений час на призовну дільницю ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився, цим самим порушив абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 ч.2 КУпАП. ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в каб. №21 Тульчинського РТЦК та СП о 11:00 год. 04.07.2023. ОСОБА_1 надав свої письмові пояснення, що 02.06.2023 він не з'явився до призовної дільниці у зв'язку з тим, що був на роботі та не міг відлучитися з роботи (а.с. 34).
Згідно копії постанови за справою про адміністративне правопорушення № 1082 від 04.07.2023, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_6 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн., у зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 ч.2 КУпАП.
Так, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про необхідність 02.06.2023 на 09:00 год., прибути до Тульчинського РТЦК та СП, проігнорував даний виклик, та у зазначену дату, не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 6,7).
Вказана постанова винесена у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З копії розписки №6337, судом встановлено, що 31.05.2023 ОСОБА_1 отримав повістку на його ім'я про виклик до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 09.00 год. 02.06.2023, про що наявний його підпис (а.с. 37).
Згідно копії рапорту офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.06.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не з'явився на призовну дільницю ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження медичного огляду (а.с. 36).
З копії протоколу № Т/281-1 вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.2 КУпАП, відбудеться 04.07.2023 о 11 год. в кабінеті № 21 Тульчинського РТЦК та СП та ознайомлено із правами визначеними ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що також наявний його підпис (а.с. 43).
Згідно копії медичного висновку №67-6ЕТ5-2ЕЕ8-57Т8 від 29.06.2023 ОСОБА_1 з 27.06.2023 по 07.07.2023 знаходився на лікарняному (а.с.10).
Аналізуючи представлені сторонами докази, які досліджені в ході судового розгляду та вирішуючи даний спір, суд виходить із наступного.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 2 ч.1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Так, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 , у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану"постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Отже, 02.06.2023 (дата вчинення правопорушення) діяв особливий період.
Відповідно до ст. 39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Крім того, ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
У відповідності до ч. ч. 5,6 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Частиною 3 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Оцінюючи обставини, суд зазначає, що позивач відповідно до чинного законодавства зобов'язаний був у разі вручення повістки з'явитись до Тульчинською РТЦК та СП.
Суд критично відноситься до доводів позивача, ОСОБА_1 про те, що повістка №6337 йому не вручалася та про її отримання він не розписувався, оскільки факт належного оповіщення останнього підтверджується наданими відповідачем матеріалами адміністративної справи, а саме розпискою про отримання повістки №6337 та його особистим підписом на даній розписці.
За неявку 02.06.2023 до Тульчинською РТЦК та СП 27.06.2023 начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів та солдатів запасу Тульчинською РТЦК та СП майором ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол № Т/281-1 про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.2 КУпАП.
ОСОБА_1 власноручно у протоколі надав свої письмові пояснення: «Був на роботі, не зміг відлучитися з роботи».
У протоколі № Т/281-1 міститься підпис ОСОБА_1 про те, що йому роз'яснено положення ст. 63 Конституції України, роз'яснено права, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбаченими в ст. 268 КУпАП, а також за отримання примірника протоколу. Крім того його було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього відбудеться 04.07.2023 о 11 годині в кабінеті №21 Тульчинського РТЦК та СП за адресою: м. Тульчин, пров. Свидницького. 5.
Крім того, посилання позивача на ту обставину, що на розгляд справи 04.07.2023 він не з'явився з поважних причин і на підтвердження надано медичний висновок №67-6ЕТ5-2ЕЕ8-57Т8 від 29.06.2023 про перебування на лікарняному з 27.06.2023 по 07.07.2023, саме по собі не свідчить про поважність неприбуття за викликом., оскільки саме він зобов'язаний був повідомити відповідача у будь-який інший спосіб про поважність причин неявки та відкладення розгляду справи, що ним зроблено не було.
Дослідивши надані позивачем докази, суд прийшов до висновку про те, що докази, на які посилається останній, не підтверджують наявність поважних причин неприбуття за викликом до Тульчинського РТЦК та СП о 9 годині 00 хвилин 02 червня 2023 року. Інших поважних причин неявки за повісткою позивачем не зазначено, доказів в цій частині не надано. Окрім того в протоколі про адміністративне правопорушення № Т/281-1 в поясненнях написав: «Був на роботі, не зміг відлучитися з роботи».
Слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що позивач працює барменом в ресторані. Таким чином, позивач визнав факт виклику 02.06.2023 до Тульчинського РТЦК та СП та неприбуття на виклик. Доказів поважності причин неприбуття на виклик до РТЦК та СП не надав.
Доводи представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дунаєва І.Б. про те, що при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення №Т/281-1 від 27.06.2023 було допущено помилку, а саме не вірно вказано прізвище позивача, а також із зазначенням у протоколі про адміністративне правопорушення іншої дати ніж дата на яку було викликано по повісті позивача, суд не приймає до уваги, оскільки, питання про оскарження дій працівників Тульчинського РТЦК та СП з приводу складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 ч.2 КУпАП перед судом постановлено не було, окрім того протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Адміністративний позов не містить жодного зауваження щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення № 1082 від 04.07.2023, а тому не може свідчити про неправомірність її винесення.
Так, з досліджених доказів суд доходить висновку, що начальник Тульчинського РТЦК та СП при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин неприбуття позивача 02.06.2023 до Тульчинського РТЦК та СП та наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.2 КУпАП, за наслідками чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог чинного законодавства.
За приписами ст. 268 ч.1 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 283 ч. 1 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно зі ст. 77 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі № 520/2261/19 обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевказане та зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що в діянні ОСОБА_1 містилися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.2КУпАП, а тому суб'єктом владних повноважень правомірно складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за вказаною статтею КУпАП.
Дотримано вимог законодавства і при винесенні оспорюваної постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , оскільки посадовою особою, яка винесла постанову, враховано характер вчиненого правопорушення, особу позивача, а також з'ясовано недоліки в проnоколі, на які посилається представник позивача, і накладено штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті.
Враховуючи те, що позивачем та його представником не доведено протиправності винесеної постанови № 1082 від 04 липня 2023 року, а матеріали справи не містять відомостей, які б спростували факти, встановлені в оскаржуваній постанові, та надали б суду підстави дійти висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення, суд приходить до переконання, що заявлений позов не підлягає задоволенню.
Разом з тим, інші доводи позовної заяви, які стосуються протоколу № Т/529 про адміністративне правопорушення від 02.08.2023 за порушення ОСОБА_1 ст. 210-1 ч.2 КУпАП, не підлягають оцінці, виходячи з того, що вони не стосуються предмета спору.
За таких обставин, суд вважає, що оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, і підстав для її скасування не вбачає, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи.
Дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачає.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і необґрунтованими та в їх задоволенні необхідно відмовити.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 210-1, ст. ст. 245, 251, 268, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72, 76-79, 90, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд, -
У Х В АЛ И В
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Судові витрати з оплати судового збору залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: