Справа № 128/3261/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
за участі секретаря судових засідань Ружицькій І.В..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що вони з відповідачем 23.07.2017 зареєстрували шлюб, від якого мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає із позивачкою та перебуває на її утриманні. Спільне життя із відповідачем не склалося через різні характери, погляди на життя, релігійні переконання, погляди на виховання сина. Більше трьох років вони не мають шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть. Подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам. На підставі викладеного просить шлюб розірвати.
Позивачка клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не подавала.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження відповідачем не подано.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутність, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення, в разі неявки відповідача в судове засідання.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивачки відповідно до ст. 211 ч. 3 ЦПК України, враховуючи що вона скористалася своїми процесуальними правами.
Заяв та клопотань не надходило.
Ухвалою суду від 14.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 22).
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце його проведення, відзиву на позов не подав.
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається.
З огляду на вищевикладене та за умов існування усіх підстав, суд прийшов до висновку про ухвалення заочного рішення, про що 01.12.2023 постановлено ухвалу.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Судом на підставі досліджених доказів встановлено наступні не оспорені факти та обставини.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу, номер в системі управління актами цивільного стану М100646-17-24084, громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_4 та громадянка України ОСОБА_1 23.07.2017 зареєстрували шлюб у Арбітражному суді федеральної столичної території Ісламабад. Шлюб зареєстровано/ ідентифікаційний номер реєстратора 61101-1594292-3 (а.с. 8-9).
Сторони є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4).
Відповідно до довідок Оленівського старостинського округу №2 Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області №09/147/18-20/23 від 17.08.2023 (а.с. 6), №09/149/18-20/23 від 21.08.2023 (а.с. 7) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав зі своєю дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_1 , з 20.01.2018 по 25.02.2022; 25.02.2023 ОСОБА_4 виїхав за межі України та на даний час за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає. На даний час ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 проживають в будинку матері по АДРЕСА_1 .
Підставою даного позову є те, що позивач бажає розірвання шлюбу, однак розірвання шлюбу за неповнолітньої дитини можливе лише в судовому порядку. В даному випадку предметом позову є розірвання шлюбу між сторонами.
Вказаний спір регулюється положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право» та Сімейного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про міжнародне приватне право» право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу.
Частинами 1, 2 статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Статтею 63 Закону України «Про приватне міжнародне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Враховуючи те, що подружжя мало останнє спільне місце проживання в Україні та позивачка громадянка України має місце проживання у цій державі, то розірвання шлюбу має здійснюватися за законодавством України.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Зокрема, ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 111 Сімейного кодексу України визначено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Зі змісту статті 112 Сімейного кодексу України вбачається, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. За ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, з 25.02.2022 проживають окремо, у сторін немає спільних інтересів, спільне господарство не ведеться, позивачка наполягає на розірванні шлюбу.
За наведених обставин, суд вважає за можливе розірвати шлюб укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , оскільки подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивачкин, що має істотне значення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (а.с. 1).
Відповідно до ст.ст. 55, 60, 63 Закону України «Про приватне міжнародне право», ст.ст. 3, 21, 24, 104, 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 1, 10, 200, 206, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між громадянином Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_5 та громадянкою України ОСОБА_1 , зареєстрований 26 липня 2017 у Арбітражному суді федеральної столичної території Ісламабад, номер в системі управління актами цивільного стану М100646-17-24084, ідентифікаційний номер реєстратора 61101-1594292-3.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Сторони по справі:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканка АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме масце проживання АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Шевчук