ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті апеляційного провадження
04 грудня 2023 року
м. Харків
справа № 638/14009/20
провадження № 22ц/818/1614/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.,
перевіривши відповідність вимогам закону апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 червня 2023 року в складі судді Шишкіна О.В. по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення недоотриманої пенсії
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.
На вказане рішення суду поштою 15 липня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 24 липня 2023 року витребувано зазначену справу з суду першої інстанції.
Справа надійшла до суду апеляційної інстанції 12 вересня 2023 року.
Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без руху та апелянту надано строк 10 днів для надання доказів отримання копії оскаржуваного рішення суду саме 10 липня 2023 року та сплати судового збору в сумі 3111,66 грн з дня отримання копії цієї ухвали.
Так, у вказаній ухвалі судді зазначено, що матеріали справи свідчать про те, що оскаржуване рішення суду постановлено 08 червня 2023 року, тому строк на подачу апеляційної скарги у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області закінчився 10 липня 2023 року.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подав апеляційну скаргу лише 15 липня 2023 року, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження рішення суду.
У клопотанні апелянт зазначив, що отримав оскаржуване рішення суду 10 липня 2023 року, проте не надав доказів на підтвердження цієї дати.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію вказаної ухвали отримано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 20 вересня 2023 року (а.с.69).
Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 червня 2023 року, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишено без руху, встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області строк 10 днів для надання інших поважних причин пропуску строку та сплати судового збору в сумі 3111,66 грн з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію вказаної ухвали судді отримано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 24 жовтня 2023 року (а.с.76).
Проте, будь-яких клопотань, пов'язаних з апеляційною скаргою, зокрема, надання додаткового строку для усунення недоліків, квитанції про сплату судового збору, надання доказів отримання копії оскаржуваного рішення суду саме 10 липня 2023 року або надання інших поважних причин пропуску строку від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду апеляційної інстанції на теперішній час не надходило.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення у справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції»).
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії»).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13).
Разом з тим, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Перелік поважності причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Стосовно питання доступу до суду Суд у справі «МПП «Голуб» проти України» повторює, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу "Голдер проти Сполученого Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, ст. 13-18, п. 28-36).
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї для цього дії.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 3, 4 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» сформував позицію про те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Принцип юридичної визначеності як складова частини конституційного принципу верховенства права зобов'язує апелянтів самостійно цікавитися перебігом розгляду їхньої скарги в суді апеляційної інстанції. Тривала відсутність такого інтересу з боку апелянтів свідчить про їхнє небажання захищати свої процесуальні права та зловживання правом на апеляцію.
Аналізуючи норми права та враховуючи те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, отримавши 24 жовтня 2023 року копію ухвали судді Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року про залишення його апеляційної скарги без руху, до теперішнього часу будь-яких документів на виконання цієї ухвали не надав, судова колегія вважає за необхідне відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області у відкритті апеляційного провадження у цій справі.
Керуючись ч.4 ст.357, ч.4 ст.358 ЦПК України
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 червня 2023 року в складі судді Шишкіна О.В. по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення недоотриманої пенсії.
Вилучити з матеріалів справи і повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області оригінал апеляційної скарги з додатками, долучити до матеріалів справи її копію.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, після її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина