Справа № 139/707/23
Провадження № 2/139/253/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
04 грудня 2023 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої судді Тучинської Н.В.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Солоненка Б.М.,
секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,
розглянувши в смт Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
УСТАНОВИВ:
На підставі рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2012 року відповідач зобов'язаний сплачувати на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень щомісячно, починаючи із 03 грудня 2012 року до її повноліття.
11 жовтня 2023 року представник позивача адвокат Солоненко Б.М. заявив до суду позов в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить змінити спосіб аліментів, визначивши їх у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Підставою для позову названо: припинення шлюбу між сторонами та окреме проживання відповідача з дочкою; наявність рішення Мурованокуриловецького районного суду від 28 грудня 2012 року про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання спільної дочки в розмірі 300 гривень щомісячно; недостатність такого розміру аліментів для задоволення потреб дитини, бажання позивача отримувати аліменти в частці від заробітку відповідача.
Ухвалою від 13 жовтня 2023 року (а.с. 35-36) позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецького районного суду, відкрито провадження у справі та ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідачу встановлено строк в 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов чи для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Поштове відправлення із ухвалою про відкриття провадження, копією позовної заяви та додатками до позову відповідачу було вручено не пізніше 21 жовтня 2022 року (а.с. 46).
23 жовтня 2023 року електронною поштою від представника відповідача адвоката Малика Олександра Володимировича (а.с. 39) надійшло клопотання про перехід до розгляду справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (а.с. 38).
Ухвалою суду від 24 жовтня 2023 року (а.с. 40) клопотання представника відповідача задоволено та постановлено про призначення справи до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань Мурованокуриловецького районного суду на 09-ту годину 04 грудня 2023 року.
Копія цієї ухвали відповідачу направлена, але повернулася до суду без вручення з відміткою, що адресат відсутній за місцем вказаною адресою (а.с. 47-48).
З врахуванням положень п. 2 ч. 7 та п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Крім того, про час і місце розгляду справи було повідомлено представника відповідача адвоката Малика О.В. шляхом надіслання копії ухвали від 24 жовтня 2023 року на електронну адресу, яку він зазначив у клопотання про перехід до спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 38, 41, зворот а.с. 42).
В судове засідання ні відповідач, ні його представник не з'явилися, не просили про відкладення справи, не повідомили про причину неявки. Відзив на позов відповідач не подавав.
Судом ухвалено на підставі ч. 3 ст. 211, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України розглядати справи за відсутності сторін.
Враховуючи думку сторони позивача, положення п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, обставину, що в наявності є всі умови, визначені ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом на місці постановлено ухвалу про розгляд справи за відсутності відповідача чи його представника та про заочний розгляд справи.
В судовому засіданні позивач підтримала заявлену позовну вимогу і пояснила: Після припинення шлюбу з відповідачем, вона звернулася до суду з позовом про стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень на місяць, її позов було задоволено. До примусового виконання виконавчий лист про стягнення аліментів не пред'являвся, відповідач частково періодично добровільно виконував судове рішення. Однак, на даний час він уже тривалий час не надає матеріального утримання на дочку, а з недавніх пір заблокував можливість зв'язатися з ним у телефонному режимі і їй, і дочці. У будь-якому випадку розмір аліментів, визначений судом у 2011 році, не є достатнім для задоволення мінімальних потреб дитини, а тому вона просить змінити спосіб стягнення аліментів і визначити їх у частці від заробітку (доходу) в розмірі 1/4 такого заробітку (доходу).
Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з врахуванням такого:
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця обставина доводиться копіями свідоцтва про народження дитини (а.с. 16), рішення Мурованокуриловецького районного суду від 23 червня 2011 року у справі № 0216/2-281/11 про розірвання шлюбу між сторонами (а.с. 17), рішення Мурованокуриловецького районного суду від 08 листопада 2013 року у справі № 139/1007/13-ц про розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_4 (а.с. 21-22), свідоцтва про шлюб позивача з ОСОБА_5 (а.с. 23).
На підставі рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2012 року, яке набрало чинності 09 січня 2013року (а.с. 18-19), відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень щомісячно, починаючи із 03 грудня 2012 року до її повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Абзац 2 частини 3 ст. 181 СК України передбачає, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Як зазначалося вище, приписами ч. 3 ст. 181 СК України законодавець не пов'язує питання способу стягнення аліментів із бажаннями відповідача і не надає право суду вирішувати питання способу стягнення аліментів на власний розсуд, а наділяє лише позивача правом обирати конкретний спосіб стягнення аліментів. Отже, вимога ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів підлягає до задоволення.
В ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи стягувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, і на підставі ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом при ухваленні рішення у цій справі.
У зв'язку з цим суд має перевірити факт зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я сторін.
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 червня 2011 року у справі № 0216/2-281/11, яке набрало чинності 05 липня 2011 року (а.с. 17), шлюб між сторонами припинено.
Відповідно до інформації Мурованокуриловецької ДПІ ГУ ДПС у Вінницькій області (а.с. 44) ОСОБА_2 за період з 01 січня 2022 року до теперішнього часу офіційних доходів в Україні не мав.
Цією інформацією частково стверджуються пояснення позивача про те, що відповідач проживає і працює за межами України. Позивач стверджує що відповідач не має інших, крім їх спільної дочки, дітей чи утриманців. Відповідач не надав суду будь-який доказів, які б могли вплинути на зменшення заявленого позивачем розміру аліментів.
Суд переконаний, що розмір аліментів, який стягнено з відповідача за рішенням суду у твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень щомісячно, категорично не відповідає мінімальному гарантованому розміру аліментів, визначеному у ч. 2 ст. 182 СК України, а абзац 3 ч. 2 ст. 182 СК України передбачає, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а станом на цей день такий розмір встановлено як 2833 гривні.
Отже, позивач навела достатньо доказів наявності відповідних обставин, які б давали підстави для задоволення позовних вимог в частині зміни способу стягнення аліментів та встановлення нового розміру аліментів.
Щодо визначення розміру аліментів, суд враховує наступне:
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13. Аналогічні висновки містяться в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).
Статтею 192 Сімейного кодексу України встановлені обставини, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів: зміна матеріального стану платника або одержувача аліментів, зміна сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених СК України.
У ч. 8 ст. 7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Сімейне законодавство зобов'язує суд при визначенні розміру аліментів враховувати стан здоров'я та матеріальне становище дітей та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних осіб, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів у частці від заробітку відповідача позивач заявила як 1/4 частина заробітку (доходу).
Відповідач не подав відзиву чи будь-яких пояснень щодо такої вимоги позивача.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
У цьому рішенні суд прийшов до висновку про необхідність змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача на користь позивача і визначити його в частці від заробітку (доходу).
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
Зважаючи на особу платника аліментів: працездатний вік, фізично здорова особа (доказів зворотного суду не надано), зі слів позивача має доходи за межами України, на думку суду, заявлений позивачем розмір аліментів, має задовольнити потреби дитини, і не поставить у складне матеріальне становище платника аліментів.
При визначенні саме такого розміру аліментів, суд також враховує, що саме така частка заробітку (доходу) платника аліментів передбачена на одну дитину у ч. 5 ст. 183 СК України.
Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 ґрунтується на вимогах закону, а тому підлягає до повного задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
В той же час, Верховний Суд, наприклад, постановою від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19, ухвалив судове рішення про стягнення аліментів зміненим способом з дня набрання судовим рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.
Суд погоджується із такою позицією Верховного Суду, адже предметом цього позову є не стягнення аліментів, а зміна способу їх стягнення. Тому судове рішення підлягає виконанню після набрання ним чинності.
Під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільняються позивачі за позовами про стягнення аліментів. Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Тобто, станом на день розгляду справи в суді, мінімальна ставка судового збору за позовами майнового характеру становить 1073 гривні 60 копійок.
Представник позивача у позовній заяві, а також в цьому судовому засіданні заявив про наявність у позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Справу було розглянуто за відсутності відповідача чи його представника, а тому сторона позивача не могла дотримати вимог процесуального законодавства про вручення їм копії документів про витрати на правову допомогу.
Керуючись ст. 51 Конституції України, Конвенцією про права дитини, ст.ст. 7, 181, 182, 183, 192 СК України, ст.ст. 7, 12, 259, 263- 265, 268, 275, 279, 280, 282, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити. На зміну рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2012 року у справі № 216/1178/12, із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , стягувати на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше встановленого законодавством мінімуму, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 1073 (тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на 09-ту годину 18 грудня 2023 року. Зобов'язати позивача ОСОБА_1 та/або її представника адвоката Солоненка Богдана Миколайовича протягом п'яти днів після ухвалення цього рішення подати докази про понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: ______________